Рішення

від 28.05.2019 по справі 914/114/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 Справа № 914/114/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Ікадан Україна , м. Львів,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм , с. Керниця, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:товариство з обмеженою відповідальністю Універсалік , с. Керниця, Львівська область

про:визнання недійсним рішення загальних зборів.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

позивача : Поронюк І.Б.-адвокат

відповідача : Стриранка М.Б. - адвокат

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Ікадан Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Ухвалою суду 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2019 залучено до участі у справі № 914/114/19 товариство з обмеженою відповідальністю Універсалік , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, витребувано у відповідача рішення загальних зборів, що стало підставою виділення майна та передачу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Універсалік , як внеску.

В подальшому підготовче засідання було відкладено на 18.04.2019.

Ухвалою суду від 18.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2019 р.

В судове засідання 16.05.2019 року ні позивач, ні відповідач участь представників не забезпечили, подавши клопотання про відкладення розгляду справи по суті на інший день

Ухвалою суду від 16.05.2019 року розгляд справи по суті було відкладено на 28.05.2019 року.

В судовому засіданні 28.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 р.стягнуто з ТзОВ Екоферм на користь ТзОВ Ікадан Україна основного боргу, інфляційних втрат, пені, 3 % річних та витрат по сплаті судового збору на суму 1 282 469, 91 грн.

Станом на день подання ТОВ Ікадан Україна позову про стягнення з ТОВ Екоферм заборгованості за договором поставки (справа № 914/1794/15), засновниками та учасниками ТОВ Екоферм були Гавалюх Михайло Володимирович, ОСОБА_1 , Заверуха Оксана Романівна (80 % статутного капіталу) та ОСОБА_2 Орислава Василівна, а керівником був ОСОБА_3 . Статутний капітал ТОВ Екоферм становив 3 000 000 грн та товариство було власником майна в с. Керниця, Городоцького району Львівської області, загальною вартістю близько 13 000 000 гри., що знаходиться за адресами: Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Миру, ІД; Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Миру, 1В; Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Шевченка Т.Г., 3. ТОВ Екоферм знаходилось за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Шевченка Т.Г., 3.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 р., Господарським судом Львівської області було видано накази про примусове виконання рішення від 17.11.2015 р. та від 08.12.2015 р.

Відділом державної виконавчої служби Городоцького районногоуправління юстиції 24.12.2015 р. було накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ Екоферм та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми звернення стягнення, що підтверджується інформаційною довідкою №148306403 від 06.12.2018 р . Як стверджує позивач, на даний час єдиним засновником та керівником ТОВ Екоферм є ОСОБА_3 Статутний капітал ТОВ Екоферм становить 600 000 гри. та у власності товариства відсутнє нерухоме та рухоме майно, на яке можна звернути стягнення з метою погашення заборгованості, на виконання рішення суду.

Натомість станом на час розгляду справи № 914/1794/15 в суді, засновниками та учасниками ТОВ Універсалік були Сухій ОСОБА_4 та Хомечко Роман Ярославович, а керівником був ОСОБА_5 . Статутний капітал ТОВ Універсалік становив 100 000 гри. ТОВ Універсалік знаходилось за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64.

Станом на 02.12.2015 р. засновниками (учасниками) ТОВ Універсалік були Сухій Степан ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного капіталу - 50 000 грн.), ОСОБА_7 Роман ОСОБА_8 (розмір внеску до статутного капіталу - 50 000 грн.) та ТОВ Екоферм (розмір внеску до статутного фонду - 12 819 385,9 грн.).

Як стверджує позивач, 04.12.2015 р. ТОВ Універсалік стало власником усього майна ТОВ Екоферм . На даний час засновниками та учасниками ТОВ Універсалік є ОСОБА_9 (розмір внеску до статутного капіталу - 10 880 385 грн.) та ОСОБА_10 (розмір внеску до статутного капіталу - 2 039 000 грн.), а керівником з16.12.2015 р. є ОСОБА_3 . Статутний капітал ТОВ Універсалік становить 12 919 385 грн.та у власності є майно ТОВ Екоферм загальною вартістю близько 13 000 000 грн., що знаходиться за адресами:Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Миру, ІД;Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Миру, 1 В;Львівська область, Городоцький район, с. Керниця, вул. Шевченка Т.Г., 3.

Зважаючи на наведене, позивач стверджує, що з метою ухилення від виконання рішень судів у справі № 914/1794/15, ТОВ Екоферм внесло усе своє майно у статутний капітал ТОВ Універсалік та в подальшому відчужило частку у статутному капіталі ТОВ Універсалік на користь фізичних осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а підставою для відчуження ТОВ Екоферм частки у статутному капіталі ТзОВ Універсалік стало рішення загальних зборів учасників ТОВ Екоферм про надання дозволу на відчуження часток ТОВ Екоферм у статутному капіталі ТзОВ Універсалік на користь фізичних осіб Заверухи О.Р. і ОСОБА_10 та про зменшення розміру статного капіталу ТОВ Екоферм з 3 000 000 грн до 600 000 грн.

Відтак, у ТОВ Екоферм відстуні кошти та майно, на яке можна звернути стягнення без частки у статутному капіталі ТзОВ Універсалік , що унеможливлює виконати рішення суду у справі №914/1794/15.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів та з уточненими позовними вимогами - визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм , оформлене протоколом №01/16 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм від 05.01.2016 р. Позивач вважає, що рішенням загальних зборів ТзОВ Екоферм про зменшення статутного капіталу порушено його право як кредитора, адже, відповідно до ст. 52 Закону України Про господарські товариства зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів, порушено його право як кредитора на вимогу дострокового припинення або виконання відповідних зобов`язань товариства та відшкодування їм збитків.

В судовому засіданні 28.05.2019 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи свої заперечення посилається на те, що корпоративні права ТОВ Екоферм в статутному капіталі ТОВ Універсалік є майном, яким ТОВ Екоферм могло володіти, користуватись та розпоряджатись на власний розсуд, крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення, дане майно ТОВ Екоферм не перебувало під арештом та/або забороною, а тому, були відсутні будь - які перешкоди для його відчуження. Відтак, позиція ТОВ Ікадан Україна з приводу того, що згадане рішення загальних зборів ТОВ Екоферм було прийнято з метою ухилення від виконання рішень судів у справі №914/1794/15 не заслуговує на увагу. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 28.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ТОВ Ікадан Україна (позивач у справі) та ТОВ Екоферм (відповідач у справі) 03.03.2014 р. був укладений Договір поставки № 14-03/3 від 03.03.2014 року (надалі за текстом - Договір) та Додаток №1 від 06.03.2014 року і Додаток №2 від 07.03.2014 року до нього. Порушивши умови Договору ТОВ Екоферм сплатив лише частину коштів за Договором на користь ТОВ Ікадан Україна , що призвело до заборгованості у розмірі 751 921, 03 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ікадан Україна 751 921,03 грн. основного боргу, 408 131,80 грн. інфляційних втрат та 23 201,06 грн. витрат понесених на сплату судового збору, задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського судувід 04.11.2015 р. у справі №914/1784/15, рішеннямГосподарського суду Львівської області від 30.07.2015 р. у справі №914/1784/15 в частині відмови в позові в стягненні пені 150 598,96 грн., та 3 % річних - 11 643,42 грн скасовано, в цій частині позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ікадан Україна пеню в розмірі 150 598,96 грн., 3 % річних у розмірі 11 643,42 грн, рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року в частині стягнення 64 727,61 грн. інфляційних нарахувань скасовано, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ікадан Україна 24 902,31 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 р. тапостанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 р.,Господарським судом Львівської області було видано наказ про примусове виконаннярішення № 043179 від 17.11.2015 р., наказ про примусове виконання рішення № 043181від 17.11.2015 р. та наказ про примусове виконання рішення № 043192 від 08.12.2015р.

На підставі вказаних наказів про примусове виконання рішення відділом державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції Львівської області було відкрито виконавче провадження № 49722408, виконавче провадження № 49722351,виконавче провадження № 49817422. Пізніше, вказані виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № 50214815 на підставі постанов про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 17.02.2016 р.

Відділом державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції 24.12.2015 р. було накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ Екоферм та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми звернення стягнення, що підтверджується інформаційною довідкою №148306403 від 06.12.2018 р.

В ході здійснення виконавчих дій за згаданими провадженнями державним виконавцем Ветиляком Михайлом Степановичем було встановлено наступні обставини : згідно відповіді ПАТ Кредобанк № 6191 від 14.01.2016 р. залишок коштів ТОВ Екоферм (код ЄДРПОУ 39030975) станом на 13.01.2016 р. на рахунках № НОМЕР_1 (980) - 0,00 грн., № НОМЕР_1 (978) - 0,00 Євро, № НОМЕР_1 (840) - 0,00 дол. США; згідно відповіді територіального сервісного центру 4647 регіонального сервісного центру МВС у Львівській обл. № 410 від 31.12.2015 р. за ТОВ Екоферм зареєстрованого автотранспорту не значиться; згідно з інформаційної довідки здержавного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухомемайно № 52601039 від 04.02.2016 р. вбачається, що за ТОВ Екоферм не зареєстровано права власності жодних об`єктів нерухомості.

Згідно актів державного виконавця від 05.02.2016 року та від 02.03.2016 р. було встановлено, що при виїзді за адресою, вказаною у виконавчому документі:Львівська обл., Городоцький район, с. Керниця, вул. Шевченка З, майна боржника ТзОВ Екоферм за даною адресою не виявлено, товариство там не знаходиться, а з пояснень охорони та табличок на території вбачається, що за вказаною адресою знаходиться ТзОВ Універсалік .

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2016 р. загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм прийняли рішення з наступних питань:

1.Про розгляд вимоги Мацелюх ОСОБА_11 . про повернення коштів.

2.Про розгляд вимоги ОСОБА_9 та її вихід з числа засновників ТОВ Екоферм .

3.Про вихід ОСОБА_12 з числа засновників ТзОВ Екоферм .

4.Про уповноваження ОСОБА_3 , директора ТОВ Екоферм представляти інтереси ТОВ Екоферм при підписанні Договору про передачу частки.

5.Про зменшення Статутного капіталу ТОВ Екоферм та перерозподіл часток.

6.Про затвердження нової редакції установчих документів товариства.

Як зазначено в згадуваному протоколі у зв`язку з відсутністю коштів у ТОВ Екоферм , по першому питанню, укладено Договір про передачу (відступлення) частки в статутному капіталі ТзОВ Універсалік в розмірі 1 939 000,00 грн, що становитиме 15.00 % Статутного капіталу ТзОВ Універсалік .

По другому питанню винесеному на розгляд загальних зборів учасників товариства ТОВ Екоферм у зв`язку з відсутністю коштів у ТзОВ Екоферм , укладено Договір про передачу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ Універсалік в розмірі 10 880 385, 90 грн, що становить 84,22% статутного капіталу ТОВ Універсалік та виключено Заверуху ОСОБА_13 на підставі поданої заяви із числа засновників ТОВ Екоферм .

Вказаним зборами уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси ТзОВ Екоферм при підписанні Договорів про передачу частки та зменшено статутний капітал до 600 000, 00 грн.

Позивач вважає, що прийняте 05.01.2016 року на загальних зборах ТОВ Екоферм рішення, що оформлене протоколом №01/16 порушує права і підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції після 15 грудня 2017 року).

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як установлено в частинах першій, третій статті 16 Господарського кодексу України , корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII Про господарські товариства (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Зважаючи на положення статті 167 Господарського кодексу України та статей 58 , 60 Закону України Про господарські товариства підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач у справі -ТОВ Ікадан Україна , станом на момент прийняття оспорюваних рішень зборів учасників товариства,був наділений статусом учасника юридичної особа товариства з обмеженою відповідальністю Екоферм , натомість матеріалами справи підтверджується, що він набув статусу кредитора, згідно рішення суду.

Зважаючи на положення статті 167 Господарського кодексу України та статей 58 , 60 Закону України Про господарські товариства підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому, за змістом п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 927/699/17).

Відтак, суд зазначає, що оскільки позивач не є учасником юридичної особи, рішення загальних зборів якої оскаржується, вказаний спір не є корпоративним та розглядається в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад учасників спору.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторінспори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.

Відповідно до ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2016) та ч. 4, 7 ст. 52 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 01.01.2016), рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 5 ст. 144 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2016) зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов`язань товариства та відшкодування їм збитків.

Згідно положень ч. 7 ст. 52 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 01.01.2016), рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

З наведених норм вбачається, що виконання обов`язку відповідача щодо повідомлення позивача - кредитора про рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства виникає після прийняття такого рішення загальними зборами учасників товариства. Тобто, порушення на які покликається позивач в обґрунтування позовних вимог, мали місце після прийняття оспорюваного рішення товариства. Відповідач не заперечив, а в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача - кредитора про прийняте рішення про зменшення розміру статутного капіталу, однак це порушення не впливає на дійсність оспорюваного рішення зборів учасників, так як в часі лежить поза межами моменту прийняття оспорюваного рішення і не порушує права останнього.

Слід звернути увагу, що неповідомлення позивача - кредитора про рішення щодо зменшення статутного капіталу товариства, є порушенням, проте законодавець не забезпечив правом оскарження кредитором рішення загальних зборів товариства про зменшення статутного капіталу у зв`язку з неповідомленням його, в порядку до ч. 3 ст. 16 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 01.01.2016 р.). Таким чином, право позивача, як кредитора, не може бути захищене в обраний ним спосіб шляхом оскарження рішення загальних зборів товариства, учасником якого він не є.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд розглянувши таку, зазначає наступне:

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до ст. 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки в позов не підлягає до задоволення в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10 , 12 , 20 , 73 , 74 , 75 , 76 , 79 , 123 , 129 , 232 , 233 , 236 , 237 , 238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.05.2019.

Суддя Березяк Н.Є.