Постанова

від 21.10.2019 по справі 927/43/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа№ 927/43/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

від третьої особи ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 (повний текст рішення складено 31.05.2019)

у справі №927/43/19 (суддя Книш Н.Ю.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Спецбудпроект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання переважного права на укладення договору оренди та продовження дії договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Спецбудпроект" про визнання переважного права на укладення договору оренди та продовження дії договору оренди.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушує переважне право орендаря перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, які закріплені в нормах ст.285 Господарського кодексу України та ст.777 Цивільного кодексу України, до дня подання позову позивач не отримував заперечень щодо припинення дії договору оренди.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірним договором не погоджено істотні умови, позивачем не доведено мовчазної згоди відповідача на продовження строку дії договору оренди до 31.12.2019 року, матеріали справи містять заперечення відповідача щодо продовження договору оренди №1-15 від 09.12.2015 року та попередження позивача про припинення дії спірного договору 31.12.2018 року, а тому вимога позивача про продовження дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015 року є безпідставною. Також місцевим господарським судом зазначено, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання за ним переважного права на укладення договору оренди на новий строк щодо нежитлового приміщення площею 81,6м2 та АГЗП об`ємом до 10 м3 для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою вул. Незалежності 2Г, м. Бобровиця, Чернігівська область .

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення прийняте внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені в ході судового розгляду, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема скаржник вважає, що відповідач порушив переважне право позивача перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, які закріплені в нормах ст. 285 ГК України та ст. 777 ЦК України.

На думку скаржника норми законодавства передбачають по суті автоматичне поновлення договору оренди на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, а по-друге, відсутні заперечення щодо продовження (щодо поновлення) договору, висловлені на адресу орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Окрім цього, скаржник зазначає, що відповідач порушив не тільки переважне право позивача на продовження договору оренди, а й переважне право на викуп, встановлене п. 2.3.11.

Й наостанок скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема в частині заявлених позивачем, які були відхилені місцевий господарським судом та в частині розміру задоволеному для відшкодування третій особі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року у справі №927/43/19 та призначено розгляд справи на 12.09.2019 року.

06.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли пояснення в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

09.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшла заява про долучення документів, яким підтверджується судові витрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №927/43/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

12.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року у справі №927/43/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 21.10.2019 року.

21.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

21.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.10.2019 року представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 09.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Спецбудпроект" (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТО ГАЗ" (орендар, позивач) підписано договір оренди №1-15 (далі - договір; т.1, а.с. 18-19).

Відповідно до умов п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 81,6 кв.м. та АГЗП об`ємом до 10 м. 3 , зазначений в п. 1.2. договору (надалі - предмет оренди).

Згідно з п.1.2 договору характеристики АГЗП об`ємом до 10 м. 3 та нежитлового приміщення, що передається в оренду (тип, марка, модель, комплектуючі та інше) зазначаються в Акті прийому-передачі.

Цільове призначення предмета оренди - заправка зрідженим газом ( п.1.4 договору).

За умовами п.2.1.1 договору орендодавець зобов`язався на підставі письмової заявки орендаря протягом 2 робочих днів після отримання заяви передати в користування предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує нормальну експлуатацію заправного модуля, за актом приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Згідно з п.3.1. договору вартість орендної плати становить згідно додаткової угоди до даного договору, яка є невід`ємною частиною даного договору і є комерційною таємницею.

Розмір орендної плати розраховується виходячи із фактичної кількості днів користування предметом оренди та зазначається в рахунках-фактурах (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору орендну плату орендар сплачує орендодавцю щомісячно протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.1. договору цей договір вступає в дію з дати підписання договору оренди і діє до 31.12.2016 року.

Відповідно до п. 5.2. договору зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін. Одностороннє розірвання договору не допускається, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, або в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору.

Також пунктом 5.6. договору встановлено, що якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше встановлений договором

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять акту прийому-передачі предмету оренди, а також не визначені характеристики АГЗП об`ємом до 10м.куб. Крім того, в договорі не зазначено вартість предмета оренди, до матеріалів справи не подано сторонами документів стосовно права власності АГЗП об`ємом до 10м.куб.

Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.04.2019 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1786941174206, право власності на нежитлове приміщення операторська "А" загальною площею 81,6 кв.м за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н, м. Бобровиця, вул. Незалежності,2г зареєстровано 13.03.2019 року за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 30712258. (т.2, а.с. 20-21).

