Рішення

від 29.05.2019 по справі 910/4254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 910/4254/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове шосе, 48)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕКТ ТУР" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, оф. 59)

про стягнення 127 970,30 грн.

за участю представників

від позивача: Ткач О.О.

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 29.05.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект Тур" про стягнення 127 970,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕКТ ТУР" (надалі - відповідач) укладено договір оренди №05-2018-93, відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в тимчасове платне користування частину торгового комплексу загальною площею 12,4 кв.м., що знаходиться в м. Буча Київської області по вулиці Нове шосе в буд. 48 для розміщення туристичної агенції. За доводами позивача, останній виконав взяті на себе зобов'язання за договором, проте, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині здійснення повної оплати оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 127 970, 30 грн., з яких: 54 124,97 грн. - основна заборгованість, 14 339,19 грн. - пені, 3 159,73 грн. - 10% річних за порушення строків, 56 346,41 грн. - неустойки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати рахунки, які виставлялись відповідачу за червень- вересень 2018; довіреність від 15 листопада 2017 року, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" уповноважило Губського Віталія Анатолійовича на укладення від імені товариства договору оренди №05-2018-93 від 27.04.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект Тур".

11.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем надано рахунки, які виставлялись відповідачу за червень-вересень 2018 та довіреність від 15 листопада 2017 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4254/19 та вирішив здійснювати розглядати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 15.05.2019.

У судовому засіданні 15.05.2019 суд на місці ухвалив перейти до розгляду справи по суті та оголошено перерву до 29.05.2019.

22.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення позивача, у яких останній повідомив, що станом на 16.05.2019 відповідач не виконав умови розділу 10 договору оренди №05-2018-93 від 27.04.2019, не повернув об'єкт оренди та не надіслав позивачу відповідний акт прийому-передачі, що стало наслідком нарахування ТОВ "Селект Тур" неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщення за жовтень-листопад 2018 року.

У судовому засіданні 29.05.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача. Проте, під час розгляду справи, конверти з ухвалами від 15.04.2019 та 15.05.2019 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку як такі, що не вручені адресату.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект Тур" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди частини приміщення №05-2018-93 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування для визначеного цим договором цільового використання об'єкт оренди - частину торгового комплексу з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою; 08292 м. Буча, вул. Нове шосе, будинок 48, загальна площа торгового комплексу 21 729,5 кв. м. Торговий комплекс належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 339822 від 12.08.2010 року відповідно до рішення Виконавчого комі і сіл Бучанської міської ради від 11.08.2010 року за № 279, про що в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.08.2010 року здійснено запис за реєстраційним №31222139. Земельна ділянка, на якій розташований торговий комплекс, кадастровий №3210945300:01:026:0144, належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку № ЯД 656803, виданого 06.10.2006 відповідно до рішення 8 сесії 5 скликання Бучанської селищної ради від 28.09.2006 №296-8-V, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 54.

Об'єкт оренди передається орендарю для наступного цільового використання: розміщення туристичної агенції Pegas Touristik (п.1.3. договору).

Згідно з умовами п. 2.1. договору орендодавець зобов'язується передати об'єкт оренди орендарю у тимчасове платне користування для цільового використання, визначеного п. 1.3, протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання даного договору. Факт передачі об'єкта оренди підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 34.1. договору встановлено, що щомісячна ставка орендної плати за цим договором дорівнює гривневому еквіваленту 500 дол. США (п'ятсот доларів США) за весь об'єкт оренди, з урахуванням ПДВ 20%, за курсом НБУ на перший банківський день поточного місяця, в якому виставляється рахунок. Зазначене грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. На дату підписання цього договору сума, що підлягає сплаті у гривнях як щомісячний платіж (орендна плата) за курсом НБУ (26,2300 грн за 1 долар США) становить: 10929 грн. 16 коп., крім того ПДВ 20% - 2185 грн. 84 коп., разом 13115 грн. 00 коп. У разі, якщо Орендар користувався об'єктом оренди протягом неповного календарного місяця, орендна плата підлягає відповідному коригуванню виходячи із кількості днів фактичного користування об'єктом оренди.

Щомісячний платіж (орендна плата) не включає в себе компенсацію платежів орендодавця за комунальні послуги, що були спожиті орендарем у об'єкті оренди (п.3.2. договору).

Фактичні витрати орендодавця на оплату послуг з електропостачання та водопостачання (холодне) об'єкту оренди компенсуються орендарем орендодавцю на підставі рахунків орендодавця. Фактичні витрати орендодавця на оплату послуг з кондиціонування та теплопостачання об'єкту оренди компенсуються орендарем орендодавцю на підставі рахунків останнього. Сторони фіксують в Акті прийому-передачі об'єкту оренди початкові показники лічильників на дату підписання цього акту. (п. 3.4. договору).

Відповідно до 3.5. договору передбачено, що орендар крім щомісячного платежу (орендної плати) та компенсації вартості спожитих комунальних послуг також щомісячно сплачує орендодавцеві за послуги експлуатаційного обслуговування, вартість яких дорівнює 20 грн. 70 коп., крім того ПДВ 20% - 4 грн. 15 коп., разом 24 грн. 85 коп. за один метр квадратний об'єкта оренди. На дату підписання цього договору загальна сума, що підлягає сплаті за послуги експлуатаційного обслуговування становить: 256 грн. 78 коп., крім того ПДВ 20% - 51 грн. 36 коп., разом 308 грн. 14 коп.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що щомісячний платіж (орендна плата) за другий та всі наступні місяці оренди, розраховується за ставкою, визначеною у п. 3.1. Договору, за курсом НБУ на перший банківський день поточного місяця, в якому виставляється рахунок. При цьому орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в гривнах на поточний рахунок орендодавця, визначений у цьому Договорі, щомісячно незалежно від факту отримання чи не отримання рахунку орендодавця. У разі необхідності отримання рахунку, орендар зобов'язаний звернутися до орендодавця.

З урахуванням положень п. 3. договору, орендар сплачує орендну плату щомісяця авансом за наступний місяць до 10 числа кожного місяця (пропорційну частину таких сум за будь-який неповний місяць, у разі оплати неповного місяця). При цьому орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в гривнах на поточний рахунок орендодавця, визначений у цьому договорі, щомісячно незалежно від факту отримання чи не отримання рахунку орендодавця, відповідно до умов цього договору (п. 3.11. договору).

Крім того, п. 10.3. договору передбачено, що орендар закінчує сплачувати оренду плату лише з дати підписання орендодавцем акту прийому-передачі об'єкта оренди при його поверненні.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 30 вересня 2018 року (включно), а в частині виконання грошового зобов'язання - до повного виконання (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 15.05.2018, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування частину торгового комплексу площею 12,4 кв. м., що знаходиться за адресою: 08292, м. Буча, вул. Нове шосе, будинок 48.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив своєчасної та повної оплати орендних платежів, спожитих комунальних послуг та послуг з експлуатаційного обслуговування, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем за травень-вересень 2018 року у загальному розмірі 54 124,97 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 0502/2019 від 05.02.2019, у якій просив останнього погасити існуючу заборгованість за договором у семиденний строк. Проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, вищевказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в оренду частину торгового комплексу загальною площею 12,4 кв. м. (08292, м. Буча, вул. Нове шосе, будинок 48), про що свідчить належним чином оформлений та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств акт передачі-прийому від 15.05.2018.

Частина 1 статті 762 ЦК України встановлено, що плата за користування майном справляється з наймача.

З наданої до матеріалів справи довідки №1-01.4.19 від 01.04.2019 вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку за контрагентом ТОВ "Селект Тур" станом на 01.04.2019 рахується дебіторська заборгованість по сплаті орендної плати та за спожиті комунальні послуги, а також послуги з експлуатаційного обслуговування за договором оренди №05-2018-93 від 27.04.2018 у загальному розмірі 54 124,97 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідач сплачує орендну плату щомісяця авансом за наступний місяць до 10 числа кожного місяця (пропорційну частину таких сум за будь-який неповний місяць, у разі оплати неповного місяця), а також компенсує позивачу вартість комунальних послуг щомісячно протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від позивача рахунку на компенсацію вартості комунальних послуг за звітний місяць, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому послуги були отримані.

При цьому, умовами договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний самостійно звертатись до позивача за отриманням рахунків на оплату.

З доданих до матеріалів справи рахунків вбачається, що позивач щомісячно, а саме з травня по вересень 2018 року, виставляв відповідачу рахунки на оплату оренди та сервісних послуг.

Отже, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України та умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вищевказаних платежів станом на момент розгляду спору настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості за договором №05-2018-93 від 27.04.2018 належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54 124,97 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 339,19 грн та 10% річних у розмірі 3 159,73 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у випадку порушення відповідачем терміну перерахування орендної плати відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання та додатково 10% річних (від суми заборгованості), за кожен день прострочення (згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) (п. 7.2. договору).

У пункті 7.6. договору сторони також передбачили, що нарахування та сплата пені та/або неустойки за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом всього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013).

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині пені та 10 % річних, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 339,19 грн та 10% річних у розмірі 3 159,73 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення неустойки за порушення обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за період з жовтня по листопад 2018 року у розмірі 56 346,41 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконуєобов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Передбачена вказаною нормою права неустойка не є видом забезпечення виконання зобов'язань у розумінні ст. 549 ЦК України (штраф, пеня), а є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.

Пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення орендарем терміну повернення об'єкта оренди, визначеного п. 10.1 договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору по завершенню строку оренди, обумовленого п. 9.1 даного договору, або у випадку настання будь-яких подій, у відповідності з якими сторони обумовлять розірвання даного договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди в строк, визначений сторонами. У випадку, якщо такий строк не буде спеціально визначений, вважається що орендар зобов'язаний звільнити та надати об'єкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі (підписати такий Акт), протягом 10 (десяти) календарних днів, після настання дня, визначеного сторонами як день закінчення строку оренди, або як день закінчення строку дії даного договору.

Згідно із п. 10.2 договору об'єкт оренди має бути повернутий орендарем орендодавцю за актом прийому-передачі у належному стані, без будь-яких пошкоджень.

З наявної у матеріалах справи довідки вих. №1-16.5.19 від 16.05.2019, підписаної директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь", вбачається, що станом на 16.05.2019 відповідач не повернув об'єкт оренди за договору №05-2018-93 від 27.04.2019 та не надіслав позивачу відповідний акт прийому-передачі.

Таким чином, не повернення відповідачем об'єкта оренди та не надсилання відповідного Акту прийому-передачі є підставою для стягнення з останнього неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за весь період порушення обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, зокрема, за жовтень -листопад 2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 56 346,41 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕКТ ТУР" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, оф. 59, ідентифікаційний код 41259211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове шосе, 48, ідентифікаційний код 34475254) основну суму заборгованості у розмірі 54 124 (п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять чотири) грн 97 коп., пеню у розмірі 14 339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн 19 коп., 10 % річних у розмірі 3 159 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн 73 коп., неустойку у розмірі 56 346 (п'ятдесят шість тисяч триста сорок шість) грн 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.06.2019

Суддя Л. Г. Пукшин