Постанова

від 30.05.2019 по справі 643/15186/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Харків

Справа № 643/15186/18

Провадження № 22-ц/818/ 2205 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Укртехелектро, ЛТД

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Укртехелектро, ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2019 року , (суддя першої інстанції Єрмак Н.В.),-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року позивач ТОВ НВФ Укртехелектро, ЛТД звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою в якій просив стягнути на його користь заборгованість за договором оренди разом з неустойкою, інфляційними збитками та відсотками за користування грошовими коштами 595 277,63 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що у травні 2016 року між сторонами був укладений договір оренди та технічного обслуговування комп`ютерної техніки № 2/К, відповідно до умов якого відповідач зобов`язалася у порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити зазначені послуги. Того ж дня на виконання умов договору було складено акт приймання передачі до договору оренди про передачу позивачем ФОП ОСОБА_1 комп`ютерної та офісної техніки.

У позовній заяві позивач вказував про те, що вартість послуг по договору складає 13150 грн. в тому числі ПДВ 20% 2191,67 грн. крім того, сторонами було погоджено період щодо розрахунку не пізніше п`ятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним.

Відповідач на виконання вимог договору лише один раз 9 червня 2016 року перерахувала платіж на суму 20000 грн., більше інших платежів не здійснювала.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Укртехелектро, ЛТД заборгованість за договором оренди №2/К від 31.05.2016 року в розмірі 595277 грн. 63 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Укртехелектро, ЛТД судовий збір у розмірі 8929 грн. 16 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності боргу перед позивачем доведено і підтверджено документально та відповідачем не спростовано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою , в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права з неправильним встановленням обставин, які мають істотне значення для справи та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суд не надав оцінки тому факту, що відповідач помилково у червні 2016 року сплатив на рахунок позивача кошти, які позивачем були повернуті як помилково отримані, крім того суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів щодо направлення відповідачу акту звірки на який позивач посилався.

Вважає, що суд безпідставно не маючи на те обґрунтованих підстав, стягнув на користь позивача пеню за період часу більш ніж за один рік.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує про те, що судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні не зважаючи на значно велику суму позову, справу безпідставно розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

До Харківського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що факти зазначені в апеляційній скарзі перекручені та невідповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що акт підписаний іншою особою, а не відповідачем, а також зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі про помилково направлені кошти, які позивач повернув не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ НВФ Укртехелектро, ЛТД та ФОП ОСОБА_1 31 травня 2016 року укладено договір оренди №2/К, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язувався надати послуги з оренди та технічного обслуговування комп`ютерної та офісної техніки, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити зазначені послуги зі строком договору, який діє протягом двох років, тобто до 31.05.2018 (а.с. 20).

В акті приймання-передачі до договору оренди від 31.05.2016, який підписано сторонами 1 червня 2016 року вказаний перелік техніки, що надається в оренду, її найменування та комплектація, акт є невід`ємною частиною до договору (а.с. 21-22).

Відповідно до п.2.1 договору оренди № 2/К від 31.05.2016 загальна ціна послуг складає 13150 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 20% 2191,67 грн.

Відповідальність сторін визначена у п`ятому пункті договору оренди, а саме у п. 5.1. визначено, що у разі порушення термінів надання послуг передбачених даним договором, позивач виплачує відповідачу неустойку у подвійному розмірі облікової ставки НБУ за кожну прострочену добу.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку розміром подвійної облікової ставки НБУ за кожну прострочену добу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз норм статті 266, ч.2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За загальними приписами ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 82 ЦПК України визначено обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У відповідності зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як визначено в ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною п`ятою статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною шостою статті 279 ЦПК України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов як 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження заслуговують на увагу.

Перевіривши загальну суму позову, судова колегія встановила, що позивач у позові і суд першої інстанції в рішенні припустились помилки. Підсумуючи складові позову заборгованість за договором оренди 335 050,0 грн., інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 34 271,10 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 11 184,33 грн та пеню 114 772,20 грн., ціна позову складає 495 277,63 грн , а не 595 277,63 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження порушив вимоги ч.6 ст.279 ЦПК України, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 495 277,63 грн., тоді як 100 розмірів прожиткового мінімуму складає 192 100 грн.

Отже, відмовляючи представнику відповідача у задоволенні заяви про розгляд справи в судовому засіданні, суд першої інстанції не врахував, що не існували одночасно 2 умови визначені нормою ч.6 ст.279 ЦПК України, що є підставою для відмови.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 п.7 ч.3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, а також розгляд в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на це, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач посилається на пропуск позовної давності при нарахуванні штрафних санкцій.

Судова колегія вважає за можливе застосувати позовну давність при нарахуванні пені, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, матеріали справи містять відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також висловлював незгоду з періодом за який нараховано пеню, а суд в порушення норм процесуального права розглянув справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, судова колегія перевіривши розрахунок пені дійшла висновку про її стягнення за період з 23 жовтня 2017 року по 23 жовтня 2018 року (звернення з позовом) в сумі 83 496 грн 55 коп. (а.с.26-27).

Висновок суду першої інстанції щодо стягнення пені за період з 6 липня 2016 року не відповідає вимогам закону. З урахуванням зазначених норм права, враховуючи обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що за результатами розгляду справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Також підлягає зменшенню сума основного боргу по орендній платі, оскільки, договір оренди укладено 31 травня 2016 року строком на 2 роки (п.6.4 договору). Заборгованість по орендній платі за 2 роки складає 295 600 грн. (а.с.20,25).

З урахуванням вище зазначених вимог норм закону, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачазаборгованість за договором оренди 295 600 грн., інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 34 271,10 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 11 184,33 грн та пеню з 24.10.2017 по 24.10.2018 у розмірі 83 496,55 грн.

Згідно п.1,10,13 ст.141 ЦПК України , суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати наступним чином.

Позивач звернувся з позовом про стягнення 495 277,63 грн і повинен був сплатити судовий збір в сумі 7429,16 грн., а не 8929,16 грн. Відповідач в свою чергу , звертаючись з апеляційною скаргою повинен був сплатити 11143,74 грн., а не 13393,74 грн.

Позов задоволено в сумі 424 551,98 грн., тобто 85,7%. Судовий збір який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 85,7% від 7429,16 грн. в сумі 6366,79 грн. Судовий збір який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача складає 14,3% від 11143,74 грн. в сумі 1593,55 грн. Різниця 6366,79 грн - 1593,55 грн = 4773,24 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4773,24 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2019 року - скасувати і ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Укртехлектро, ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Укртехелектро, ЛТД ІПН НОМЕР_2 заборгованість за договором оренди в сумі 295 600 грн., інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 34 271,10 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 11 184,33 грн та пеню з 24.10.2017 по 24.10.2018 у розмірі 83 496,55 грн. , всього 424 551 (чотириста двадцять чотири тисячі п"ятсот п"ятдесят одну) грн. 98 коп. і судовий збір в сумі 4773 (чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн 24 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови

складено 31 травня 2019 року