Рішення

від 31.05.2019 по справі 620/906/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/906/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши в спрощеному позовному без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Чернігівщини» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування акту камеральної перевірки та податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зубр Чернігівщини» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить:

-скасувати акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 87/25- 01-12-06-35052430 від 22.01.2018 та податкове повідомлення-рішення № 0021101206 від 06.03.2018 (форма Р ) Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56 851,25 грн., із яких за податковими зобов`язаннями - 45 481,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11370,25 грн.;

-зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області вилучити пеню в сумі 25 527,18 грн. та штрафні санкції в сумі 11369,85 грн. з картки особового рахунку платника податку на прибуток.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 06.03.2018 № 0021101206, оскільки вважає, що помилка, допущена платником податку у податковій звітності, що не призвела до неналежного виконання (нарахування чи сплати) податкового грошового зобов`язання, не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафної санкції.

02.04.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.04.2019 від представника відповідача надійшов відзив та заява про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення отримане позивачем 15.04.2018, а до суду звернувся лише 29.03.2019. Крім того, на підставі встановлених порушень складено акт перевірки від 22.01.2018 № 87/25- 01-12-06-35052430, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.01.2018, проте був повернутий у зв`язку з закінченням терміну зберігання, тобто за нормами податкового законодавства вважається врученим. На підставі вищевказаного акту камеральної перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення: форма Р №0021101206 від 06.03.2018 року на суму 56851,25 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 45481,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11370,25 грн. Вищевказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 15.04.2018, що підтверджується поштовим відправленням №1660005322077. В адміністративному порядку спірне податкове повідомлення-рішення до ДФС України по суті не оскаржувалось.

У відповіді на відзив позивачем викладена позиція, зазначена в позові. Крім того зазначив, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справа, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача за звітний податковий період: 2014 рік податкової декларації з податку на прибуток № 1500001658 від 25.02.2015, 2015 рік, податкової декларації з податку на прибуток (уточнюючої) № 12214 від 28.12.2017 року та 2016 рік, податковій декларації з податку на прибуток (уточнюючої) № 9271263603 від 27.12.2017, складено акт за № 87/25-01-12-06-35052430 від 22.01.2018 (надалі - Акт перевірки).

Згідно акту перевірки відповідачем за даними поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за звітні податкові періоди 2015,2016 роки встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток ТОВ Зубр Чернігівщини , що визначені пп. 140.4.2. п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями (надалі - ПКУ), зокрема:

- у податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік (№ 12214 від 28.12.2017 року) на 45 481 грн. зайво зменшено об`єкт оподаткування (ряд. 04 декларації), що на зазначену суму, також зменшено суму податкового зобов`язання (ряд. 26 декларації) на 45 481 грн., однак податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік не було задекларовано;

- у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік (№ 9271263603 від 27.12.2017 року) на 45 481 грн. зайво зменшено об`єкт оподаткування (ряд. 04 декларації), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на зазначену суму.

Помилка, допущена платником при складанні податкової звітності, згідно Акту перевірки призвела до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік, 2016 рік на 45 481 грн. та безпідставного зменшення податкового зобов`язання за 2015 рік на 45 481 грн.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0021101206 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56851,25 грн., із яких: за податковими зобов`язаннями - 45 481,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 370,25 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі-ПКУ) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (ст. 102 ПК України).

Частиною 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У справі, що розглядається судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено 06.03.2018, а позивач звернувся з позовною заявою до суду 02.04.2019. Суд зазначає, що позивач скористався своїм правом на оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу та звернувся до суду із позовною заявою в межах встановленого для цього статтями 56, 102 ПКУ строку, а саме - 1095 днів з моменту прийняття такого рішення контролюючого органу.

Таким чином, суд заява представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про скасування акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 22.01.2018 № 87/25-01-12-06-35052430, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб`єкт владних повноважень, який безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і носить обов`язковий характер. Натомість акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тобто, акт є лише носієм доказової інформації.

Водночас, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для скасування акту 22.01.2018 № 87/25-01-12-06-35052430 відсутні, оскільки такий не породжує будь-яких правових наслідків для позивача та не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, тому у цій частині підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0021101206, суд зазначає наступне.

Пункт 54.3 ст. 54 ПКУ визначає, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно акту перевірки, відповідачем виявлено не заниження платником грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 45481 грн., а помилково складену платником декларацію. Позивачем саме помилково відображено у податковій декларації з податку на прибуток (уточнюючій) за 2015 рік (№12214 від 28.12.2017) та за 2016 рік (№9271263603 від 27.12.2017 зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточняється (рядок 26) на суму на 45481 грн.

Відповідач в акті перевірці підтвердив факт від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в розмірі - 59763,00 грн., та за 2016 рік в розмірі - 85596,00 грн. (п. 2.2 Акту перевірки).

Таким чином, донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання згідно акту перевірки, за суттю воно не відповідає донарахуванню зобов`язання, а може бути виключно виправленням допущеної платником помилки, оскільки для нарахування податкового зобов`язання відсутній об`єкт оподаткування, а також відсутнє податкове зобов`язання з податку на прибуток у податковому періоді, що уточняється. Внаслідок зменшення контролюючим органом від`ємного значення об`єкта оподаткування, об`єкт все одно залишився від`ємним протягом всіх звітних періодів.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, базою для розрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток є саме фінансовий результат до оподаткування, розрахований відповідно до положень бухгалтерського обліку та скоригований на різниці, визначені відповідно до положень розділу ПКУ.

Подана позивачем податкова звітність, у тому числі з уточненими показниками, вказує на відсутність позитивного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, тобто відсутність самого прибутку. Аналогічного висновку дійшов і відповідач, зазначивши в пункті Б розділу 2 акту перевірки дані податкової звітності, що вплинули на визначення об`єкту оподаткування за 2015 рік .

Податкова звітність з податку на прибуток безпосередньо не може встановлювати факту переплати податкового зобов`язання без урахування сплати такого податку, оскільки об`єкт оподаткування, згідно статей податкової звітності відсутній, тому стверджувати про заниження чи завищення податкового зобов`язання немає підстав. У матеріалах згідно акту перевірки відсутні будь-які дані чи інформація про наявність об`єкту оподаткування за 2015 - 2016 роки.

Висновок контролюючого органу базується виключно на помилковості уточнення 26 рядка податкової декларації, а не на виявленні заниження об`єкту оподаткування та заниженні податкового зобов`язання. Помилка, яка не призвела до зміни об`єкту оподаткування чи податкового зобов`язання, не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафної санкції. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій до позивача.

Також відповідачем не враховано вимог Наказу Міністерства фінансів України 20 жовтня 2015 року № 897 Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств , згідно з яким податкове зобов`язання з податку на прибуток не може мати від`ємного значення.

Так, рядок 06 податкової декларації з податку на прибуток містить виключно позитивне значення (рядок 04 - рядок 05 ПЗ) х 2 /100). Під час розрахунку показника цього рядка спочатку загальний об`єкт оподаткування (рядок 04) зменшують на прибуток (збільшують на збиток) від пільгованої діяльності (рядок 05). В подальшому отриманий результат (якщо він додатний) помножують на ставку податку з п. 136.1 ПКУ - 18 %. У результаті отримують Суму податку на прибуток. Таким чином, значення рядка 06 може бути тільки з позитивним значенням. Якщо результат розрахунку рядок 04 - рядок 05 буде від`ємним або дорівнюватиме нулю, то в рядок 06 залишається пустим.

Виправлення помилок щодо податкового зобов`язання у декларації (ряд. 26) є розрахунковою величиною яка розраховується за відповідною формулою (рядок 19 (сума податку на прибуток) - рядок 19 податкової декларації яка уточняється). Подане позивачем уточнення не містить таких розрахункових значень, в Акті перевірки зазначено, що податок за 2015-2016 роки не нараховувався. Таким чином, формулювання виявленого порушення - донарахування податкового зобов`язання не відповідає його суті, а наведено виключно з метою застосування штрафних санкцій.

Податковим зобов`язанням в розумінні ПКУ визначається сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

У відповідності із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд звертає увагу, що подання уточнюючих декларацій не спричинило недоплати податку на прибуток до державного бюджету України, адже, об`єкт оподаткування станом на 31.12.2014 р., 31.12.2015 р., 31.12.2016 р. залишався від`ємним.

Пункт 123.1 ст. 123 ПКУ конкретизує базу для нарахування штрафних санкцій - це суми донарахування податкового зобов`язання, зменшення бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні спірного рішення зобов`язаний враховувати сукупність вимог податкового законодавства та діяти виключно у межах правових норм згідно з ПКУ та іншими законами України.

Пункт 109.1 ст. 109 ПКУ передбачає, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно акту перевірки відповідачем не встановлено жодних протиправних дій чи бездіяльності Позивача як платника податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, зокрема до заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, несвоєчасної сплати податкових зобов`язань до бюджету чи будь-яких ознак ухилення від оподаткування.

Помилка, допущена платником у податковій звітності, що не призвела до неналежного виконання (нарахування чи сплати) податкового грошового зобов`язання не є протиправним діянням (дією чи бездіяльністю) такого платника у розумінні п. 109.1 ст. 109 ПКУ.

Отже, матеріали справи свідчать про відсутність у діях позивача такої складової податкового правопорушення як вина.

Норми ПКУ не передбачають можливості притягнення платників податків за податкові правопорушення до юридичної відповідальності за відсутності вини.

На думку суду, контролюючий орган при вирішенні питання про притягнення платників податків до юридичної відповідальності повинен з`ясувати їх ступінь вини та, відповідно, довести її наявність у суді.

Таким чином, за відсутності вини позивача (яку відповідачем не доведено), він не може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПКУ податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПКУ передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Застосування податковим органом штрафних санкцій, передбачених п. 126.1. ст. 126 ПКУ, можливе лише у випадку якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Судом встановлено, що сплати грошового зобов`язання не було, а мав місце лише факт помилкового внесення суми до декларації з податку на прибуток. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, відтак у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 126.1. ст. 126 ПКУ та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0021101206 від 06.03.2018 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56851,25 грн., із яких: за податковими зобов`язаннями - 45481,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11370,25 грн., прийнято відповідачем не у спосіб, визначений чинним законодавством України, тому підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача вилучити пеню в сумі 25527,18 грн. та штрафні санкції в сумі 11369,85 з картки особового рахунку платника податку на прибуток, судзазначє, що таке вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту або окремих його положень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Внесення, зміна або видалення даних з комп`ютерних баз органів доходів і зборів віднесено до дискреційних повноважень цих органів. Суд не має компетенції перебирати на себе повноваження відповідачів та вносити зміни до електронного кабінету платника податків щодо його розрахунків з бюджетом. Крім того, нарахування пені в сумі 25527,18 грн., не є предметом позову.

З урахуванням викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Чернігівській області необхідно стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення від 28.03.2019 № 46 в розмірі 1921,00 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0021101206 від 06.03.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Чернігівщини» судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 28.03.2019 № 46.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено 31 травня 2019 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" (вул. Трипільська, буд.57, с.Кобижча, Бобровицький район, Чернігівська область,17411, код ЄДРПОУ 35052430).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд.11,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко