Постанова

від 30.05.2019 по справі 127/23078/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/23078/18

Провадження № 22-ц/801/1097/2019

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 рокуСправа № 127/23078/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Оніщука В.В.,

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Всеукраїнська громадська організація Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України ,

Третя особа: Громадська організація Вінницька обласна організація Всеукраїнська громадська організація Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України ,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року, ухвалені у складі судді Дернової В.В., в залі суду,

встановив:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 вересня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Фізкультурно - спортивним товариством Динамо України було укладено контракт на термін з 23 вересня 2016 року до 23 вересня 2021 року.

Наказом від 17 серпня 2018 року № 86-П ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 3 ст. 40 КЗпП (систематичне невиконання обов`язків).

Позивач вважає, що звільнення відбулося безпідставно, з допущенням порушень порядку та строків накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Зокрема, позивач зазначає, що підставою для видання наказу про його звільнення послугував проміжний акт за результатами перевірки матеріалів конференцій та засідань президії ГО Вінницька обласна організація ВСК Динамо України від 17 серпня 2018 року, при цьому зміст даного документу містить посилання на те, що порушення в діяльності позивача мали місце у 2016-2017 роках, однак дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано лише 17 серпня 2018 року, тобто після закінчення шести місяців із дня вчинення проступку, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 148 КЗпП України.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Фізкультурно-спортивного товариства Динамо України від 17 серпня 2018 року № 86-П Про звільнення ОСОБА_1 та зобов`язати Всеукраїнську громадську організацію Фізкультурно-спортивне товариство Динамо Україна поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді заступника голови громадської організації Вінницька обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства Динамо Україна з 17 серпня 2018 року

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України від 17 серпня 2018 року № 86-П Про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Громадської організації Вінницька обласна організація Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог п. 3 ст. 40, ст. 148 КЗпП України.

18 березня 2019 року представник позивача адвокат Балтак Д.О. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року вирішено стягнути з Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України на користь ОСОБА_1 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України подало апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення суду першої інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за усі допущені порушення в роботі у тому числі і ті, що встановлені за наслідками перевірки матеріалів засідання президії від 22.03.2018 року. На думку апелянта роботодавцем застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у строки визначені ст. 148 КЗпП України.

У апеляційній скарзі Всеукраїнська громадська організація Фізкультурно-спортивне товариство Динамо Україна просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Представником позивача на апеляційну скаргу подано відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Апеляційна скарга на підставі ст. 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Фізкультурно - спортивним товариством Динамо України було укладено контракт на термін з 23 вересня 2016 року до 23 вересня 2021 року (Т.1, а.с. 19-27).

Наказом Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України від 17 серпня 2018 року № 86-П Про звільнення ОСОБА_1 позивача ОСОБА_1 , заступника голови Громадської організації Вінницька обласна організація Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України, звільнено з роботи за пунктом 3 ст. 40 КЗпП (систематичне невиконання обов`язків) (а.с. 29). Підставою прийняття вказаного наказу зазначено проміжний акт від 17.08.2018 року.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина особи як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини, а так само за відсутності будь-якої зі складових елементів дисциплінарного проступку, працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У трудовому законодавстві визначено певну процедуру притягнення фізичної особи до дисциплінарної відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності, дотримання якої є передумовою правомірності застосованих до працівника заходів.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається зі змісту Проміжного акту за результатами проведення перевірки матеріалів конференцій та засідань президій ГО Вінницька обласна організація ФСТ Динамо України від 17 серпня 2018 року (далі - Проміжний акт), зазначено наступні дати вчинення виявлених порушень: 23.09.2016 року , 10.11.2016 року , 29.03.2017 року , 24.05.2017 року , 19.12.2017 року , які знаходяться за межами передбаченого ст. 148 КЗпП шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що у проміжному акті перевірки зафіксовано порушення під час проведення президії від 22 березня 2018 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 Проміжного акту було вилучено також і Матеріали проведення засідання президії Громадської організації Вінницька обласна організація ФСТ Динамо України 22 березня 2018 року (а.с. 169-194), однак у проміжному акті не зафіксовано жодного порушення із вказаною датою вчинення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що виявлені порушення стосуються усіх засідань президії, у тому числі і 22.03.2018 року, є безпідставними, оскільки документально не підтверджені та спростовуються змістом проміжного акту перевірки (Т. 1 а.с. 91-94).

За таких обставин, звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, а тому може бути застосоване лише в межах передбаченого ст. 148 КЗпП шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, який закінчився на момент прийняття оскаржуваного наказу Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно -спортивного товариства Динамо України від 17 серпня 2018 року № 86-П Про звільнення ОСОБА_1 .

Як роз`яснено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Однак, з матеріалів справи слідує, що до дисциплінарної відповідальності у виді догани позивача ОСОБА_1 було притягнуто на підставі наказу Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України від 13 липня 2018 року № 22-к Про оголошення догани ( Т.1, а.с. 138), а зазначені у Проміжному акті порушення, за вчинення яких позивача ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення передували застосуванню дисциплінарного стягнення - догани.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що роботодавцем було порушено строк та порядок притягнення позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про фальшування документації ОСОБА_1 як це зазначено у Проміжному акті, оскільки такі доводи не підтверджено належними та допустимими доказами. Так, зокрема, факт підробки документа повинен бути встановлений вироком суду, який набрав законної сили, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України (відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування).

Враховуючи всі обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно поновив ОСОБА_1 на посаді з 17 серпня 2018 року, тобто в останній день роботи не заслуговують на увагу, оскільки є власними твердженнями відповідача та спростовуються змістом резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи слідує, що представник позивача адвокат Балтак Д.О. подав заяву про вирішення питання розподілу судових витрат в строки та в порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України (Т. 2 а.с. 25).

18 березня 2019 року адвокат Болтак Д.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат до якої долучив договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 15 березня 2019 року, на 14000 грн., розрахунок суми гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу та квитанцію до договору про надання правової допомоги від 15.03.2018 року на суму 14000 грн. (Т.2, а.с. 33-40).

З врахуванням вищевказаних доказів та фактичних обставин справи висновок суду першої інстанції про те, що ув`язку з задоволенням позову із відповідача підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 12000 грн. є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції з порушенням положень ст. 134 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки неподання особою разом з позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не є обов`язковою підставою для відмови судом в розподілі судових витрат.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Аргументи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Фізкультурно-спортивне товариство Динамо України залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом:

Суддя-доповідач: В.В. Оніщук