Рішення

від 14.02.2019 по справі 810/2686/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Київ № 810/2686/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду -Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участю представника позивача - Пучки В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014161401 від 11.05.2018 р.,

в с т а н о в и в:

ТОВ ""Акор Девелопмент Груп" звернулось до суду в порядку оскарження ППР відповідача №0014161401 від 11.05.2018 р., яким йому було визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 707 653 грн. та 426913,25 грн. за штрафними санкціями.

В обгрунтування заявлених вимог позивачем покладено твердження про хибний висновок акту перевірки від 13.04.2018 р. №287/10-36-14-01/40319803 щодо безпідставного віднесення товариством до складу витрат на збут (рах.93) вартості будівельних матеріалів, витрачених на ремонт складського приміщення за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 30/1, яке знаходиться в суборенді у товариства.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у поданій заяви та пояснила, що товариством були проведені поточні ремонтні роботи складського приміщення, взятого в суборенду для виробничих потреб. Вартість будівельних матеріалів у розмірі 9 486 960 грн. правомірно віднесена до складу витрат на збут (рах.93), що підтверджується даними бухгалтерського обліку, тому наполягала на скасуванні ППР №0014161401 від 11.05.2018 р.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав. На підставі ч.3 ст. 205 КАСУ, суд здійснив розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази та матеріали, встановивши характер та зміст спірних правовідносин у співставленні з нормами чинного законодавства, якими вони врегульовані, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з огляду на таке:

ТОВ "Акор Девелопмент Груп" є юридичною особою, зареєстрованою 03.03.2016 р. за №13551020000007665 Броварською РДА; податковий номер платника податків 40319803.

За даними ЄДРПОУ засновниками товариства виступають: ТОВ "Броварській алюмінієвий завод" та ТОВ "Алюмета Лтд. ( Алюмета Лтд. (Alumeta Ltd. ) Кіпр, Лімасол.

Кінцевими беніфеціарами -власниками (контролерами) підприємства є фізична особа Шапран С.В., Київська область, м. Бровари, вул. Гоголя, буд. АДРЕСА_1 та Alumeta Ltd. , Кіпр, Лімасол.

За даними Глобального форуму з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей та ОЕСР, Кіпр віднесено до складу офшорних зон.

В квітні 2018 р., посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 03.03.2016 р. по 31.12.2017 р., за результатом якої було складено акт №287/10-36-14-01/40319803 від 13.04.2018 р., яким встановлено порушення абз.8 ст.4, ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та податкову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996, п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (витрати), затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. №318, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "оренда", затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181,. п.20.21 р. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів", затверджених наказом Мінфіна від 30.09.2003 р. №561, п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п.136, пп.143.1.1 п.134 ст.134 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у зальній сумі 1 707 653 грн., тому контролюючим органом, 11.05.2018 р., було прийнято ППР №0014161401 про збільшення підприємству суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 707 653 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 426913, 25 грн.

Як слідує із матеріалів справи, 01.06.2017 р., між ТОВ "Броварській алюмінієвий завод" як суборендатором та ТОВ "Акор Девелопмент Груп" як другим суборендатором, було укладено договір суборенди (тимчасового платного володіння і користування) складського приміщення, загальною площею 821 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 30/1, що підтверджується договором №01/06/2017-ОР.

Вартість об`єкта оренди в договорі не визначена.

05.06. 2017 р., наказом директора ТОВ "Девелопмент Груп" С.Ю. Бровка від 05.06.2017 р. було прийнято рішення про проведення поточного ремонту складського орендованого приміщення.

У якості доказів фактичного виконання ремонтних робіт суду були представлені: копія акту приймання виконаних робіт на поточний ремонт складського приміщення від 25.12.2017 р. за підписом особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копії реєстру суб`єктів господарювання з якими платник податків укладав договори страхування; зразок зведених даних щодо сум податкових зобов`язань податкового кредиту, ПДВ; зразок зведених даних щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати позивача.

Крім того, як встановлено працівниками податкового органу та підтверджено актом перевірки №287/10-36-14-01/40319803, у перевіряємому періоді розрахунки за оренду складського приміщення за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 30/1, позивачем не проводились.

За даними ЄДРПОУ суборендодавець - ТОВ "Броварський алюмінієвий завод" код 38108144, утворено фізичною особою ОСОБА_3 та компанією Алюмета Лтд. (Alumeta Ltd. ) Кіпр, Лімасол, які є кінцевими беніфеціарами товариства.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування. Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, їх обсягу, тощо.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення наведених правових норм свідчить на користь висновку, що наявність первинних документів, які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , дійсно є необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових, але не достатньою, оскільки відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, право на формування витрат у платника податку виникає із сукупності юридичних фактів, одним з яких є придбання платником товарів (послуг) в обсягах, які зазначені в первинних документах, а також з метою, яка пов`язана з господарською діяльністю платника податку та первинні документи повинні свідчити про реальні зміни у майновому стані платника.

Дослідженими доказами судом було встановлено відсутність факту укладення ТОВ "Акор Девелопмент Груп" договорів з третіми особами на виконання ремонтних робіт, власне як факт виконання договору суборенди, в якому б передбачалось наявність основних фондів, електричних мереж та устаткування, які потрібно ремонтувати.

Суду також не були надані документи на саме приміщення, зокрема, витяг з Єдиного реєстру об`єктів нерухомого майна, який підтверджує наявність існування складу площею 821 кв.м., а представлені копії первинних документів не утворюють правову картину реального характеру такої господарської операції як поточний ремонт складського приміщення та є недостатніми для списання за рахунок витрат підприємства суми у розмірі 9 486 960 грн.

Так, відсутні: довідка про наявність основних фондів та матеріально-технічної бази, включаючи електрообладнання, приміщення яке підлягає оновленню; працівників відповідної кваліфікації та досвіду, які залучались до виконання ремонтних робіт; чеки, квитанції, податкові та видаткові накладні, які б свідчили про фактично понесені позивачем витрати на придбання будівельних матеріалів, що були списані по акту-приймання виконаних робіт від 29.12.2017 р.

Із позовної заяви незрозуміло, а представником позивача не надано відповідних пояснень у судовому засіданні, в частині того, ким, коли та на яких умовах проводився ремонт суборендованого приміщення; якою була його первісна вартість; не представлені докази наявності складу як такого та його пов`язаність з діяльністю позивача, проведеним поточним ремонтом та актом виконаних робіт, складеним за його наслідками.

При цьому, суд зауважує, що збільшення первісної вартості об`єкта оренди здійснюється на суму витрат, пов`язаних з його поліпшенням (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією і т. ін.), та повинно зумовлювати збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта ( п. 14 П(С)БО 7).

Тому, витрати на поліпшення об`єкта оренди підлягають капіталізації (дебет відповідного субрахунку рахунку 15 Капітальні інвестиції ) з подальшим списанням у дебет відповідного субрахунку рахунку 10 Основні засоби .

У листі Мінфіну від 27.02.2006 р. № 31-34000-20-16/4000 вказано, що зобов`язання орендодавця стосовно компенсації здійснених орендарем поліпшень об`єкта орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без його ушкодження, відображаються на підставі первинного документа, у якому повинна вказуватися, зокрема, узгоджена сторонами сума компенсації (обсяг господарської операції).

У договорі №01/06/2017-ОР будь-які домовленості сторін (фактичного орендодавця та суборендаря) стосовно компенсації здійснених поліпшень приміщення відсутні, більше того, дозвіл на проведення ремонтних робіт від орендодавця не одержано, а ТОВ "Броварський алюмінієвий завод" не мало право узгоджувати це питання, оскільки не є власником приміщення, яке виступає предметом договору. Відтак позивач, у добровільному порядку, без згоди власника приміщення, прийняв на себе в односторонньому порядку зобов`язання нести витрати на ремонт орендованого приміщення, сплачувати орендну плату та комунальні платежі, при цьому у цифровому значенні такі витрати, крім орендної плати, не встановлені, за відсутності документально підтвердженого обсягу економічних вигод від ремонту щонайменше на 9 486 960 грн.

Вказані дії, на переконання суду, не тільки не є економічно обгрунтованими, але і, з точки зору прибуткового бізнесу, матеріально невиправданими.

До того ж, суд вказує, що ст. 11 Закону України Про будівельні норми від 05.11.2009 р. №1704-VI встановлена необхідність застосування будівельних норм або їх окремих положень для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Будівельні норми встановлені Правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), затвердженими наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 р. № 293 (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013). Цей стандарт передбачає основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

Згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, які є чинними натепер, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи усіх форм власності (за даними ЄДРПОУ статутна діяльність позивача КВЕД 43.29 будівельно-монтажні роботи; КВЕД 43.39 роботи із завершення будівництва, будівництво споруд тощо), що виконують роботи підрядним та господарським способом з капітального і поточного ремонту, незалежно від джерел фінансування. При виконанні господарським способом робіт з поточного ремонту, які не потребують розробки креслень, обов`язковим для підприємства є визначення вартості ремонту, в тому числі на підставі дефектних актів та розцінених описів робіт, що надало не було ні податковому органу, ні суду.

Одночасно, Держказначейська служба, у своєму листі від 25.04.2003 р. № 07-06/872-3814 вказала, що проведення поточного і капітального ремонтів власними силами підприємства здійснюється лише за умови затвердження кошторису на виконання вказаних робіт з урахуванням чинних державних будівельних норм.

Крім того, ціновий обсяг поточного ремонту визначається на підставі обґрунтованих трудових та матеріально-технічних ресурсів та їх вартості, обчисленої у поточному рівні цін.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, судом встановлено таке:

01.06.2017 р., між позивачем суборендавцем та ТОВ "Броварський алюмінієвий завод" як суборендавцем було укладено договір суборенди нерухомого майна -складського приміщення, площею 821 кв.м., розташованого за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 30/1 для використання в господарській діяльності позивача.

Згідно відомостей ЄДРПОУ власниками та засновками вказаних товариств виступають: одні і ті самі особи: компанія Алюмета Лтд. Кіпр, Лімасол, яка перебуває в офшорній зоні та ОСОБА_3 , тобто договір фактично було укладено власниками між собою.

Предметом договору стало нерухоме майно - складське приміщення, загальною площею 821 кв.м., яке перебуває у суборенді без документів про його реєстрацію в Єдиному реєстрі нерухомого майна та без ідентифікації власника.

05.06.2017 р., директор ТОВ "Акор Девелопмент Груп", без будь-якого документального обгрунтування видає наказ №2-РБ, про поточний ремонт складу з метою провадження господарською діяльності; виконавцем робіт визначено особу ОСОБА_1

За відсутності згоди власника майна (орендодавця), первісної оцінки його вартості, погодження з ним суми компенсаційний витрат на ремонт, затвердженого кошторису на виконання вказаних робіт, з урахуванням чинних державних будівельних норм, особа Цах ОСОБА_4 , щодо якої відсутні відомості про: наявність основних фондів та матеріально-технічної бази; працівників відповідної кваліфікації та досвіду, які залучались до виконання ремонтних робіт; чеків, квитанцій, податкових та видаткових накладних, які б свідчили про фактично понесені позивачем витрати, приймає участь у списанні 9 486 960 грн. на ремонтні роботи, при незрозумілих економічно очікуваних вигод від проведених поліпшень приміщення.

В квітні 2018 р., працівниками контролюючого органу у товаристві була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності на предмет дотримання податкового законодавства, в ході якої встановлено, що при декларуванні позивачем показників Звіту про фінансову діяльність ф.№2 допущено відхилення від таких показників: у рядку 2180 Звіту "Інші операційні витрати" за період з 03.03.2016 р. по 31.12.2017 р. у загальній сумі 11 026 900 грн., що виникло в результаті завищення показників рядку 2180 Звіту "інші операційні витрати" на загальну суму 9 486 960 грн. У 2017 р. ТОВ " Акор Девелопмент Груп" віднесло до витрат на збут (рах.93) вартість будівельних матеріалів на ремонт складського приміщення за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 30/1, 9 486 960 грн., що підтверджено актами списання матеріалів.

До перевірки були надані наступні документи: наказ №2-РБ від 05.06.2017 р. про проведення ремонту; акт виконаних робіт від 29.12.2017 р. Списання матеріалів підтверджено вищевказаним актом.

Оскільки ця господарська операція викликала грунтовний сумнів в її реальності, позивачу працівниками податкового органу було запропоновано поміж іншого, надати аналіз рахунків та журнали-ордери, відомості по рахунках в розрізі субконто 20,79, 93, що дає можливість проаналізувати дані акумульовані по обраному субконто: контрагентів, банківські рахунки, види активів та зобов`язання, номенклатуру, об`єкти будівництва, статті руху грошових коштів, статті витрат; письмові пояснення щодо використання орендованого складу у господарській діяльності позивача.

Вимоги податкового органу позивачем проігноровано, письмові пояснення щодо використання складу, не надані, тому в процесі перевірки ТОВ "Девелопмент Груп" не було доведено використання складу в його господарській діяльності.

Аргумент відмови у наданні вищеперелічених документів зводився до відсутності у запиті всіх необхідних відомостей для надання відповіді.

Суд констатує, що такі документи не були представлені і суду в порушення п.4 ч.4 ст.44 КАСУ.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Витрати на збут включають такі витрати, які пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг); оплата праці; витрати на відрядження працівників зайняття збутом тощо.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, - п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, вказаною у договорі оренди.

Витрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікуються від його використання, незалежно від того, передбачено їхнє відшкодування договором оренди чи ні, відображаються в обліку орендаря як капіталізація інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

В п.20 р. 4 Методичних рекомендацій вказано, що обєкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку основних засобів за вартістю, вказаною в угоді.

Затрати орендаря на поліпшення обєкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за вищевказаних умов, відображаються за дебетом рахунку капітальних інвестицій. Такі витрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового обєкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п.7 Методичних рекомендацій. У бухгалтерському обліку такі витрати відображаються відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіна України 30.11.1999 р. №671. За Дт субрахунку 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" у кореспонденції з КТ рахунків 20 "Виробничі запаси", 23 "Виробництво", 66 "Розрахунки з оплати праці", 65 "Розрахунки за страхуванням" при виконанні робіт з поліпшення об`єктів операційної оренди господарським способом (своїми силами); 631 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками",- при виконанні робіт підрядним способом.

Таким чином, товариством було допущено порушення абз.8 ст.4, ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" № 92, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"№318, п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №181, п.20-21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів "Облік основних засобів» , затверджених наказом Мінфіна від 30.09.2003 р. №561, завищено витрати у рядку 2180 Звіту про фінансові результати Інші операційні витрати на загальну суму 9 486 960 грн., що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

У зв`язку з встановленим, відповідачем було прийнято ППР №0014161401 від 11.05.2018 р., яким ТОВ "Девелопмент Груп" було визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 707 653 грн. та 426913,25 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття рішення стало визначення податковим органом іншого порядку відображення у бухгалтерському обліку проводками такої господарської операції як поточний ремонт складського приміщення, що і вплинуло на визначення розміру заниження суми податку на прибуток.

Перевіривши дії податкового органу, з урахуванням критеріїв, визначних положеннями ч.2 ст.2 КАСУ, суд приходить до висновку про їх цілковиту правомірність.

Заперечення позивача грунтується виключно на тому, що представлені ним документи бухгалтерської звітності не викликали зауважень у працівників податкового органу, а відтак дійсність проведеного поточного ремонту та використання складу у його господарській діяльності є доведеною, з огляду на що, суд зазначає, що жодний доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Крім того, виявлені судом обставини свідчать, як про сумнівність характеру проведеного поточного ремонту приміщення, так і правильність, а головне достовірність, відображення у представлених документах фактичного стану речей.

По-перше, суд відхиляє твердження позивача, що обов`язковою умовою забезпечення його статутної діяльності є наявність складського приміщення, оскільки виконання будівельних робіт може проводитись з матеріалів замовника, а зворотнє позивачем не доведено.

По-друге, ВАСУ неодноразово у своїх висновках, викладених в ухвалах звертав увагу адміністративних судів, що належними доказами при розгляді адміністративних позовів платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є лише ті первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому первинні документи у якості доказів по справі повинні вивчатися та досліджуватися судами не лише на предмет наявності в них обов`язкових реквізитів, а перед усім, на підтвердженнями ними фактів здійснення господарських операцій.

Водночас,- вказував ВАСУ: " договори, які укладаються між суб`єктами господарювання не повинні розглядатися судами як первинні документи, що можуть підтверджувати реальний факт здійснення господарської операції ні для цілей бухгалтерського обліку, ні відповідно при формуванні права на податковий кредит з податку на додану в вартість, оскільки згідно із нормами Цивільного кодексу України, вони полягають лише у домовленості сторін договору, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить виключно про взяття сторонами певних зобов`язань та проявом волевиявлення щодо настання правових наслідків, пов`язаних з виконанням цих зобов`язань".

Таким чином, "реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо",- позиція відображена у постановах Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 22.09.2015 у справі № 826/16369/13-а та від 19.04.2016 року у справі № 807/2002/14.

У постанові Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 22.03.2016 у справі № 810/6201/14 зазначено, що "протиправне одержання платником податків податкової вигоди може бути обґрунтовано доводами контролюючого органу та підтверджено належними доказами, що підкріплюють правомірність висновків таких доводів, зокрема щодо неможливості фактичного здійснення таким платником господарських операцій у зв`язку з відсутністю у нього необхідних умов для здійснення певної діяльності, недостатність часу, майна, обсягу матеріальних або трудових ресурсів, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які є необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або послуг".

Верховний Суд, ставлячи під сумнів господарські операції платника податків з контрагентами підкреслив, що "...у справі відсутні докази, які б підтверджували здатність контрагентів виконати прийняті на себе договірні зобов`язання, за які їм були сплачені кошти. Зокрема, судам слід було перевірити чи має контрагент позивача управлінський та/або технічний персонал, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні та інші засоби, що можуть свідчити про можливість здійснення ним операцій з поставки сировини; чи технічні умови виготовлення плівки ПЕТФ зобов`язували контрагента відшукувати саме суб`єктів господарювання, які з огляду на такі умови її виготовлення були спроможні поставити потрібну продукцію. Підлягають з`ясуванню й умови поставки сировини, зокрема, чи володіє контрагент виробничими та технологічними потужностями і має спеціально підготовлених працівників (персонал), за наявності яких може організувати та виконати поставку сировини для позивача, чи поставило воно насправді продукцію, якщо так, то як саме; що свідчить про її переміщення і доставку; як повинно було оформлятись виконання поставки; чи знав і чи не міг не знати платник податку про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність виконати обумовлену поставку тощо".

З урахуванням аналізу встановлених судом вище обставин та досліджених документів не є підтвердженою така господарська операція позивача, як одержання в оренду складського приміщення в межах взаємовідносин між одними і тими власниками з місцезнаходженням в офшорній зоні, за відсутності реєстрації об`єкта нерухомого майна в Єдиному реєстрі відповідних об`єктів, при невстановленому власнику; відсутності визначення первісної вартості договору оренди; непогодження розміру компенсації з орендодавцем проведених поліпшень за відсутності економічних вигод від ремонту щонайменше на 9 486 960 грн.; документально обгрунтованого рішення про покладення обов`язків щодо проведення поточного ремонту особою, яка немає матеріально-технічної бази, працівників відповідної кваліфікації та досвіду; за відсутності затвердженого кошторису на виконання вказаних робіт з урахуванням чинних державних будівельних норм; обов`язкових довідок про визначення вартості ремонтних та витрати (форма № КБ-3); документів, що свідчать про придбання будівельних матеріалів: квитанцій, чеків, платіжних доручень, тощо; документів, які свідчать про характер та зміст господарської операції: рахунки та журнали-ордери, відомості по рахунках в розрізі субконто 20,79, 93: контрагентів, банківські рахунки, види активів та зобов`язання, номенклатур, об`єкт ремонту, статті руху грошових коштів, статті витрат; письмові пояснення щодо використання орендованого складу у господарській діяльності позивача та пов`язаність приміщення із визначеними в договорі оренди цілями.

За встановлених обставин, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 13.04.2018 р. №287/10-36-14-01/40319803 та вважає, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Як слідує із статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

У контексті наведених приписів процесуального Закону до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечував дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки та підстав її проведення. Мотивація та докази, наведені у позовній заяві не дають суду підстав для висновків, які б спростовували позицію податкового органу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" (код 40319803, м. Бровари Київської області, бульвар Незалежності, 30), -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя Брагіна О.Є.