Постанова

від 30.05.2019 по справі 500/341/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3355/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Баранюк А.З., м. Тернопіль) у справі №500/341/19 за адміністративним позовом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2019 року Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в якому просила визнати протиправною бездіяльність посадової особи Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хічія A.M., яка полягала у невизначенні ним своєю постановою порушення вимог пунктів 1, 3, 5, 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні ВП №55732329 та ненаданні відповідного доручення начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Мулику П.І. щодо проведення у виконавчому провадженні ВП №55732329 дій, передбачених абзацами другим і третім частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме про необхідність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55732329 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також про скасування усіх інших постанов (про накладення штрафу від 26.02.2018 p., про накладення штрафу від 15.03.2018 p., про стягнення виконавчого збору від 15.03.2018 p., про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.03.2018 p.), які винесені в межах виконавчого провадження ВП №55732329. Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області визначити своєю постановою порушення вимог пунктів 1, 3, 5, 9 частини 1 етапі 2 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні ВП №55732329 та надати відповідне доручення начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо проведення у виконавчому провадженні ВП №55732329 дій, передбачених абзацами другим і третім частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме про необхідність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55732329 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також про скасування усіх інших постанов (про накладення штрафу від 26.02.2018 p., про накладення штрафу від 15.03.2018 p., про стягнення виконавчого збору від 15.03.2018 p., про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.03.2018 p.), які винесені в межах виконавчого провадження ВП №55732329.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року в задоволенні позову Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт Велика Березовиця, вул. С.Бандери, 26, код ЄДРПОУ 04393462) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (46022, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 34905804) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу за вх. №К-10204/19 від 21 травня 2019 року в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права. Відповідач вважає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи №865-АД, винесено рішення №40-р/к від 24.11.2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (а.с.9-11), яким визнано дії Великоберезовицької селищної ради по встановленню суб`єктам господарювання різних розмірів орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з однаковим цільовим призначенням порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом 8 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, в частині дій внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; зобов`язано Великоберезовицьку селищну раду в трьохмісячний термін з дня одержання рішення вжити заходи щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення суб`єктам господарювання однакових розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки однакового цільового призначення; про виконання рішення повідомити територіальне відділення протягом трьох місяців з дня одержання рішення з наданням підтверджуючих документів.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.10.2017 у справі №921/455/17-г/7 позовні вимоги Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено та зобов`язано Великоберезовицьку селищну раду виконати рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №40-р/к від 24.11.2016 (а.с. 7-8).

07 листопада 2017 року господарським судом Тернопільської області видано наказ № 921/455/17-г/7.

07.11.2017 між Великоберезовицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіст" були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 18.06.2012 зареєстрованих в управлінні Держкомзему у Тернопільському районі 16.07.2012 р. за №612520004003398, №612520004003399, де ставка орендної плати була встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

07.11.2017 р. між Великоберезовицькою селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25.06.2001 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, де ставка орендної плати була встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

07.11.2017 між Великоберезовицькою селищною радою та Гаражним кооперативом "Шляховик" була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125255200:02:002:0177, де, як і в основному договорі, ставка орендної плати була встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

08.11.2017 р. між Великоберезовицькою селищною радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 26.06.2006 р, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, де ставка орендної плати була встановлена у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі комерційного використання та у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі житлової та громадської забудови.

15.07.2015 року між Великоберезовицькою селищною радою та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 14.04.2013 р, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, де ставка орендної плати була встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

21.08.2017 був розірваний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , який був укладений Великоберезовицькою селищною радою із Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Надія 2011" від 12.02.2014.

Апелянт вважає, що ним було виконано рішення суду, оскільки в одній частині договорів оренди були встановлені однакові орендні ставки, дія іншої частини договорів оренди була припинена.

Відповідно до ч 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони, зокрема, зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

07 лютого 2018 року наказ господарського суду Тернопільської області №921/455/17-г/7 був пред`явлений до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

07.02.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55732329 з виконання наказу господарського суду Тернопільської області №921/455/17-г/7.

Державним виконавцем було прийнято постанови про накладення штрафів від 25 лютого 2018 року та 15 березня 2018 року, про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2018 року, про стягнення з позивача виконавчого збору від 15 березня 2018 року та про стягнення витрат виконавчого провадження від 15 березня 2018 року.

06 квітня 2018 року відповідач отримав лист Великоберезовицької селищної ради від 28 березня 2018 року в якому позивач повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду та просив скасувати усі постанови, що були прийняті в межах виконавчого провадження №55732329.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача (останній раз 06 грудня 2018 року) із зверненнями в яких, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що позивачу було відмовлено.

Підставою для відмови стало те, що державний виконавець вчиняв зазначені дії з виконання рішення суду у зв`язку з тим, що Великоберезовицька селищна рада не повідомила орган ДВС про виконання рішення суду, в тому числі на вимогу державного виконавця. Зазначене виконавче провадження вже закінчене. Також відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", начальнику відділу ДВС, чи керівнику органу ДВС вищого рівня може бути оскаржене рішення державного виконавця стягувачем та іншим учасником виконавчого провадження, крім боржника, а тому позивач може оскаржити прийняті рішення до суду.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачений статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1 та 2 цієї статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, будучи боржником у виконавчому провадженні звертався до відповідача з метою вчинення дій передбачених частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", хоча мав право на оскарження дій відповідача до суду, про що відповідач повідомляв Великоберезовицьку селищну раду.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач довів правомірність своїх дій при відмові позивачу у вчиненні виконавчих дій на підставі частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №500/341/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 31 травня 2019 року.