Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/17671/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/17671/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Громадська спілка "Українська ліга музичних прав"

про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права

за участю представників:

від організації колективного управління: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: Багдашкіна С.М.

від третьої особи: Ховхун Ю.Е.

вільний слухач: ОСОБА_1 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права у розмірі 246 680,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав щодо музичного твору "Solo Dance", а тому позивач просить стягнути 246 680,00 грн. компенсації за незаконне виконання вищезазначеного твору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17671/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2019.

23.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення на стороні відповідача Громадську спілку "Українська ліга музичних прав" як третю особу без самостійних вимог на предмет спору.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що використання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" музичного твору Solo Dance у господарській діяльності відповідача здійснюється на підставі укладеного договору з Громадською спілкою "Українська ліга музичних прав" №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено до участі у справі Громадську спілку "Українська ліга музичних прав" як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання у справі № 910/17671/18 на 26.02.2019.

25.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява з процесуальних питань, до якої долучено практику Верховного Суду з аналогічних спорів та клопотання про надання оцінки, в якій позивач зазначає, що чинне законодавство розмежовує порядок комерційного використання об`єктів авторського права і суміжних прав; статус організацій колективного управління та уповноважених організацій колективного управління; використання прав (авторського і суміжних), переданих та непереданих в управління.

Присутній в судовому засіданні 26.02.2019 представник третьої особи надав суду пояснення по суті спору, в якому проти позову заперечив.

В судовому засіданні 26.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/17671/18 та відкладено підготовче засідання на 21.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

20.03.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про надання оцінки щодо наявності прав на спірний музичний твір у Асоціації "Дім авторів музики в Україні".

В судовому засіданні 21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

27.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач окрім іншого зазначив, що відповідач використовував музичний твір у своїй господарській діяльності правомірно на підставі договору і не порушував прав позивача. Також, 27.03.2019 відповідачем подані заперечення щодо клопотання позивача про надання оцінки та заяви з процесуальних питань, поданих до суду 25.02.2019.

16.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача позивача надійшло клопотання про надання оцінки предмету договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013, укладеного з третьою особою.

В судовому засіданні суд розглянув заперечення відповідача щодо клопотання позивача про надання оцінки та заяви з процесуальних питань, поданих до суду 25.02.2019.

Так, у своїх запереченнях відповідач просить суд повернути зазначені клопотання та заяву позивачу, оскільки останні, на думку відповідача, є зловживанням процесуальними правами.

Однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

Подання під час розгляду справи позивачем пояснень, заяв, клопотань не свідчить про зловживанням позивачем своїми процесуальними правами. Обставин щодо зловживання відповідачем своїми процесуальними правами не свідчить судом не встановлено. За таких обставин суд з відхилив викладене у запереченнях клопотання про повернення заяви та клопотання позивача від 25.02.2019.

В судовому засіданні 16.04.2019 представник відповідача заявив про відкладення розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 16.04.2019 судом відкладено розгляд справи по суті на 25.04.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 25.04.2019 судом заслухано пояснення представників позивача та відповідача по суті вимог та заперечень.

Судом враховано, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

Враховуючи відсутність представника третьої особи, явка якої є необхідною для розгляду справи, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в судовому засіданні 25.04.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 22.02.2019.

22.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 22.05.2019 представники Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 22.05.2019 представник відповідача просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів, подане через канцелярію суду 22.05.2019, згідно із яким просить суд витребувати у Громадської спілки "Українська ліга музичних прав" належним чином засвідчений витяг з каталогу Ліги, який свідчить про те, що музичний твір Solo Dance входив до каталогу Ліги станом на 13.02.2018.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З урахуванням наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на наведені у клопотанні обставини, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано поважності причин подання клопотання із пропуском встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строку, а також, відсутності можливості подати витребуваний доказ самостійно.

У зв`язку із вище наведеним, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідач про витребування доказів.

В судовому засіданні 22.05.2019 представник відповідач підтримав заперечення на позов, проти позову заперечив.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив.

В судовому засіданні 22.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території та способами всіх творів, що входять до каталогу видавника, за винятком Продакшн музики.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору, субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території та на умовах наступними способами: публічне використання творів, тобто надання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, що надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, які надаються на умовах невиключної ліцензії при умові попереднього погодження з видавником; відтворення творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим шляхом, який відомий на даний час або може бути винайдений у майбутньому для звукозапису; транслювання творів в ефір; транслювання творів на радіо або телебаченню за допомогою кабелю.

У відповідності до п. 1.9 ліцензійного договору територією є територія України.

Згідно із п. 8.1 ліцензійного договору, у випадку, коли субвидавником виявлено про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання творів, субвидавник зобов`язаний повідомити про це видавника, а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту та які. Субвидавник зобов`язується повідомити видавника про будь-які судові позови та інші вимоги, які пред`явлені третіми особами на території по відношенню до субвидавника.

Пунктом 11.1 ліцензійного договору встановлено, що , строк договору починає вираховуватися з моменту його підписання та з урахуванням умов п. 11.2 закінчується 31.12.2014.

Згідно із п. 11.2 ліцензійного договору, строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період (1 рік) якщо не буде розірваний будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Як вбачається із матеріалів справи, до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 сторонами підписано додатки № 1 та № 1/2 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до якого підтверджено, що ліцензіату надані права, зокрема відносно музичного твору "Solo Dance", автор твору - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, частка правовласника (публічне виконання) - 25 %.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За змістом пункту п. 5.1 договору, згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об`єктів авторського права: - публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні) так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і з безкоштовним входом, а також в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час; публічне виконання об`єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування, а також театральне виконання об`єктів авторського права - подання об`єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.

Відповідно до п. 5.2 договору, видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об`єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларацію № 651 від 01.08.2017 щодо музичного твору, майнові права на який передані в управління організації, а саме: назва твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, публічне виконання - 25 %.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно із актом фіксації №30/02/18 від 13.02.2018, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС", вільно розповсюджувався (публічно виконувався) музичний твір за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, серед яких твір під назвою "Solo Dance".

Позовні вимоги мотивовані тим, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності на території України (назва твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Додатком № 1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка № 43 з каталогу музичних творів) сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звертатися до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 -33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Разом з тим така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб`єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Як встановлено судом, 24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Таким чином, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, укладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", володіє повноваженнями щодо здійснення колективного управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема щодо музичного твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen.

В матеріалах справи наявна копія декларації об`єктів авторського права (музичних творів) №651 від 01.08.2017, в якій зазначено, що на підставі договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передало в управління Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" майнові авторські права на музичний твір "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, публічне виконання - 25 %.

Окрім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об`єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Таким чином, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16, від 21.05.2018 у справі № 924/290/17.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача та третьої особи щодо недоведеності належності позивачеві майнових авторських прав на спірний музичний твір, та, відповідно недоведеності прав на звернення Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Як встановлено судом, відповідно до Акту фіксації №30/02/18 від 13.02.2018, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС", вільно розповсюджувався (публічно виконувався) музичний твір за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, серед яких твір під назвою "Solo Dance".

У вказаному акті зазначено, що представником публічного закладу не заявлено підстави для використання вказаних музичних творів; представники закладу відмовились від підписання акту.

На підтвердження зазначених обставин суду надано копію фіскального чеку, відповідний диск із відеофіксацією факту виконання музичного твору.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач, в свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. До того ж, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

На підтвердження правомірності використання вказаного вище музичного твору відповідач посилається на договір №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" та Об`єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (правонаступником якого є Громадська спілка "Українська ліга музичних прав").

За змістом договору, вказаний договір укладений з урахуванням того, що Українська ліга музичних прав є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, та діє за дорученням Асоціації "Дім авторів музики в Україні", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво №7/2005 від 26 січня 2005 року), вінтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління Асоціації свої майнові авторські права.

Предметом договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013 є умови використання Компанією способом публічного викопним у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) з Каталогу Ліги , та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими нравами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов`язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

У відповідності до договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013 Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління Об`єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об`єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання.

Однак, відповідачем в підтвердження своїх тверджень про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" прав на музичний твір "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen не надано суду Каталогу Ліги, в якому було б визначено вказаний музичний твір.

Також, в матеріали справи відповідач не надав доручення Асоціації "Дім авторів музики в Україні" видане Громадській спілці "Українська ліга музичних прав" та не надано доказів в підтвердження наявності у Громадській спілці прав на музичний твір "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen.

Присутній в судовому засіданні 22.05.2019 представник Громадської спілки "Українська ліга музичних прав" Каталогу Ліги не надав, зазначив, що вказаний документ у третьої особи відсутній.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами набуття права на використання музичного твору "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen на підставі договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, у визначенні суми відповідної компенсації суд виходить з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", застосувавши розрахункову величину у розмірі 1762,00 грн., та, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності на законних підставах, суд прийшов до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" підлягає стягненню компенсація за порушення майнових авторських прав у сумі 17620,00 грн. (10 розрахункових величин у розмірі 1762,00 грн.).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС", у сумі 17620,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" (01023, м. Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 1-А, ідентифікаційний код 37357021) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15А, прим. 18, ідентифікаційний код 39019265) 17620,00 грн. - компенсації за порушення майнових авторських прав та судовий збір у розмірі 264,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2019 .

Суддя О.В. Гулевець