Рішення

від 30.05.2019 по справі 160/921/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Справа № 160/921/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА" (код ЄДРПОУ 30718177, 52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вул. Садова, 2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09 листопада 2018 №0031131423, яким встановлено завищення від`ємного значення у сумі 868388,00 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Легіон-Охорона за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., з ТОВ Милавица за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., за результатами якої відповідачем було винесене податкове повідомлення рішення № 0031131423 від 09.11.2018 р. Позивач не згоден із висновками, викладеними в акті перевірки, та, відповідно, вважає податкове повідомлення-рішення № 0031131423 від 09.11.2018 р. протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою суду від 31.01.2019 р. судом було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21 лютого 2019 року об 11:20.

В судовому засіданні 21.02.2019 р. відповідач надав суду відзив, в якому представник заперечував проти позову з підстав не підтвердження реальності здійснення господарський операцій по взаємовідносинам позивача із ТОВ Легіон-Охорона за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., з ТОВ Милавица за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р.

В судовому засіданні 21.02.2019 року оголошено перерву до 12.03.2019 року.

07.03.2019 р. до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копій звіту про площу та валові збори сільськогосподарських культур, викопіювань з кадастрової карти (плану) земель), які використовувалися позивачем, видаткових накладних, договору відступлення права вимоги та платіжних доручень на 14 аркушах на підтвердження господарських операцій з ТОВ Легіон-Охорона за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., з ТОВ Милавица за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р.

В судовому засіданні 12.03.2019 р. було оголошено перерву до 09.04.2019 р.

В судовому засіданні 09.04.2019 р. представником відповідача було надано клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики в обґрунтування висновків акту перевірки та результатів розгляду заперечень платника податків та оголошено перерву 18.04.2019 р.

16.04.2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум , утриманого з них податку за 2 квартал 2018 р.

18.04.2019 р. до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням адвоката в м Києві.

18.04.2019 р. до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних в ухвалі суду від 31.01.2019 р.

В зв`язку з наданням клопотання підготовче судове засідання було відкладено до 25.04.2019 року.

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження 25.04.2019 року закрито, та за письмовою згодою всіх учасників справи справу призначено до розгляду по суті у той самий день.

В судовому засіданні 25.04.2019 р. було оголошено перерву до 21.05.2019 р.

В зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання 21.05.2019р. суд на підставі частини 9 статті 205 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмово провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, прийшов до наступних висновків.

Позивачем за період 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р. подано, у встановлений законом строк, податкові декларації від 18.06.2018 р. з податку на додану вартість № 9121881776, № 912188177 та задеклароване від`ємне значення з вказаного податку, сформоване, зокрема на підставі господарських операцій із з ТОВ Легіон-Охорона та ТОВ Милавица .

З 09.10.2018 по 16.10.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої відповідачем був складений Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Любимівка (код єдрпоу 30718177) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану по взаємовідносинам з ТОВ Легіон-Охорона (код ЄДРПОУ 41189878) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., з ТОВ Милавица (код ЄДРПОУ 41706750) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р. № 61995/14-23/30718177 від 23.10.2018 р.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п. 1, п. 2, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого ТОВ Любимівка завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Легіон-Охорона , ТОВ Милавица у травні 2018 року на загальну суму 868388 грн., в результаті чого ТОВ Любимівка завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту декларацію на додану вартість значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту декларацію на додану вартість за травень 2018 року на суму 868388 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано заперечення від 29.10.2018 р. з проханням скасувати акт перевірки у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

За результатами розгляду заперечень відповідачем направлено на адресу підприємства відповідь від 07.11.2018 р. № 13454/10/22/1 про залишення без змін висновків акта перевірки від 23.10.2018 р.

На підставі акту перевірки, яким встановлено про порушення п. 44.1. ст. 44, п.198.1., п. 198.2., п.198.3. ст. 198, п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податку на додану вартість із вироблених в України товарів, робіт, послуг на суму 868 388 грн., у зв`язку із завищенням податковому кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Легіон-Охорона та ТОВ Милавица у травні 2018 року на вказану суму, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 003113423 від 09.11.2018 р.

Позивач з зазначеним повідомленням-рішенням не погодився та звернувся зі скаргою від 23.11.2018 р. № 61433/6 до ДФС України.

Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 15.01.2019 р. залишила скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 198.1.- 198.3. ст.. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1. ст.. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 198.6. ст.. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ Легіон -Охорона .

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Легіон -Охорона (виконавець) був укладений договір про надання охоронних послуг № 0502/1 від 05.02.2018 р., відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за плату здійснювати послуги з охорони майна замовника шляхом патрулювання, розміщення постів та засобів технічного спостереження. Територія Замовника , що охороняється за цим договором - земельні ділянки, що належать йому на праві власності та іншому речовому праві. Розташовані за адресою: с. Любимівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області; м. Дніпро, Дніпропетровської області. Кількість земельних ділянок, що передаються під охорону, повинні відповідати відомостям вказаних у додатку до договору. За погодженням сторін охорона здійснюється на інших об`єктах, які належать замовнику. Послуги будуть надаватися кваліфікованими працівниками виконавця, які отримали відповідну підготовку з питань комерційної безпеки та проінструктовані про умови несення служби (п. 1.1. договору). Послуги надаються працівниками Виконавця цілодобово. Під час охорони Виконавець використовує автомобілі для патрулювання об`єктів, зазначених у п. 1.1. кількість автомобілів для охорони об`єктів визначається за погодженням сторін.

Суд звернув увагу на те, що аналізом Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі номенклатурних позицій, проведеним відповідачем, встановлено, що ТОВ Легіон-Охорона у травні задекларовано надання послуг з охорони 37 підприємствам, які знаходяться у чотирьох областях України, а саме: в Дніпропетровській (6 районів), Київській (3 райони), Черкаській (район), м. Київ (8 районів). Штатна чисельність працівників ТОВ Легіон-Охорона - 6 чоловік, а придбані у контрагентів -постачальників послуги охорони не підтверджені реальним джерелом їх походження (виконання). Також відповідно до умов Договору про надання охоронних послуг від 05.02.2018 р. № 0502/1 передбачено, що кількість автомобілів для охорони об`єктів позивача визначається за погодженням сторін. В наданих до матеріалів справи документах (Договір про надання охоронних послуг від 05.02.2018 р. № 0502/1, додаткова угода № 1 від 05.02.2018 р., додаток № 1 до цього договору, акти приймання-передачі виконаних послуг) відсутня інформація про погодження кількості автомобілів для охорони об`єктів.

Щодо правовідносин позивача та ТОВ Милавица .

Між позивачем та ТОВ Милавица був укладений договір про надання сільськогосподарських послуг від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки для подальшого виробництва сільськогосподарської продукції (посів соняшника). В пункті 2.1. сторони договору погодили що послуги будуть надаватися за завданням замовника, особисто Виконавцем в строк, що визначений цим договором, відповідно до умов якості наданих послуг, які узгоджені Виконавцем та Замовником у відповідних нарядах на кожну земельну ділянку.

Крім того, згідно п. 1.2 договору від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018, укладеного з ТОВ «Милавица» послуги надаються силами та механізмами Виконавця - ТОВ «Милавица» при забезпеченні Замовником ТОВ Любимівка добривами, насінням, дизельним пальним з обов`язковим дотриманням вказівок Замовника щодо методів, технологій використання та/або застосування матеріалів для надання послуг. П. 1.3 Договору передбачено, що Замовник надає виконавцю на кожну земельну ділянку наряд на виконання послуг, де вказує детальну інформацію щодо послуг (норми внесення насіння та добрив, глибина згортання насіння, площа земельної ділянки, місцезнаходження ділянки та інша інформація, що необхідна для виконання завдання Замовника), які надаються за цим договором.

В матеріалах справи відсутні докази забезпечення ТОВ Любимівка добривами, насінням для надання послуг згідно договору від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018.

Позивачем не надано наряд на виконання послуг на кожну земельну ділянку, де вказана детальна інформація щодо послуг, яка необхідна для належного виконання ТОВ «Милавица» умов договору з посіву соняшника.

У своєму клопотанні від 07 березня 2019 року представник позивача зазначив мовою оригіналу: для здійснення посівів насіння соняшнику ТОВ Любимівка придбало у ТОВ Агроресурс-А . На підтвердження вказаного посилається на видаткові накладні .

Згідно видаткових накладних №/03/00192, №/03/00190 від 14 березня 2019 року та №/03/00023 від 05 березня 2018 року поставка насіння соняшнику відбувалася на підставі договорів №311/Н від 19.02.2018 року та №2521/Н від 17.10.2017 року. Місцескладання м. Кіровоград.

З наданих видаткових накладних неможливо встановити осіб, які відвантажили та отримали насіння соняшнику, а також адресу складання вищезазначених видаткових накладних.

Позивачем надано видаткову накладну №71 від 28 березня 2018 року, в якій постачальником насіння соняшнику є ТОВ Ростагросвіт поставка насіння соняшнику відбувалася на підставі договору СО/2018/РС/08 від 19.12.2017 року.

З наданої видаткової накладної неможливо встановити адресу її складання.

До матеріалів справи не надано документів, які б свідчили про постачання насіння соняшнику Товариству з обмеженою відповідальністю Любимівка , яке в подальшому забезпечувало насінням ТОВ «Милавица» на виконання послуг по посіву соняшника на виконання умов договору від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018.

Крім того, не підтвердженим є також факт забезпечення добривами для посіву соняшника згідно договору від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018.

Суд також звернув увагу на те, що в ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних, відповідачем було встановлено, що контрагент ТОВ Милавица та його контрагенти по ланцюгу постачання товарів робіт послуг здійснювали придбання та реалізацію послуг робіт по посіву соняшнику по одній і тій же вартості без націнки, що свідчить про відсутність ділової мети та отримання економічної вигоди усіх підприємств, задіяних ТОВ Милавица у схемі постачання сільськогосподарських послуг, наданих позивачу. Окрім того, згідно умов договору від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018, в якому ТОВ Милавица є виконавцем зазначено, що виконавець за завданням замовника зобов`язаний особисто надавати останньому визначені договором послуги. Також наданими для перевірки документами не підтверджено списання дизельного палива ТОВ Любимівка для використання спеціалізованою сільськогосподарською технікою при посіві соняшнику, що передбачено умовами Договору про надання сільськогосподарських послуг від 19.04.2018 р. № 1904/1-2018 (відсутні акти списання палива). Позивач надав до матеріалів справи копії лімітно-забірних карток на одержання матеріальних цінностей, проте не надав обґрунтованих пояснень з приводу відсутності належного оформлення в бухгалтерському обліку витрат (списання) пального на час проведення перевірки у жовтні 2018 р.

Отже, підсумовуючи вищезазначене можна зробити висновок, що позивачем не надано суду підтвердження наявності погодження між позивачем та ТОВ Легіон-Охорона кількості автомобілів для охорони об`єктів, що передбачено п.2.1.1 Договору про надання охоронних послуг від 05.02.2018 № 0502/1; підтвердження повноважень (прав) позивача на володіння (користування) територіями (об`єктами), які підлягали охороні, що передбачено п.1.2. того ж договору; підтвердження розташування постів охорони, що повинно було бути визначене Виконавцем за підсумками обстеження об`єктів та документальне підтвердження здійснення такого обстеження. По взаємовідносинам позивача з ТОВ Милавица , суду не надано доказів забезпечення позивачем виконавця послуг добривами, насінням відповідно до п. 1.2. договору № 1904/1-2018 від 19.04.2018 р.; не надано наряди на виконання послуг на кожну земельну ділянку, із вказанням детальної інформації щодо послуг (норми внесення насіння та добри, глибина загортання насіння, площа земельної ділянки, її місцезнаходження та інша формація, що необхідна для виконання завдання замовника (п. 1.3. договору); докази, що послуги надавалися особисто виконавцем за договором як це передбачено в п.1.1. та п.2.1.1. Договору.

Дослідивши надані первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Легіон -Охорона та з ТОВ «Милавица» за травень 2018 р., суд приходить до висновку, що вони складені формально. Судом встановлено численні розбіжності в наданих документах та поясненнях представника позивача.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Суд також враховує норми «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надаючи оцінку доводам позивача про правомірність віднесення до складу податкового кредиту витрат господарських операцій з ТОВ «Легіон-Охорона та ТОВ Милавица за період, який перевірявся, суд зазначає, що на підтвердження здійснення оподатковуваних операцій позивачем надано первинні документи, які не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій

Суд вважає за необхідне зазначити, що позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, зокрема, про те, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованого умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 20.02.2018 р. у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 р. у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 р.

Досліджені в судовому засіданні документи у сукупності не свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Легіон-Охорона» за травень 2018 р., з ТОВ «Милавица» за травень 2018 р, на виконання яких вони складені. Вони є такими, що не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ «Любимівка» по взаємовідносинам з ТОВ «Легіон-Охорона» та ТОВ «Милавица» фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд виходить із того, що об`єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб`єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України до сфери податкового контролю віднесено контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач правомірно, на підставі отриманих від позивача документів дійшов висновків про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2018 р. на суму 868 388 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийнятими у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, , 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА" (код ЄДРПОУ 30718177, 52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вул. Садова, 2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв`язку з перебуванням судді О.М. Неклеса у відпустці та на семінарі, повний текст рішення складено та підписано 30 травня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса