Постанова

від 30.05.2019 по справі 826/16888/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16888/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Мироненка Дмитра Олександровича Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" м. Київа про визнання протиправним дій та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37723302 від 24.10.2017; скасувати державну реєстрацію про право забудови земельної ділянки (суперфіцій), номер запису про інше речове право 22974105 від 23.10.2017.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні відносно нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер НОМЕР_1 ; житлової будівлі Літ О площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера А , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі будь - яким чином відчужувати вказане нерухоме майно чи передавати його в іпотеку (заставу) з метою забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами.

В обґрунтування заяви посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням вимог статей 10, 18, 20, 22, 24, 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктів 7, 40, 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015. Крім того, як зазначено в заяві, позивача, як співвласника земельної ділянки, державним реєстратором не було повідомлено про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо реєстрації похідного речового права - права забудови земельної ділянки (суперфіцій), що є грубим порушенням приписів статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та законних прав та інтересів позивача, що в свою чергу свідчить про наявність очевидних ознак протиправності рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2018 задоволено заяву позивача про забезпечення позову; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні відносно нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер НОМЕР_1 ; житлової будівлі Літ О площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера А , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову про відмовлу у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваною ухвалою заборонено вчиняти реєстраційні дії всієї земельної ділянки площею, 0,0905 на, кадастровий номер НОМЕР_2 , всієї житлової будівлі Літ. О площею 411 кв.м та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера А , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , однак позивач не є власником вказаного нерухомого майна, а лише частини земельної ділянки та житлової будівлі та заборона здійснення реєстраційних дій відносно всього майна порушує права третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності рішення, оскільки відповідачем порушено статтю 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що свідчить про нагальну необхідність термінового вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою та другою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Разом з цим, дослідивши зміст заяви колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення даного адміністративного позову, оскільки позивачем не наведено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Твердження заявника про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може значно утруднити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, так як в результаті вчинення реєстраційних дій право на забудову може бути перереєстровано на інших осіб і в подальшому, а також внаслідок реалізації прав на забудову можуть бути знищені інші об`єкти нерухомості належні позивачу є лише припущенням та не підкріплюються жодними доказами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги позивача, заявлені в адміністративному позові, зводяться до невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду зави про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2019.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова