Рішення

від 31.05.2019 по справі 200/4018/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 р. Справа№200/4018/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в особі управління Донбасводоремонт до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2019 року КП Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 00191678, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а) в особі управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 35397874, місцезнаходження: м. Донецьк, пр.-т. Павших комунарів, 114а), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) в якому просить суд скасувати вимогу ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-9-23 від 07 грудня 2018 року, про сплату боргу (недоїмки), на суму 539974,37 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 18 січня 2019 року позивачем отримано вимогу ГУ ДФС у Донецькій області від 07 грудня 2018 року № Ю-9-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 25597445,46 грн., в тому числі: сума недоїмки з ЄСВ - 19365284,71 грн., штраф - 1379700,15 грн., та пеня - 4852460,60 грн., станом на 30 листопада 2018 року.

Не погодившись з цією вимогою, платник єдиного внеску оскаржив її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області, однак у задоволенні його скарги було відмовлено.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI(далі - Закон № 2464), розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджує, що його відокремлений підрозділ належить до категорії платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Крім того, зазначає, що до оскаржуваної вимоги включені суми, раніше зазначені відповідачем у попередніх вимогах Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьк, Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були оскаржені позивачем до суду, та стосовно яких існують рішення Донецького окружного адміністративного суду про їх скасування.

Крім того, посилається також на наявність сертифікату Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено факт настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні позивачем господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються подачі податкових декларацій, справлянні та сплати податків та обов`язкових платежів.

У зв`язку із наведеним, просив суд скасувати вимогу ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-9-23 від 07 грудня 2018 року, про сплату боргу (недоїмки), на суму 539974,37 грн.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2464, позивач повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок. У зв`язку з існуванням заборгованості станом на 30 листопада 2018 року у розмірі 25597445,46 грн., на підставі вимог ч. 4 ст. 25 Закону №2464, відповідачем правомірно сформована та надіслана вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску. Борг виник у 2018 році. Рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та є правомірним. Зазначає, що зміни, внесені Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02 вересня 2014 року до розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року згідно із п. 28 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIIІ від 24 грудня 2015 року втратили чинність, отже позивач зобов`язаний виконувати обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, зазначає, що у зв`язку із підписанням Указу Президента Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей від 30 квітня 2018 року №116/2018, яким було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони, офіційно завершено АТО. Доказів звернення позивача з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення від сплати єдиного внеску. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

16 травня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не згоден з позицією відповідача з аналогічних посилань, які вказані в обґрунтування позовної заяви та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

19 квітня 2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управління "Донбасводоремонт" комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ 35397874) є відокремленим підрозділом, що входить до складу комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

Позивач комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 00191678, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно із ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно із ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

07 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-9-23 про сплату Управлінням "Донбасводоремонт" комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" заборгованості з єдиного соціального внеску на загальну суму 25597445,46 грн., яка виникла станом на 30 листопада 2018 року, до складу якої входить: недоїмка з єдиного внеску у сумі - 19365284,71 грн., штраф у сумі - 1379700,15 грн., та пеня у сумі - 4852460,60 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачем використано право на досудове врегулюванням спору шляхом оскарження зазначеної вимоги до податкового органу вищого рівня.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням ДФС України від 04 березня 2019 року № 10469/6/99-99-11-05-02-25, скаргу залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в даних правовідносинах виступає як платник єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону № 2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були внесені зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02 березня 2015 року №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України №1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає, що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

Водночас, на виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено м. Красноармійськ (м. Покровськ).

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем 05 листопада 2014 року направлено до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників заяву № 14/1792, відповідно до якої просив згідно ст. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до закінчення антитерористичної операції просив звільнити від сплати єдиного внеску.

Також, позивачем направлено заяви від 08 грудня 2015 року № 17/1825 до начальника СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУМД, та від 01 лютого 2016 року за № 58 до в.о. начальника Красноармійського ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області про звільнення його від сплати ЄСВ відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до закінчення антитерористичної операції, у відповідь на що отримав відмови у задоволенні заяв.

Крім того, суд зазначає, що на даний час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання позивача на Указ Президента України Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей є безпідставним, оскільки у відповідному указі не зазначається про припинення антитерористичної операції але зазначається про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях № 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України Про боротьбу з тероризмом № 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10: антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України

Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, і дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об`єднаних сил.

Також, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, КП Компанія Вода Донбасу має Сертифікат (висновок) № 1735 за вих. № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП "Компанія "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо. Також наявним в позивача є аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1736 за вихідним № 5268/05-4 від 25 листопада 2014 р. про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4 , а не 9-3 .

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Крім того, судом встановлено, а сторонами не заперечується той факт, що до складу спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску включено нараховані відповідачем суми боргу за попередні періоди, які були оскаржені позивачем до суду, та стосовно яких існують рішення Донецького окружного адміністративного суду про їх скасування, з огляду на що, позивач в своїх вимогах просить скасувати спірну вимогу в частині недоїмки за жовтень 2018 року, а саме в сумі 539974,37 грн.

Одночасно з цим, суд зауважує, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачою сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 14 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів , яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Відповідно до абзаців третього та четвертого ч.15 ст.25 вказаного Закону встановлено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до абзацу другого п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015р. за №508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Пунктом 7 розділу VIІ вказаної Інструкції передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску.

Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції.

Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій відносно позивача, а також того, що таке рішення було надіслано позивачу, у відповідності до вищезазначених правових норм.

Таким чином, відповідачем до спірної вимоги неправомірно включені фінансові санкції.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимогу від 07 грудня 2018 року № Ю-9-23 винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9-23 від 07 грудня 2018 року прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Управління "Донбасводоремонт" комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 07 грудня 2018 року № Ю-9-23 на суму недоїмки 539974,37 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 00191678, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а) в особі управління Донбасводоремонт комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 35397874, місцезнаходження: м. Донецьк, пр.-т. Павших комунарів, 114а) до ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-9-23 від 07 грудня 2018 року, про сплату боргу (недоїмки), на суму 539 974 грн. 37 коп. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 07 грудня 2018 року № Ю-9-23, про сплату боргу (недоїмки), на суму недоїмки 539 974 грн. 37 коп.

Стягнути на користь Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 8 099 (вісім тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 61 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Христофоров А.Б.