Постанова

від 29.05.2019 по справі 826/1619/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1619/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.

представника позивача: Новобранця Т.В.;

представника відповідача: Макаренка Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Алтосан на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Алтосан до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Алтосан звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2017 р. № 0008211401, від 11.10.2017 р. № 0008221401, видані Головним управлінням ДФС у м.Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.02.2019 р. визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 11.10.2017 р. № 0008211401 повністю, № 00082221401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 603 855,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 11.10.2017 р. № 00082211401, виданого Головним управлінням ДФС у м.Києві в частині донарахування 103 833,33 грн. основного зобов`язання та 25 % штрафу в розмірі 25 958,33 грн. (всього 129 791,66 грн.).

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконним, оскільки технічні умови не є об`єктом інтелектуальної власності, а відтак здійснена за ним плата не є роялті.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було. В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" (код 38358623), місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Північна, 3, зареєстроване в якості юридичної особи 05.09.2012 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 02.08.2017 р. №7306, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.14 р. по 31.12.16 р., валютного - за період з 01.01.14 р. по 31.12.16 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.14 р. по 31.12.16 р., про що складено акт перевірки від 19.09.17 р. №386/26-15-14-01-05/38358623.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан":

- п.п 14.1.225 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст.198, пп.198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 п.201.2 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 586 918, 00 грн. , в тому числі по періодам: за квітень 2014 року - 28333,00 грн., за травень 2014 року-38667,00 грн., за червень 2014 року - 32167,00 грн., за липень 2014 року - 20000,00 грн., за серпень 2014 року-17500,00 грн., за січень 2015 року - 28000,00 грн., за жовтень 2014 року - 17000,00 грн., за листопад 2014 року - 17103,00 грн., за січень 2015 року - 35362,00 грн., за березень 2015 року - 46881,00 грн., за липень 2015 року - 528,00 грн., за жовтень 2015 року - 1144,00 грн., за листопад 2015 року - 758,00 грн., за грудень 2015 року - 134345,00 грн., за січень 2016 року - 58985,00 грн., за лютий 2016 року - 136190,00 грн., за квітень 2016 року - 818,00 грн., за вересень 2016 року - 1133,00 грн.;

- п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 90 000,00 грн. (2016 рік-90 000,00 грн.).

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.10.17р. №0008221401, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 733 647,50 грн., у тому числі: 586 918,00 грн. - основний платіж, 146729,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 11.10.17р. №0008211401, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 112 500,00 грн., у тому числі: 90 000, 00 грн. - основний платіж, 22 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням ДФС України від 14.12.2017 р. №29997/6/99-99-11-01-01-25 в задоволенні скарги ТОВ "НВП "Алтосан" на вказані податкові повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що врегулювання кредиторської заборгованості між позивачем та ТОВ Гоал повинно вирішуватися в порядку господарського судочинства, а відтак висновок відповідача про віднесення суми у розмірі 500 000,00 грн. до безповоротної фінансової допомоги є передчасним. Таким чином, нарахування грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2017р. №0008211401 є протиправним.

Разом з тим, ТОВ "Алтосан" отримано платіж як винагороду за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є роялті, і згідно п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України вказаний платіж не є об`єктом оподаткування ПДВ, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з включенням суми ПДВ 159 166,67 грн.

Зважаючи на те, що інша сума ПДВ сформована за рахунок отриманих послуг, на які обмеження п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не поширюється, відповідно податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017р. №0008221401 підлягає скасуванню в частині 159 166, 67 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2016 р.) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про отримання позивачем прибутку у розмірі 500 000 грн. з огляду на облік вказаної суми як кредиторської заборгованості станом на 01.01.2014 р. по рахунку 6811 "Розрахунки за інші операції", тобто, отримання вказаної суми як попередньої оплати за договором підряду від 18.04.2013 р. №180413 від ТОВ "ГОАЛ".

Згідно п. 1.1 договору підряду від 18.04.2013 р. №180413 його предметом є виконання підрядних робіт та поставка обладнання.

Під час розгляду справи позивачем надано копії видаткових накладних за період з травня по серпень 2013 р., згідно яких позивачем у третіх осіб придбавалося обладнання, пов`язане з роботою системи автоматичної пожежної сигналізації, системи оповіщення та евакуації людей, тощо, товарно-транспортні накладні за вказаний період.

У випадку придбання вказаного обладнання в рахунок отриманої суми попередньої оплати в розмірі 500 000 грн. від ТОВ "ГОАЛ" позивачем понесено витрати, які фактично і були оплачені з вказаної суми.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані обставини перевірені не були, сума вартості підрядних робіт окремо від вартості закупленого для монтажу обладнання не встановлена, що свідчить про необґрунтованість висновку про отримання всієї суми у розмірі 500 000 грн. виключно за підрядні роботи.

Також згідно акту перевірки і відзиву на позов не зазначено, яким чином відповідачем проведено розрахунок позовної давності для висновку про те, що він сплив, і отримані за підрядні роботи кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 863 ЦК України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Згідно п. 2.1 договору підряду від 18.04.2013 р. №180413 строк виконання робіт встановлено до 31.12.2014 р.

В даному випадку докази прийняття робіт замовником (ТОВ "ГОАЛ") станом на час проведення перевірки були відсутні, оскільки належним чином оформлені акти приймання-передачі виконаних робіт форми №КБ-2в замовником не були підписані, про що зазначено в акті перевірки, тому відрахунок строку позовної давності згідно ст. 863 ЦК України не розпочався.

Також будь-яка інформація щодо заявлення до позивача вимог про повернення отриманих коштів внаслідок неприйняття робіт відсутня, тоді як відсутність відповідних вимог може свідчити про фактичне їх прийняття замовником, тобто, отримання позивачем коштів за фактично виконані роботи, що не могли бути належним чином оприбутковані у зв`язку з невирішенням питання щодо належного оформлення документів щодо виконання робіт.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими висновки відповідача, оскільки погашення кредиторської заборгованості це є питання господарських відносин сторін договору підряду, і вони мають вирішуватися між ними у передбаченому законодавством порядку.

З врахуванням викладеного, висновок відповідача про віднесення суми у розмірі 500 000,00 грн. до безповоротної фінансової допомоги є передчасним.

Також слід зазначити, що у грудні 2017 року позивачем було з`ясовано, що ТОВ "ГОАЛ" було включено здійснені оплати до господарських витрат, що підтверджується копіями засвідчених актів та довідок про вартість виконаних робіт, долученими до матеріалів справи, що дає позивачу можливість належним чином відобразити облік вказаних коштів як оплати за виконані роботи, а не як кредиторську заборгованість перед контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.17р. №0008211401, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 112 500,00 грн., у тому числі: 90 000, 00 грн. (15% від 500 000 грн.) - основний платіж, 22 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2015 р.) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України.

Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування операції з: виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст.198, пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 п.201.2 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору від 02.10.2013 року № 10/02-ТУ, укладеного позивачем з ТОВ "Алтосан", вказане товариство надає ТОВ "НВП "Алтосан" виключне право на використання документації з технічних умов, інших видів інтелектуальної власності, а також технології для виробництва приладів приймально-контрольних пожежних "АЛТО 2000", "АЛТО ПП", терміном з моменту підписання договору до 31.12.2015 року; після закінчення терміну, зазначеному в п. 1.1 (додаткові випробування) та підтвердження відповідності інформації, зазначеної у технічній документації, фактичним показникам роботи продукції ТОВ "Алтосан" передає у власність ТОВ "НВП "Алтосан" документацію з технічних умов, конструкторську документацію, програмне забезпечення, файли для розведення плат, протоколи приймально-здавальних іспитів, протоколи випробувань, пов`язаних з технологією виробництва продукції.

Згідно п. 2.1, 2.2, 2.3 договору визначено вартість прав (технічної документації та ін.) та заходів у розмірі 1 200 000 грн., в т.ч., ПДВ 200 000 грн., вартість інтелектуальної власності становить 955 000 грн., в т.ч., ПДВ 159 166,67 грн., загальну вартість договору - 2 155 000 грн., в т.ч. ПДВ 359 166, 67 грн.

Тобто, договір є комплексним, і предметом вказаного договору є як передача прав, так і виконання робіт щодо проведення випробування з використанням вказаних прав, що підтверджується також і змістом п. 2.1, 2.2 договору, де визначено вартість прав та заходів окремо.

Згідно положень гл. 35 ЦК України, зокрема, ст. 420, а також ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 р. №3792-XII, перелік об`єктів інтелектуальної власності не є вичерпним.

Згідно ст. 1, 15 Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 року №2408-III (чинний станом на 2013 р.) нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови"; технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.

Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об`єктами стандартизації та одночасно об`єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 10 Закону №2408-III не є об`єктом авторського права лише державні стандарти.

З огляду на вищевикладене технічні умови, розроблені ТОВ "Алтосан", і право на використання яких передано за договором позивачу, є об`єктом авторського права (як інший твір).

Згідно видаткової накладної від 31.12.2015 р. №ЛНА-000002 позивачем отримано Технічні умови виробництва приладів "АЛТО" вартістю 955 000 грн., в т.ч., ПДВ 159 166, 67 грн., що відповідає умовам п. 2.1, 2.2 договору від 02.10.2013 року № 10/02-ТУ щодо вартості саме прав інтелектуальної власності, окремо від вартості заходів, ТОВ "Алтосан" виписано податкові накладні на вказану суму ПДВ, зареєстровані в ЄРПН, і позивачем сформовано за рахунок вказаної суми ПДВ 159 166, 67 грн. податковий кредит, що підтверджується матеріалами справи і сторонами не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Алтосан" отримано платіж як винагороду за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є роялті, а тому, згідно п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, вказаний платіж не є об`єктом оподаткування ПДВ.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з включенням суми ПДВ 159 166, 67 грн.

Згідно акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.17р. №0008221401 позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 586 918,00 грн. основного зобов`язання, до якого включено сформований податковий кредит за вказаними правовідносинами в розмірі 263 000,00 грн., згідно податкових накладних №6 від 29.12.2015р., № 4 від 14.12.2015р., № 3 від 11.12.2015р., №4 від 29.01.2015р., № 2 від 15.08.2014р., № 10 від 24.07.2014р., № 13 від 27.06.2014р., № 6 від 16.06.2014р., № 12 від 30.05.2014р., № 10 від 22.05.2014р., № 7 від 09.04.2014р.

Проте, згідно наданих до матеріалів справи копій податкових накладних, оформлених ТОВ "Алтосан" на ім`я позивача за договором від 02.10.2013 року № 10/02-ТУ за період з 30.10.2013 р. по 29.12.2015 р. (т. 1 а.с. 181-210) в них зазначено ПДВ на загальну суму 359 164, 67 грн., що відповідає загальній сумі ПДВ за договором згідно п. 2.3 договору.

При цьому, разом з посиланням на реквізити договору в них міститься загальна назва номенклатури товарів/послуг "Технічні умови", тобто, вказана загальна сума включає в себе як передачу прав, так і надання послуг в цілому по договору, тоді як розбивку вказаної суми на вартість прав та послуг можна встановити саме з тексту п. 2.1, 2.2 договору, і окремо розмір ПДВ саме щодо вартості прав інтелектуальної власності, за рахунок якого позивачем сформовано податковий кредит, становить 159 166, 67 грн., тоді як інша сума ПДВ сформована за рахунок отриманих послуг, на які обмеження п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не поширюється.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017р. №0008221401 підлягає скасуванню в частині 159 166, 67 грн. основного зобов`язання та 25% штрафу в розмірі 39 791, 67 грн. - в частині формування податкового кредиту за результатами господарських відносин за договором від 02.10.2013 року № 10/02-ТУ.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права у вищевказаній частині, оскільки технічні умови не є об`єктом інтелектуальної власності, а тому оплата за останні не є роялті.

Вважає, що суд першої інстанції неправомірно визнав тотожними (однаковими) поняттями технічні умови та стандарт , а відтак незаконно прийшов до висновку про те, що технічні умови, розроблені ТОВ Алтосан і право на використання яких передано за договором позивачу, є об`єктом авторського права. Вважає, що положення ст. 10 Закону України Про авторське право та суміжні права не дає підстав для висновку, що технічні умови є об`єктом інтелектуальної власності, а тому не можуть бути застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права від 23 грудня 1993 року N 3792-XII об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Таким чином, вирішуючи питання щодо віднесення технічних умов до об`єкту інтелектуальної власності, суд повинен встановити їх використання в контексті авторського права.

Як вбачається із договору № 10/02-ТУ від 02.10.2013 р., ТОВ НВП Алтосан отримано виключне право на використання документації з технічних умов, а також технології для виробництва приладів приймально-контрольних пожежних АЛТО2000 , АЛТО ПП .

Відповідно до п. 1.3 договору, ТОВ НВП Алтосан не має права надавати третім особам право на інтелектуальну власність на здійснення виробництва за технологією і збут продукції в виробничих, комерційних цілях в межах України.

Відповідно до п. 2.5 договору ТОВ НВП Алтосан отримує повні права власності, зокрема, на документацію з технічних умов.

З наведеного вбачається, що ТУ є об`єктом авторського права, оскільки використовуються з метою виробництва приладів приймально-контрольних пожежних АЛТО2000 , АЛТО ПП виключне право на які передано позивачу згідно договору № 10/02-ТУ від 02.10.2013 р.

Посилання позивача на те, що ТУ не є об`єктом інтелектуальної власності, оскільки вони не були проінвентаризовані і не значились на балансі ТОВ Алтосан та ТОВ НВП Алтосан як об`єкт інтелектуальної власності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даний факт не є визначальним критерієм при визначенні об`єкта авторського права.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що отриманий позивачем платіж в якості винагороди за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є роялті, а тому, згідно п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, вказаний платіж не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Також відповідач під час перевірки дійшов висновку про завищення позивачем податку на додану вартість на суму 323 918,00 грн. по взаємовідносинах ТОВ "НВП "Алтосан" під час придбання товарів без УКТ ЗЕД у ТОВ "Алтосан", ФОП Бенедищук, ТОВ "Толк консалтинг".

Згідно ст. 1 Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 р. № 584-VII (набув чинності з 01.01.2014 р.) цим Законом встановлюється Митний тариф України.

Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Код УКТ ЗЕД це-код українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності, який прив`язується до певної групи товарів. У кожної групи чи підгрупи товарів та послуг є власний код УКТ ЗЕД, що дозволяє ідентифікувати товар чи послугу.

Враховуючи вищевказане, за загальним правилом платники ПДВ станом на 2014 р. (коли були оформлені спірні податкові накладні) були зобов`язані зазначати у податкових накладних код згідно із УКТ ЗЕД при здійсненні постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, що є обов`язковим реквізитом податкової накладної згідно п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п. 14, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 № 10 (чинного до 01.12.2014 р.) до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: 3) до графи 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів . Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

У разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у графі 4 додатка 1 до податкової накладної вказується код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно п. 15, 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957 (чинного до 01.04.2016 р.), До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: 3) до графи 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів. Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

У разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у графі 4 додатка 1 до податкової накладної вказується код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно п. 16, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307 (в редакції станом на 01.04.2016 р.) до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, а саме: 2) до графи 3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 3 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів. Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

У разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у графі 3 додатка 1 до податкової накладної вказується код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Законом № 1797-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" підпункт "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої з 1 січня 2017 року при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Зміни щодо складання податкових накладних, запроваджені Законом № 1797 в частині зазначення в податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються до податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 січня 2017 року.

До цього часу згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначався код товару згідно з УКТ ЗЕД лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), на чому неодноразово наголошувала ДФС України у своїх листах від 23.06.2016 №13855/6/99-99-15-03-02-15 http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69003.html, від 20.01.2017 р. № 1312/7/99-99-15-03-02-17 "Про особливості складання податкових накладних, починаючи з 1 січня 2017 року" http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanu-vartist/listi/2017-rik/282761.html.

Оскільки згідно матеріалів справи від ТОВ "Алтосан", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Толк консалтинг" на адресу позивача постачалися генератори, що не є підакцизними товарами, і вказані постачальник не були імпортерами товару, а постачали його на адресу позивача вже після перетину ним митного кордону України, зазначення у податкових накладних коду УКТ ЗЕД не було обов`язковим.

Згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ "НВП "Алтосан" було придбано генератори АГС-7/1, АГС-7/2, АГС-8/1, АГС-8/2, АГС-11/1, АГС-11/4 у ТОВ "Алтосан", ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Толк консалтинг", які дані генератори придбали у ТОВ "Граніт-Саламандра Україна", що імпортовані з Росії.

Податкові накладні оформлені в період з 30.10.2014 р. по 01.04.2016 р., тобто, до 01.01.2017 р.

За таких обставин в частині формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з постачання генераторів ТОВ "Алтосан", ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Толк консалтинг" щодо придбання генераторів суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017р. №0008221401 підлягає скасуванню в частині 323 918,00 грн. основного зобов`язання та 25% штрафу в розмірі 80 979, 5 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Алтосан залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2019 р.