Рішення

від 22.05.2019 по справі 357/11438/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11438/18

2/357/1175/19

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 травня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретар - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання заповіту недійсним, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 3.04.2010 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Після її смерті залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 ; 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 (належали їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.03.2006 року, яке вона отримала після смерті матері ОСОБА_9 ); 1/2 частини земельної ділянки площею 3,9233 га в межах Косяківської сільської ради (належали їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.03.2006 року, яке вона отримала після смерті матері ОСОБА_9 ).

Спадкоємцями за законом після померлої сестри ОСОБА_8 є він - ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_6 .

13.04.2010 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Барською O.A. заведено спадкову справу № 289/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (номер справи у спадковому реєстрі 49170593).

Звернувшись 23.08.2018 р. до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на майно після смерті сестри, йому стало відомо, що 09.12.2009 року сестра склала заповіт на все належне їй майно, посвідчений Костенко Г.Г. - секретарем виконкому Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 161. Він одразу написав нотаріусу заяву про те, що буде звертатися до суду - оскаржувати заповіт.

Вважає, що вказаний заповіт необхідно визнати недійсним, оскільки він був вчинений у момент, коли сестра через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, так як дуже важко хворіла та постійно перебувала на обліку і стаціонарному лікуванні в КЗ КОР Білоцерківський обласний онкологічний диспансер з приводу раку правої молочної залози IV ст. IV кл. гр., метастазів в кістки, печінку, ліву легеню. В 2007 році перенесла операцію - мастектомія справа і оваріектомія. У зв`язку із зазначеним сестра постійно проходила численні курси хіміотерапії, гормонотерапії, імунотерапії, що підтверджується анамнезом захворювання від 31.12.2009 р., від 03.11.2015 року, посмертним епікризом від 23.08.2018р., довідкою про причину смерті від 16.01.2010 р., медичною картою амбулаторного хворого ОСОБА_8

Протягом останнього року життя ОСОБА_8 перебувала в безпорадному стані та не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.

У зв`язку з безпорадним станом сестра з жовтня 2009 року проживала в його квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Він з дружиною ОСОБА_10 доглядав, допомагав та піклувався про ОСОБА_11 . Сестра не могла навіть ходити чи самостійно сісти на ліжку.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Крім того, нормою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із вимогами ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Верховний суд України в п. 18 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7, зазначив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Статтею 41 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

09 грудня 2009 року, напередодні дня народження ОСОБА_12 , до неї в його квартиру приїхав ОСОБА_13 (з яким Євфросинія раніше перебувала у цивільному шлюбі) і пояснив йому що хоче вивести сестру на свіже повітря в село. Він допоміг йому спустити і посадити сестру в машину. Того ж дня сусідка бачила як в їх будинок за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_12 приходила секретар виконкому сільської ради ОСОБА_14

Відповідно до статті 54 Закону України Про нотаріат нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Секретар виконкому сільської ради, посвідчуючи заповіт від 09.12.2009 р., всупереч вимогам закону не зазначила, що місце вчинення нотаріальної дії - будинок АДРЕСА_2 та не перевірила чи відповідає зміст посвідчуваної нею угоди вимогам закону і дійсному наміру особи, яка заповідає своє майно, чи розуміла особа значення своїх дій.

Враховуючи викладене та те, що складання заповіту від 09.12.2009 року відбувалося в той час, коли сестра взагалі не могла усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Просив суд визнати недійсним заповіт від 09.12.2009 року, складений ОСОБА_8 , посвідчений секретарем виконкому Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області Костенко Г.Г., зареєстрований в реєстрі за № 161 та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати по справі у розмірі сплаченого судового збору - 3990 грн. ( а. с. 2-8 ).

Ухвалою судді від 30.10.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження ( а. с. 54-55 ).

Ухвалою судді від 30.10.2018 року витребувано з Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області матеріали спадкової справи № 289/2010, яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 56-57 ).

21.11.2018 року за вх. № 37852 судом отримано від виконавчого комітету Косяківської сільської ради пояснення, в яких Косяківська сільська рада Таращанського району Київської області просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки твердження позивача не відповідають дійсності, а саме 09.12.2009 року до секретаря Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області звернулася ОСОБА_15 по питанню складання заповіту та попросила секретаря прийти до неї додому для обговорення даного питання. Того ж дня, голова села ОСОБА_16 , секретар виконавчого комітету Костенко Г.Г. та спеціаліст сільської ради ОСОБА_17 прибули до ОСОБА_15 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_15 розуміючи, що тяжко хвора та фактично проживає останні дні, висловила хвилювання з приводу того, аби після її смерті між родичами не виникало конфліктів відносно належного їй майна, бажала розпорядитися своїм майном шляхом складання заповіту та передала документи на своє майно секретарю сільської ради аби та попередньо підготувала проект заповіту. Того ж дня, ОСОБА_15 прибула до Косяківської сільської ради для вирішення питання з приводу заповіту. Оскільки, пересуватись самостійно останній було важко, до сільради на автомобілі її привіз її чоловік ОСОБА_13 . При зверненні до сільської ради ОСОБА_15 мала всі необхідні документи для складання заповіту та в момент складання заповіту була абсолютно спроможною, адекватною, усвідомлювала, розуміла значення своїх дій та керувала ними. Секретарем було складено заповіт, зі змістом якого ознайомилася ОСОБА_15 та в присутності секретаря сільської ради особисто підписала його. Після цього, заповіт було зареєстровано в журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Косяківської сільської ради за № 161. Тобто, зазначений заповіт, який посвідчений секретарем Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області був вчинений з дотриманням всіх вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України ( а. с. 103-106 ).

28.11.2018 року судом за вх. № 38811 отримано від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Омельчука С.Л. відзив на позовну заяві, в якій просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі мотивуючи тим, що позивач звернувся до суду з даною заявою після спливу визначених Цивільним кодексом України строків позовної давності, так як ще влітку 2009 року позивачка та вся її рідня приїздили до ОСОБА_15 у с. Косяківка, де остання повідомила для свого цивільного чоловіка (померлого на даний час ОСОБА_13 ). відповідача НОМЕР_2 , мами відповідача-2 та сестри відповідача-2 про свої наміри щодо розпорядження своїм майном після смерті.

ОСОБА_15 за життя неодноразово розповідала для відповідача-2, що ОСОБА_1 (позивача по справі) вона повідомляла про написання (складання) нею заповіту та порядок розділення належного їй майна після її смерті.

Також, ОСОБА_18 знав про існування заповіту зі слів ОСОБА_13

Отже, на день смерті ОСОБА_15 , тобто 16 січня ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач знав про існування заповіту та про його зміст, однак такі обставини (факти) свідомо не зазначає у позовній заяві (умисно приховує).

Більше того, відразу ж після смерті ОСОБА_19 , ще у 2010 році, позивач звернувся до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, хоча дану обставину свідомо не зазначає у позові.

Зазначена обставина буде підтверджена матеріалами спадкової справи №289/2010, заведеної 13 квітня 2010 року після смерті ОСОБА_15 та відповіддю на адвокатський запит адвоката Омельчука C.JL, яка буде надана під час підготовчих судових засідань по даній справі.

Анамнез захворювання, наданий КЗ Київської обласної ради Білоцерківський власний онкологічний диспансер , датований 03 листопада 2015 року, який як доказ долучено позивачем до позовної заяви також свідчить про те, що ОСОБА_1 давно збирав документи з метою оскарження заповіту.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До позовних вимог (правовідносин) про визнання заповіту недійсним застосовується загальна позовна давність.

У відповідності до ст. 257 ІДК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

ОСОБА_15 заповіла своє майно із власної волі, будучи повністю дієздатною та чітко розуміючи значення своїх дій та намірів щодо порядку розділення належного їй майна між спадкоємцями після її смерті.

Позивач підтверджує той факт, що її тітка ОСОБА_15 хворіла на рак молочної залози, перенесла операцію та проходила курси лікування. Але те, що вона останній рік свого життя перебувала у безпорадному стані заперечує. ОСОБА_15 до останнього дня свого життя була цілеспрямованою, адекватною та здравомислячою жінкою. Вона тверезо оцінювала ситуацію про що свідчить навіть те, що перед смертю остання замовила для себе пам`ятник на цвинтар. Особа, яка не усвідомлювала значення своїх дій напевно не змогла цього зробити.

На усне запрошення ОСОБА_15 відповідач-2 разом із своєю мамою приїздили 19 грудня 2009 року до ОСОБА_20 Церкви у квартиру дядька ОСОБА_1 На той час тітка відповідача-2 ( ОСОБА_15 ) пересувалася по квартирі із сторонньою допомогою, але розум мала ясний, чітко висловлювала свої думки та побажання і свідомо керувала ними.

