Рішення

від 03.06.2019 по справі 910/4182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2019Справа № 910/4182/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" (м. Київ)

До Акціонерного товариства "Київенерго" (м. Курахове Донецької області)

Про стягнення 21.172,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоград" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 21.172,88 грн. передплати за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №260022 від 10.10.11., оскільки, за твердженням позивача, відповідач в добровільному порядку вказані грошові кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4182/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, після відкриття провадження в даній справі 15.04.19. змінено місцезнаходження Акціонерного товариства Київенерго (ідентифікаційний код 00131305) на: 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, б. 34.

Положеннями ч. 2 ст. 31 ГПК України унормовано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

25.04.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Позивачем відповіді на відзив відповідача не подано.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.10.11. між ПАТ "Київенерго" (змінено найменування на Акціонерне товариство Київенерго ) (енергопостачальна організація) та позивачем (абонент) укладено Договір № 260022 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.2 Договору визначено, що абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

У Додатку № 4 до Договору вказано, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

У відповідності до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію, складеного представниками позивача та відповідача 31.05.18., станом на 01.06.18. у позивача наявна переплата (сальдо, сума попередньої оплати) у розмірі 21.172,88 грн. (грошові кошти, сплачені позивачем як абонентом за Договором відповідно до Додатку № 4 до нього).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що на суму передплачених ним грошових коштів на рахунок відповідача на виконання умов Договору у розмірі 21.172,88 грн., відповідач не поставив йому теплову енергію (не надав послуги).

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. № 47 від 14.06.18. адресованого відповідачу, в якому позивач просить відповідача повернути переплату за теплову енергію за Договором у розмірі 21.172,88 грн.

26.07.18. позивач направив відповідачу претензію № 59 від 26.07.18. з вимогою повернути переплату у вказаній сумі.

У зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 21.172,88 грн. (попередня оплата за Договором № 260022 від 10.10.11.), посилаючись на норми ст. 193 Господарського кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 21.172,88 грн.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 21.172,88 грн., які в свою чергу були сплачені позивачем в якості передплати за Договором.

Підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем норм ст. 193 Господарського кодексу України (відповідно до поданої позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що визначені позивачем підстави позову (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст. 193 Господарського кодексу України не є тими обставинами, за наявності яких є підстави для стягнення з відповідача сплачених коштів у розмірі 21.172,88 грн., з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов Договору здійснив передоплату (сплатив наперед грошові кошти) на рахунок відповідача у розмірі 21.172,88 грн. Наведене (здійснення передоплати) відповідає умовам співпраці сторін за Договором.

Тобто, фактично позовні вимоги зводяться до вимоги про стягнення суми попередньої оплати за Договором у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки оплаченої теплової енергії у гарячій воді.

Однак, внаслідок прийняття Київською міською радою Рішення Київської міської ради від 24.04.2018 № 517/4581, зобов`язання відповідача щодо здійснення постачання теплової енергії у гарячій воді за Договором було нівельовано на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України у зв`язку з неможливістю його виконання, оскільки має місце обставина, за яку жодна із сторін не відповідає.

В той же час, припинення зобов`язання однієї із сторін не має наслідком припинення договору в цілому.

Договір набув чинності з дня його підписання та діє до 31.12.11. (п. 8.1 Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору).

В матеріалах справи не міститься доказів звернення однієї із сторін із письмовою заявою про відмову від його пролонгацію у визначеному п. 8.4 Договору порядку, як і не міститься доказів наявності настання обставин, з якими умови п. 8.2 Договору пов`язуються припинення Договору. Відтак, підстави вважати, що Договір є припиненим або розірваним, у суду відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що Договір станом на дату розгляду даної справи є таким, що пролонгований на 2019 рік (тобто, діє).

В той же час, умови Договору не передбачають зобов`язань АТ "Київенерго" зі сплати на користь ТОВ Автоград коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача із визначених останнім підстав (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст. 193 Господарського кодексу України) є неправомірним, оскільки вони застосовуються до зобов`язальних правовідносин між сторонами в частині належного їх виконання.

Таким чином, стягнення з відповідача спірної суми коштів є правомірним і обґрунтованим лише у разі розірвання Договору або на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки АТ "Київенерго" було набуто кошти у розмірі 21.172,88 грн. в якості передоплати за поставку теплової енергії у гарячій воді, в той час як таке зобов`язання відповідача припинилось. Тобто, підстава для набуття вказаної суми коштів є такою, що відпала.

Проте, позивач не просить суд розірвати Договір, як і не міститься в його позові або поясненнях посилань на положення статті 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Натомість приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем.

Крім того, суд не може застосувати приписи частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки у даному випадку законом передбачено ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах (норми ст.ст. 651-654, 1212 - 1215 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з наведеним та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що з наведених Товариством з обмеженою відповідальністю Автоград підстав (порушення відповідачем норм ст. 193 Господарського кодексу України) позовні вимоги до Акціонерного товариства "Київенерго" не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко