Постанова

від 29.10.2019 по справі 300/691/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7407/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

за участі представника позивача: Івась О ОСОБА_1 .

представника відповідача: Кононова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Матуляка Я.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Орхідея" про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Орхідея" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року. Просив позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Івано-Франківська митниця ДФС. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2019 року позивачем придбано у нерезидента "OK GARANT s.r.o." транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2006, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 25.01.2019 року за № 190012.

Декларантом ТзОВ "Орхідея", в інтересах ОСОБА_2 , 20.02.2019 року подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію за № UA206080/2019/401354 (а.с.72), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки Audi, модель Q7, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2007, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2967 см.куб., потужність двигуна - 171 кВт.

Апеляційним судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5800,00 EUR - графа 42 митної декларації.

Разом з тим, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) за № 190012 від 25.01.2019 року (а.с.17, 75), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року (а.с.25-26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.02.2019 року (а.с.78-79), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.06.2006 року (а.с.27, 76-77), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, копію митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації № UA206080/2019/401354 від 20.02.2019 року та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000293/2 від 20.02.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик, згенерований АСАУР ДФС 105-2 -106-2. Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

На підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що декларантом надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов`язкові, так і можливі додатково витребувані, як то, рахунок-фактура (інвойс) за № 190012 від 25.01.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305060/2019/003046 від 19.02.2019 року (а.с.25-26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.02.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.06.2006 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, копія митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року.

Разом з тим, подані 20.02.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 коментованої статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Згідно частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00303 від 20.02.2019 року. Зокрема, окрім рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, митному органу надавалась копія митної декларації країни відправлення № 19CZ5500002DU79RX3 від 18.02.2019 року (а.с.16), яка також підтверджує заявлену декларантом митну вартість автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 .

Апеляційний суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна права позиція відображена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №8 09/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.

Щодо обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 коментованої статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 57 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA206080/2019/401354 від 20.02.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких рахунок-фактура за № 190012 від 25.01.2019 року.

Переклад наведеного документу з чеської мови на українську виконаний перекладачем Сорохтей ОСОБА_3 , засвідчений її підписом та печаткою, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Лесюк П.В. за № 1247, 1248, наявний в матеріалах справи

Відповідно до вказаного рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, виданого OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic), покупцем автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ціна товару 5800,00 EUR, умови оплати: готівка.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду справи у апеляційному суді жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Чеської Республіки інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) вживаного автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5800 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Разом з тим, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.

Таким чином, системний аналіз змісту тексту перекладеного документа свідчить, що позивач, 25.01.2019 року, при виданні нерезидентом OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) рахунку-фактури за № 190012 на купівлю автомобіля Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 5800,00 EUR.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

Відтак, за умови подання 20.02.2019 року декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року, виданого нерезидентом OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) на купівлю ОСОБА_2 автомобіля марки Audi, модель Q7, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2006, за змістом якого вартість автомобіля в сумі 5800,00 EUR позивач оплатив готівкою, а продавець OK GARANT s.r.o. (503 04 Cernozice 170 Czech Republic) дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури за № 190012 від 25.01.2019 року.

Таким чином, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури № 190012 від 25.01.2019 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 року в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 року в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім цього, документальне обґрунтування представником відповідача неможливості застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів шляхом подання виписки із центральної бази даних з відміткою "Інформація відсутня", на переконання суду, не може вважатися належним доказом, який би підтверджував вказані обставини, оскільки в параметрах пошуку та умовах запиту не міститься точних та чітких даних, які б дозволяли ідентифікувати запитуваний транспортний засіб.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу незазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача зазначає, що у спірному випадку розрахунок робився інспектором у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР.

У такому випадку, при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (9850,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване рішення від 20.02.2019 року, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR".

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР ДФС 105-2 -106-2'', ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

Щодо таких обставин представник відповідача не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки Audi, модель Q7, 2006 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_2 25.01.2019 року; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

Також слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічна правова позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №300/691/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 30.10.2019р.