Рішення

від 21.05.2019 по справі 927/43/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/43/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/43/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ

юридична адреса: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

поштова адреса: вул. Робкорівська, 13, м. Бобровиця, Чернігівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект

вул. Незалежності, 49, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1,

адреса проживання: АДРЕСА_2

про визнання переважного права на укладення договору оренди та продовження дії договору оренди

За участю представників сторін:

від позивача: Кручек О.О. адвокат, ордер серія ЧН №038662 від 21.01.2019

від відповідача: не прибув

від третьої особи: ОСОБА_1 особисто

від третьої особи: Розмовенко О.Г. адвокат, ордер серія ЧН №002385 від 18.04.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО Газ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект , в якому просить:

1. визнати за позивачем переважне право на оренду нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3;

2. продовжити дію договору оренди №1-15 від 09.12.2015, предметом якого є нежитлове приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО Газ на один рік, тобто до 31.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за весь час користування предметом оренди жодних зауважень щодо порушення умов оренди та неналежного виконання обов`язків орендаря з боку відповідача не було. 03.09.2018 та 08.10.2018 відповідач звернувся до позивача з листом, яким повідомив, що з 01.12.2018 буде підвищена орендна плата площадки площею 19,44м2 для розміщення газового модулю об`ємом 10м 3 з колонкою та частину нежитлової будівлі площею 8,3м 2 за адресою: АДРЕСА_3. ТОВ ОТО Газ вважає вимоги відповідача необґрунтованими, адже предметом договору є нежитлове приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3, а не площадка площею 19,44м2. Позивач посилається на отриману від відповідача відповідь у листі №27 від 29.10.2018, в якому пропонується орендарю звільнити об`єкт оренди та вивезти обладнання (газовий модуль з колонкою до 31.12.2018), а також повідомляється, що 02.01.2019 має намір укласти договір оренди з іншим орендарем, які з 02.01.2019 буде завозити своє обладнання. Позивач вважає, що позивач порушує переважне право орендаря перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, які закріплені в нормах ст.285 Господарського кодексу України та ст.777 Цивільного кодексу України, що до дня подання позову позивач не отримував заперечень щодо припинення дії договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2019 повернуто заяву про забезпечення позову від 05.02.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю ОТО Газ .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ОТО Газ в задоволенні заяви про забезпечення позову №б/н від 05.02.2019 шляхом заборони відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект вчиняти певні дії: продати або іншим чином відчужувати, в тому числі укладати договір оренди з іншими орендатором/орендаторами з предметом оренди за договором оренди № 1-15 від 09.12.2015: нежитлове приміщення площею 81,6 м2 та АГЗП об`ємом до 10 м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3 та встановлення обов`язку відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект вчинити певні дії: відновити постачання електричної енергії на об`єкті, який визначений як предмет оренди за договором оренди № 1-15 від 09.12.2015: нежитлове приміщення площею 81,6 м2 та АГЗП об`ємом до 10 м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3 шляхом звернення до постачальника електричної енергії Відокремленого підрозділу Бобровицький РЕМ ПАТ Чернігівобленерго з заявою про відновлення електричного постачання нежитлового приміщення площею 81,6 м2 та АГЗП об`ємом до 10 м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3 з підстав викладених в ухвалі. 21.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 20.02.2019. В поданому відзиві відповідач вважає, що враховуючи зміст направлених на адресу позивача листів, та оскільки станом на дату закінчення договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо продовження строку договору оренди, з урахуванням ст. 764 Цивільного кодексу України, договір оренди, укладений між сторонами, слід вважати таким, що припинив свою дію 31.12.2018. Відповідач стверджує, що для поновлення договору оренди в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України жодної переваги (в контексті пріоритету перед іншими особами) орендареві не потрібно, оскільки він є єдиною особою, з якою орендодавець вправі саме поновити договір оренди на тих же умовах (у зв`язку з продовженням користування орендарем приміщенням за відсутності заперечень орендодавця проти цього відповідно до визначених ст. 764 Цивільного кодексу України строків - тобто, коли мовчазна згода сторін зобов`язання свідчить про намір продовжити їх договірні відносини оренди на тих умовах, що вже погоджені). Також, неможливість реалізації позивачем переважного права на укладення договору оренди вбачається з того, що сторони не дійшли згоди щодо плати та інших умов договору оренди. Відповідач стверджує, що позивач не дотримався належного виконання своїх прав та обов`язків, зокрема, в частині своєчасного і в повному розмірі внесення орендної плати; оформлення страхування предмета оренди за власний рахунок та проведення переобладнання, технічне переоснащення, поліпшення предмета оренди за письмовою згодою орендодавця. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.

27.02.2019 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано клопотання про витребування доказів від 26.02.2019.

В підготовче засідання 27.02.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2019 клопотання позивача про витребування доказів від 26.02.2019 задоволено частково та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект : копії актів здачі-прийняття робіт (послуг) за кожен місяць оренди за договором № 1 -15 від 09.12.2015 р. за період з 09.12.2015 р. по час дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015; копії документів про право власності (користування, розпорядження, введення в експлуатацію) на нежитлове приміщення площею 81,6 м2 та АГЗС об`ємом до 10 м3 за адресою: АДРЕСА_3 та копії документів про фактичну наявність об`єктів оренди за договором № 1 -15 від 09.12.2015 та оголошено перерву у судовому засіданні до 26.03.2019, викликано у судове засідання уповноважених представників сторін.

20.03.2019 відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано супровідний лист вих.№04 від 20.03.2019 з доданими до нього документами на виконання ухвали від 27.02.2019.

Одночасно, ТОВ СП Спецбудпроект до матеріалів справи додано копії документів засвідчені не належним чином, оскільки на них відсутня відмітка про посаду, особистий підпис особи, яка засвідчила копію, її ініціали, та прізвище та дата засвідчення копії, а містить тільки відбиток печатки відповідача та напис згідно з оригіналом .

У підготовче засідання 26.03.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.05.2019 та за клопотанням позивача і відповідача відкладено підготовче засідання на 08.04.2019.

У підготовче засідання 08.04.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

08.04.2019 до початку підготовчого засідання відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано лист вих.№10 від 08.04.2019, в якому відповідач повідомляє, що на даний момент вже немає ніякого відношення до нежитлової будівлі - операторської та земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Власником даного майна є ОСОБА_1 та додає заяву від 08.04.2019 ОСОБА_1 з копіями документів. Суд залучив до матеріалів справи лист вих.№10 від 08.04.2019 та заяву від 08.04.2019 ОСОБА_1 з додатками.

Суд, відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 11.04.2019, про що представники учасників справи повідомлені під розписки.

09.04.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання від 08.04.2019 про долучення до матеріалів справи пояснень та документів з додатками, з доказами їх направлення відповідачу. В поданому клопотанні позивач наводить пояснення та зазначає, що орендар сплачував орендну плату за договором №1-15 від 09.12.2015 і в листопаді - грудні 2018, січні - лютому 2019 включно.

В підготовчому засіданні 11.04.2019 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та оголошення перерви в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2019 заяву ТОВ ОТО Газ про залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задоволено частково та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , та відкладено підготовче засідання на 18.04.2019. 15.04.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання № б/н від 15.04.2019 про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, яке судом задоволено.

В підготовче засідання 18.04.2019 прибули третя особа, уповноважені представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в підготовче засідання 18.04.2019 не прибув. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400043543360.

Суд у підготовчому судовому засіданні 18.04.2019 відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про оголошення перерви до 23.04.2019, про що представники позивача та третьої особи повідомлені під розписки, ухвала виклик від 18.04.2019 направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією.

19.04.2019 від відповідача на адресу суду надійшов лист №14 від 16.04.2019. В поданому листі відповідач повідомляє про направлення третій особі копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів. Крім того, в поданому листі відповідач зазначає, що виконати ухвалу від 11.04.2019 в частині подання доказів направлення позивачу листа вих. №10 від 08.04.2019р. із заявою ОСОБА_1 . та додатками не може, оскільки заява з додатками, яку передала ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області була надана відповідачу в одиничному екземплярі.

В підготовче засідання 23.04.2019 уповноважений представник відповідача не прибув.

23.04.2019 третьою особою подано заяву від 17.04.2019 №б/н, в якій вона повідомляє, що виконала вимоги ухвали суду від 11.04.2019, шляхом надсилання ТОВ ОТО Газ копії заяви від 08.04.2019 з додатками. Суд долучив подану заяву до матеріалів справи.

23.04.2019 третьою особою подані пояснення від 23.04.2019, в яких вона проти позову заперечує з підстав наведених у поясненні, та просить позивачу в позові відмовити. Третя особа вважає, що позивач був повідомлений про небажання відповідача продовжувати дію договору оренди №1-15 від 09.12.2015 з одночасним попередженням про припинення дії договору та проханням звільнити об`єкт оренди до 31.12.2018, що 31.12.2018 - договір припинив дію. В поданих поясненнях третя особа зазначає, що власником нежитлового приміщення площею 81,6 м2, операторська А не є Товариство з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект , а з 13.03.2019 року власником є саме ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Щодо права власності на зазначене майно відповідач і позивач є обізнаними у зв`язку із викликом поліції 02.04.2019 через перешкоджання позивачем допуску до майна та наданням документів про право власності. Третя особа стверджує, що між нею та позивачем не існує жодних правовідносин, не укладались будь-які договори, у тому числі і не укладалося ніяких договорів оренди щодо її власності, та ОСОБА_1 , як власник нежитлового приміщення площею 81,6 м2, операторська А , ніяких договорів оренди з позивачем не укладала і не збирається укладати. Третя особа вважає, що вказаний об`єкт, ТОВ ОТО ГАЗ використовує самовільно, без будь-яких на те правових підстав, при цьому порушуючи права, як власника на самостійне володіння, користування та розпорядження майном. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 02.05.2019. Крім того, даною ухвалою, з метою дотримання принципу змагальності сторін та повного і всебічного встановлення всіх обставин справи, з огляду на положення ч.4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано позивачу та відповідачу в строк до 02.05.2019 надати письмову відповідь на пояснення третьої особи, у якій викласти свої аргументи та міркування.

В судове засідання 02.05.2019 з розгляду справи по суті прибули третя оосба та її уповноважений представник.

Від позивача та відповідача представники у судове засідання 02.05.2019 не прибули.

02.05.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 23.04.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043760221. Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043760221 станом на 25.04.2019 знаходиться у точці видачі/доставки в місці виконання операції м. Бобровиця.

02.05.2019 представником позивача подано клопотання від 02.05.2019 про відкладення судового засідання. В поданому клопотанні позивач просить відкласти судове засідання через неможливість представника позивача прибути в засідання з поважних причин: необхідність здійснення захисту в кримінальній справі, судовий розгляд в якій призначено на 02.05.2019 на 13-00 в Святошинському районному суді м. Києва.

02.05.2019 представником позивача подано клопотання від 02.05.2019 про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку з веденням даної справи, яке судом задоволено.

02.05.2019 представником третьої особи подано клопотання про долучення до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №927/43/19, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 02.05.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 15.05.2019.

Ухвала виклик від 02.05.2019 направлена позивачу та відповідачу рекомендованою кореспонденцією.

03.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь від 02.05.2019 (направлена 02.05.2019 суду та учасникам справи) на пояснення третьої особи. В поданій відповіді позивач заперечує проти наведеного третьою особою пояснень та викладає свої аргументи та міркування з приводу таких заперечень. Позивач посилається на порушення відповідачем п.2.2.2 договору, зазначає, що посилання третьої особи на невиконання позивачем умов договору, є підставою для дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця (відповідача) відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України, а не підставою для його закінчення. Позивач вважає, що відповідач порушив не тільки переважне право позивача на продовження договору оренди, але й переважне право на викуп. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

Позивач та відповідач в судове засідання 15.05.2019 не прибули.

У судове засідання 15.05.2019 з розгляду справи по суті прибули третя особа ОСОБА_1 та уповноважений представник третьої особи.

15.05.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем ухвали суду від 02.05.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043827970. Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043827970 станом на 07.05.2019 вручено в місці виконання операції м. Бобровиця.

15.05.2019 позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання від 14.05.2019. В поданому клопотанні позивач зазначає про неможливість представника позивача прибути 15.05.2019 в судове засідання з поважних причин- участь в цей день в іншій справі поза межами Чернігівської області.

15.05.2019 від відповідача надійшла письмова відповідь №б/н від 13.05.2019 на пояснення третьої особи з доказами направлення позивачу та вручення третій особі. В поданій відповіді відповідач зазначає, що стосується пояснень наданих третьою особою, у товариства не має по ним заперечень і товариство їх підтримує; що стосується відповіді позивача на пояснення третьої особи, то відповідач вважає їх необґрунтованими та просить їх відхилити. Відповідач вказує, що предметом позову є визнання за позивачем переважного права на оренду нежитлового приміщення, зазначеного в договорі оренди №1-15 від 09.12.2015 та продовження дії договору оренди до 31.12.2019, а не питання, які пов`язані з управлінням та господарською діяльністю чи майном, чи то ТОВ СП Спецбудпроект , чи то ОСОБА_1 . Також відповідач повідомив про отримання ухвали суду від 23.04.2019 тільки 02.05.2019, що позбавило його можливості виконати ухвалу у встановлений строк до 02.05.2019. Крім того, у зв`язку з неможливістю з`являтися в судові засідання, відповідач просить справу розглядати без його участі.

Суд відповідно до приписів ст.119 Господарського процесуального кодексу України та з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, приймаючи до уваги неможливість виконати відповідачем ухвалу суду від 23.04.2019 з поважних причин, постановив ухвалу про продовження відповідачу строку на подання відповіді на пояснення третьої особи, прийняв її до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник третьої особи щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи зазначила, що з одного боку позивач повідомлений про дату і час судового засідання, а тому можна розглядати справи без участі його представника, з іншого боку, позивач має право на правову допомогу, а оскільки його інтереси захищає представник, який зайнятий у іншому судовому засіданні, відповідно доцільно відкласти судове засідання, щоб не порушувати право позивача на захист. Представник третьої особи залишила вирішення клопотання позивача про відкладення судового засідання на розсуд суду.

Суд, враховуючи зазначену позицію третьої особи, задовольнив клопотання позивача про відкладення судового засідання, та не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.216 ГПК України, постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 21.05.2019 на 10:00 год, про що представники третьої особи повідомлені під розписку. Учасникам справи направлена ухвала повідомлення від 15.05.2019 рекомендованою кореспонденцією, в якій також повідомлялось про те, що участь учасників справи у судовому засіданні не є обов`язковою.

У судове засідання 21.05.2019 прибули третя особа ОСОБА_1, уповноважені представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Ухвала повідомлення направлена на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа ОСОБА_1 та представники позивача і третьої особи не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

21.05.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 15.05.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043988834. Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043988834 станом на 21.05.2019 знаходиться з 16.05.2019 у точці видачі/доставки в місці виконання операції м. Бобровиця.

Приймаючи до уваги, вчинення судом дій щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, що відповідач повідомляв суд про можливість розгляду справи за його відсутності, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на пояснення третьої особи, в яких позивач висловив свою позицію, щодо заявлених позивачем вимог, обізнаність відповідача про судовий спір у справі №927/43/19 та можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою, яка повідомлялася у кожному процесуальному документі направленому до Державного реєстру судових рішень, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.05.2019 з розгляду справи по суті позивачем подано клопотання від 21.05.2019 про зупинення провадження у справі. В поданому клопотанні позивач просить зупинити провадження у справі №927/43/19 через об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, що розглядається в Господарському суді Чернігівської області в порядку господарського судочинства про визнання переважного права на укладення договору та продовження договору оренди, - до набрання законної сили судовим рішенням в справі №748/1198/19, яка розглядатиметься в Бобровицькому районному суді Чернігівської області.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що предметом позову у справі №748/1198/19 є визнання протиправним та скасуванні рішення державного реєстратора Симоненко Олени Анатоліївни Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, операторська загальною площею 81,6 кв.м за адресою АДРЕСА_3 на власника ОСОБА_1 . Від переходу права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщенні, операторська загальною площею 81,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_3, залежить реалізація майнових прав ТОВ ОТО Газ . Адже, позивач є орендарем вищевказаного майна відповідно до Договору № 1-15 від 09.12.2015. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ОТО Газ у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав викладених в ухвалі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільний кодекс України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ча.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем та відповідачем, 09.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО ГАЗ (орендар, позивач) підписано договір оренди №1-15 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 81,6 кв.м. та АГЗП об`ємом до 10 м. 3 , зазначений в п. 1.2. договору (надалі - предмет оренди).

У п.1.2 договору сторонами зазначено, що характеристики АГЗП об`ємом до 10 м. 3 та нежитлового приміщення, що передається в оренду (тип, марка, модель, комплектуючі та інше) зазначаються в Акті прийому-передачі.

Цільове призначення предмета оренди - заправка зрідженим газом ( п.1.1 договору).

За умовами п.2.2.1 договору орендодавець зобов`язався на підставі письмової заявки орендаря протягом 2 робочих днів після отримання заяви передати в користування предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує нормальну експлуатацію заправного модуля, за актом приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

У п.3.1. договору сторони зазначили, що вартість орендної плати становить згідно додаткової угоди до даного договору, яка є невід`ємною частиною даного договору і є комерційною таємницею.

Розмір орендної плати розраховується виходячи із фактичної кількості днів користування предметом оренди та зазначається в рахунках-фактурах (п.3.2 договору).

Орендну плату орендар сплачує орендодавцю щомісячно протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п.3.3 договору).

У розділі 5 договору Строк дії договору сторони передбачили, зокрема:

п. 5.1. - цей договір вступає в дію з дати підписання договору оренди і діє до 31.12.2016 року.

п.5.2 - зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін. Одностороннє розірвання договору не допускається, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, або в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

п. 5.3. - договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору.

п.5.6 - якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше встановлений договором.

Частиною 1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, яка має майнові права.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення), що належить суб`єктам господарювання.

Тобто, за загальним правилом право передати майно в оренду реалізує власник. Наймодавцем також може виступати не власник майна, а інша особа, за умови, що вона уповноважена на укладення договорів найму. Відповідні повноваження не власнику можуть бути надані або законом, або самим власником.

Згідно ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Під час розгляду справи встановлено, що в порушення умов договору від 09.12.2015 між сторонами не складено акт прийому-передачі предмету оренди, не визначені характеристики АГЗП об`ємом до 10м.куб., в договорі не зазначено вартість предмета оренди, до матеріалів справи не подано сторонами документів стосовно права власності АГЗП об`ємом до 10м.куб.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що будував нежитлове приміщення, яке в подальшому було передано в оренду позивачу, що відповідач є його власником.

За приписами ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обмеження, що підлягають обов`язковій державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, який вважає себе власником нерухомого майна зобов`язаний був здійснити дії направлені на реєстрацію своїх прав, однак з матеріалів справи це не вбачається, доказів на підтвердження цих дій суду не надано.

Господарським судом встановлено, що право власності на спірний об`єкт оренди на момент укладення сторонами договору оренди №1-15 від 09.12.2015 не було зареєстровано у визначеному законом порядку.

Як повідомляється відповідачем та третьою особою, а також як вбачається із наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.04.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1786941174206, право власності на нежитлове приміщення операторська А загальною площею 81,6 кв.м за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано 13.03.2019 за ОСОБА_1, номер запису про право власності 30712258.

Відповідач під час розгляду справи стверджував, що орендував у відповідача на підставі договору оренди №1-15 від 09.12.2015 нежитлове приміщення площею 81,6 кв.м та сплачував орендну плату у розмірі 500,00грн за місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, а учасниками справи не спростовано, що договір оренди №1-15 від 09.12.2015 не містить визначення вартості предмету оренди, розміру орендної плати.

Сторони не надали суду акт прийому-передачі об`єкту оренди, складання якого передбачено п. 1.2. договору оренди, та додаткової угоди до договору, в якій визначено та погоджено розмір орендної плати.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в порушення приписів діючого законодавства позивачем та відповідачем у договорі оренди №1-15 від 09.12.2015 не встановлено розміру щомісячної орендної плати, яка є однією із істотних умов договору з огляду на приписи ст.284 Цивільного кодексу України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи між сторонами підписано акт від 09.07.2018, відповідно до умов якого ТОВ ОТО ГАЗ здійснив оплату ТОВ Спецбудпроект згідно договору оренди №01-15 від 09.12.2015, згідно прибуткових касових ордерів, а саме: за 2016 рік - № 01 від 23.01.2016р. за січень м-ць 2016р в сумі 500грн00коп.; № 02 від 25.02.2016 за лютий м-ць 2016 в сумі 500грн; № 03 від 31.03.2016 за грудень м-ць 2015 грн, березень м-ць 2016 в сумі 750грн 00коп; № 04 від 29.04.2016 за квітень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; №05 від 29.05.2016 за травень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; №06 від 30.06.2016 за червень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; №07 від 31.08.2016 за липень м-ць 2016 в сумі 500гри.00коп.; № 08 від 31.08.2016 за серпень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № 09 від 30.09.2016 за вересень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № 10 від 01.11.2016 за жовтень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № п від 30.11.2016 за листопад м-ць 2016р. в сумі 500грн 00коп.; №12 від 30.12.2016 грудень м-ць 2016р. в сумі 500грн00коп.

за 2017 рік - № 01 від 01.02.2017 за січень м-ць 2017р. в сумі 500грн00коп.; № 02 від 28.02.2017 за лютий м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; №03 від 31.03.2017 за березень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; № 04 від 28.04.2017 за квітень м-ць 2017 в сумі 500грн 00коп.; №05 від 30.05.2017 за травень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; №06 від 13.07.2017 за червень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; № 07 від 31.072017р. за липень м-ць 2017р. в сумі 500грн00коп.; №08 від 31.08.2017 за серпень м-ць 2017 в сум 500грн 00коп.; № 09 від 29.09.2017 за вересень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; № 10 від 29.10.2017 за жовтень м-ць 2017 в сумі 500грн 00коп.; №11 від 30.11.2017 за листопад м-ць 2017 в сум 500грн 00коп.; №12 від 28.12.2017 за грудень м-ць 2017 в сумі 500грн 00коп.

за 2018 рік - № 01 від 01.02.2018р. за січень м-ць 2018р в сумі 500грн00коп., № 02 від 25.06.2018р. за лютий м-ць 2018, березень м-ць 2018, квітень м-ць 2018, травень м-ць 2018, червень м-ць 2018р в сумі 2500грн 00коп.

Копії квитанцій до прибуткових касових ордерів в підтвердження перелічених в акті від 09.07.2018 платежів, надані позивачем до матеріалів справи.

Окрім того, позивачем подані до матеріалів справи, в підтвердження проведених оплат за період липень-листопад 2018 року по договору оренди №1-15 від 09.12.2015, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, виданих відповідачем: №03 від 24.07.2018 на суму 500,00грн за липень 2018, №04 від 29.08.2018 на суму 500,00грн за серпень 2018, №05 від 27.09.2018 за вересень 2018, №06 від 29.10.2018 на суму 500,00грн за жовтень 2018, №07 від 27.11.2018 на суму 500,00грн за листопад 2018.

З огляду на вчинення сторонами конклюдентних дій, а саме передача позивачем та прийняття відповідачем суми орендної плати та виписку відповідачем відповідних квитанцій до прибуткового касового ордеру з посиланням на договір оренди №1-15 від 09.12.2015, суд доходить висновку, що таким чином відбулося погодження сторонами договору розміру орендної плати виключно за відповідними місяцями.

Подані позивачем копії платіжних доручень: №837 від 01.08.2019 на суму 500,00грн з призначенням платежу оплата за оренду приміщення за грудень 2018, зг договору оренди №1-15 від 09.12.2015 без ПДВ , №867 від 06.02.2019 на суму 500,00грн з призначенням платежу оплата за оренду приміщення за січень 2019, зг договору оренди №1-15 від 09.12.2015 без ПДВ , №879 від 27.02.2019 на суму 500,00 грн з призначенням платежу оплата за оренду приміщення за лютий 2019, зг договору оренди №1-15 від 09.12.2015 без ПДВ , судом не приймаються до уваги, оскільки подані копії не містять відмітки банку (печатки, штампу, підпису) щодо проведення платежу.

Договором оренди може бути передбачено право орендаря на викуп об`єкта оренди. У такому разі в договорі мають бути визначенні відповідно до закону умови викупу орендованого майна.

У п. 2.3.11 договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору або після його дострокового розірвання не пізніше 2 календарних днів викупити предмет оренди у орендодавця сплативши при цьому вартість предмету оренди зазначеного у п.1.1 договору.

Як свідчить зміст договору оренди №1-15 від 09.12.2015, сторони не визначили умов викупу орендованого майна, не погодили (встановили) вартість предмету оренди, яку повинен був сплатити орендар, а тому суд доходить висновку, що п.2.3.11 договору носить декларативний характер і відповідно відсутні порушення прав позивача на викуп орендованого майна.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільний кодекс України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з листа відповідача №22 від 03.09.2018 адміністрація ТОВ СП Спецбудпроект повідомила позивача, що з 01.12.2018 плата за оренду спірного об`єкта нерухомості становитиме 9000,00 грн. Також відповідач просив підписати новий договір оренди та акти прийому-передачі до 15.09.2018 та надіслати підписані примірники до 25.09.2018. У разі не звільнення території до 01.12.2018 нова плата за оренду буде нарахована автоматично з 02.12.2018. Крім того, в матеріалах справи наявний лист за номером 25 від 08.10.2018 аналогічного змісту.

Факт отримання звернень відповідача позивачем від 03.09.2018 та від 08.10.2018 підтверджується відповідями позивача від 12.10.2019, в яких останній звернув увагу відповідача, що за умовами договору всі спори між сторонами повинні вирішуватися шляхом переговорів. У вказаному листі, посилаючись на п. 7.1 договору, позивач зазначає, що не передбачено взагалі укладення нових договорів, а тому вимога про укладення нового договору є незаконною. Лист отримано відповідачем 16.10.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1740002310691.

24.10.2018 позивачем було направлено відповідачу лист від 18.10.2018, в якому пропонує спірні питання вирішити шляхом переговорів.

Відповідачем направлено позивачу лист №27 від 29.10.2018, в якому зазначає, що ТОВ СП Спецбудпроект протягом 2016 і 2017 років йдучи позивачу на зустріч і дотримуючись законів України проводило пролонгацію договору оренди, на підставі п.5.3 договору. Крім того, зазначає, що між сторонами була домовленість щодо викупу вказаного об`єкта. Так, як з 2015 року з боку позивача ніяких дій не було вчинено щодо викупу об`єкта оренди, ТОВ СП Спецбудпроект у 2018 році було прийнято рішення щодо перегляду орендної плати об`єкта оренди. Також відповідач нагадує, що сума оренди у 2015 році розраховувалася виходячи з розрахунку викупу позивачем протягом цього часу об`єкта оренди, але домовленість з боку відповідача не була виконана. Відповідач заявляє про небажання продовжувати дію договору оренди № 1-15 від 09.12.2015, цим самим попереджає про свій намір його припинити. У зв`язку з вищевказаним просить позивача звільнити об`єкт оренди та вивезти своє обладнання (газовий модуль з колонкою до 31.12.18 року).

Крім того, в матеріалах справи наявне попередження №27 від 16.11.2018, яке адресовано позивачу, зі змісту якого вбачається, що відповідач просить договори оренди №01/а-2018 від 30.11.2018, та акти прийому-передачі до договору оренди №01/а-2018 від 30.11.2018 рахувати недійсними та які втратили юридичну силу у зв`язку з невиконанням вимог листів, та неотриманням підписаних екземплярів з боку позивача до 25.10.2018.

Як вбачається з пункту 5.6 договору, якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше встановлений договором.

З огляду на встановлені обставини справи, відсутність погодження сторонами у договорі його істотних умов, відсутності мовчазної згоди відповідача на продовження строку дії договору оренди до 31.12.2019, наявність заперечень відповідача щодо продовження договору оренди №1-15 від 09.12.2015 та попередження позивача про припинення дії спірного договору 31.12.2018, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про продовження дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015, предметом якого є нежитлове приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО Газ на один рік.

Щодо вимоги позивача - визнати за ним переважне право на оренду нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3, суд зазначає, що у вирішенні відповідних спорів необхідно з`ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Крім того, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування об`єктом оренди у визначений строк, що є достатньо обґрунтованою підставою для вимог орендодавця щодо поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, виходячи зі змісту частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін, недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов`язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб.

При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2017 у справі №3-122гс17.

У разі досягнення домовленості з усіх істотних умов договору, сторони укладають новий договір оренди між орендарем та орендодавцем.

Адже, в разі недосягнення сторонами відповідної домовленості переважне право припиняється (абз. 3 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище наведене, відсутність повідомлення відповідача про своє переважне право на укладення договору, відсутність домовленості позивача та відповідача стосовно істотних умов договору, суд доходить висновку, що у позивача відсутнє переважне право на укладення договору оренди на спірний об`єкт оренди.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вказаним вимогам, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання за ним переважного права на укладення договору оренди на новий строк щодо нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10 м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою АДРЕСА_3.

Не беруться до уваги доводи позивача щодо відсутності заперечень відповідача щодо продовження дії договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, з огляду на матеріали справи, якими фактично підтверджено категоричну позицію відповідача щодо продовження дії договору та незгоду позивача на нові умови договору.

