Рішення

від 28.05.2019 по справі 908/522/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/51/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 Справа № 908/522/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" (07415, с. Зазим`я Броварського району Київської області, вул. Радгоспна, 3-Б; адреса для листування: 02068, м. Київ, пр. Бажана, 1-М, оф. 23)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Ресурс" (69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, буд. 5 , кв. 139)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Соколик Д.І. - довіреність б/н від 17.05.2019р., Соколик А.І. - довіреність б/н від 17.05.2019р.;

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Ресурс" про стягнення заборгованості в сумі 111437,04 грн., з яких: сума 99439,17 грн. основного боргу, сума 9415,39 грн. пені, сума 1797,86 грн. втрат від інфляції та сума 784,62 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2019 р. залишено без руху вказану позовну заяву. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.

26.03.2019р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.04.2019р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/51/19, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.05.2019р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018р., розгляд справи № 908/522/19 відкладено на 28.05.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 160019, укладеного між сторонами 15.03.2016р., в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар. Так, за умовами договору, відповідач зобов`язався оплачувати поставлений товар з протягом 30 календарних днів після факту його поставки. Однак, відповідач свої обов`язки за договором належним чином не виконав, оплату за поставлений позивачем товар в повному обсязі та у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 99439,17 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за спірним договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за загальний період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р. в розмірі 9415,39 грн., 3% річних за загальний період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р. в сумі 784,62 грн. та втрат від інфляції за загальний період: грудень 2018р. - січень 2019р. в розмірі 1797,86 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625 ЦК України та на умови договору поставки № 160019 від 15.03.2016.

23.05.2019р. до господарського суду Запорізької області від ТОВ "Дельтахім" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Заява мотивована тим, що при здійсненні розрахунку пені, 3% та втрат від інфляції позивачем було допущено арифметичні помилки. У зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" вважає за необхідне змінити розмір позовних вимог шляхом зменшення загальної суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача суму 99439,17 грн. основного боргу, суму 8989,26 грн. пені, суму 2121,29 грн. втрат від інфляції та суму 749,11 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Перше судове засідання у даній справі відбулось 02.05.2019р., про що позивач був обізнаний, направляв суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Заява про зменшення розміру позовних вимог направлена позивачем засобами поштового зв`язку 20.05.2019, що вбачається із накладної поштового відділення (Укрпошта Експрес) на конверті.

Таким чином, позивачем пропущено строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, клопотання про поновлення такого строку від ТОВ "Дельтахім" до суду не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про залишення заяви ТОВ "Дельтахім" про зменшення розміру позовних вимог без розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім Ресурс" (відповідач по справі), процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду у даній справі направлено на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, буд. 5, кв. 139 що відповідає вимогам ст.ст. 120, 242 ГПК України.

У судовому засіданні 28.05.2019 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" (постачальник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім Ресурс" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 160019 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві продукцію, а покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму на умовах передбачених договором.

За умовами пункту 1.2, 2.1, 4.1 договору, найменування продукції, її кількість, що поставляється та ціна зазначається у специфікаціях до договору.

Продукція вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем: по кількості - відповідно до товаросупроводжувальних документів; по якості - відповідно до сертифікату якості (п.3.5 договору).

Згідно з п. 3.6 договору, перехід ризиків і права власності на продукцію здійснюється в момент фактичної передачі постачальником покупцю або перевізнику продукції та товаросупроводжувальних документів на неї.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата за продукцію проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після факту поставки товару.

При здійсненні платежу покупець зобов`язується вказувати в платіжному дорученні номер та дату договору, номер та дату рахунку фактури. В разі невиконання даної умови сторони договору домовилися, що оплата поставленого товару здійснюється відповідно до послідовного порядку виставлення рахунку-фактури (отримання товару). У разі, якщо при здійсненні оплати за товар у розрахункових документах номер та дата документа, за яким товар вже оплачений, або неправильний номер документа, вважається, що оплату здійснено за наступний неоплачений товар. У випадку, якщо сума оплати за неоплачений товар перевищує суму товару згідно відповідного замовлення покупця, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої партії товару (п. 4.3. договору).

Згідно п. 7.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019р., а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишились невиконаними.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем у період: з 24.10.20118 по 06.12.2018р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 198546,66 грн., згідно видаткових накладних:

- №1712 від 24.10.2018р. на суму 169344,00 грн.;

- №1756 від 31.10.2018р. на суму 6696,96 грн.;

- №1913 від 22.11.2018р. на суму 8578,50 грн.;

- №1940 від 26.11.2018р. на суму 7236,00 грн.;

- № 2019 від 06.12.2018р. на суму 6691,20 грн.

Згідно пояснень позивача, на момент здійснення поставки 24.10.2018р. за відповідачем обліковувалась переплата за попередні поставки згідно договору в сумі 72291,49 грн., яку позивачем віднесено на часткове погашення заборгованості за вказаною поставкою (169344,00- 72291,49=97052,51).

В подальшому, відповідач поступово здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 26816,00 грн., а саме: в сумі 7000,00 грн. згідно платіжного доручення № 791 від 31.10.2018р.; в сумі 8580,00 грн. згідно платіжного доручення № 799 від 21.11.2018р.; в сумі 7236,00 грн. згідно платіжного доручення № 804 від 26.11.2018р.; в сумі 2500,00 грн. згідно платіжного доручення № 813 від 03.12.2018р.; в сумі 1500,00 грн. згідно платіжного доручення № 818 від 04.12.2018р. Вказану часткову оплату позивачем також віднесено на часткове погашення заборгованості за видатковою накладною №1712 від 24.10.2018р. (97052,51-26816,00=70236,51).

Інших оплат за договором від відповідача не надходило. Отже, сума заборгованості за видатковою накладною №1712 від 24.10.2018р. становить 70236,51 грн., за накладною №1756 від 31.10.2018р. - 6696,96 грн.; за накладною №1913 від 22.11.2018р. - 8578,50 грн.; за накладною №1940 від 26.11.2018р. - 7236,00 грн.; за накладною № 2019 від 06.12.2018р. - 6691,20 грн. Всього заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 160019 від 15.03.2016р. складає 99439,17 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, складений сторонами за період: 01.01.2018 - 20.12.2018. Згідно вказаного акту, дебетове сальдо ТОВ "Дельтахім" станом на 20.12.2018р. склало 99439,17 грн. Акт звірки підписаний сторонами без зауважень та скріплений їх печатками.

Крім того, враховуючи довготривалі правовідносини сторін за договором поставки № 160019 від 15.03.2016р., позивачем на підтвердження заявленої до стягнення суми основного боргу, надано в матеріали справи всю первинну документацію складену сторонами за час дії договору (видаткові накладні на поставку товару за період: з 17.03.2016 - 06.12.2018 та платіжні доручення, які свідчать про оплату товару відповідачем за період: з 17.03.2016 - 06.12.2018).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач 16.01.2019р. направив на його адресу претензію за вих.№ 150119-01 від 15.01.2019р.

Однак, відповідач договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за поставлений відповідно до умов договору товар в повному обсязі та у встановлений строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору № 160019 від 15.03.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки № 160019 від 15.03.2016р. в сумі 99439,17 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений на підставі договору поставки № 160019 від 15.03.2016р. згідно видаткових накладних: №1712 від 24.10.2018р., №1756 від 31.10.2018р., №1913 від 22.11.2018р., №1940 від 26.11.2018р., № 2019 від 06.12.2018р. товар в розмірі 99439,17 грн. підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 9415,39 грн. за загальний період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п. 5.1 договору поставки № 160019 від 15.03.2016р., за невчасну оплату отриманої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені доданий до позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність його коригування, оскільки розрахунок здійснено позивачем без врахування умов п. 4.2 договору (строк оплати за поставлений товар протягом 30 днів після факту поставки). В даному випадку, пеня позивачем нарахована на суму боргу (99439,17 грн.), яка існувала станом на дату подання позову, без врахування дати настання строку оплати за кожною накладною. Так, на 24.11.2018р. (дата початку нарахування) прострочення оплати відбулось лише за накладною №1712 від 24.10.2018р., за іншими накладними станом на 24.11.2018р. прострочення оплати ще не відбулось.

