Постанова

від 27.05.2019 по справі 916/2007/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2007/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Разюк Г.П.,

Таран С.В.,

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Матвейчук М.І., за довіреністю;

від відповідача: Брильов О.С., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича

на рішення Господарського суду Одеської області

від 21 лютого 2019 року (повний текст складений 05.03.2019р.)

по справі № 916/2007/18

за позовом Крижанівської сільської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича

про стягнення 836770,50 грн., -

суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.

час та місце винесення рішення: 21.02.2019р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.05.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області звернулась в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича про стягнення 836770,50 грн збитків у вигляді упущеної вигоди з посиланням на те, що земельна ділянка площею 1,0 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомості відповідача, використовувалась ним без правовстановлюючих документів протягом останніх трьох кварталів 2015 р. та 2016-2017 рр.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. по справі №916/2007/18 (суддя Лічман Л.В.) задоволено позовні вимоги у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 836770,50 грн. безпідставно збережених коштів та 12551,56 грн. судового збору.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що відповідач, будучи власником об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачував орендну плату. З огляду на що, ФОП Ткачук А.Б. без достатньої правової підстави за рахунок Сільради, яка є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Суд зазначив, що заявляючи позов, Сільрада помилково не врахувала, що спірні правовідносини є кондикційними, однак, з огляду на надання нею достатніх доказів правомірності заявлених нею вимог, в т.ч. правильність розрахунку ціни позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 836770,50 грн. як безпідставно отриманого майна.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ткаченко Анатолій Богданович звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. по справі №916/2007/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно визнано розрахунки ціни позову правильними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству.

Також, апелянт вказує, що судом необгрунтовано не взято до уваги доводів відповідача стосовно того, що ним фактично використовувалось лише 149,1 кв.м. земельної ділянки, а не 1,0 га.

Серед іншого, скаржник посилається на те, що його не було запрошено для проведення перевірки та складання акту ревізії Держаудитслужбою, йому не надано можливості письмово викласти пояснення з приводу цього акту, не надіслано примірник останнього.

Крім того, апелянт зауважує, що подавав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що у спірних правовідносинах він виступає як фізична особа без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, в задоволенні якого судом першої інстанції було безпідставно відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ткачука Анатолія Богдановича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. по справі №916/2007/18, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р. виправлено технічну описку, допущену при друкуванні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019р., замість помилково зазначеного прізвища апелянта Ткаченко вказати правильне - Ткачук .

15.04.2019р. від Крижанівської сільської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019р. розгляд справи № 916/2007/18 призначено на 20.05.2019р.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2019р. о 10:00 год.

У судовому засіданні 27.05.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2006р. між ФОП Ткачуком А.Б. та Сільрадою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,0 га, кадастровий номер: 5122783200:01: 002 :0604 , що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н (Лиманський р-н), с. Крижанівка, вул. Сахарова,1. Земельна ділянка передана в довгострокову оренду для будівництва та розміщення складських приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2015р. по справі №916/2030/14, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р., позов прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Сільради до ФОП Ткачука А .Б. задоволено, припинено право користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0 га, що розташована за адресою: Одеська обл., с. Крижанівка, вул. Сахарова,1, який укладено 15.03.2006р.

У вказаних судових рішеннях встановлено обставини, які не потрібно доводити під час розгляду цієї справи згідно ч.4 ст.75 ГПК України, адже суб`єктний склад сторін в обох справах однаковий, зокрема те, що:

- відповідно до рішення виконавчого комітету Сільради від 12.12.2011 р. № 527 за Ткачуком А.Б. зареєстровано право власності на нерухоме майно - склад А, вимощення, 1, огорожа, 1-2 по вул. Сахарова, 1 в с. Крижанівка, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.01.2012 р. САЕ №513880;

- в грудні 2013 р. Інспекцією ДАБК Ткачуку А.Б. видана декларація про початок виконання будівельних робіт - будівництво торговельно-виставочного центру на земельній ділянці на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 р., кадастровий номер 5122783200:01:002: 0604 , загальною площею 1,0 га;

- згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 11.04.2014 р. за Ткачуком А.Б. на вказаній земельній ділянці зареєстровані об`єкти нерухомого майна: цех - А, будівля охорони - Б, будівля СТО - В, будівля магазину - Г, будівля магазину - Д, будівля магазину - Е, шиномонтаж - З, загальна площа - 720,2 кв.м.

- ФОП Ткачуком А.Б. орендована земельна ділянка використовується під автостоянку, мийку, шиномонтаж, розміщення вежі мобільного зв`язку.

В подальшому, після набрання зазначеними рішеннями судів законної сили, сторонами оформлено угоду від 27.03.2015р. про розірвання договору оренди від 15.03.2006р.

Матеріали справи свідчать, що 27.04.2018р. між ФОП Ткачуком А.Б. та Сільрадою укладено новий договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,0 га, кадастровий номер: 5122783200:01: 002 :0604 , що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н (стара назва - Комінтернівський р-н), с. Крижанівка, вул. Сахарова,1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,0 га, у т.ч. під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0157 га, під тимчасовою - 0,0483 га, під проїздами, проходами, площадками - 0,9360 га.

Як зазначає позивач, в проміжок часу з 28.03.2015 р. до 27.04.2018р. ФОП Ткачук А.Б. безкоштовно використовував з метою розміщення та обслуговування належної йому на праві власності нерухомості земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002 :0604 , в зв`язку з чим комісією по визначенню розміру збитків (неодержаного доходу), спричинених в результаті використання земельної ділянки ФОП Ткачуком А.Б. без правовстановлюючих документів в с. Крижанівка на території Лиманського району Одеської області, складено акт, яким визначено збитки на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі (мінімальний розмір орендного платежу згідно норм ПК України), що за 9 місяців 2015 р. склало - 173542,50 грн, за 2016 р. - 331614,00 грн, за 2017 р. - 331614,00 грн. Всього - 836770,50 грн.

Південним офісом Держаудитслужби проведено ревізію сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Сільради за період з 01.09.2015 р. по 30.11.2017 р., за результатами якої складено акт від 05.03.2018 р. № 08-11/15, де відображено те, що внаслідок дій ФОП Ткачука А.Б. , пов`язаних з неоформленням договору оренди, бюджет Сільради недоотримав 836770,50 грн.

В подальшому, позивач направив на адресу відповідача лист від 03.04.2018 р. № 02-13/402 з вимогою компенсувати завдані збитки.

Вказаний лист надійшов на адресу відповідача 10.04.2018р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишений без задоволення.

Вказані обставини сатли підставою звернення Крижанівської сільської ради до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За положеннями п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення збитків з власника об`єктів нерухомого майна, завданих використанням земельної ділянки комунальної власності за відсутності правовстановлюючих документів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач, будучи власником об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачував орендну плату за період з 28.03.2015р. до 27.04.2018р.

Апеляційний господарський суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, ФОП Ткачук А.Б. як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.

За таким обставин, враховуючи вищевикладені положення, судова колегія приходить до висновку, що позивач помилково як на матеріально-правову підставу свого позову посилається на ст.ст. 22, 224 ЦК України, які регулюють відшкодування шкоди (збитків).

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимоги та стягнення з ФОП Ткачука А.Б. грошових коштів як безпідставно отриманого майна, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 236 Господарського кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України реалізацію принципу правової визначеності і формування сталої судової практики неможливо забезпечити без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм матеріального права до спірних правовідносин.

Як зазначено вище, незважаючи на те, що позов було заявлено Сільрадою саме на підставі статей 224, 225 ГК України, суд першої інстанції помилково розглянув спір з інших правових підстав (на підставі ст. 1212 ЦК України), ніж ті, що були фактично зазначені позивачем у позовній заяві. Таким чином місцевий суд порушив положення частини 2 статті 237 ГПК України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №922/536/18.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, що обумовлено помилковим обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав як землевласника.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на що, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення підлягає скасуванню.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. по справі №916/2007/18 слід скасувати, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. по справі №916/2007/18 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Крижанівської сільської ради на користь Фізичної особи-підприємця Ткачука Анатолія Богдановича 18827,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 03.06.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Таран С.В