Постанова

від 16.09.2019 по справі 620/906/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/906/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними, скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило суд:

- скасувати акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 87/25- 01-12-06-35052430 від 22.01.2018;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021101206 від 06.03.2018 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56 851,25 грн., із яких за податковими зобов`язаннями - 45 481,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11370,25 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області вилучити пеню в сумі 25 527,18 грн. та штрафні санкції в сумі 11369,85 грн. з картки особового рахунку платника податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що помилка, допущена платником податку у податковій звітності, що не призвела до неналежного виконання (нарахування чи сплати) податкового грошового зобов`язання, не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафної санкції, а тому відповідачем було неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0021101206 від 06.03.2018. В решті позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, просить рішення суду скасувати у відповідній частині та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що допущена позивачем у податковій звітності помилка призвела до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік, за 2016 рік на 45481,00 грн. та безпідставного зменшення суми податкового зобов`язання за 2015 рік на 45481,00 грн.

За наведених обставин, апелянт наголошує, що контролюючим органом у відповідності до вимог ПК України було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, на думку апелянта, вимоги позивача про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційну скаргу відповідача вважає безпідставною та необґрунтованою, оскільки, викладені у ній доводи не відповідають вимогам законодавства та не підтверджуються жодними доказами, а тому просить суд відмовити у задоволенні вимог відповідача. При цьому, у відзиві позивач звертає увагу, що відповідач самостійно визнає ту обставину, що допущена підприємством помилка не призвела до зміни об`єкта оподаткування чи податкового зобов`язання, а тому відповідно не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач також наголошує, що подання уточнюючих декларацій не спричинило недоплати податку на прибуток до державного бюджету України, адже об`єкт оподаткування станом на 2014, 2016 та 2016 роки залишився від`ємним. Натомість, відповідачем не доведено вини платника податку для притягнення останнього до юридичної відповідальності, зокрема, шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

За наведених обставин, позивач зазначає, що суд першої інстанції у прийнятому рішенні по даній справі лише підтвердив позицію відповідача, зокрема про те, що донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток не відбулось. Таким чином, на думку позивача, судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку доводам та доказам відповідача, у повній мірі досліджено обставини справи та надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, а отже, підстави для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, на переконання позивача, відсутні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідачем за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача за звітний податковий період:

- 2014 рік податкової декларації з податку на прибуток № 1500001658 від 25.02.2015,

- 2015 рік, податкової декларації з податку на прибуток (уточнюючої) № 12214 від 28.12.2017,

- 2016 рік, податковій декларації з податку на прибуток (уточнюючої) № 9271263603 від 27.12.2017,

складено акт за № 87/25-01-12-06-35052430 від 22.01.2018 (далі - Акт перевірки).

Зі вмісту вказаного Акту перевірки вбачається, що відповідачем за даними поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за звітні податкові періоди 2015, 2016 роки встановлено порушення ТОВ Зубр Чернігівщини порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, що визначені пп. 140.4.2. п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями (надалі - ПКУ), зокрема:

- у податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік (№ 12214 від 28.12.2017 року) на 45 481 грн. зайво зменшено об`єкт оподаткування (ряд. 04 декларації), що на зазначену суму, також зменшено суму податкового зобов`язання (ряд. 26 декларації) на 45 481 грн., однак податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік не було задекларовано;

- у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік (№ 9271263603 від 27.12.2017 року) на 4 481 грн. зайво зменшено об`єкт оподаткування (ряд. 04 декларації), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на зазначену суму.

Помилка, допущена платником при складанні податкової звітності, згідно Акту перевірки призвела до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік, 2016 рік на 45481 грн. та безпідставного зменшення податкового зобов`язання за 2015 рік на 45481 грн.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0021101206 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56851,25 грн., із яких: за податковими зобов`язаннями - 45 481,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 370,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу базується виключно на помилковості уточнення 26 рядка податкової декларації, а не на виявленні заниження об`єкту оподаткування та заниженні податкового зобов`язання. Водночас, оскільки помилка, яка не призвела до зміни об`єкту оподаткування чи податкового зобов`язання, не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафної санкції, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування штрафних санкцій до позивача.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Як встановлено судом, за результатом проведення камеральної перевірки ТОВ Зубр Чернігівщини посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення платником податку порядку обчислення та сплати податку на прибуток, внаслідок чого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення платнику податків суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств .

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається, що базою для розрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток є саме фінансовий результат до оподаткування, розрахований відповідно до положень бухгалтерського обліку та скоригований на різниці, визначені відповідно до положень розділу ПКУ.

Водночас, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, подана позивачем податкова звітність, у тому числі з уточненими показниками, вказує на відсутність позитивного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, тобто відсутність самого прибутку. Аналогічного висновку дійшов і відповідач, зазначивши в пункті Б розділу 2 акту перевірки дані податкової звітності, що вплинули на визначення об`єкту оподаткування за 2015 рік .

Разом з цим, як було правильно зазначено судом першої інстанції безпосередньо податкова звітність з податку на прибуток не може встановлювати факту переплати податкового зобов`язання без урахування сплати такого податку, оскільки об`єкт оподаткування, згідно статей податкової звітності відсутній, а тому відповідно і стверджувати про заниження чи завищення податкового зобов`язання немає підстав. При цьому, колегія суддів зауважує, що у матеріалах згідно акту перевірки відсутні будь-які дані чи інформація про наявність об`єкту оподаткування за 2015 - 2016 роки.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що виправлення помилок щодо податкового зобов`язання у декларації (ряд. 26) є розрахунковою величиною яка розраховується за відповідною формулою (рядок 19 (сума податку на прибуток) - рядок 19 податкової декларації яка уточняється). Подане позивачем уточнення не містить таких розрахункових значень, в Акті перевірки зазначено, що податок за 2015-2016 роки не нараховувався.

У свою чергу, судом встановлено, що допущена позивачем помилка не призвела до зміни об`єкту оподаткування чи податкового зобов`язання, а тому не може бути підставою для донарахування податку та застосування штрафної санкції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого органу базується виключно на помилковості уточнення 26 рядка податкової декларації, а не на виявленні заниження об`єкту оподаткування та заниженні податкового зобов`язання.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до приписів п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Водночас, як вже було зазначено, подання уточнюючих декларацій ТОВ Зубр України не спричинило недоплати податку на прибуток до державного бюджету України, адже, об`єкт оподаткування станом на 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016 залишався від`ємним.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання згідно акту перевірки, за суттю воно не відповідає донарахуванню зобов`язання, а може бути виключно виправленням допущеної платником помилки, оскільки для нарахування податкового зобов`язання відсутній об`єкт оподаткування, а також відсутнє податкове зобов`язання з податку на прибуток у податковому періоді, що уточняється. Внаслідок зменшення контролюючим органом від`ємного значення об`єкта оподаткування, об`єкт все одно залишився від`ємним протягом всіх звітних періодів.

Отже, з наведеного слідує, що формулювання виявленого контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки порушення - донарахування податкового зобов`язання не відповідає його суті, та свідчить про безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств , зокрема за податковими зобов`язаннями - 45 481,00 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що сплати грошового зобов`язання не було, а мав місце лише факт помилкового внесення суми до декларації з податку на прибуток, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не було порушено термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, а відтак у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 126.1. ст. 126 ПКУ.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про збільшення ТОВ Зубр Чернігівщини суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 56851,25 грн. (із яких: за податковими зобов`язаннями - 45481,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11370,25 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович