Рішення

від 31.05.2019 по справі 300/691/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2019 р. справа № 300/691/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Орхідея" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Орхідея" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку (а.с.44-47).

11.04.2019 року позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий (а.с.49-51).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

26.04.2019 року Івано-Франківською митницею ДФС подано до суду клопотання за № 395/09-70-10-24 від 23.04.2019 про проведення розгляду справи № 300/691/19 з викликом сторін (а.с.93-94).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2019 року в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 23.04.2019 року за № 395/09-70-10-24 про розгляд справи № 300/691/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Орхідея" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.96-97).

10.05.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли заява із вказанням вірної адреси позивача (а.с.111), а також клопотання, згідно якого представник позивача просила суд проводити розгляд справи № 300/691/19 з викликом сторін (а.с.112-113).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року в задоволенні вказаного клопотання представника позивача - відмовлено (а.с.119-120).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.04.2019 року разом з письмовими поясненнями (а.с.91-92). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.66-70). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом, зокрема декларантом не долучено банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Зазначено про виявлені розбіжності, зокрема відповідно до рахунку-фактури продавцем транспортного засобу виступав ТзОВ "ОК Гарант", натомість згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначений продавець став власником автомобіля 29.01.2019 року, тобто після продажу транспортного засобу, який відбувся 25.01.2019 року. Окрім того, у відповідності до реєстраційних документів новим власником автомобіля з 06.02.2019 року є ОСОБА_3 , який не фігурує в жодних інших документах у зв`язку з чим у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості. Також вказано про відсутність документів щодо здійсненої оплати посередницьких послуг та їх розмір у зв`язку із транспортуванням транспортного засобу.

10.05.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.104-108), а відповідачем 15.05.2019 року надано заперечення (а.с.115-116), де сторонами викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо обставин, наведених у вказаних заявах по суті.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

25.01.2019 року позивачем придбано у нерезидента "OK GARANT s.r.o." транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2006, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 25.01.2019 року за № 190012 (а.с.17-19).

Декларантом ТзОВ "Орхідея", в інтересах ОСОБА_1 , 20.02.2019 року подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію за № UA206080/2019/401354 (а.с.72), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки Audi, модель Q7, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2007, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2967 см.куб., потужність двигуна - 171 кВт (а.с.72).

Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5800,00 EUR - графа 42 митної декларації (а.с.72).

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) за № 190012 від 25.01.2019 року (а.с.17, 75), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року (а.с.25-26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.02.2019 року (а.с.78-79), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.06.2006 року (а.с.27, 76-77), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, копію митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року (а.с.20, 84).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації № UA206080/2019/401354 від 20.02.2019 року та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик, згенерований АСАУР ДФС 105-2 -106-2. Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.16, 73).

Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.15, 74).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нормою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов`язкові, так і можливі додатково витребувані, як то, рахунок-фактура (інвойс) за № 190012 від 25.01.2019 року (а.с.17, 75), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року (а.с.25-26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.02.2019 року (а.с.78-79), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.06.2006 року (а.с.27, 76-77), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, копія митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року (а.с.20, 84).

Судом встановлено, що подані 20.02.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Крім цього, позивачем зазначено, що перевезення транспортного засобу не здійснювалось перевізником, витрат на транспортування оцінюваного товару позивачем не понесено, що підтверджується поясненнями позивача (а.с.125-126) та даними пунктів 18, 21 митної декларації за № UA206080/2019/401354 від 20.02.2019 року (а.с.72). Враховуючи наведене, твердження представника відповідача стосовно необхідності включення декларантом при розрахунку митної вартості витрат на транспортування транспортного засобу, на переконання суду, є безпідставними.

Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об`єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Витребування документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких вказує представник відповідача, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 коментованої статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року. Зокрема, окрім рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, митному органу надавалась копія митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року (а.с.16), яка також підтверджує заявлену декларантом митну вартість автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 (а.с.20-21,84).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №8 09/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у зв`язку із виявленням розбіжностей у документах, зокрема відповідно до рахунку-фактури продавцем транспортного засобу виступав ТзОВ "ОК Гарант", натомість згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначений продавець став власником автомобіля 29.01.2019 року, тобто після продажу транспортного засобу, який відбувся 25.01.2019 року. Окрім того, у відповідності до реєстраційних документів новим власником автомобіля з 06.02.2019 року є ОСОБА_3 , який не фігурує в жодних інших документах.

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що вказана обставина жодним чином не ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Більше того, суд зазначає, що наведені відповідачем у відзиві на позов розбіжності у документах, жодним чином не перешкодили митному органу провести в подальшому процедуру розмитнення транспортного засобу за скоригованою ціною і не викликали сумнівів при повторній подачі митної декларації. Що на думку суду вказує на необ`єктивність митного органу, вибірковий підхід при наданні оцінки аналогічним документам та надуманість підстав для відмови в прийнятті первинно поданої митної декларації.

З приводу доводів представника відповідача про проведення усної консультації, то в силу вимог статті 55 Митного кодексу України така можливість дійсно існує. Втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.

В той же час, обґрунтовуючи позицію неподанням документів, які підтверджують митну вартість товару та наявністю розбіжностей в документах, поданих декларантом до митного оформлення щодо вартості товару, відповідачем не сформовано письмової вимоги (письмового запитування) до декларанта з вказанням необхідності подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA206080/2019/401354 від 20.02.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких рахунок-фактура за № 190012 від 25.01.2019 року (а.с.17). Переклад наведеного документу з чеської мови на українську виконаний перекладачем Сорохтей Наталією, засвідчений її підписом та печаткою, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Лесюк П.В. за № 1247, 1248, наявний в матеріалах справи (а.с.19).

Згідно вказаного рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, виданого OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic), покупцем автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), ціна товару 5800,00 EUR, умови оплати: готівка (а.с.17-19).

В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, виконаного перекладачем ОСОБА_5 . Відповідач не вказав суду на будь-які застереження щодо такого перекладу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Чеської Республіки інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) вживаного автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5800 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документа свідчить, що позивач, 25.01.2019 року, при виданні нерезидентом OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) рахунку-фактури за № 190012 на купівлю автомобіля Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 5800,00 EUR.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Натомість, позивач надав суду копію касового чеку за № 190012 від 25.01.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 сплатив OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) 5800 EUR по рахунку-фактурі № 190012 (а.с.22). Переклад наведеного документу з чеської мови на українську виконаний перекладачем Сорохтей Наталією, засвідчений її підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи (а.с.23).

Необґрунтованими є аргументи відповідача про відсутність в рахунку-фактурі за № 190012 від 25.01.2019 року власного підпису покупця ( ОСОБА_1 ), як одного із обов`язкових реквізитів документа, який засвідчує придбання автомобіля, оскільки, на переконання суду, за наявності усіх реквізитів і даних, із яких можливо встановити назву товару, його характеристики і ідентифікуючі індивідуальні ознаки, вартість, дату видачі (продажу), назву чи найменування продавця і покупця (їх реквізити), підпису продавця (його індивідуальної печатки чи штампу), відсутність підпису покупця на рахунку-фактурі не є ключовим для створення сумніву щодо достовірності такого документа. Більше того, правові норми Митного кодексу України не встановлюють жодних вимог стосовно обов`язкової наявності у поданих декларантом документах, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 53 МК України окремих реквізитів, в тому числі - підпису покупця.

В спірному випадку у суду відсутні підстави приходити до висновку про неподання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов і додаткових пояснень .

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату - "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова не йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України зазначає банківський платіжний документ, як підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документах, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також - Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується "рахунком-фактурою (інвойсом)" за № 190012 від 25.01.2019 року, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 підтверджує митну вартість товару та є один із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов`язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ, визначено чек із відповідними реквізитами чи даними про ідентифікацію ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

Всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

Крім того, застереження, які містяться в підпункті "б" пункту 2 Правил №1118 щодо необхідності обов`язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ, даних (відомостей) про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого ТЗ, не стосується чека.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, за умови подання 20.02.2019 року декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, виданого нерезидентом OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) на купівлю ОСОБА_1 автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2006, за змістом якого вартість автомобіля в сумі 5800,00 EUR позивач оплатив готівкою, а продавець OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури № 190012 від 25.01.2019 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 року в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 року в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки Audi, модель Q7, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2007, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2967 см.куб., потужність двигуна - 171 кВт, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, бувший у використанні, колісна формула - 4х4, призначений для перевезення пасажирів, країна виробник Німеччина, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Крім цього, документальне обґрунтування представником відповідача неможливості застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів шляхом подання виписки із центральної бази даних з відміткою "Інформація відсутня", на переконання суду, не може вважатися належним доказом, який би підтверджував вказані обставини, оскільки в параметрах пошуку та умовах запиту не міститься точних та чітких даних, які б дозволяли ідентифікувати запитуваний транспортний засіб (а.с.86).

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 за № UA206080/2019/000293/2, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу незазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача зазначає, що у спірному випадку розрахунок робився інспектором у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку, при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (9850,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване рішення від 20.02.2019 року, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR".

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Суд також зауважує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР ДФС 105-2 -106-2'', ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

Щодо таких обставин представник відповідача не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки Audi, модель Q7, 2006 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 25.01.2019 року; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Окрім цього, з огляду на зміст перекладу рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, транспортний засіб марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2006 після ДТП (а.с.19).

В свою чергу, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля), які зазначені, зокрема, в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року (а.с.25-26).

Так, згідно додаткового аркуша до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року, встановлено, що легковий автомобіль марки Audi, модель Q7, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2007, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2967 см.куб., потужність двигуна - 171 кВт, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, бувший у використанні, колісна формула - 4х4, призначений для перевезення пасажирів, країна виробник Німеччина, на час митного огляду містив пошкодження: наявні сколи та подряпини, пошкоджено обидва бампера, передня права та задня дверка, обидва правосторонні крила, обивка сидінь забруднена (а.с.25-26).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1536,80 грн., сплачений згідно квитанцій за № N1BJX38694від 22.03.2019 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Орхідея" (код ЄДРПОУ 23925396, проспект Незалежності, 6, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77503) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.