Постанова

від 23.05.2019 по справі 462/6992/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/6992/18 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/494/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м.Львів

Справа № 462/6992/18

Провадження № 22-ц/811/494/19

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище

на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 21 грудня 2018 року (суддя Ліуш А.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище , Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації про захист честі, гідності, та ділової репутації,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про захист честі, гідності, та ділової репутації, посилаючись на те, що Державний навчальний заклад Львівське вище професійне художнє училище шляхом звернення до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації поширив щодо нього недостовірну інформацію, а саме: що він (позивач) приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї . Вказує, що такими діями відповідачів йому завдано моральну шкоду внаслідок нервового стресу, порушення звичного режиму життя у зв`язку із поширенням неправдивої інформації про нього у трудовому колективі. Просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує права на недоторканість ділової репутації його ( ОСОБА_1 ) інформацію, поширену у зверненні №01/123 від 15 червня 2015 року до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації При влаштуванні на роботу в ЛПХУ ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї ; стягнути з відповідачів солідарно на його користь 10 000 грн. моральної шкоди, зобов`язати Державний навчальний закладу Львівське вище професійне художнє училище , в особі директора Криворучко К.В., за участю директора Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Мандзій Л.С., принести йому (позивачу) публічне вибачення за поширення недостовірної інформації в присутності трудового колективу.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 21 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Ухвалено визнати недостовірною, такою, що принижує честь і гідність та порушує права на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену Державним навчальним закладом Львівське вище професійне художнє училище у зверненні №01/123 від 15 червня 2015 року до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, а саме: При влаштуванні на роботу в ЛВПХУ ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї .

Стягнуто з Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище на користь ОСОБА_1 1 000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні вимог про стягнення з Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації моральної шкоди, зобов`язання до вчинення дій, відмовлено за безпідставністю.

Проведено розподіл судових витрат.

Рішення оскаржили ОСОБА_1 та Державний навчальний заклад Львівське вище професійне художнє училище .

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на доводи позовної заяви, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про принесення публічного вибачення та стягнення моральної шкоди в повному об`ємі, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

Державний навчальний заклад Львівське вище професійне художнє училище вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові до Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище . Вказує, що звернення трудового колективу Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище , на яке посилається позивач, було реалізацією колективу права на колективне звернення до органу державної влади з метою вирішення питань, порушених у зверненні. Заклад звернення не надсилав, директором таке не підписувалося, а відтак, відсутні підстави вважати, що інформація, зазначена у зверненні, поширена Державним навчальним закладом Львівське вище професійне художнє училище . Вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, розмір такої школи та вину відповідачів у її заподіянні.

У судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу, заперечив проти скарги Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище . Представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище , вважають апеляційну скаргу позивача безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів, що даним відповідачем у будь-який спосіб поширено недостовірну інформацію щодо нього, а посилання позивача на звернення №01/123 від 15 червня 2015 року є безпідставним, оскільки усі відомості у такому зверненні були поширені виключно ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище та лише адресувались Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації.

Крім того, згідно п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України. Суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище , в особі директора ОСОБА_4 принести публічне вибачення, є безпідставними, такий спосіб захист прав позивача не передбачено нормами закону, а відтак, у його задоволенні слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; висновки суду відповідають обставинам справи

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Встановлено, що трудовим колективом ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище скеровано до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації звернення №01/123 від 15 червня 2015 року, у якому поширено інформацію, а саме: При влаштуванні на роботу в ЛПХУ ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї .

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як вбачається із п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З викладеної у зверненні інформації вбачається, що така не є фактичними даними, не містить оціночних суджень, фактично є ствердженням факту, а саме, що позивач ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї при влаштуванні на роботу в ЛПХУ.

Згідно довідки ГУМВС України у Львівській області №310-22012015/46210 від 23 січня 2015 року, наданої позивачем, ОСОБА_1 станом на 23 січня 2015 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Жодних доказів, що поширена інформація щодо позивача ОСОБА_1 у зверненні №01/123 від 15 червня 2015 року є достовірною, відповідачем ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище не надано, хоча надання таких доказів є його обов`язком згідно норм ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що інформацію, поширену ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище у зверненні №01/123 від 15 червня 2015 року до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації: При влаштуванні на роботу в ЛПХУ ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї , слід визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і порушує права на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище на те, що заклад не поширював інформацію щодо позивача, оскільки звернення адресоване від ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище , містить офіційні поштові та електронні реквізити цього закладу та підписано його працівниками. Суд мотивував відхилення посилань представника цього відповідача тим, що зазначене звернення було реалізацією колективу права на колективне звернення до органу державної влади з метою вирішення питань, порушених у зверненні, оскільки у такому звернені працівники ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище не просили здійснити перевірку інформації щодо позивача, а зазначили таку інформацію як факт.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наявність довідки про відсутність судимості або відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності не означає, що особа може притягатися за насильство в сім`ї і до адміністративної відповідальності в порядку, передбаченому КУпАП.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями фізичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу внаслідок поширення щодо нього недостовірної інформації, яка принижує його честь і гідність та порушує права на недоторканість ділової репутації, завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях позивача через переживання, порушення установленого способу життя, а тому позовну вимогу про стягнення з відповідача ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище моральної шкоди, задоволено частково в розмірі 1 000 грн., так як завдана позивачу моральна шкода за характером та тривалістю, на переконання суду, відповідає такому розміру, а позивачем не надано суду жодних належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, що заподіяна йому моральна шкода відповідає розміру 10 000 грн.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій частині, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що звернення №01/123 від 15 червня 2015 року з інформацією щодо позивача та інших осіб, яке скеровано до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, виходило від працівників ДНЗ Львівського ВПХУ (а.с.8-13). Звернення підписане членами колективу (65 осіб).

З тексту звернення та кола осіб, які його підписали, вбачається, що автори звернення подали його до органу державної влади (Департаменту освіти і науки ЛОДА) із проханням сприяти у вирішенні проблемних питань, які виникли в колективі. Звернення подано до органу державної влади відповідно до ст. 1 Закону України Про звернення громадян . Зазначене звернення не підписане керівником закладу. З його змісту не вбачається, що таке виходить від навчального закладу. Наявність у зверненні назви навчального закладу і його реквізитів не спростовує його змісту в частині, що таке виходить від працівників навчального закладу, які його підписали.

Устатті 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення наведено визначення офіційного документа. Офіційний документ - документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв`язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості.

Відповідно до ч. 1 Закону України Про освіту керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

Національним стандартом України Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003) передбачено, що серед інших реквізитів, документ повинен містити: код форми документа, місце складення або видання документа, підпис, відбиток печатки, прізвище виконавця і номер його телефону (п. 4.1). Підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища (п. 5.23). Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи (п. 5.26).

Звернення №01/123 від 15 червня 2015 року наведених вище обов`язкових реквізитів не містить, відтак, не може вважатися документом, який вийшов від юридичної особи (навчального закладу).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ст.5).

Є встановленим, що працівники навчального закладу звернулися до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації (органу державної влади, до повноважень якого належить вирішення порушених у зверненні питань, як передбачено пунктом 8.2 Положення про Департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Львівської ОДА від 1 лютого 2018 року № 105/0/5-18).

Верховний Суд України у п. 16 постанови Пленуму №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 5 грудня 2018 року по справі № 522/24121/16-ц (провадження № 61-42178св18), від 20 грудня 2018 року по справі № 523/4380/15-ц (провадження № 61-24324св18), від 26 грудня 2018 року по справі № 462/3547/16-ц (провадження № 61-25556св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Встановлено, що жодна посадова особа Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище при виконанні своїх посадових обов`язків звернення не підписувала. Отже, відсутні підстави вважати, що інформація у зверненні подана цим відповідачем.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змістустатей 50 і 51 ЦПК України вбачається, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Позивач визначив одним із відповідачів у цій справі Державний навчальний заклад Львівське вище професійне художнє училище . Заміна відповідача або залучення співвідповідача у справі не проведена у порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

На підставі встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, заявлені до Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище до задоволення не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки належний відповідач до участі в справі не залучений, що відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Відповідно до Закону України Про судовий збір він звільнений від сплати такого. У зв`язку з цим на нього судові витрати не покладаються.

Керуючись ст. 367, п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2018 року в частині часткового задоволення позову; визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує права на недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену Державним навчальним закладом Львівське вище професійне художнє училище у зверненні №01/123 від 15 червня 2015 року до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, а саме: При влаштуванні на роботу в ЛПХУ ОСОБА_1 приховав факт умовного засудження За насильство в сім`ї ; стягнення з Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище ( м. Львів, вул. Широка, 79, ЄДРПОУ 02545548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 ) 1000 грн. моральної шкоди і 1409, 60 грн. судового збору, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2019 року.

Головуючий

Судді