Постанова

від 23.09.2019 по справі 922/705/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа №922/705/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит", м.Київ, (вх.№2019Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/705/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит", м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена", м.Харків,

про стягнення 130000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" частини заборгованості за договором №432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року в розмірі 130000,00 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспена" Договору № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року у справі №922/705/19 (суддя Рильова В.В., повний текст складено 03.06.2019 року) у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставини пред`явлення векселя до сплати та здійснення ним всіх належних дій, спрямованих на пред`явлення векселя для платежу, як передумови задоволення позову.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги повторно наголошує про наявність підстав для задоволення позову в силу невиконання відповідачем умов Договору № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року та пред`явлення останньому векселя до сплати. За твердженням апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про недоведеність ним обставини пред`явлення векселя до сплати та здійснення всіх належних дій, спрямованих на пред`явлення векселя для платежу, оскільки на адресу відповідача було направлено Акт пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016, а також претензію за вих. № 0790 від 25.08.2016 із вимогою погасити заборгованість за векселем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ТК Кредит" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/705/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/705/19; попереджено сторін, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв`язку, копію ухвали суду від 24.07.2019 року отримано позивачем 30.07.2019, третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 30.07.2019. Згідно інформації, наявній на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштової кореспонденції (штрихкодовий ідентифікатор - 6102229065504), копія ухвали суду від 24.07.2019 року не отримана відповідачем "з інших причин".

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

05 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" (далі - Банк), Приватним підприємством "ТВВ" (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспена" (далі - Векселедавець) укладено Договір № 432/14 врахування векселя (далі - Договір).

Пунктом 1.1. визначено предмет Договору: відповідно до глави 6 "Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України", затвердженого постановою правління Національного банку України № 508 від 16 грудня 2002 року, Банк приймає, а клієнт передає для врахування 1 (один) простий вексель з наступними реквізитами: Серія АА 0381700; номінальна вартість векселя: 60 000 000,00 грн; дата складання 03.11.2015, строк платежу 10.03.2016.

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору сума, що підлягає сплаті Клієнтові за врахований вексель (облікова вартість векселя) складає 57 850 000,00 грн. Дисконт Банку при врахування векселя за даним Договором складає 2 150 000,00 грн. Дисконт нараховується Банком в момент врахування векселя.

Усі права за врахованими векселями переходять від Клієнта до Банку з моменту його передачі Банкові в порядку, зазначеному в п. 3.2.1. даного Договору.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що Клієнт зобов`язується передати Банкові вексель з реєстрами в кількості не менше трьох в день підписання Сторонами даного Договору. Передача векселя оформляється Сторонами актом прийому - передачі. Право власності на врахований вексель переходить до Банку з моменту підписання Банком та Клієнтом акта прийому - передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2015 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Приватним підприємством "ТВВ" підписано та скріплено печатками Акт прийому - передачі векселя до Договору врахування векселя № 432/14 від 05.11.2015 (Том 1, арк.с. 14). Також матеріали справи містять копію векселя та реєстру від 05.11.2015 пред`явленого до врахування векселя (Том 1, арк.с. 11-12).

На виконання умов Договору Банк перерахував на рахунок Клієнта (ПП "ТВВ") № 2600.7.3.00117.980 грошові кошти у сумі визначеній у п. 3.1.1. - 57 850 000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 05.11.2015 по 05.11.2015 (Том 1, арк.с. 16).

Згідно п. 3.3.1. Договору Векселедавець зобов`язується здійснити оплату проти векселя на умовах, визначених у векселі, зазначеному в п. 1.1. Договору.

Звертаючись до суду із даним позовом, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит" зазначило, що Банком було направлено на адресу відповідача Акт пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016 щодо необхідності оплати Банку (Векселедержателю) за Вексель суми коштів, що дорівнює ціні врахування за Договором врахування векселя (Том 1, арк.с. 18). Однак, незважаючи на те, що строк платежу за векселем настав 10 березня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспена" не сплатило Банку суму коштів, що дорівнює ціні врахування за Договором - 60 000 000,00 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати векселя, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит" направило генеральному директору ТОВ "Аспена" Бойко С.В. претензію за вих. № 0790 від 25.08.2016 із вимогою погасити зазначену заборгованість (Том 1, арк.с. 19). Проте заборгованість так і не була погашена.

Позивач також зазначає, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левса" укладено Договір застави майнових прав за договором № 252 від 13.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента (Том 1, арк.с. 20-23). Згідно умов Договору застави ТОВ "Левса" передало у заставу належні йому майнові права в сумі 10 000 000,00 грн на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку на підставі договору № 252 від 13.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента.

Крім того, 05.11.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ТК Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НФГ" укладено Договір № 432/14-2 застави майнових прав за договором № 249 від 05.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента (Том 1, арк.с. 25-28). Згідно умов Договору застави ТОВ "НФГ" передало у заставу належній йому майнові права в сумі 12 000 000,00 грн на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку на підставі договору № 249 від 05.08.2014 про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента.

Акціонерне товариство Комерційний банк "ТК Кредит", в свою чергу, звернуло стягнення за вказаними Договорами застави у позасудовому порядку та задовольнило свої вимоги у сумі 12 000 000,00 грн та 10 000 000,00 грн. Ураховуючи зазначене, позивач вказує, що станом на 01 березня 2019 року прострочена сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" перед Банком становить 38 000 000,00 грн.

Користуючись правом на стягнення частини суми боргу, позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" 130 000,00 грн. заборгованості за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні", від 23.02.2006 року №3480-І\/ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 828-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 № 508, векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов`язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов`язання надає векселедержателю (власнику чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Пунктом 6 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України визначено, що урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред`явнику строковий кредит. Як правило, можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, зокрема: визначено-строкові (на певну дату).

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом: перерахування на поточний рахунок пред`явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред`явнику векселя (п.п. 6.8. Положення).

Отже, між сторонами за Договором № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року досягнуто згоди щодо здійснення кредитної операції, що супроводжується наданням грошових коштів Клієнту Банком проти векселя шляхом його врахування. Матеріалами справи підтверджено, що Банк сплатив Клієнту вартість врахування векселю та з моменту підписання акта прийому - передачі 05 листопада 2015 року отримав простий вексель у власність.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно приписів статті 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Приписами статті 38 Уніфікованого закону встановлено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення повинен пред`явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред`явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред`явленню для платежу.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" у разі непред`явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов`язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред`явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78, Уніфікованого закону (995_009 ). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред`явлення не пред`явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

За змістом приписів статей 2, 76 Уніфікованого закону, вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Пред`явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Уніфікований закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред`явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред`явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника (аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 904/8715/17 та від 13.05.2019 у справі № 904/65/18).

При цьому у пункті 6.8 Договору № 432/14 врахування векселя від 05 листопада 2015 року сторони передбачили, що будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом, телексом чи телефаксом за адресою, вказаною у розділі 8 цього Договору, або адресою, повідомленою Сторонами, відповідно до п. 6.4 цього Договору.

За твердженням апелянта суд підтвердженням обставини пред`явлення векселя до сплати та здійснення всіх належних дій, спрямованих на пред`явлення векселя для платежу, є надана до суду копія Акту пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016 а також претензії за вих. № 0790 від 25.08.2016 із вимогою погасити заборгованість за векселем.

Однак колегія суддів зазначає, що Акт пред`явлення векселя до платежу від 03.03.2016 (Том 1, арк.с. 18) не містить підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена", як свідчення його прийняття відповідачем. Окрім цього позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження направлення вказаного акту на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" - ані фіскального чеку підприємства зв`язку, ані опису вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв`язку.

Не містять матерали справи також і підтвердження факту пред`явлення відповідачу саме оригіналу векселя, оскільки жодних додатків у Акті не зазначено.

Колегія суддів не приймає в якості належного доказу пред`явлення векселя до платежу претензію за вих. № 0790 від 25.08.2016, яку було направлено Банком на адресу генерального директора ТОВ "Аспена" - Бойко С . В. (Том 1, арк.с. 19), оскільки в останній сформульовано лише саму вимогу щодо необхідності погашення заборгованості за векселем без його фактичного долучення. Так, відповідний вексель не фігурує в якості додатку до претензії за вих. № 0790 від 25.08.2016. Відтак, претензія за вих. № 0790 від 25.08.2016 є лише письмовою вимогою про необхідність погашення боржником заборгованості, та не підлягає розгляду в якості письмового підтвердження обставини пред`явлення векселя до платежу.

При цьому необґрунтованою є також інформація позивача, викладена у відповідній претензії, з приводу направлення ним на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспена" 03.09.2015 Акту пред`явлення векселя до платежу, оскільки відповідна обставина не підтверджується жодним належним доказом в розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене судом першої інстанції надано належну правову оцінку доказам у справі при дослідженні обставини пред`явлення векселя до сплати та правомірно зроблено висновок про нездійснення позивачем всіх належних дій, спрямованих на пред`явлення векселя для платежу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що спірний вексель у встановленому законодавством порядку не пред`являвся до оплати, інших доказів, які б засвідчили про пред`явлення оригіналу векселя до оплати у встановленому векселем місці та у визначений строк до суду не надано, що унеможливлює задоволення позову.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/705/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/705/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов