Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/141/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/141/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Суліма В.В.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Биченко І.Я., за довіреністю № б/н від 05.11.2018 р.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р.

у справі № 910/141/19 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа"

про стягнення 75 060,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа" про стягнення 75 060,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. позов акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" 15012 грн. штрафу, 1762 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням характеру допущеного відповідачем правопорушення, наявних даних про розмір заподіяних позивачу в зв`язку з цим збитків, у відповідності до ст. 233 ГК України розмір штрафу підлягає зменшенню до однократної провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якої становить 15012 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 у справі №910/141/19 в частині зменшення штрафу та задовольнити позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниці України, якими чітко визначено розмір штрафу, вважає, що підстави для зменшення штрафу відсутні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та призначено справу до розгляду.

23.04.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 14.05.2019 року представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 83-84).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників позивача обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у вересні 2018 року зі станції Біляївка Південної залізниці відправником ТОВ "Компані-Абіа" відправлено до станції Чорноморськ-Порт-Експорт Одеської залізниці вантаж пшениці, що підтверджується залізничною накладною № 44167815 (а.с.6)

Маса вантажу відповідно до п. 24 залізничної накладної становить 415000 кг., (маса вагона №98004294 складає 70 000 кг). При цьому, спосіб визначення маси зазначено на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 98004294 складає 66130 кг, тобто на 3870 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній, а саме 70 000 кг.

За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 450003/208/31 від 12 вересня 2018 р.(а.с.7) та на підставі ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу в загальній сумі 75060 грн., стягнення якого є предметом позову у даній справі.

Оскільки відповідач не сплатив в добровільному порядку штраф в розмірі 75060 грн., нарахований за невірно вказану у накладній масу вантажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що за результатами перевірки маси переданого до перевезення вантажу, позивачем виявлено її невідповідність (недовантаженість) із даними, зазначеними відповідачем у накладній. З урахуванням характеру допущеного відповідачем правопорушення, наявних даних про розмір заподіяних позивачу в зв`язку з цим збитків у відповідності до ст. 233 ГК України, розмір штрафу, суд прийшов до висновку про зменшення його розміру до однократної провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якої становить 15012 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт" , Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України , яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України , встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з вимогами статей 909 Цивільного кодексу України , 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського суду України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Також, статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України .

Відповідно до вимог статті 6 вищевказаного Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Разом з тим статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Як передбачено статтею 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Також, відповідно до вимог статті 122 Статуту - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З огляду на вказані норми за неправильно зазначену у накладній масу відповідальність несе відправник.

Як вбачається з матеріалів справи, у накладній № 44167815 у вагоні №98004294 вказана маса вантажу складає 70 000 кг, при переважуванні фактично встановлено, що маса вантажу складає 66130 кг, що на 3870 кг менше ніж вказано у накладній.

Згідно з вимогами п. 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 , п. 1.1. яких трактує, що вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

У додатку № 1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - зернові та зернобобові культури.

Відповідно до п. 2.2 "Правила перевезення вантажів навалом і насипом (ст. 37 Статуту)", які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 р. За N 795/5986, затверджені наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 N 542 - жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, просо, кукурудза в зерні, насіння олійних та бобових культур, рис нерушений, зернові відходи та відходи переробки зерна, висівки, комбікорми, жом сушений, макуха (що містить не більше 1,5% олії і більше 11% вологи), шрот (що містить більше 1,5% олії і більше 11% вологи) перевозяться насипом у спеціалізованих вагонах для зерна (далі - вагони-зерновози), а також у критих вагонах з дверними загородженнями (щитами). ( Абзац перший пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту N 54 ( z0356-04 ) від 31.01.2004).

Саме тому у графі 20 залізничної накладної зазначено "Насипом", зазначений вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування, згідно з вимогами п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення .

Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної "спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником.

Оскільки залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, то саме в ній сторони домовились щодо саме цього вагону та про спосіб визначення маси.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, відповідно до книги зважування на вагонних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці запис за 12.09.2018, вагон № 98004294. Тара вагону склала 21220 кг. При зважуванні встановлено вагу вантажу брутто - 87350 кг., фактична маса вантажу нетто - 66130 кг.(а.с.9).

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 .

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Таким чином, єдиним можливим засобом доказування факту господарського правопорушення, за допущення якого позивачем вимагається стягнути штраф із відповідача, є комерційний акт (допустимий доказ).

Як вже зазначалося, за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/208/31 від 12 вересня 2018 р.(а.с.7), який підписано уповноваженими особами, та на підставі ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу в загальній сумі 75060 грн., стягнення якого є предметом позову у даній справі.

Таким чином, позивач відповідно до вимог ст. ст. 118, 122 Статуту набув права вимагати з відповідача сплати штрафу у розмірі п`ятикратному провізної плати за всю відстань перевезення.

Водночас, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач просив зменшити розмір штрафу, оскільки той є надмірно великим, та складає майже половину вартості оплаченого останнім перевезення (перевізна плата - 156152,00 грн., заявлений штраф - 75060,00 грн.)

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Чинне законодавство України передбачає певні обставини, але не виключно, за наявності яких суд може зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт З статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п. 14 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" № 01-08/71 від 02.02.2010 роз`яснено, з огляду на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Приписами п. 22 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/917 визначено, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідачем у повному обсязі сплачено позивачеві провізну плату, що підтверджується відповідною відміткою у графі 34 накладної в розмірі 156152,00.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що штрафна санкція не є договірною, оскільки визначена положеннями Статуту залізниці України, а отже підстави для зменшення штрафу відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Статут залізниці України є складовою частиною інших норм права, цивільного та господарського судочинства і не має якогось привілейованого статусу по відношенню до інших актів - ЦК і ГК України .

Таким чином, чинне законодавство України передбачає певні обставини, але не виключно, за наявності яких суд може зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 р. у справі № 914/2339/17, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць, а штраф, який передбачений цими пунктами, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Проте ця правова позиція не спростовує можливості суду зменшувати розмір штрафу. Дійсно, згадувані положення Статуту залізниць, визначаючи розмір штрафу, належного до застосування для даного порушення, факт якого встановлений і не спростований, не містять положень про зменшення його розміру у судовому порядку. Однак, за сферою свого правового регулювання Статут залізниць за своїм принципом не спрямований на регламентацію будь-яких дискреційних повноважень суду, що взагалі унеможливлює існування колізії/конкуренції із приписами ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України .

Аналізуючи зазначене, приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом не було доведено завдання збитків діями відповідача, а саме недовантаження залізничного вагона. Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу складає майже половину вартості оплаченого останнім перевезення (провізна плата - 156152,00грн.; заявлений штраф - 75060,00грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням характеру допущеного відповідачем правопорушення, відсутності даних про розмір заподіяних позивачу в зв`язку з цим збитків, у відповідності до ст. 233 ГК України правомірно та обґрунтовано було зменшено розмір належного з відповідача на користь позивача штрафу до однократної провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якої становить 15012 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/141/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/141/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/141/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 910/141/19 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 30.05.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

В.В. Сулім