Рішення

від 03.06.2019 по справі 120/1170/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2019 р. Справа № 120/1170/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Демитор Наталії володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Приватного підприємства Поділля Дар про стягнення податкового бору та накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 року Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства Поділля Дар про стягнення податкового бору та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 384176,90 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення. Також, враховуючи, що майно, яке б могло б бути джерелом погашення вказаної заборгованості, у відповідача відсутнє, позивач керуючись п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на рахунках ПП Поділля Дар у банках на суму податкового боргу.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження отримана відповідачем 18.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи

02.05.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що на даний час існує спір про наявність податкового боргу та результат цього спору безпосередньо може вплинути на прийняття рішення у даній справі. Вирішення вимоги щодо підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна у спірних правовідносинах об`єктивно неможливо до вирішення Верховним судом справи № 802/880/18-а. В зв`язку з чим просив зупинити провадження у справі до вирішення Верховним судом справи № 802/880/18-а за їх позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.

07.05.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому остання заперечує щодо зупинення провадження та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.

Так, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно вимог п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 384176,90 грн., з яких основний платіж - 265047 грн., штрафні санкції - 67276 грн., пеня- 51853,90 грн.

Головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Вінницькій області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено Акт № 2650/1415/36830926 від 22.11.2017 року, яким встановлено порушення, а саме заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у податковому звітному періоді на загальну суму 268104 грн. (травень 2017 року на суму 190212 грн., червень 2017 року на суму 78892 грн.), а також завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у податковому звітному періоді на загальну суму 32700 грн.

Вказана заборгованість виникла 26.12.2018 року внаслідок прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення №0000231415 від 11.01.2019 року, яке направлено на адресу відповідача, проте вказане податкове повідомлення-рішення залишилось без належного виконання.

Крім того, слід вказати, що платник податків скористався правом судового оскарження податкового повідомлення-рішення, на підставі яких, в дані справі податковий орган заявляє вимоги про стягнення боргу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року в адміністративній справі №802/880/18-а, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.01.2018 року № 0000241415 та №0000231415. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ПП Поділля Дар відмовлено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу і ухвалою КАС ВС від 22.02.2019 року відкрито касаційне провадження у справі №802/880/18-а.

Крім того, ухвалою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.02.2019 року відмолено в задоволені клопотання ПП "Поділля Дар" про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2018 року у справі № 802/880/18-а.

Сума податкового зобов`язання, визначена податковим органом, вважається узгодженою з дня закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання рішенням суду законної сили.

У такому разі, платник податків зобов`язаний самостійно погасити заборгованість, а також пеню та штрафні санкції, за їх наявності, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто, через 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, сума несплаченого грошового зобов`язання вважається податковим боргом. У зв`язку з чим, контролюючий орган надсилає (вручає) платникові податкову вимогу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, тобто не раніше 11-ого дня після набрання рішенням законної сили.

На виконання вказаної норми законодавства, податковим органом сформовано податкову вимогу №407-50 від 08.01.2019 року на суму 385276,901 грн. (а.с. 25), яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до податкового органу із відміткою поштового відділення зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 42 ПК України встановлено порядок листування з платником податків.

Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З огляду на вказані норми суд дійшов висновку, що податкова вимога № 407-50 від 08.01.2019 року вважаються врученою відповідачу.

Наявність у відповідача даного боргу також підтверджується довідкою податкового органу (а.с. 7), витягом з облікової картки платника податку (а.с. 19) та копією податкового повідомлення-рішення (а.с. 20).

Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.5 ст. 59 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що податковий борг відповідачем не сплачений, доказів на спростування викладеного суду не надано, суд приходить до висновку про наявність підстав для його стягнення.

Відповідно до положень п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент вирішення справи по суті відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 384176,90 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено. Так, листом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с. 18), службовою запискою (а.с. 16), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на не рухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №152160096 від 09.01.2019 року (а.с. 17), підтверджується факт відсутності у відповідача рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно із п. п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ПП Поділля Дар відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 384176,90 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов`язань перед бюджетом.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговають Приватне підприємство Поділля Дар кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 384176,90 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість гривень дев`яносто копійок).

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства Поділля Дар , що знаходяться на рахунках в установах банку, на суму податкового боргу 384176,90 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість гривень дев`яносто копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Відповідач: Приватне підприємство Поділля дар (пр-т. Юності, 14-А, кв. (офіс) 501, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36830926)

Рішення в повному обсязі складено 03.06.2019 року.

Суддя Демитор Наталія Володимирівна