Рішення

від 30.05.2019 по справі 826/317/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 травня 2019 року справа №826/317/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Святошинському районі) до 1. Товариства з обмеженою відповідальності "Фабенс" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "Фабенс") 2. Товариства з обмеженою відповідальності "Автообладнання" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "Автообладнання") провизнання недійсними договору від 03 листопада 2016 року №03/11-14, укладеного між відповідачами В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору від 03 листопада 2014 року №03/11-14, укладеного між відповідачами, виходячи із того, що податкова накладна від 03 листопада 2014 року №1, виписана ТОВ "Фабенс" на адресу ТОВ "Автообладнання" на загальну суму 36 878,96 грн., в період коли директором ТОВ "Фабенс" був ОСОБА_1 , який згідно з вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року по кримінальній справі №756/8888/16-к не мав наміру ведення господарської діяльності, а, реєструючи ТОВ "Фабенс", діяв з корисливих мотивів. При цьому позивач посилається на загальні норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2017 року залишено без руху позовні заяву ДПІ у Святошинському районі зі встановлення строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/317/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач 1 письмових заперечень проти адміністративного позову або письмових пояснень до суду не надав.

Відповідач 2 надав суду заперечення проти позову, у якому зазначив, що обставини, на які посилається позивач, не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) укладеного між відповідачами правочину як такого що завідомо суперечить інтересам держави. При цьому, вирок на який посилається ДПІ у Святошинському районі, не має жодного відношення до відповідача 2.

В судове засідання 23 березня 2018 року представники сторін не прибули, у зв`язку із чим, на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2014 року між ТОВ "Фабенс" (постачальник) та ТОВ "Автообладнання" (покупець) укладено договір поставки №28/10-14, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність покупця товари, а покупець бере зобов`язання прийняти та оплатити товари. Предметом продажу є витратні матеріали, інструменти та обладнання для автосервісу - вид, кількість, асортимент яких визначається в рахунках-фактурах, виставлених на замовлення покупця.

На виконання умов договору ТОВ "Фабенс" поставлено ТОВ "Автообладнання" товар згідно видаткової накладної від 03 листопада 2014 року №110302. ТОВ "Автообладнання" виписало на адресу ТОВ "Фабенс" податкову накладну від 03 листопада 2014 року №1.

Крім того, на підтвердження використання придбаного у ТОВ "Фабенс" товару у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації ТОВ "Автообладнання" долучено до матеріалів справи видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ згідно вказаних видаткових накладних.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої-третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не навів конкретної правової підстави для визнання недійсним договору поставки, укладеного між ТОВ "Фабенс" та ТОВ "Автообладнання" та не вказав у позовній заяві про невідповідність договору хоча б одній із ознак, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, обмежившись лише посиланнями на статті 203, 215 та 228 цього Кодексу.

Позивач також не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд враховує, що у справі міститься належним чином засвідчена копія вироку Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у кримінальній справі №756/8888/16-к, який набув чинності, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених часиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, яким серед іншого встановлено: "…незважаючи на те, що вказане підприємство зареєстровано в державних органах реєстраційної служби, як суб`єкт підприємницької діяльності юридична особа, ОСОБА_1 взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності при наступних обставинах. Так, у кінці червня 2014 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у ресторані "Баккара", що знаходиться у м. Луганськ по вул. Радянська, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи TOB "Фабенс" на своє ім`я, в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб… у серпні 2014 року, перебуваючи поблизу однієї із станцій метро, в місті Києві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього директора придбаного товариства, що юридична особа придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, надав невстановленій особі копії особистого паспорту громадянина України та ідентифікаційного номеру з метою виготовлення невстановленою особою статутних та реєстраційних документів, які необхідні для придбання TOB "Фабенс". Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_1 , діючи згідно попередньо розробленого із невстановленою особою плану, 26.08.2014 та 27.08.2014, перебуваючи у службовому кабінеті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Н.В. (м. Київ, вул. Саксаганського, 22, приміщення 14 (літ. А), на прохання невстановлених осіб, реалізуючи спільний злочинний умисел, достовірно знаючи, що придбає юридичну особу без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, яка в тому числі полягає у проведенні безтоварних операцій, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав два договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Фабенс" від 26.08.2016 (у ТОВ "Віртуальний офіс" - 10% статутного капіталу та у ТОВ "Агенція антикризових рішень" - 90% статутного капіталу), протокол № 2 від 26.08.2014 загальних зборів учасників TOB "Фабенс" відповідно до якого ОСОБА_1 призначено директором TOB "Фабенс", нову редакцію Статуту ТОВ "Фабенс", наказ №2 від 27.08.2014, відповідно до якого приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Фабенс", реєстраційну картку (форма 3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 29.08.2014 та довіреності на представництво інтересів підприємства в органах державної влади на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Після підписання вказаних документів ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, згідно попередньо розробленого плану, передав їх невстановленій особі, яка проставила на них печатки ТОВ "Фабенс" для подальшої державної перереєстрації юридичної особи… Таким чином, ОСОБА_1 , будучи єдиним засновником (власником) ТОВ "Фабенс" із 27.08.2014 отримав право здійснювати діяльність товариством та самостійно розпоряджатись її майном… Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , будучи власником та директором ТОВ "Фабенс", забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по розрахунковим рахункам юридичної особи ТОВ "Фабенс", удаваних господарських угод, в тому числі договорів №7/МТР від 17.11.2014 та №8/МТР від 16.01.2015 та первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, в особі державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" у розмірі 1620048,00 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян".

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1

Крім того, у згаданому вироку не встановлено, що ТОВ "Автообладнання" не мало взаємовідносин з ТОВ "Фабенс", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Автообладнання" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Таким чином, один лише вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у кримінальній справі №756/8888/16-к не є свідченням недійсності договору поставки від 28 жовтня 2014 року №28/10-14, укладеного між ТОВ "Фабенс" та ТОВ "Автообладнання".

Крім того, суд зазначає, що позивачем невірно зазначено дату та номер договору поставки, укладеного між відповідачами.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПІ у Святошинському районі задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9; ідентифікаційний код 39513550);

Товариство з обмеженою відповідальності "Фабенс " (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16; ідентифікаційний код 39285132);

Товариство з обмеженою відповідальності "Автообладнання " (03134, м. Київ , вул. Якутська, 8; ідентифікаційний код 38507368).

Суддя В.А. Кузьменко