Постанова

від 23.05.2019 по справі 903/795/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Справа № 903/795/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

прокуратури: Марщівська О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на рішення господарського суду Волинської області від 04.03.19р. у справі №903/795/18, повний текст рішення складено 12.03.2019 р.

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача 1: Приватного підприємства "Торгінвестбуд-Луцьк", м. Київ

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7", м. Хмельницький

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 333 379,00 грн.

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради №44/7 від 25.07.2018р. "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк", про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеного між Луцькою міською радою та ПП "Торгінвестбуд-Луцьк", та стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на користь місцевого бюджету м. Луцька коштів в сумі 333 379,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході опрацювання інформації Луцької міської ради було встановлено, що за наслідками прийняття Луцькою міською радою рішення від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк", яке, на думку прокурора, є незаконним, протиправним та підлягає визнанню недійсним і скасуванню в судовому порядку, 01 серпня 2018 року без достатніх для цього підстав та всупереч положенням законодавства було внесено зміни до договору №05 від 30.01.2018р. "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька" та, в подальшому, безпідставно, повернуто кошти пайової участі Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" в сумі 333 379,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. позов Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради - позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк". Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на користь місцевого бюджету м.Луцька кошти в сумі 333 379,00грн. від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька на розрахунковий рахунок Луцької міської ради №31513921003002, банк отримувача ДКСУ, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38009628, отримувач УК у м.Луцьку /м. Луцьк/24170000. В позові в частині визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" відмовлено.

Не погоджуючись із рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. у справі №903/795/18, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. частково та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу на те, що прокурор не обґрунтував, у чому саме полягає інтерес держави, виходячи з того, що відповідно до п.27 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування , прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Виключні повноваження закріплені нормами муніципального права за конкретними суб`єктами місцевого самоврядування, і не можуть бути передані чи делеговані іншим органам чи посадовим особам.

Отже, оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування не здійснює повноважень органу виконавчої влади, а саме делегованих повноважень, прокурор в обґрунтуванні необхідності захисту інтересів держави під час розгляду даної справи не може посилатись на порушення, що випливають внаслідок їх здійснення, оскільки в даному випадку він буде здійснювати представництво органу місцевого самоврядування.

Також, на думку скаржника прокурор, умисно в позовній заяві не зазначив, що повноваження стосовно контролю за надходження коштів до місцевого бюджету здійснює Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба). Держаудитслужба має достатньо повноважень в зазначеній сфері, проте прокурор, не повідомивши даний орган державної влади, позбавив його права на звернення до міської ради з позовом, обмежив реалізацію його законних повноважень, вчиняє спробу підмінити цей державний орган, що суперечить закону, оскільки в останнього було достатньо повноважень з приводу регулювання даних правовідносин.

Відтак, на думку апелянта, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Ухвалами апеляційного господарського суду від "07" травня 2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2019 р. у справі №903/795/18 та призначено справу до розгляду.

21.05.2019 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Прокуратури Волинської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. у справі №903/795/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. у справі №903/795/18 є законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання апеляційної інстанції представник Луцької міської ради, представник Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" та представник Приватного підприємства "Торгінвестбуд-Луцьк" не з`явилися хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Відповідно до приписів частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (в редакції від 27.05.2009р.) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, враховуючи обставини, що унеможливили розгляд апеляційної скарги протягом строку встановленого процесуальним законодавство, справа розглянута в строк, що перевищує визначений господарським процесуальним кодексом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2015р. між Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" було укладено договір №1 про забудову земельної ділянки з додатковими угодами до нього від 01.02.2017р. та від 18.12.2017р. №2, предметом якого є діяльність зі створення об`єкту будівництва (по вул. Ковельській, 29-31 у м . Луцьку) за рахунок фінансування членів Кооперативу із метою отримання у власність об`єкта будівництва членами Кооперативу та Підприємством у тих обсягах квадратних метрів, що визначені у даному договорі.

Відповідно до п.4.1.13 даного договору ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" зобов`язане передати функції замовника будівництва об`єкта в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Кооперативу, який виступить стороною договору генерального підряду щодо будівництва об`єкту.

Вказаний договір з додатковими угодами до нього було підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

30 січня 2018 року між Луцькою міською радою, в особі секретаря Луцької міської ради Пустовіта Г.О. з однієї сторони (одержувач) та ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" в особі директора Ніколайчука С.М. з іншої сторони (замовник будівництва) було укладено договір №05 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька щодо об`єкта будівництва: "Нове будівництво багатоквартирного двохсекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Ковельській, 29-31 в м. Луцьку", згідно пункту 1 предметом цього договору є розрахунок та залучення коштів пайової участі замовника будівництва у розвиток інфраструктури міста Луцька .

Згідно п.п.2.4.1 п.2.4 цього договору замовник будівництва зобов`язується внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною даного договору, та встановлених строків (графіку): 3 047 570 грн. до 31.12.2019 року. Загальна сума коштів пайової частки становить 3 047 570 грн., яка повинна бути сплачена до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток сторін.

В подальшому, рішенням Луцької міської ради від 27.06.2018р. №43/18 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" було вирішено зменшити розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк", по будівництву багатоквартирного двохсекційного житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на вул. Ковельській, 29-31 з нарахованої суми згідно договору пайової участі від 30.01.2018р. №05 - 3 047 570 грн. до 2 540 268 грн., у зв`язку із влаштуванням водопровідної мережі довжиною 63,33 метрів погонних загальною вартістю 107 698 грн., влаштуванням зливової каналізації довжиною 204 метрів погонних загальною вартістю 180 437 грн, влаштуванням тротуарів на вулиці Ковельській (на ділянці від мосту через р.Стир до перехрестя з вул.Шкільна) площею 635,87 кв.м. загальною вартістю 219 167 грн. Загальна вартість вказаних об`єктів інженерної та соціальної інфраструктури становить 507 302 грн. Вказаним рішенням зобов`язано ПП"Торгінвестбуд-Луцьк" укласти з Луцькою міською радою додаткову угоду до зазначеного договору про пайову участь та передати збудовані об`єкти у комунальну власність територіальної громади міста на безоплатній основі; Департаменту фінансів та бюджету міської ради кошти в сумі 507 302 грн. повернути ПП "Торгінвестбуд-Луцьк".

На підставі даного рішення 04.07.2018р. між Луцькою міською радою, в особі секретаря Луцької міської ради Пустовіта Г.О. з однієї сторони (одержувач) та ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" в особі директора Ніколайчука С.М. з іншої сторони (замовник будівництва) було укладено додаткову угоду №1 до договору №05 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька від 30.01.2018р., згідно з пунктом 1 котрої сторони погодили викласти п. 2.4.1. договору у такій редакції: "Замовник будівництва зобов`язується внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька відповідно до рішення Луцької міської ради, яка є невід`ємною частиною даної додаткової угоди: 2 540 268 грн. до 31.07.2018 року. Загальна сума коштів пайової участі становить 2 540 268,00 грн., яка повинна бути сплачена до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Крім того, рішенням Луцької міської ради №44/7 від 25.07.2018 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" було вирішено зменшити розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" по будівництву багатоквартирного двохсекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Ковельській, 29-31 з нарахованої суми згідно додаткової угоди №1 від 04.07.2018р. до договору пайової участі від №05 - 2 540 268,00 грн. до 2 206 889,00 грн.

Рішення прийнято в зв`язку з переданою квартирою 40,2 м.кв загальною вартістю 333 379 грн. відповідно до гарантійного листа від 04.12.2015р. №18 і виданих містобудівних умов та обмежень від 17.12.2015р. №183-29-31-15 і зобов`язано ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" укласти з Луцькою міською радою додаткову угоду №2 до договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста від 30.01.2018р. №05, а також зобов`язано Департамент фінансів та бюджету міської ради повернути ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" кошти в сумі 333 379 грн.

У зв`язку з цим, на підставі зазначеного рішення міської ради, 01.08.2018р. між Луцькою міською радою та ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" було укладено додаткову угоду №2 до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, відповідно до якої було зменшено суму коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста на 333 379 грн.

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку від 24.09.2018р. №02-19/1587, 13.08.2018р. на підставі заяви ОК "ЖБК "Затишок 7" від 08.08.2018р., Управлінням було перераховано кошти в сумі 333 379 грн. на рахунок ОК "ЖБК "Затишок 7".

Рішення Луцької міської ради № 44/7 від 25.07.2018 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" та укладена на його виконання додаткова угода №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, на переконання прокурора, є незаконними, у зв`язку з чим подано позов про визнання їх недійсними та стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на користь місцевого бюджету м. Луцька коштів в сумі 333 379,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2019 р. позов Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк", стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на користь місцевого бюджету м.Луцька кошти в сумі 333 379,00 грн. пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька на розрахунковий рахунок Луцької міської ради. В частині позову стосовно визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" відмовлено.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Щодо позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Діяльність органів місцевих рад урегульована Законом України "Про місцеве самоврядування", відповідно до статті 2 якого, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частина 10 цієї статті Закону встановлює, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п.2 чинного роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, при вирішенні справ такої категорії, необхідно з`ясувати обсяг компетенції, прав та обов`язків саме особи (позивача), чиї права або інтереси порушено оскаржуваним правовим актом індивідуальної дії.

Разом з тим приймається до уваги, що у п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) указано, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, вони є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Прийняте Луцькою міською радою рішення від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки на його виконання укладено додаткову угоду №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р.

Висновок суду першої інстанції про те, що скасування такого акту не породжує наслідків для сторін договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, оскільки наявність підстав для недійсності додаткової угоди до вказаного договору має вирішуватися окремо за нормами цивільного законодавства, є правильним.

За таких обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позов в частині визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 25.07.2018р. №44/7 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП "Торгінвестбуд-Луцьк" задоволенню не підлягає.

Такий висновок цілком відповідає усталеній судовій практиці, такій, як зокрема постанова Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14.

Щодо визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.08.2018р. до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеної між Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк" та стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на користь місцевого бюджету м. Луцька кошти в сумі 333 379,00 грн., які були повернуті з місцевого бюджету на рахунок Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом статті 2 зазначеного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об`єктів.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Згідно п. 4.2 Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 27.03.2017р., виконавчим органам Луцької міської ради забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також крім випадків передбачених частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Крім того, статтею 31 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено що до повноважень у галузі будівництва виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Таким чином, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а використання цих коштів обмежується виключно їх цільовим призначенням.

Вбачається, що додатковою угодою від 01.08.2018 до договору №05 від 30.01.2018 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеною між Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк" сторони договору, зменшуючи суму коштів пайової участі на суму 333 379 грн., змінили форму сплати пайового внеску, прийнявши до комунальної власності міста замість вже перерахованих забудовником грошових коштів майно у вигляді квартири у новозбудованому житловому будинку загальною вартістю 333 379 грн.

У такий спосіб Луцькою міською радою при укладенні додаткової угоди порушено вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не лише у частині форми сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Луцька, а також і щодо цільового використання цих коштів, враховуючи, що повернення з місцевого бюджету коштів було здійснення в обмін вартості однокімнатної квартири, прийнятої у комунальну власність.

Таким чином, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури та не передбачає альтернативи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зміст оспорюваної додаткової угоди від 01.08.2018 до договору №05 від 30.01.2018 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що в свою чергу є підставою для визнання недійсним правочину згідно ст. 215 ЦК України.

Таким чином, вимога прокурора щодо визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2018р. №2 до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеної між Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Торгінвестбуд-Луцьк" обґрунтовано задоволена судом.

Стосовно вимоги про стягнення коштів слід врахувати, що відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стосовно додаткової угоди від 01.08.2018р. №2 до договору №05 від 30.01.2018р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька встановлено наявність підстав визнати угоду недійсною, колегія суддів погоджується з наявністю підстав для стягнення коштів в сумі 333 379,00 грн., які були повернуті Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" з місцевого бюджету, оскільки їх оплата здійснена на виконання недійсної угоди.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України Про прокуратуру прокурору надано право захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а інтереси держави в цілому, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, орган місцевого самоврядування, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З матеріалів справи, вбачається, що листом від 03.10.2018 Луцькою місцевою прокуратурою повідомлено Луцьку міську раду про порушення вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час прийняття оспорюваного рішення від 25.07.2018 №44/7 Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПП Торгінвестбуд-Луцьк . В той же час, міською радою не вжито заходів до усунення порушень закону, що підтверджується листом від 10.10.2018.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснював захист своїх інтересів. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

За таких обставин, враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідачів, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі міської ради.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 7" на рішення господарського суду Волинської області від 04.03.19р. у справі №903/795/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/795/18 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "30" травня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.