Посилання позивача на правову позицію викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства щодо виникнення права у Товариства на законних підставах сподіватися на продовження терміну дії Договору оренди, не приймаються судом, оскільки вказане рішення Європейського суду з прав людини не підлягає до застосування, як джерело права до спірних правовідносин у даній справі, з огляду на відсутність їх подібності.

При цьому суд погоджується з твердженнями відповідача, що при реалізації переважного права орендаря укладається новий договір оренди, при цьому, попередній договір оренди повинен закінчити термін дії.

Заперечення третьої особи проти позову судом прийняті до уваги з огляду на встановлені обставини справи.

При цьому суд зауважує, що договір оренди №1-15 від 09.12.2015, зміст якого суперечить приписам чинного законодавства, і який не містить істотних умов договору оренди, передбачених приписами Господарського кодексу України, не може породжувати ніяких прав та обов`язків для третьої особи ОСОБА_1 щодо його виконання.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача, як підставу для задоволення позову з огляду на вищевикладене.

Отже, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект про визнання за позивачем переважного права на оренду нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3 та продовження дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015, предметом якого є нежитлове приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО Газ на один рік, тобто до 31.12.2019.

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що він очікує нести витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №21/01/19-г від 21.01.2019 підписаний між адвокатом Кручек Ольгою Олександрівною та ТОВ ОТО ГАЗ (клієнт) щодо надання правової (правничої) допомоги клієнту в господарській справі №927/43/19, ордер ЧН №038662 від 21.01.2019, квитанцію Гунько О.Ю. до прибуткового касового ордера №71 від 17.12.2018 на суму 7000,00 грн з призначенням платежу правова допомога дог. б/н від 18.12.2018, квитанцію адвоката Кручек О.О. до прибуткового касового ордеру №103 від 26.04.2019 на суму 13000,00 грн, з призначенням платежу - оплата правничої допомоги госп. справа №927/43/19 та акт про надання правової допомоги від 26.04.2019 за договором №21/01/19-г від 21.01.2019.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною в порівнянні з попереднім (орієнтовним) розрахунком більше ні ж у 2 рази.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти витрат понесених позивачем на оплату послуг адвоката у сумі 7000,00грн.

Згідно з ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

18.04.2019 третьою особою надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на суму 20000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано договір про надання правничої допомоги від 17.04.2019, укладений між адвокатом Розмовенко Оксаною Геннадіївною та ОСОБА_1, ордер ЧН №002385 від 18.04.2019, квитанція адвоката Розмовенко О.Г. до прибуткового касового ордера №11 від 18.04.2019 на суму 20000,00 грн з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно з договором від 17.04.2019, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №927/43/19 Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2019, крім того третьою особою надано рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 №57.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Таким чином, вбачається, що у разі наявності заперечень іншої сторони щодо співрозмірності заявленої суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд зазначає, що позивачем не заперечено стосовно розміру суми компенсації на професійну правничу допомогу третьої особи.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, потрібно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 17.04.2019, між сторонами врегульовано, що розмір гонорару адвоката відповідно до ч.2 ст. 30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність може визначатися, як погодинна оплата, або як фіксований розмір. На підставі досягнутої домовленості між сторонами у день підписання договору, сторони прийшли до згоди, що за виконання умов договору, гонорар адвоката та порядок його обчислення і визначається у фіксованому розмірі, з урахуванням Рекомендацій щодо застосування, мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57 та обчислюється у фіксованому розмірі 20000,00 грн. Сторони також узгодили, що гонорар адвокату сплачується протягом 2-х календарних днів, але до початку розгляду підготовчого засідання, призначеного на 18.04.2019 о 09-30 годині.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для застосування іншого розміру адвокатського гонорару, ніж той, що встановлений договором та підтверджений матеріалами справи в розмірі 20000,00 грн.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, та приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, а вимога Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ про відшкодування 20000грн 00коп. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 126, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ (вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 40070199) до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект (вул. Незалежності, 49, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 33190260) про визнання за позивачем переважного права на оренду нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3 та продовження дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015, предметом якого є нежитлове приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: АДРЕСА_3, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Спецбудпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТО Газ на один рік, тобто до 31.12.2019 відмовити повністю.

2. У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ (вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 40070199) до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство Спецбудпроект (вул. Незалежності, 49, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 33190260) про відшкодування 20000грн00коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ (вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 40070199) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 дата видачі 16.07.2018) 20000 грн 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 31.05.2019.

Суддя Н.Ю.Книш