В матеріалах справи наявний також акт від 09.07.2018 року, відповідно до умов якого ТОВ "ОТО ГАЗ" здійснив оплату ТОВ "Спецбудпроект" згідно договору оренди №01-15 від 09.12.2015 року, згідно прибуткових касових ордерів, а саме: за 2016 рік - № 01 від 23.01.2016р. за січень м-ць 2016 р в сумі 500 грн 00коп.; № 02 від 25.02.2016 за лютий м-ць 2016 в сумі 500 грн; № 03 від 31.03.2016 за грудень м-ць 2015 грн, березень м-ць 2016 в сумі 750 грн. 00 коп; № 04 від 29.04.2016 за квітень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; №05 від 29.05.2016 за травень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; №06 від 30.06.2016 за червень м-ць 2016 в сумі 500 грн 00коп.; №07 від 31.08.2016 за липень м-ць 2016 в сумі 500гри.00коп.; № 08 від 31.08.2016 за серпень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № 09 від 30.09.2016 за вересень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № 10 від 01.11.2016 за жовтень м-ць 2016 в сумі 500грн 00коп.; № п від 30.11.2016 за листопад м-ць 2016р. в сумі 500грн 00коп.; №12 від 30.12.2016 грудень м-ць 2016р. в сумі 500грн00коп.

за 2017 рік - № 01 від 01.02.2017 за січень м-ць 2017р. в сумі 500грн00коп.; № 02 від 28.02.2017 за лютий м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; №03 від 31.03.2017 за березень м-ць 2017 в сумі 500 грн 00коп.; № 04 від 28.04.2017 за квітень м-ць 2017 в сумі 500 грн 00коп.; №05 від 30.05.2017 за травень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; №06 від 13.07.2017 за червень м-ць 2017 в сумі 500 грн 00коп.; № 07 від 31.07.2017р. за липень м-ць 2017р. в сумі 500грн00коп.; №08 від 31.08.2017 за серпень м-ць 2017 в сум 500грн 00коп.; № 09 від 29.09.2017 за вересень м-ць 2017 в сумі 500грн00коп.; № 10 від 29.10.2017 за жовтень м-ць 2017 в сумі 500 грн 00коп.; №11 від 30.11.2017 за листопад м-ць 2017 в сум 500грн 00коп.; №12 від 28.12.2017 за грудень м-ць 2017 в сумі 500грн 00коп.

за 2018 рік - № 01 від 01.02.2018р. за січень м-ць 2018р в сумі 500грн00коп., № 02 від 25.06.2018р. за лютий м-ць 2018, березень м-ць 2018, квітень м-ць 2018, травень м-ць 2018, червень м-ць 2018р в сумі 2500грн 00коп. (т.1, а.с. 41). Зазначений акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Окрім того, позивачем подані до матеріалів справи, в підтвердження проведених оплат за період липень-листопад 2018 року по договору оренди №1-15 від 09.12.2015, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, виданих відповідачем: №03 від 24.07.2018 на суму 500,00грн за липень 2018, №04 від 29.08.2018 на суму 500,00грн за серпень 2018, №05 від 27.09.2018 за вересень 2018, №06 від 29.10.2018 на суму 500,00грн за жовтень 2018, №07 від 27.11.2018 на суму 500,00грн за листопад 2018. (т.1, а.с. 38-40, 67-71).

Відповідно до листа №22 від 03.09.2018 року, відповідач повідомив позивача, що з 01.12.2018 року плата за оренду спірного об`єкта нерухомості становитиме 9000,00 грн. Також відповідач просив підписати новий договір оренди та акти прийому-передачі до 15.09.2018 року та надіслати підписані примірники до 25.09.2018 року. У разі не звільнення території до 01.12.2018 року нова плата за оренду буде нарахована автоматично з 02.12.2018 року. (т.1, а.с. 130-135).

Листом №25 від 08.10.2018 року, відповідач повторно повідомив позивача, що з 01.12.2018 року плата за оренду спірного об`єкта нерухомості становитиме 9000,00 грн. Також відповідач просив підписати новий договір оренди та акти прийому-передачі до 15.09.2018 року та надіслати підписані примірники до 25.09.2018 року. У випадку відмови від виконання даного листа відповідач буде вимушений вимагати позивача звільнити орендоване приміщення. (т.1, а.с. 136).

Позивач в свою чергу надав відповідь на листи №22 та №25 в якій зазначив, що за умовами договору всі спори між сторонами повинні вирішуватися шляхом переговорів. У вказаному листі, посилаючись на п. 7.1 договору, позивач зазначає, що не передбачено взагалі укладення нових договорів, а тому вимога про укладення нового договору є незаконною. (т.1, а.с. 137-138).

