Рішення

від 30.05.2019 по справі 280/680/19

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/680/19

Провадження № 2-о/280/31/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Янчук В.В.

при секретарі Кумечко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи : Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до суду із даною заявою, в якій просять встановити факт, що їх вимушене переселення у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дебальцеве, Донецької області, а ОСОБА_2 народивсь ІНФОРМАЦІЯ_3 р . в м. Дебальцеве , Донецької області. Були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2015 року заявники були вимушені переміститись з місця постійного проживання, тимчасово окупованої територію Донецької області до Житомирської області, АДРЕСА_1 , де на даний час проживають, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Зазначили, що від встановлення факту їх вимушеного переселення з окупованої території Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, залежить визначення їх статусу, як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Враховуючи вищевказане, заявники вимушені звернутись до суду та просять їх заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі за даною заявою та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, заяву підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб по справі - Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації в судове засідання не з`явилися, хоча своєчасно і належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується письмовими повідомленнями про вручення їм рекомендованих поштових відправлень. Письмових пояснень, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило,

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженка м. Дебальцеве, Донецької області, разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Дебальцеве, Донецької області були зареєстровані та до лютого 2015 року проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується: копіями паспортів заявників.

В лютому 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вимушені переміститись з місця їх постійного проживання на тимчасово окупованій території Донецької області до Житомирської області, а саме: АДРЕСА_1 , де зараз проживають, про що свідчать довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб № 1809000382 від 10.02.2015 р. та №1809000367 від 02.02.2015 року.

Так, 15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII, який визначив статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Датою початку тимчасової окупації визначено 20 лютого 2014 року.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

14 серпня 2014 року виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод Верховною Радою України також був прийнятий Закон України "Про санкції" № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції" 11 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", а саме у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.

Постановою Верховної Ради України Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором від 27.01.2015 року №129-VІІ встановлено, що Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України - визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародного визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).

Також Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року №337-VIII схвалила текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року). Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України.

У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви), та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України.

Верховною Радою України за наслідками збройної агресії Російської Федерації також прийнято постанову від 17 березня 2015 року №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи 2067 (2015) Зниклі особи під час конфлікту в Україні асамблея висловила серйозну стурбованість зростаючою кількістю випадків осіб, що зникли безвісті у зонах військових дій в окремих частинах Донецької та Луганської областях України, а також в окупованому Криму. Асамблея також висловила жаль стосовно рішень Президента Російської Федерації утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил Російської Федерації під час спецоперації у мирний час.

З огляду на викладене факт збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України є загальновідомим і не підлягає доведенню.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч.1 ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).

Отримані заявниками довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб від 02.02.2015 р. № 1809000367 та від 10.02.2015 № 1809000382, видані відповідно на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м. Дебальцево, Донецької області в м. Коростишів, Житомирської області і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.

Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 p. №1706-V1I не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Женевська Конвенція Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції).

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Дослідженими в суді доказами стверджується факт вимушеного переселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у лютому 2015 р. з окупованої території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Така ж правова позиція щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах сформульована Верховним Судом у аналогічних справах, викладених у постановах від 14 березня 2018 року по справі № 363/2981/16-ц (провадження №61-4043 св 18), від 7 березня 2018 року по справі № 759/759/17 (провадження № 61-3786св18), від 06 червня 2018 року по справі № 428/13977/16-ц (провадження № 61-3831 св 18), від 21 березня 2018 року по справі № 417/3852/17 (провадження № 61-4150св18) та ін. Підстав відступити від такого висновку за правилами ст.403 ЦПК України під час розгляду цієї справи не встановлено.

Оскільки встановлення юридичного факту вимушеного переселення заявників з окупованої території Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, можливе лише у судовому порядку, а викладені у заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що подана заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повний текст рішення складено 03 червня 2019 р.

Сторони у справі:

Заявник:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Заінтересована особа:

Міністрерство соціальної політики України, місцезнаходження:01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ - 37567866.

Російська Федерація - адреса листування: Посольство Російської Федерації в Україні, Повітрофлотський проспект,27, м. Київ, 03049.

Суддя Янчук В.В.