Рішення

від 20.05.2019 по справі 903/763/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 р. Справа № 903/763/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Хвищук Н.В.,

представника позивача: адвоката Карпів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл»

про стягнення 3500 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019р. становить 94 149 975грн. 50коп.

встановив: позивач - ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду з позовною заявою (вих.№13-2-1/54057 від 17.10.2018р.), в якій просив стягнути з ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп", як з поручителя за договором поруки №257880 від 17.07.2014р., 5 150 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 143 839 500 грн. заборгованості за зобов`язаннями ТОВ «Вог Рітейл» за генеральним договором про кредитування №11466012000 від 17.07.2014р. ( в редакції договору від 19.03.2015р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за основним кредитним договором, в зв`язку з чим у позивача, як кредитора виникло право вимагати від відповідача, як поручителя, виконання забезпечених порукою зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.11.2018р. суддею Якушевою І.О. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/763/18; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

12.12.2018р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач - АТ УкрСиббанк вимогою №58-7/15881 від 30.03.2018р. визнало строк повернення кредиту таким, що настав, а також зазначає, що обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму позивач не надав доказів перерахування коштів на рахунок ТОВ ВогРітейл , а долучена до матеріалів справи довідка-розрахунок заборгованості за кредитом не містить повної інформації про транші по Генеральному договору про кредитування №11466012000 від 17.07.2014р., що унеможливлює підрахунок дійсної суми, яка підлягає до стягнення. В зв`язку з цим, відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову.

26.12.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не визнає доводи та заперечення відповідача посилаючись на те, що банком було надано суду меморіальні ордери (платіжні та бухгалтерські документи) про видачу кредитів позичальнику і зазначає, що відповідач вводить суд в оману твердженнями про необізнаність про стан кредитної заборгованості, оскільки позивач надсилав відповідачу всі документи за кредитним договором, які стосуються виконання зобов`язань відповідачем, що підтверджується доданими описом вкладення у поштове відправлення та штемпелем відділення поштового зв`язку про прийняття до відправлення, яке було вручене адресату 18.04.2018р., про що свідчить відстеження з інтернет сторінки Укрпошти .

Ухвалою суду від 27.12.2018р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл".

Ухвалою суду від 16.01.2019р. задоволено клопотання сторін про врегулювання спору за участю судді; призначено у справі № 903/763/18 проведення процедури врегулювання спору за участю судді у формі спільних нарад за участю сторін; провадження у справі № 920/720/18 зупинено до припинення врегулювання спору за участі судді.

12.02.2019 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву (вх.№ 01-68/13/19) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" 4150000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 115 328 500грн., заборгованості за договором поруки №257880 від 17.07.2014р. як з поручителя за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл» .

Ухвалою суду від 12.02.2019р. припинено врегулювання спору за участю судді, поновлено провадження у справі та передано справу на розгляд іншому судді, визначеному в порядку ст. 32 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.02.2019р. суддею Слободян О.Г. прийнято справу №903/763/18 до розгляду зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на "12" березня 2019р.

19.02.2019р. на адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№01-68/16/19) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній, в зв`язку з частковою сплатою заборгованості за кредитним договором, просить стягнути з ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" 3500 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019р. становить 94149975грн. 50коп., заборгованості за договором поруки №257880 від 17.07.2014р. як з поручителя за зобов`язаннями ТОВ «Вог Рітейл» .

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Судом встановлено, що заяви позивача (вх.№01-68/13/19 від 12.02.2019р. та вх.№01-68/16/19 від 19.02.2019р.) про зменшення позовних вимог подані до закінчення підготовчого засідання, відповідають вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України та прийняті судом.

Отже, з врахуванням заяв позивача про зменшення позовних вимог, ціна позову складає 3500 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 11.02.2018р., становило 94149975грн.

Ухвалою суду від 12.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 02.04.2019 р. Встановлено учасникам справи строк до 01.04.2019р. на подання суду заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, а також доказів, які з поважних причин не були подані до суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Ухвалою від 02.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 14.05.2019р. та відкладено підготовче засідання на 22.04.2019 р.; повторно встановлено учасникам справи строк до 16.04.2019р. для подання суду заяв, клопотань, пояснень та доказів, які з поважних причин не були подані до суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень з урахуванням вимог ст.ст. 169, 170 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2019 р.

Ухвалою суду від 13.05.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 20.05.2019 р.

Представники відповідача та третьої особи повторно не з`явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про відкладення розгляду справи по суті.

20.05.2019р. на адресу суду надійшли клопотання відповідача та третьої особи про відкладення слухання справи, в яких ТОВ Дельта Вест ойл Груп та ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ повідомляють суд про неможливість явки уповноважених представників в судове засідання 20.05.2019р. через участь в інших судових засіданнях.

Водночас, відповідачем та третьою особою не надано суду доказів участі представників у інших судових засіданнях.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Клопотання відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення, оскільки розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача та третьої особи для мирного врегулювання спору, а явка представників сторін в судове засідання 20.05.2019р. обов`язковою не визнавалась. Крім цього, представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

У судовому засіданні 20.05.2019р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог та просив задоволити позов.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

17.07.2014 року між позивачем - ПАТ УкрСиббанк (кредитор), правонаступником якого є АТ УкрСиббанк , та третьою особою - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ (позичальник) було укладено генеральний договір про кредитування №11466012000 з додатками (а.с.9-17, том I).

Згідно п. 1.1 генерального договору про кредитування, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії у доларах США, у межах ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Ліміт кредитної лінії становить 16 318 750 дол. США, що дорівнює еквіваленту 191 251 001,24 грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 17.07.2014р.

Відповідно до п. 2.1 генерального договору про кредитування надання кредиту у формі кредитної лінії здійснюється у наступному порядку. Позичальник має право отримати кредит у вигляді одного Траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати суму ліміту кредитної лінії. Загальна сума заборгованості не може перевищувати ліміт кредитної лінії на дату надання траншу та/або на дату зниження ліміту кредитної лінії згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії.

В подальшому між позивачем - ПАТ УкрСиббанк та третьою особою - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ були укладені додаткові угоди до генерального договору про кредитування №1 від 17.07.2014р., №2 від 12.09.2014р., №3 від 01.10.2014р., №4 від 19.03.2015р., №5 від 18.03.2016р., №6 від 22.09.2016р. та №7 від 26.12.2017р. (а.с.18-34, том I).

19.03.2015р. Додатковою угодою №4 Генеральний договір про кредитування №11466012000 від 17.07.2014р. викладено в новій редакції.

Згідно п. 3 Додаткової угоди №4 від 19.03.2015р. з моменту укладення цієї додаткової угоди, облік заборгованості позичальника за траншами №11468673000, №11468683000, №11468688000, №11469111000, №11469128000, №11469129000 за нарахованим і несплаченим станом на дату укладання цієї додаткової угоди основним боргом здійснюватиметься Кредитором однією сумою за новим траншем №11470845000. На дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за траншем №11470845000 становить 10 900 000 дол. США та підлягає погашенню на рахунок №3739011470845 відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №4 від 19.03.2015р. зобов`язання позичальника в розмірі 2 556 250 дол. США підлягає погашенню за рахунок надання траншу по генеральному договору про кредитування №11466260000 від 17.07.2014р., укладеним між кредитором та позичальником.

Відповідно до п. 1.1 генерального договору про кредитування №11466012000 (в редакції додаткової угоди №4) кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії у доларах США, у межах ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Ліміт кредитної лінії становить 10 900 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 254 995 025,10грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 19.03.2015р (а.с.22, том I).

Додатковою угодою №6 від 22.09.2016р. до генерального договору про кредитування сторони підтвердили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди, фактична заборгованість позичальника за основним боргом за договором складає 9 750 000 дол.США.

Так, відповідно до додаткової угоди №6 від 22.09.2016р. позичальнику наданий транш в сумі 9 750 000 дол.США.

Згідно заяви-індивідуальної угоди на пролонгацію траншу №2 від 16.03.2017р. новою датою погашення траншу, виданого на підставі додаткової угоди №6 від 22.09.2016р. є 15.03.2018р. (а.с.37, том I).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання згідно з кредитним договором, виконав належним чином, здійснивши кредитування позичальника шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наявними в справі копіями меморіальних ордерів №0632603436 від 01.10.2014р., №0632659257 від 02.10.2014р., №0632662964 від 02.10.2014р., №0632746759 від 03.10.2014р., №0635036513 від 29.10.2014р., №0635055732 від 30.10.2014р., №0635060221 від 30.10.2014р. та №0606289897 від 19.03.2015р. (а.с.71-74, 100 том I), випискою про рух коштів на рахунку ТОВ «Вог Рітейл» (а.с. 102-157, том I).

Однак, позичальник виконував належним чином свої зобов`язання за генеральним договором про кредитування та додатковими угодами до нього, у зв`язку з чим у ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ виникла прострочена заборгованість по погашенню суми отриманого кредиту по траншу №11483015000 в розмірі 5 150 000 дол.США, що підтверджується випискою про рух коштів (а.с. 102-157, том I).

Згідно з п.п. б) п. 6.2, п. 8.2 генерального договору про кредитування кредитор має право змінити терміни повернення кредиту та сплати плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному у розділі 12 договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основного боргу) та/або термінів сплати плати за кредит.

Пунктом 12.1 генерального договору про кредитування передбачено, що у випадку настання будь-якої з подій, що передбачені п. 6.2 договору, кредитор має право, направивши позичальнику письмове повідомлення, вимагати погашення заборгованості та/або визнати термін повернення усього або будь-якої частини кредитної лінії таким, що настав та/або вживати будь-які судові або позасудові дії. Термін повернення кредиту/кредитної лінії вважається таким, що настав, кредит - таким, що підлягає поверненню, а Ліміт кредитної лінії скасовується у повному розмірі в дату відправлення кредитором зазначеного письмового повідомлення у випадку настання будь-якої події, передбаченої п.п. а), б) п. 6.2 договору.

30.03.2018р. позивач скористався своїм правом та направив позичальнику вимогу про визнання строку повернення кредиту таким, що настав з 18.04.2018р. та про повернення всієї суми заборгованості по генеральному договору про кредитування №11466012000.

Крім того, листом від 25.04.2018 позивач звернувся до поручителя - ТОВ Дельта Вест Ойл Груп з вимогою виконати зобов`язання за договором поруки № 257880 від 17.07.2014р. та сплатити 5 350 000 дол. США простроченої заборгованості за Генеральним договором про кредитування № 11466012000 у зв`язку з невиконанням у повному обсязі своїх зобов`язань позичальником.

В порушення умов генерального договору про кредитування №11466012000 від 17.07.2014р. позичальником - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ не виконано своїх зобов`язань щодо повернення траншу №11483015000, наданому на підставі додаткової угоди №6 від 22.09.2016р. в розмірі 5 150 000 дол.США у строки, порядку та розмірах, визначених генеральним договором та додатковими угодами до нього (розрахунок позивача додається, а.с.38, 102-157, том I).

Під час розгляду справи у суді позичальником - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ було сплачено 1 650 000 дол. США в рахунок погашення основної суми кредиту за генеральним договором про кредитування, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №129 від 14.12.2018р. та №132 від 05.02.2019р. (а.с.22, 36, том II).

Отже, заборгованість позичальника - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ складає 3 500 000 дол.США, що в гривневому еквіваленті, станом на 11.02.2018р., становило 94149975грн.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань перед позивачем 17.07.2014р. між позивачем та відповідачем - ТОВ Дельта Вест Ойл Груп було укладено договір поруки №257880 (а.с.39-40, том I).

Згідно з п. 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника перед кредитором, що виникли з основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу за основним договором, а саме 16 318 750 дол. США. Вказана сума основного зобовязання дорівнює еквіваленту 191 251 001,24 грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 17.07.2014р. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржника за основним договором (а.с.39).

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором частково, а саме за порушення основного зобов`язання боржником в межах суми, що становить 16 318 750дол.США., вказана сума дорівнює еквіваленту 191 251 001,24 грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 17.07.2014р.

Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя і боржника щодо виконання основного зобовязання є солідарною.

19.03.2015р. між позивачем - ПАТ УкрСиббанк та відповідачем - ТОВ Завод Галичина було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №257880 від 17.07.2014р. (а.с.41, том I).

Відповідно до договору про внесення змін №1 до договору поруки, пункти 1.1, 1.3 та 3.1 договору поруки викладено в новій редакції:

1.1. Поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника перед кредитором, що виникли з основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу за основним договором, а саме 10 900 000 дол. США. Вказана сума основного зобовязання дорівнює еквіваленту 254 995 025,10 грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 19.03.2015р. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржника за основним договором.

1.3. Поручитель відповідає перед кредитором частково, а саме за порушення основного зобов`язання боржником в межах суми, що становить 10 900 000 дол.США., вказана сума дорівнює еквіваленту 254 995 025,10 грн. за курсом НБУ, що діє на 14:00 год. станом на 19.03.2015р. Поручитель відповідає перед кредитором у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного у п.3.1 цього договору незалежно від суми будь-яких погашених зобов`язань за основним договором.

3.1. Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого кредитор має право пред`явити вимоги до поручителя становить 7 років та 6 місяців з дати підписання цього договору обома сторонами. Цей договір діє протягом зазначеного строку поруки, але в будь-якому разі дія цього договору припиняється не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

22.09.2016р. між позивачем - ПАТ УкрСиббанк та відповідачем - ТОВ Дельта Вест Ойл Груп було укладено договір про внесення змін №2 до договору поруки №257880 від 17.07.2014р. (а.с.42, том I).

Відповідно до договору про внесення змін №2 до договору поруки, пункт 3.1 договору поруки викладено в новій редакції: Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого кредитор має право пред`явити вимоги до поручителя становить 8 років та 6 місяців з дати підписання цього договору обома сторонами. Цей договір діє протягом зазначеного строку поруки, але в будь-якому разі дія цього договору припиняється не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 13-2-1/18205 від 12.04.2018р. про виникнення прострочення у позичальника за кредитним договором із зазначенням того, що банківська установа скористалась своїм правом, передбаченим п. 1.2.1. кредитного договору, та визнала термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит - таким, що підлягає поверненню з 18.04.2018р. (а.с. 44, том I).

В цьому повідомленні позивач попереджав відповідача про можливість звернення до поручителя за виконанням зобов`язань за договором поруки.

В листі № 13-2-1/18464 від 25.04.2018р. позивач вимагав виконати зобов`язання за договором поруки (а.с. 46, том I).

Судом встановлено, що позичальник - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ допустив виникнення заборгованості за генеральним договором про кредитування та порушив умови даного договору та додаткових угод.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і стаття 627 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Як встановлено судом, виконання зобов`язань позичальника - ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ за генеральним договором про кредитування були забезпечені порукою відповідно до вищезазначеного договору поруки, укладеного позивачем з ТОВ Дельта Вест Ойл Груп .

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв`язку із невиконанням позичальником - ТзОВ «Вог Рітейл» зобов`язань перед позивачем за договором кредитування № 11466012000 від 17.07.2014р., вимога позивача про стягнення із ТзОВ «Дельта Вест Ойл Груп» як з поручителя 3 500 000 дол. США заборгованості, що в гривневому еквіваленті станом на 20.05.2019 становить 92 288 707 грн., підлягає до задоволення.

Позивачем у даній справі було заявлено стягнення заборгованості з поручителя за кредитом в іноземній валюті - доларах США, з переведенням у гривневий еквівалент.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, ст. 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Верховний Суд України в постановах від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11 вказав, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як роз`яснено у п.п. 8.1 п. 8 постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов`язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов`язання відповідної ліцензії НБУ відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", роз`яснено, що у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Отже, у разі пред`явлення банком позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суд має у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Для розрахунку суми заборгованості при ухваленні рішення, судом прийнятий офіційний курс гривні НБУ щодо іноземних валют станом на 20.05.2019р., а саме: 100 дол. США - 2636,8202грн.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236- 238, 240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" (код ЄДРПОУ 35782357) на користь Акціонерного товариства УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750) 3 500 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.05.2019р. становить 92 288 707грн., а також 616700грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.05.2019р.

Суддя О. Г. Слободян