Листом №27 від 29.10.2018 року ТОВ СП "Спецбудпроект" вказав позивачу, що протягом 2016 і 2017 років йдучи позивачу на зустріч і дотримуючись законів України проводило пролонгацію договору оренди, на підставі п.5.3 договору. Крім того, зазначено, що між сторонами була домовленість щодо викупу вказаного об`єкта. Так, як з 2015 року з боку позивача ніяких дій не було вчинено щодо викупу об`єкта оренди, ТОВ СП "Спецбудпроект" у 2018 році було прийнято рішення щодо перегляду орендної плати об`єкта оренди. Також відповідач нагадує, що сума оренди у 2015 році розраховувалася виходячи з розрахунку викупу позивачем протягом цього часу об`єкта оренди, але домовленість з боку відповідача не була виконана. Відповідач заявляє про небажання продовжувати дію договору оренди № 1-15 від 09.12.2015 року, цим самим попереджає про свій намір його припинити. У зв`язку з вищевказаним просить позивача звільнити об`єкт оренди та вивезти своє обладнання (газовий модуль з колонкою до 31.12.2018 року). (т.1, а.с. 139).

Крім того, в матеріалах справи наявне попередження №27 від 16.11.2018 року, яке адресовано позивачу, зі змісту якого вбачається, що відповідач просить договори оренди №01/а-2018 від 30.11.2018 року, та акти прийому-передачі до договору оренди №01/а-2018 від 30.11.2018 року рахувати недійсними та які втратили юридичну силу у зв`язку з невиконанням вимог листів, та неотриманням підписаних екземплярів з боку позивача до 25.10.2018 року. (т.1, а.с. 140).

Також, попередженням №28 від 23.11.2018 року відповідач просив позивача до 31.12.2018 року звільнити орендовану територію. (т.1, а.с. 141).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як було вище встановлено, сторонами в договорі не було узгоджено розміру орендної плати, проте, оскільки відповідач було прийнято суми орендної плати та виписку відповідачем відповідних квитанцій до прибуткового касового ордеру з посиланням на договір оренди №1-15 від 09.12.2015 року, то суд першої інстанції правомірно встановив, що таким чином відбулося погодження сторонами договору розміру орендної плати виключно за відповідними місяцями.

Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою статті 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Частиною першою статті 285 ГК України передбачено, що орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Нормами ст. 285 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов`язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов`язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк , встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін . У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється .

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 року у справі №914/1695/17.

Отже, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування об`єктом оренди у визначений строк, що є достатньо обґрунтованою підставою для вимог орендодавця щодо поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін, недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов`язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2017 року у справі №3-122гс17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не висловлював бажання скористатися своїм переважним право на укладання договору оренди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5.1. договору він діє до 31.12.2016 року.

Як зазначає відповідач, останній до 29.10.2018 року не заперечував щодо пролонгації договору оренди.

Втім, у вересні 2018 року відповідач звернувся до позивача з листом №22 від 03.09.2018 року (т.1, а.с. 130) в якому виклав пропозицію щодо укладення нового договору оренди, згідно якого буде нова орендна плата та просив до 30.11.2018 року провести повний розрахунок по всім комунальним платежам, підписати новий договір оренди і акти прийому-передачі до 15.09.2018 року.

Тобто, відповідачем не було позбавлено позивача скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, а навпаки запропоновано скористатися таким право, та в свою чергу було використано право орендодавця щодо зміни ціни договору у новому договорі оренди.

Таким чином, відповідач не порушуючи умов договору оренди та переваженого права позивача на укладення договору оренди, завчасно, не пізніше, ніж за місяць до закінчення його дії, запропонував позивачу нові умови договору оренди.

Відповідно до абз. 3 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Позивач в свою чергу, листом від 12.10.2018 року (т.1, а.с. 20) висловив свою незгоду з умовами нового договору оренди, що відповідно до абз. 3 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України передбачає втрату у позивача переважного права на укладання договору, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з відсутністю повідомлення відповідача про своє переважне право на укладення договору, відсутність домовленості позивача та відповідача стосовно істотних умов договору, у позивача відсутнє переважне право на укладення договору оренди на спірний об`єкт оренди.

Отже доводи скаржника, що норми законодавства передбачають по суті автоматичне поновлення договору оренди на той самий строк без укладення нового договору не знаходять свого підтвердження, оскільки в даному випадку наявне заперечення орендодавця щодо продовження строку договору оренди.

Внаслідок встановлених обставин щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди, колегія суддів зазначає, що вимоги про продовження дії договору оренди №1-15 від 09.12.2015 року не можуть бути задоволені, а тому суд першої інстанції враховуючи відсутність погодження сторонами у договорі його істотних умов, відсутності мовчазної згоди відповідача на продовження строку дії договору оренди до 31.12.2019 року, наявність заперечень відповідача щодо продовження договору оренди №1-15 від 09.12.2015 року та попередження позивача про припинення дії спірного договору 31.12.2018 року правомірно відмовив у задоволені цих вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.3.11 договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору або після його дострокового розірвання не пізніше 2 календарних днів викупити предмет оренди у орендодавця сплативши при цьому вартість предмету оренди зазначеного у п.1.1 договору.

Отже, відповідно до вказаних вище домовленостей, позивач мав можливість запропонувати відповідачу свій намір щодо викупу об`єкта оренди.

Втім, як вбачається з самого договору та матеріалів справи між сторонами не було досягнуто умов договору оренди №1-15 від 09.12.2015року з визначення вартості предмету оренди.

Враховуючи вище викладене, відсутність істотної умови договору в частині вартості предмету оренди, жодних пропозицій позивача щодо встановлення таких умов та пропозицій щодо викупу предмета оренди, а також те, що власником предмету оренди на даний час є третя особа, відповідачем не було порушено права позивача на викуп оскільки останній сам не скористався таким правом.

Щодо посилань скаржника стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачу в відшкодуванні витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в даному випадку позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, у останнього відсутнє право вимагати відшкодувати витрати на правничу допомогу.

При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати: (1) на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано договір про надання правничої допомоги від 17.04.2019 року, укладений між адвокатом Розмовенко Оксаною Геннадіївною та ОСОБА_1 (т.2, а.с. 59), ордер ЧН №002385 від 18.04.2019 року (т.2, а.с. 60), квитанція адвоката Розмовенко О.Г. до прибуткового касового ордера №11 від 18.04.2019 року на суму 20000, 00 грн. з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно з договором від 17.04.2019 року (т.2, а.с. 61), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №927/43/19 Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року (т.2, а.с. 62), крім того третьою особою надано рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 року №57 (т.2, а.с. 63).

Умовами договору від 17.04.2019 року встановлено, що гонорар адвоката визначається у фіксованому розмірі 20 000, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Слід вказати на те, що правова позиція щодо застосування приписів процесуального закону (ст.ст. 126, 129 ГПК України) була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявлених третьою особою до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розумно обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації третій особі за рахунок позивача, в розмірі 20 000, 00 грн.

При цьому судом першої інстанції було враховано, що позивачем не заперечено стосовно розміру суми компенсації на професійну правничу допомогу третьої особи.

Колегія суддів також зазначає, що під час апеляційного перегляду третьою особою було також подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з із апеляційним розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано договір про надання правничої допомоги від 02.08.2019 року, укладений між адвокатом Розмовенко Оксаною Геннадіївною та ОСОБА_1, ордер ЧН №002388 від 05.08.2019 року, квитанція адвоката Розмовенко О.Г. до прибуткового касового ордера №14 від 17.08.2019 року на суму 10 000, 00 грн. з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно з договором від 02.08.2019 року.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 02.08.2019 року, між сторонами врегульовано, що розмір гонорару адвоката відповідно до ч.2 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" може визначатися, як погодинна оплата, або як фіксований розмір. На підставі досягнутої домовленості між сторонами у день підписання договору, сторони прийшли до згоди, що за виконання умов договору, гонорар адвоката та порядок його обчислення і визначається у фіксованому розмірі, з урахуванням Рекомендацій щодо застосування, мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57 та обчислюється у фіксованому розмірі 10000,00 грн. Сторони також узгодили, що гонорар адвокату сплачується протягом 15-х календарних днів, але не пізніше розгляду засідання, призначеного на 12.09.2019 року об 11 годині.

Керуючись наведеними вище законодавчими положеннями, а також практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази, надані третьою особою на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, дійшла висновку щодо відшкодування тертій особі за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року у справі №927/43/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 року у справі № 927/43/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТО Газ" (вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний код 40070199) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , дата народження 08.06.1973 року, паспорт № НОМЕР_1 дата видачі 16.07.2018) 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/43/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Ю.Б. Михальська