Пеня підлягає нарахуванню за кожною накладною окремо, з врахуванням п. 4.2 договору та здійснених відповідачем часткових оплат, день фактичної оплати боргу до періоду нарахування пені не включається. Загальний період нарахування пені визначений позивачем судом не змінюється.

Зважаючи на положення ч.5 ст.254 ЦК України за видатковою накладною №1712 від 24.10.2018р. граничним строком оплати є 23.11.2018, прострочення зобов`язання з 24.11.2018; за накладною №1756 від 31.10.2018р. - 30.11.2018р., прострочення з 01.12.2018р.; за накладною №1913 від 22.11.2018р. - 22.12.2018р. (розпорядження КМУ від 11.01.2018 № 1-р), прострочення з 23.12.2018; за накладною №1940 від 26.11.2018р. - 26.12.2018р., прострочення з 27.12.2018; за накладною № 2019 від 06.12.2018р. - 08.01.2019р., прострочення з 09.01.2019р. Отже, вірним розміром пені за загальний період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р. є сума 8635,95 грн., яка і підлягає стягненню. В інший частині вимог про стягнення пені судом відмовляється.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 784,62 грн. за загальний період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р. та втрат від інфляції в сумі 1797,86 грн. за загальний період: грудень 2018р. - січень 2019р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що вони також потребують коригування, при цьому визначені позивачем загальні періоди нарахування 3% річних та втрат від інфляції залишаються судом не змінними.

3% річних нараховуються за кожною накладною окремо, з врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, п. 4.2 договору та здійснених відповідачем часткових оплат, день фактичної оплати боргу до періоду нарахування 3% річних не включається. За період: з 24.11.2018р. по 27.02.2019р. 3% річних становлять 719,67 грн. Отже, стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 719,67 грн. В іншій частині стягнення процентів слід відмовити.

При коригуванні розрахунку втрат від інфляції, нарахування таких витрат судом здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, щонайменшим періодом визначення інфляційних нарахувань становить місяць, за менший період судом такі нарахування не здійснюються. Так, за накладною №1712 від 24.10.2018р. втрати нараховуються на залишок заборгованості 70236,51 грн. за період: грудень 2018р. - січень 2019р.; за накладною №1756 від 31.10.2018р. на заборгованість 6696,96 грн. за період: грудень 2018р. - січень 2019р..; за накладною №1913 від 22.11.2018р. на заборгованість 8578,50 грн. за січень 2019р.; за накладною №1940 від 26.11.2018р. на заборгованість 7236,00 грн. за січень 2019. За накладною № 2019 від 06.12.2018р. втрати від інфляції не нараховуються, оскільки граничним строком її оплати є 08.01.2019р., тож нарахування втрат можливо з лютого 2019р., однак перерахунок інфляційних судом здійснюється в межах заявленого позивачем періоду: грудень 2018р. - січень 2019р. Таким чином, втрати від інфляції підлягають стягненню в сумі 1549,11 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат судом відмовляється.

Коригування розрахунків пені, 3% річних та втрат від інфляції судом здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство".

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 99439,17 грн. основного бору, в сумі 8635,95 грн. пені, в сумі 1549,11 грн. втрат від інфляції, в сумі 719,67 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача та відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1902,16 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Ресурс" (69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, буд. 5, кв. 139, код ЄДРПОУ 40217359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" (07415, с. Зазим`я Броварського району Київської області, вул. Радгоспна, 3-Б; адреса для листування: 02068, м. Київ, пр. Бажана, 1-М, оф. 23, код ЄДРПОУ 38934197) суму 99439 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 17 коп. основного боргу, суму 8635 (вісім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 95 коп. пені, суму 1549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн. 11 коп. втрат від інфляції, суму 719 (сімсот дев`ятнадцять) грн. 67 коп. 3% річних та суму 1902 (одна тисяча дев`ятсот дві) грн. 16 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03 червня 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко