Рішення

від 27.05.2019 по справі 922/705/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/705/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит", місто Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена", місто Харків про стягнення 130 000,00 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" (відповідач) частини заборгованості за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року в розмірі 130 000,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2019 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/705/19; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22 квітня 2019 року.

22 квітня 2019 року в судовому засіданні у справі № 922/705/19 оголошено перерву до 13 травня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Приймаючи до уваги неявку представників сторін в судове засідання 13.05.2019, ненадання відповідачем відзиву на позов у справі № 922/705/19, з метою забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, в судовому засіданні у справі № 922/705/19 оголошено перерву до 27 травня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Представники Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання 27.05.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомляли. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивача та третю особу повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення - копії ухвали суду від 13.05.2019, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи.

В письмових поясненнях, поданих до суду 22.04.2019 (вх. № 9940) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" підтримував та просив суд її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" в судове засідання 27.05.2019 року також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення з ухвалами господарського суду від 05.04.2019 про відкриття провадження у справі № 922/705/19 та ухвали господарського суду від 22.04.2019 про перерву в судовому засіданні були направлені судом рекомендованими листами за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24. Однак, зазначені відправлення не були вручені адресатові та повернулись до суду із позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обовязки щодо пересилання поштового відправлення", про що свідчать довідки відділення поштового зв`язку.

Керуючись приписами пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспена" належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 922/705/19.

Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні; з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/705/19 за відсутності представників сторін.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" (далі - Банк), Приватним підприємством "ТВВ" (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспена" (далі - Векселедавець) укладено Договір № 432/14 врахування векселя (далі - Договір).

Пунктом 1.1. визначено предмет Договору: відповідно до глави 6 "Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України", затвердженого постановою правління Національного банку України № 508 від 16 грудня 2002 року, Банк приймає, а клієнт передає для врахування 1 (один) простий вексель з наступними реквізитами: Серія АА 0381700; номінальна вартість векселя: 60 000 000,00 грн.; дата складання 03.11.2015, строк платежу 10.03.2016.

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору сума, що підлягає сплаті Клієнтові за врахований вексель (облікова вартість векселя) складає 57 850 000,00 грн. Дисконт Банку при врахування векселя за даним Договором складає 2 150 000,00 грн. Дисконт нараховується Банком в момент врахування векселя.

Усі права за врахованими векселями переходять від Клієнта до Банку з моменту його передачі Банкові в порядку, зазначеному в п. 3.2.1. даного Договору.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що Клієнт зобов`язується передати Банкові вексель з реєстрами в кількості не менше трьох в день підписання Сторонами даного Договору. Передача векселя оформляється Сторонами актом прийому - передачі. Право власності на врахований вексель переходить до Банку з моменту підписання Банком та Клієнтом акта прийому - передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2015 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Приватним підприємством "ТВВ" підписано та скріплено печатками Акт прийому - передачі векселя до Договору врахування векселя № 432/14 від 05.11.2015 (том 1, арк.с. 14). Також матеріали справи містять копію векселя та реєстру від 05.11.2015 пред`явленого до врахування векселя (том 1, арк.с. 11-12).

На виконання умов Договору Банк перерахував на рахунок Клієнта (ПП "ТВВ") № 2600.7.3.00117.980 грошові кошти у сумі визначеній у п. 3.1.1. - 57 850 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 05.11.2015 по 05.11.2015 (том 1, арк.с. 16).

Згідно п. 3.3.1. Договору Векселедавець зобов`язується здійснити оплату проти векселя на умовах, визначених у векселі, зазначеному в п. 1.1. Договору.

Звертаючись до суду із даним позовом, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит" зазначило, що Банком було направлено на адресу відповідача Акт пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016 щодо необхідності оплати Банку (Векселедержателю) за Вексель суми коштів, що дорівнює ціні врахування за Договором врахування векселя (том 1, арк.с. 18). Однак, незважаючи на те, що строк платежу за векселем настав 10 березня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспена" не сплатило Банку суму коштів, що дорівнює ціні врахування за Договором - 60 000 000,00 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати векселя, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит" направило генеральному директору ТОВ "Аспена" Бойко С.В. претензію за вих. № 0790 від 25.08.2016 із вимогою погасити зазначену заборгованість (том 1, арк.с. 19). Поте заборгованість так і не була погашена.

Позивач також зазначає, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левса" укладено Договір застави майнових прав за договором № 252 від 13.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента (том 1, арк.с. 20-23). Згідно умов Договору застави ТОВ "Левса" передало у заставу належні йому майнові права в сумі 10 000 000,00 грн. на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку на підставі договору № 252 від 13.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента.

Крім того, 05.11.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НФГ" укладено Договір № 432/14-2 застави майнових прав за договором № 249 від 05.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента (том 1, арк.с. 25-28). Згідно умов Договору застави ТОВ "НФГ" передало у заставу належній йому майнові права в сумі 12 000 000,00 грн. на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку на підставі договору № 249 від 05.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента.

Акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит", в свою чергу, звернуло стягнення за вказаними Договорами застави у позасудовому порядку та задовольнило свої вимоги у сумі 12 000 000,00 грн. та 10 000 000,00 грн. Враховуючи зазначене, позивач вказує, що станом на 01 березня 2019 року прострочена сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" перед Банком становить 38 000 000,00 грн.

Користуючись правом на стягнення частини суми боргу, позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" 130 000,00 грн. заборгованості за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні", від 23.02.2006 року №3480-І\/ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 828-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 № 508, векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов`язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов`язання надає векселедержателю (власнику чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Пунктом 6 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України визначено, що урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред`явнику строковий кредит. Як правило, можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, зокрема: визначено-строкові (на певну дату).

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом: перерахування на поточний рахунок пред`явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред`явнику векселя (п.п. 6.8. Положення).

Отже, між сторонами за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року досягнуто згоди щодо здійснення кредитної операції, що супроводжується наданням грошових коштів Клієнту Банком проти векселя шляхом його врахування. Матеріалами справи підтверджено, що Банк сплатив Клієнту вартість врахування векселю та з моменту підписання акта прийому - передачі 05 листопада 2015 року отримав простий вексель у власність.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно приписів статті 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Статтею 38 Уніфікованого закону встановлено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення повинен пред`явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред`явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред`явленню для платежу.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" встановлено, що у разі непред`явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов`язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред`явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78, Уніфікованого закону (995_009 ). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред`явлення не пред`явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Відповідно до приписів статей 2, 76 Уніфікованого закону, вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Пред`явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Уніфікований закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред`явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред`явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника (аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 904/8715/17 та від 13.05.2019 у справі № 904/65/18).

Пунктом 6.8 Договору № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року сторони погодили, що будь-які повідомлення, що направляються Сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом, телексом чи телефаксом за адресою, вказаною у розділі 8 цього Договору, або адресою, повідомленою Сторонами, відповідно до п. 6.4 цього Договору.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит" стверджує, що Банком на адресу відповідача було направлено Акт пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016 (том 1, арк.с. 18). Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспена" вказаний Акт підписано не було. Позивач, в свою чергу, не надав до суду жодних доказів на підтвердження направлення вказаного акту на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" - ані фіскального чеку підприємства зв`язку, ані опису вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв`язку.

Не містять матерали справи також і підтвердження факту пред`явлення відповідачу саме оригіналу векселя, оскільки жодних додатків у Акті не зазначено.

Суд також не може прийняти в якості належного доказу пред`явлення векселя претензію за вих. № 0790 від 25.08.2016 із вимогою погасити заборгованість за векселем, яку було направлено Банком на адресу генерального директора ТОВ "Аспена" - Бойко С.В. (том 1, арк.с. 19).

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд, з урахуванням вищевикладеного, дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв`язку та не дають змогу повно, чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: факт пред`явлення векселя до сплати та здійснення позивачем всіх належних дій, спрямованих на пред`явлення векселя для платежу. З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірний вексель у встановленому законодавством порядку не пред`являвся до оплати. При цьому інших доказів, які б засвідчили про пред`явлення оригіналу векселя до оплати у встановленому векселем місці та у визначений строк до суду не надано.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається судом за позивачем.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" про стягнення частини заборгованості за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року в розмірі 130 000,00 грн. - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" червня 2019 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/705/19