Ухвала

від 31.05.2019 по справі 360/2210/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

31 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2210/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Усової Катерини Вікторівни про забезпечення позову у справі № 360/2210/19 за позовною заявою адвоката Усової Катерини Вікторівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс до Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Усової Катерини Вікторівни (далі - представник) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс (далі - позивач) до Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій представник позивача просить визнати протиправною дію відповідача, яка полягає у припиненні договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньо обласному) маршруті загального користування.

Разом з позовною заявою адвокатом Усовою Катериною Вікторівною подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації призупинити дії щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньо обласному) маршруті загального користування, яке викладене в листі від 24 травня 2019 року № 01-10/53 щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018, та відкликати листи, які спрямовані на автостанції по маршруту Сєвєродонецьк-Марківка про припинення обслуговування перевізника товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс до розгляду позовних вимог.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову представник позивача зазначила, що 28 травня 2019 року позивач отримав від Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації повідомлення від 24 травня 2019 року за № 01-10/53 про те, що договір від 27 грудня 2018 року № 144/2018, укладений між Департаментом регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс , на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньо обласному) автобусному маршруті загального користування, а саме маршруті № 655 Сєвєродонецьк АС - Марківка АС припиняється у зв`язку з анулюванням ліцензії перевізника. 29 травня 2019 року позивач направив відповідачу заперечення. Враховуючи, що автостанції на маршруті Сєвєродонецк АС - Марківка АС отримали відповідні повідомлення Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації про припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 та припинили приймати транспорт позивача, товариство з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс прийняло рішення про оскарження дії суб`єкта владних повноважень в суді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в суді. 28 березня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс звернулось з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Луганській області про визнання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 щодо анулювання ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, виданої наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року за № 163, як такого, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, та його скасування. Справа № 640/6071/19 розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва. Рішення у справі ще не прийнято.

Представник позивача зазначила, що відповідача сповіщено про те, що позбавлення позивача ліцензії оскаржується в суді.

З 29 травня 2019 року відповідно до листів Управління промисловості, транспорту і зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, спрямованих на автобусні станції по маршруту Сєвєродонецк-Марківка, автобусний рейс 7045/7044 товариством з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс не обслуговується. Господарська діяльність підприємства зупинена.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина п`ята статті 154 КАС України).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтування необхідності забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив таке.

Між Департаментом регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації (далі - Організатор) і товариством з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс (далі - Перевізник) 27 грудня 2018 року укладено договір № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування (арк. спр. 6-9).

Підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування передбачено, що дія договору припиняється у разі анулювання ліцензії Перевізника на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Листом від 24 травня 2019 року за № 01-10/93 Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації повідомило товариство з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс , що відповідно до підпункту 8.3.3 договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування, предметом якого є діяльність сторін щодо організації та виконання пасажирських перевезень на міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування № 655 Сєвєродонецьк АС - Марківка АС , №№ рейсів 7045/7044, дія договору припиняється у разі анулювання ліцензії Перевізника на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Листом від 03 травня 2019 року № 03-13/251 Державна служба з безпеки на транспорті повідомила про прийняття рішення (наказ від 22 січня 2019 року № 40) щодо анулювання ліцензії товариству з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс (ЄДРПОУ 33001797), виданої наказом Укртрансбезпеки від 21 лютого 2017 року № 163. Враховуючи викладене, Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації повідомляє товариству з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс про припинення договору і відповідно до пункту 8.4 просить у 2-денний термін повернути оригінал примірника договору, що перебуває у товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс (арк. спр. 17).

Також судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/6071/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 щодо анулювання ліцензії товариству з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, виданої наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163, таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, та його скасування (арк. спр. 11, 12-16).

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у справі № 640/6071/19 відмовлено у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 щодо анулювання ліцензії товариству з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, виданої наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163, до набрання законної сили рішенням у даній справі (арк. спр. 31-32).

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд керується частиною першою статті 2 КАС України, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову, наведені у частині другій статті 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Представник позивача обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що підприємство перестане здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів, що може спричинити транспортний колапс в перевезеннях, водії та співробітники підприємства будуть позбавлені роботи, держава не отримає податки. Також просить врахувати ознаки неправомірності дій відповідача, які викладені у листі від 24 травня 2019 року за № 01-10/93, щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування.

Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації призупинити дії щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньо обласному) маршруті загального користування, яке викладене в листі від 24 травня 2019 року № 01-10/53 щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018, та відкликати листи, які спрямовані на автостанції по маршруту Сєвєродонецьк-Марківка про припинення обслуговування перевізника товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс , у даному випадку є фактично ухваленням рішення по суті позовних вимог без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Рішення суду у даній справі за наслідками розгляду і вирішення позову не потребуватиме вжиття додаткових заходів для його виконання. Суть рішення суду за наслідками розгляду виниклого спору полягатиме виключно у констатації факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідача. Тому у справі за цим позовом не може бути ускладнене чи унеможливлене виконання рішення суду і у вжитті заходів забезпечення позову з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, відсутня потреба.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваних дій та порушення такими діями прав, свобод або інтересів позивача, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідні рішення, дії чи бездіяльність явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних рішення, дії чи бездіяльності та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Суд зазначає, що наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють стверджувати про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 2 частини другої статті 151 КАС України, адже, правомірність дій відповідача щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування входить до предмету з`ясування в межах розгляду судом справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити адвокату Усовій Катерині Вікторівні у забезпеченні позову у справі № 360/2210/19 за позовною заявою адвоката Усової Катерини Вікторівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс до Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними шляхом встановлення обов`язку Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації призупинити дії щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньо обласному) маршруті загального користування, яке викладене в листі від 24 травня 2019 року № 01-10/53, щодо припинення договору від 27 грудня 2018 року № 144/2018 та відкликати листи, які спрямовані на автостанції по маршруту Сєвєродонецьк-Марківка про припинення обслуговування перевізника товариства з обмеженою відповідальністю Буковина-Транс до розгляду позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська