Постанова

від 18.07.2019 по справі 910/17671/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа№ 910/17671/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Романова Ю.М. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.07.2019

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА ТЕКС на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/17671/18 за позовомПриватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" третя особабез самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська спілка "Українська ліга музичних прав" провиплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права

за участю представників сторін: від позивача:Сербуль О.Ю. від відповідача:Бардашкіна С.М. третя особа:не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/17671/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" 17620,00 грн. - компенсації за порушення майнових авторських прав та судовий збір у розмірі 264,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" відмовити повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 справу № 910/17671/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 відкрито апеляційне провадження.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції звернув уваги, що відповідач використовував спірний музичний твір правомірно, оскільки останій входив до невичерпного переліку музичних творів. Суд не надав оцінку тому, що внаслідок укладанню ліцензійного договору від 01.11.2014 позивач не набув жодного майнового авторського права. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції належним чином не дослідив відеозапис с фіксацією.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах Тьерс та інші проти Сан-маріно , Романов проти Росії , Бадер та інші проти Швеції . Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права у розмірі 246 680,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав щодо музичного твору "Solo Dance", а тому позивач просить стягнути 246 680,00 грн. компенсації за незаконне виконання вищезазначеного твору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Так, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території та способами всіх творів, що входять до каталогу видавника, за винятком Продакшн музики.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору, субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території та на умовах наступними способами: публічне використання творів, тобто надання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, що надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, які надаються на умовах невиключної ліцензії при умові попереднього погодження з видавником; відтворення творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим шляхом, який відомий на даний час або може бути винайдений у майбутньому для звукозапису; транслювання творів в ефір; транслювання творів на радіо або телебаченню за допомогою кабелю.

У відповідності до п. 1.9 ліцензійного договору територією є територія України.

Згідно із п. 8.1 ліцензійного договору, у випадку, коли субвидавником виявлено про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання творів, субвидавник зобов`язаний повідомити про це видавника, а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту та які. Субвидавник зобов`язується повідомити видавника про будь-які судові позови та інші вимоги, які пред`явлені третіми особами на території по відношенню до субвидавника.

Пунктом 11.1 ліцензійного договору встановлено, що строк договору починає вираховуватися з моменту його підписання та з урахуванням умов п. 11.2 закінчується 31.12.2014.

Згідно із п. 11.2 ліцензійного договору, строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період (1 рік) якщо не буде розірваний будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Як вбачається із матеріалів справи, до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 сторонами підписано додатки № 1 та № 1/2 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до якого підтверджено, що ліцензіату надані права, зокрема відносно музичного твору "Solo Dance", автор твору - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, частка правовласника (публічне виконання) - 25 %.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За змістом пункту п. 5.1 договору, згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об`єктів авторського права: - публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні) так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і з безкоштовним входом, а також в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час; публічне виконання об`єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування, а також театральне виконання об`єктів авторського права - подання об`єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.

Відповідно до п. 5.2 договору, видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об`єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларацію № 651 від 01.08.2017 щодо музичного твору, майнові права на який передані в управління організації, а саме: назва твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, публічне виконання - 25 %.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно із актом фіксації №30/02/18 від 13.02.2018, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС", вільно розповсюджувався (публічно виконувався) музичний твір за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, серед яких твір під назвою "Solo Dance".

Позовні вимоги мотивовані тим, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, на підставі ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності на території України (назва твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Додатком № 1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка № 43 з каталогу музичних творів) сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звертатися до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 -33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Разом з тим така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб`єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Як встановлено судом, 24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Таким чином, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, укладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", володіє повноваженнями щодо здійснення колективного управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема щодо музичного твору "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen.

В матеріалах справи наявна копія декларації об`єктів авторського права (музичних творів) №651 від 01.08.2017, в якій зазначено, що на підставі договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передало в управління Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" майнові авторські права на музичний твір "Solo Dance", автор музики - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, автор тексту - BJORNSKOV, PETER; HJERL-HANSEN, MADS; DISSING, LENE; JENSEN, MARTIN, виконавець - Martin Jensen, публічне виконання - 25 %.

Окрім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об`єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Акту фіксації №30/02/18 від 13.02.2018, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС", вільно розповсюджувався (публічно виконувався) музичний твір за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, серед яких твір під назвою "Solo Dance".

У вказаному акті зазначено, що представником публічного закладу не заявлено підстави для використання вказаних музичних творів; представники закладу відмовились від підписання акту.

На підтвердження зазначених обставин суду надано копію фіскального чеку, відповідний диск із відеофіксацією факту виконання музичного твору.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до вірного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 1-В, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

На підтвердження правомірності використання вказаного вище музичного твору відповідач посилається на договір №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" та Об`єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (правонаступником якого є Громадська спілка "Українська ліга музичних прав").

За змістом договору, вказаний договір укладений з урахуванням того, що Українська ліга музичних прав є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, та діє за дорученням Асоціації "Дім авторів музики в Україні", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво №7/2005 від 26 січня 2005 року), вінтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління Асоціації свої майнові авторські права.

Предметом договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013 є умови використання Компанією способом публічного викопним у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) з Каталогу Ліги, та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими нравами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов`язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

У відповідності до договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013 Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління Об`єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об`єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання.

Однак, відповідачем в підтвердження своїх тверджень про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" прав на музичний твір "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen не надано суду Каталогу Ліги, в якому було б визначено вказаний музичний твір.

Також, в матеріали справи відповідач не надав доручення Асоціації "Дім авторів музики в Україні" видане Громадській спілці "Українська ліга музичних прав" та не надано доказів в підтвердження наявності у Громадській спілці прав на музичний твір "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами набуття права на використання музичного твору "Solo Dance" у виконанні Martin Jensen на підставі договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Отже, у визначенні суми відповідної компенсації суд правомірно виходив виходив з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" підлягає стягненню компенсація за порушення майнових авторських прав у сумі 17620,00 грн. (10 розрахункових величин у розмірі 1762,00 грн.).

За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про виплату компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішеня під час апеляційного провадження.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги наявністю про надання професійної правничої допомоги за № 7.65-С від 21.06.2019 за умовами якого адвокатське обєднання надає організації професійну правничу допомогу, а організація сплачує кошти за надану допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження зазначених витрат та їх фактичної оплати додаємо акт про затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та платіжне доручення про сплату за надану правничу допомогу.

Апелянт в судовому засіданні не надала обґрунтованих доводів про відмову у стягненні адвокатських витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА ТЕКС залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва 22.05.2019 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА ТЕКС (ЄДРПОУ 37357021, 01023, м. Київ, площа Слави, 1-а) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (ЄДРПОУ 37396151, 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 23, оф. 916) 7 000,00 грн (сім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи №910/17671/18 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко