Постанова

від 30.05.2019 по справі п/811/871/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №П/811/871/17

касаційне провадження №К/9901/149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі №П/811/871/17 за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Карлівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Полтавській області у травні 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Карлівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 35090,79грн.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2017 залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС звернулося 28.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 скасувати та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 792 Цивільного кодексу України, статтей 1, 2, 13, 21, 24 Закону України Про оренду землі , пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статтей 99, 100, 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, вказує на те, що предметом спору у цій справі є вимоги щодо стягнення орендних платежів за зобов`язаннями, що виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.04.2009, а не за зобов`язаннями із земельного податку. Оскільки податковий орган не є стороною договору оренди земельної ділянки, то підстави для заявлення вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС заборгованості з орендних платежів є необґрунтованими. Крім того, відповідач наголошує на тому, що спір щодо стягнення заборгованості за договором оренди не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, відповідач посилається на пропуск податковим органом процесуального строку звернення до суду з цим позовом.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, в якій задекларовано грошове зобов`язання у сумі 146499,94 грн. за рік, тобто в сумі 12204,16 грн. щомісячного платежу.

Станом на 01.11.2016 за Товариством з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС обліковувалася переплата з цього ж податку в сумі 1521,71 грн.

Податкове зобов`язання з плати за землю за період з жовтня по грудень 2016 року в сумі 36612,50 грн. (12204,16 грн. х 3 місяці) відповідач не сплатив.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС із земельного податку за вказаний період з урахуванням переплати складає 35090,79 грн. (36612,50 грн. - 1521,71 грн.).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є одним із різновидів місцевих податків, який підлягає сплаті орендокористувачем земельної ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи викладене, на платника плати за землю (у даному випадку - на землекористувача) покладено обов`язок самостійно визначати податкове (грошове) зобов`язання з орендної плати за землю у податковій декларації та здійснювати сплату такого місцевого податку щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Не сплачене у встановлений законом строк таке зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 05.12.2016 № 46755-16 на суму 10682,45 грн. за зобов`язаннями із плати за землю, яка отримана відповідачем 19.12.2016.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС спірної суми заборгованості.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про те, що спір у даній справі не має ознак публічно-правового та поширюється на компетенцію господарських судів є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Як зазначено вище, у спірній ситуації контролюючим органом як органом, уповноваженим вживати заходи щодо погашення податкового боргу, заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості із плати за землю, яка віднесена до місцевих податків. Таким чином, у даному випадку заявлений позов податковим органом як суб`єктом владних повноважень здійснений в межах виконання ним владно-управлінських функцій щодо погашення податкової заборгованості платника плати за землю, у зв`язку з чим є публічно-правовим спором.

Крім того, відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 цієї статті передбачає можливість встановлення іншими законами строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, визначене контролюючим органом грошове зобов`язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов`язаною зі стягненням такого боргу.

У ситуації, що розглядається, податковим органом у травні 2017 року заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за податковими зобов`язаннями з плати за землю за період з жовтня по грудень 2016 року, що свідчить про дотримання податковим органом строку звернення до суду з цим позовом.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЕЛЕВЕЙТЕРС залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №П/811/871/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк