Постанова

від 24.12.2019 по справі 826/16888/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №826/16888/18

адміністративне провадження №К/9901/18174/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у складі колегії суддів: Кучми А.Ю. (головуючий), Аліменка В.О., Бєлової Л.В. у справі 826/16888/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Мироненка Дмитра Олександровича Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" (особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ) про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Мироненка Дмитра Олександровича (надалі - Державний реєстратор), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям спеціального розділу) індексний номер 37723302 від 24.10.2017 Державного реєстратора;

1.2. скасувати державну реєстрацію про право забудови земельної ділянки (суперфіцій), номер запису про інше речове право 22974105 від 23.10.2017, внесену до спеціального розділу "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором, що виникло згідно договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серія та номер 1, виданий 26.12.2008, видавник ТОВ "ЕСТ ІДЕАЛ"/ ОСОБА_2 ; акту прийому-передачі земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 26.12.2008, видавник ТОВ "ЕСТ ІДЕАЛ"/ОСОБА_2

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в справі.

3. 22.12.2018 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні щодо нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007; житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі будь-яким чином відчужувати вказане нерухоме майно чи передавати його в іпотеку (заставу) з метою забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами.

3.1. Вказану заяву позивач обґрунтував тим, що він є співвласником земельної ділянки, щодо якої прийняте оспорюване рішення, проте Державний реєстратор в порушення статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) не повідомив позивача про отримання заяви на проведення реєстраційних дій, що на переконання позивача, свідчить про наявність очевидних ознак протиправності рішення. Крім того, позивач посилався на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам та інтересам, захист яких, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні відносно нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007; житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

4.1. Постановляючи дану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що існує висока ймовірність подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що тягне для позивача негативні наслідки, тому клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.

5. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) оскаржив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 в апеляційному порядку.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

6.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи позивача на користь необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є лише припущеннями, які не знаходять свого підтвердження жодними доказами. У свою чергу, судом апеляційної інстанції вказано, що протиправність оспорюваного рішення Державного реєстратора повинна досліджуватись під час розгляду справи по суті, а вирішення даного питання за наслідками розгляду позивача, фактично, свідчить про передчасне вирішенням судом першої інстанції позовних вимог.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права. Зокрема, наголошує, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції була наявність ознак очевидної протиправності оспорюваного рішення, що передбачено пунктом 2 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.10.2018 у справі №817/679/18 та вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлювало фактичного вирішення спору по суті, а було спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного судового рішення. Крім того, скаржник посилається на відсутність у ОСОБА_2 , який виступав скаржником в суді апеляційної інстанції, права власності на житлову будівлю літера "О" площею 411 кв.м., що знаходиться на спірній земельній ділянці. Стверджує, про несвоєчасне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги.

8. Відповідачем до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

10. Згідно з частиною 2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

11. Пунктом 4 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

12. Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

13. При цьому, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

14. Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

15. За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

16. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

17. Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

18. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

19. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

20. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

21. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

22. У справі, що розглядається, предметом оскарження є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37723302 від 24.10.2017, а також реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцію), номер запису про інше речове право 22974105 від 23.10.2017.

23. Позивач є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0905 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007 та розміщених на ній 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А" і житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м.

24. Натомість, у порядку забезпечення адміністративного позову судом першої інстанції заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно усієї земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомого майна - житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А", що свідчить про неспіврозмірність та неадекватність вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову відносно заявлених позовних вимог.

25. Крім того, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, позивач не навів достатніх доводів та не надав доказів, які б вказували на існування небезпеки заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливлювала б їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

26. Суд апеляційної інстанції обґрунтованого відхилив твердження позивача, що невжиття заходів забезпечення позову, може значно утруднити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, так як в результаті вчинення реєстраційних дій право на забудову може бути перереєстровано на інших осіб і в подальшому, а також внаслідок реалізації прав на забудову можуть бути знищені інші об`єкти нерухомості належні позивачу, оскільки це є лише припущенням, яке не знаходить свого підтвердження жодними доказами.

27. Також, варто звернути увагу на ту обставину, що з моменту прийняття оспорюваного рішення та вчинення оспорюваних реєстраційних дій до дати звернення позивача до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову пройшло більше року і позивач не зміг навести свідчень існування реальної загрози заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам протягом цього періоду часу.

28. Що стосується очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення та дій відповідача, як підстави для вжиття заходів забезпечення позову, то вказані обставини, в тому контексті, в якому позивач їх наводить у своїй заяві, а саме щодо порушення Державним реєстратором вимог статті 20 Закону №1952-IV, могли бути з`ясовані виключно під час розгляду справи по суті.

29. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №817/679/18, яка містить висновок про можливість обрання судом такого способу забезпечення позову, як заборона вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, не можуть бути взяті до уваги, адже у вказаній постанові колегія суддів касаційного суду, в першу чергу, дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, після чого вже надавалась оцінка обраному судами способу його забезпечення.

30. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

31. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 постановлена без повідомлення учасників справи. Тому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 була призначена до розгляду в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим про дату, час та місце апеляційного розгляду позивач не повідомлявся.

32. Отже, несвоєчасне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, про яке стверджує скаржник, фактично не мало місця.

33. Таким чином, судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

34. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

37. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі 826/16888/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Мироненка Дмитра Олександровича Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" (особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ) про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації - залишити без змін.

38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Єзеров А.А.

Чиркін С.М.