Зазначені обставини підтверджуються також складеним ОСОБА_8 заповітом від 09 грудня 2009 року, зокрема, в частині, що написана заповідачем власноручно, а саме: як вбачається із заповіту, текст написано ОСОБА_15 впевненим та рівним рукописним почерком; заповіт підписаний особистим підписом ОСОБА_15 , який вона вчинила без відривів руки з чіткою впевненістю, у власноручно написаному тексті немає жодної помилки.

Особа яка не розуміє і не усвідомлює значення своїх дій, перебуває у важкому хворобливому фізичному стані, навряд чи змогла б так власноручно написати текст і запам`ятати свій підпис.

Окрім того, якби ОСОБА_15 за життя була б недієздатною, то позивач міг би безперешкодно визнати її такою в судовому порядку, стати її опікуном; уникнути таким чином написання останньою заповіту. Однак, цього позивач не зробив, що також свідчить про дієздатність ОСОБА_15 на час її життя.

З огляду на вищевикладене, обґрунтування які викладені у позовній заяві, щодо того що заповіт був вчинений у момент, коли сестра не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, не відповідають дійсності та є неправдивими.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Викладені позивачем обґрунтування у позові щодо наявності у ліках які вживала. ОСОБА_15 наркотичних речовин не заслуговують на увагу та не доводять того, що через їх виживання особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та, що заповідач вживала такі ліки у день складання заповіту.

Не виключає, що ліки могли містити різні складові, проте позивачу необхідно довести ту обставину, що саме в день складання заповіту ОСОБА_15 вживала ліки з вмістом наркотичних речовин, внаслідок чого, саме на час написання (складання) заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, чого відповідачем у позові не доведено.

Зокрема, у долучених до позову медичних документах немає інформації (належних доказів) про те, що 09 грудня 2009 року ОСОБА_15 вживала ліки з вмістом наркотичних речовин і не розуміла значення своїх дій.

Більше того, необхідні спеціальні висновки експертів/експертиз, які б довели, що вживані заповідачем ліки могли спричиняти вплив на свідомість особи, оскільки ні адвокат ні суддя, не маючи відповідної освіти та достатніх знань, не може надати належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме: випискам/епікризам з історії хвороби ( а. с. 125-130 ).

Заявою від 20.12.2018 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Омельчук С.Л. просив суд застосувати по справі строки позовної давності ( а. с. 145-146 ).

Крім того, третьою особою представником Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області також було подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності ( а. с. 156-158 ).

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року залучено до участі у вказаній справі у якості співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ( а. с. 190-191 ).

29.01.2019 року за вх. № 3620 судом отримано від відповідача ОСОБА_6 заяву про застосування строків позовної давності та у відмові позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розгляд справи просив провести у його відсутності ( а. с. 192-193 ).

Ухвалою суду від 20.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду ( а. с.224-225 ).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили вимоги задовольнити в повному обсязі. На питання, які були поставленні в судовому засіданні наголосив, що про заповіт йому дійсно було відомо ще у 2010 році. Більш наполягав, що заповіт повинен бути визнаний недійсним, оскільки в момент його вчинення було недодержано вимоги ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Омельчук С.Л. в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог позивача, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки при його складанні не було жодного порушення, а щодо того що померла ОСОБА_15 під час складання заповіту не усвідомлювала значення свої дій з боку позивача не надано жодного доказу. Крім того, просив застосувати строк позовної давності, так як про оскаржуваний заповіт позивачу було відомо ще у 2010 році, що не спростував позивач в судовому засіданні, а навпаки це підтвердив.

Відповідач ОСОБА_2 , яка водночас є опікуном відповідача ОСОБА_7 та представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник С.В. кожний окремо в судовому засіданні заперечували проти позовних позивача в повному обсязі та просили ОСОБА_1 відмовити в позовних вимогах, так я є безпідставними та надуманими. Крім того, адвокат Мельник С.В. просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, звертаючись до суду з заявою та яка була отримана судом 29.01.2019 року за вх. № 3620, ОСОБА_6 просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розгляд справи просив провести у його відсутності ( а. с. 192-193 ).

Представник третьої особи виконавчого комітету Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області Колибаба І.О. в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка ( а. с. 230 ).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 3.04.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ( а. с. 12 ), де після смерті останньої залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 ; 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини земельної ділянки площею 3,9233 га в межах Косяківської сільської ради.

09.12.2009 року ОСОБА_15 склала заповіт, яким зробила наступне розпорядження: : квартиру АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_13 та ОСОБА_6 ; 1/2 частини земельної ділянки площею 3,9233 га в межах Косяківської сільської ради заповідала ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ; Мікроавтобус Д ( ОСОБА_21 -бенц ) заповідала ОСОБА_13 ; грошові вклади заповідала ОСОБА_1 .

Зазначений заповіт був посвідчений секретарем виконкому Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області Костенко Г.Г., зареєстрований в реєстрі за № 161 (а.с.11 ).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним заповіту, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що посвідчуючи заповіт секретар виконкому сільської ради порушила вимоги закону та всупереч вимогам не зазначила місце вчинення нотаріальної діє та не перевірила чи відповідає зміст посвідчуваної нею угоди вимогам закону і дійсному наміру особи, яка заповідає своє майно, чи розуміла особа значення своїх дій.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надаючи пояснення та відповіді на питання уточнив, що саме просить визнати недійсним заповіт з підстав порушення з боку секретаря виконкому сільської ради вимогам закону, наголосив на тому, що не було зазначено у заповіті місце вчинення нотаріальної дії - будинок АДРЕСА_2 та не було перевірено чи відповідає зміст посвідчуваної нею угоди вимогам закону і дійсному наміру особи, яка заповідає своє майно, чи розуміла особа значення своїх дій.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення з приводу того, що як односторонній правочин заповіт підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Отже недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I вищевказаного Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування.

В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1., 2.3. розділу II Порядку).

У пункті 1.4. розділу III Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуваний заповіт був складений саме в приміщенні Косяківської сільської ради куди прибула ОСОБА_15 , а тому посилання позивача на те, що в останньому відсутнє місце вчинення нотаріальної дії - будинок АДРЕСА_2 не заслуговують на увагу.

З наявного в матеріалах справи журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Косяківської сільської ради Таращанського району за 2009-2011 роки вбачається, що 09.12.2010 року за № 161 вчинена нотаріальна дія для ОСОБА_15 , зазначено серія паспорту, ким видано та дата ( а. с. 149-151 ).

З оспорюваного заповіту, складеним Гуртовенко ОСОБА_22 09 грудня 2009 року вбачається, що останній було роз`яснено ст. 1241, 1307 ЦК України, заповіт прочитаний ОСОБА_15 та підписаний власноручно. Заповіт посвідчено ОСОБА_23 .Г. секретарем виконкому Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області. Заповіт підписано ОСОБА_15 в присутності секретаря сільської ради та особу заповідача було встановлено та перевірено її дієздатність. Зазначений заповіт складено та посвідчено в 2-х примірниках, один із яких залишається на зберіганні у Косяківській сільській раді, а другий видається на руки заповідачеві.

Отже, з зазначеного заповіту вбачається, що ОСОБА_15 дійсно виявила бажання зробите вищезазначене розпорядження щодо свого майна.

З боку позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що померла ОСОБА_15 не розуміла значення своїх дій та була на час складання заповіту недієздатною.

Також, не надано і жодного належного доказу того, що ОСОБА_15 не мала наміру складати заповіт та розпорядитися своєю власністю на користь певних осіб.

Судом роз`яснялося позивачу ОСОБА_1 можливість призначення по даній справі експертизи стосовно визначення під час укладання заповіту у останньої усвідомлення значення своїх дій, однак позивач з відповідними клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, достовірних доказів того, що оскаржуваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображенням дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном не відповідає вимогам закону, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так як, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог по суті, не підлягає застосуванню строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати понесені останнім при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 57, 60, 61, 69 СК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 109, 133, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України № 16 від 12.06.1998р., Пленумом Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 р. № 11, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_6 ( адреса проживання: АДРЕСА_6 );

Відповідач: ОСОБА_4 : ( адреса проживання: АДРЕСА_7 );

Відповідач: ОСОБА_7 ( адреса проживання: АДРЕСА_8 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_8 );

Третя особа: виконавчий комітет Косяківської сільської ради Таращанського району Київської області ( адреса місцезнаходження: 09552, Київська область, Таращанський район, с. Косяківка, вул. Шкільна, 3а, ЄДРПОУ: 04360965 ).

Повне судове рішення складено 31 травня 2019 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов