Рішення

від 22.05.2019 по справі 260/1438/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/1438/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Резуненко О.А. ,

відповідача: представник - Крупа-Газуда М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіо-К звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 27 вересня 2018 року №0190821312 на збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 5953,25 грн. частково в сумі 2720,09 грн. (в тому числі: основний борг 1768,81 грн., штраф 442,20 грн. і пеня 509,08 грн.); 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 27 вересня 2018 року №0190831312 на збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 469,71 грн. частково в сумі 226,59 грн. (в тому числі: основний борг 147,40 грн., штраф 36,85 грн. і пеня 42,34 грн.); 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 28 вересня 2018 року №0006811404 на збільшення суми грошового зобов`язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2603218,11 грн. повністю. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної податкової перевірки контролюючим органом зроблено висновки про порушення ТОВ Сіо-К податкового законодавства та прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Проте підприємство не погоджується з такими висновками посадових осіб відповідача та як результат прийнятими рішення про збільшення податкових зобов`язань з огляду на їх безпідставність. Зокрема, вважає, що проведена компенсація працівникам за придбані товарно-матеріальні цінності у господарських цілях не може включатися до їх загального оподатковуваного доходу, оскільки такі кошти не є доходом. Також протиправним є нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД по контракту №01-СІО-К поставки товару від 05.01.2015 р., оскільки здійснено поза межами 6-місячного строку давності.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у засіданні суду 20 травня 2019 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та заперечення.

21 січня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.01.2019 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема вважає, що прийняті на підставі проведеної податкової перевірки податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на законодавчих вимогах, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають. Так, в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем на виконання зовнішньоекономічного контракту відвантажено на адресу іноземного покупця товар, загальною вартістю 304358113,10 грн. Однак валютна виручка за експортований товар зарахована на валютний рахунок з порушенням строків, встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", без отримання відповідного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. У зв`язку з чим позивачу нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки. Вважає безпідставними посилання позивача на порушення строків застосування пені, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки зазначена норма не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Стосовно включення до загального місячного оподатковуваного доходу найманих працівників суми коштів на відшкодування витрат, понесених такими на господарські потреби підприємства, вважає, що такі висновки посадових осіб контролюючого органу також відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки здійснені не за рахунок їх попередньої видачі під звіт.

01 лютого 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив б/н від 30.01.2019 р., відповідно до змісту якої вважає безпідставними твердження відповідача щодо строку давності для застосуванні пені, що визначений Податковим кодексом України, а саме, 1095 днів, оскільки пеня за своєю правовою природою спрямована на припинення правопорушення суб`єкта господарювання, що відповідає суті адміністративно-господарських санкцій. Враховуючи те, що всі наведені в додатку №1 порушення строків повернення валютної виручки були вже припинені в момент перевірки, а останнім можливим днем нарахування пені є 12.04.2017 р., в момент проведення перевірки вживати заходів, спрямованих на припинення правопорушення не було необхідності. Вважає, що сторони зовнішньоекономічного контракту вирішили питання шляхом досудових переговорів, а тому підстав нараховувати пеню не було.

13 лютого 2019 року представник відповідача подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заперечення б/н від 11.02.2019 р., в яких зазначає, що в спірних правовідносинах має місце валютне правопорушення, яке в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті підпадає під регулювання п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1.1 ст. 19 Податкового кодексу України, а в частині застосування штрафних санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності - п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. Тому вважає безпідставними посилання представника позивача на норми Господарського кодексу України, оскільки пеня, нарахована за порушення розрахунків в іноземній валюті, не є порушенням господарської діяльності, а тому, відповідно, не є предметом правового регулювання цього кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській (далі - ГУ ДФС У Закарпатській області) у період з 30 липня 2018 року по 10 вересня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К (далі - ТОВ Сіо-К ) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт №981/07-16/14-01/22101670 від 14.09.2018 р. (арк. спр. 18 - 127, т. 1).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, в тому числі, наступні порушення ТОВ Сіо-К податкового та валютного законодавства:

- пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 173.3 ст. 173, п. 176.2 ст. 176, пп. 170.9.1, пп. 170.9.2, пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (у редакції, станом на 31.12.2016 р.), внаслідок чого перевіркою встановлено не утримання і не сплату до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в загальній сумі 3787,04 грн., в тому числі за травень 2016 р. в сумі 3269,00 грн. та за вересень 2016 р. в сумі 518,04 грн.;

- п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.11, пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 173.3 ст. 173, п. 176.2 ст. 176, п. 170.9.2, пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 пп. 1.2 - 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, станом на 31.12.2016 р.), внаслідок чого перевіркою встановлено не утримання і не сплату до бюджету військового збору в загальній сумі 298,53 грн., в тому числі за травень 2016 р. в сумі 255,36 грн. та за вересень 2016 р. в сумі 43,17 грн.;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, а саме неповернення валютної виручки в законодавчо встановлені терміни.

За результатами проведеної податкової перевірки у зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0190821312 від 27.09.2018 р., яким за порушення пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 173.3 ст. 173, п. 176.2 ст. 176, пп. 170.9.1, пп. 170.9.2, пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України ТОВ Сіо-К збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5953,25 грн., в тому числі 3787,04 грн. за основним платежем, 1076,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 1089,94 грн. пені (арк. спр. 15, т. 1);

- №0190831312 від 27.09.2018 р., яким за порушення п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.11, пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 173.3 ст. 173, п. 176.2 ст. 176, п. 170.9.2, пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 пп. 1.2 - 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ Сіо-К збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 469,71 грн., в тому числі 298,53 грн. за основним платежем, 85,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 85,75 грн. пені (арк. спр. 16, т. 1);

- №0006811404 від 28.09.2018 р., яким за порушення ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до ТОВ Сіо-К застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 2603218,11 грн. (арк. спр. 17, т. 1).

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами проведеної перевірки, ТОВ Сіо-К скористалося правом на їх адміністративне оскарження. Однак рішенням Державної фіскальної служби України №39646/6/99-99-11-04-02-25 від 07.12.2018 р. податкові повідомлення-рішення №0190821312 від 27.09.2018 р., №0190831312 від 27.09.2018 р. та №0006811404 від 28.09.2018 р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 12 травня 2016 року Телеско Леонардо (директор ТОВ Сіо-К ) за рахунок власних коштів придбано набір інструментів та молоток, загальною вартістю 6948,70 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією №237785 (зворот арк. спр. 193, т. 1). В подальшому Телеско Леонардо складено звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №120 від 12.05.2016 р., затверджений керівником та бухгалтером підприємства (арк. спр. 193, т. 1). Видатковим касовим ордером №160 від 13 травня 2016 року Телеско Леонардо на підставі авансового звіту №120 від 12.05.2016 р. видано 6948,70 грн. (арк. спр. 192, т. 1).

Окрім того, 29 вересня 2016 року Стеванато Анжеліно (експерт з виробничих питань ТОВ Сіо-К ) за рахунок власних коштів придбав насос, бак для насоса та шланг, загальною вартістю 2878,00 грн., що підтверджується накладною №29 (зворот арк. спр. 195, т. 1). В результаті чого Стеванато Анжеліно складено звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №303 від 29.09.2016 р., затверджений керівником та головним бухгалтером підприємства (арк. спр. 195, т. 1). Видатковим касовим ордером №392 від 30 вересня 2016 року Стеванато Анжеліно на підставі авансового звіту №303 від 29.09.2016 р. видано 2878,00 грн. (арк. спр. 194, т. 1).

У зв`язку з тим, що фізичними особами-найманими працівниками придбання товарів здійснювалося не за рахунок попередньо виданих юридичною особою - роботодавцем коштів під звіт, а за рахунок власних коштів, контролюючий орган дійшов висновку, що такі кошти повинні включатися до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Разом з тим, суд вважає помилковими такі висновки ГУ ДФС у Закарпатській області з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Згідно пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується нормами розділу ІV ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Норми пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачали, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Однак, відповідно до пп. 165.1.11. п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Пп. б пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме, під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до пп. б пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Таким чином, визначальною умовою для віднесення коштів, отриманих платником податку під звіт, до складу його загального оподатковуваного доходу є факт надмірного використання коштів .

Поряд з цим, суд зазначає, що норми ПК України не забороняють працівникам здійснювати придбання товарно-матеріальних цінностей для господарських потреб за власний рахунок з подальшою компенсацією таких витрат роботодавцем. Необхідною умовою для проведення такого відшкодування, відповідно до положень податкового законодавства, є подання протягом 5 днів звіту встановленої форми.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що з метою отримання компенсації понесених витрат працівниками у строки, встановлені пп. б пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, було подано звіт за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 р. №841. Доцільність та обґрунтованість здійснених працівником витрат у зазначених розмірах була підтверджена керівником підприємства шляхом затвердження поданих звітів. Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача, а також правильність відображення таких витрат в бухгалтерському обліку контролюючим органом не заперечується.

Тому, враховуючи викладене, у разі дотримання вищенаведених вимог щодо підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених працівником витрат у зв`язку з виконанням дорученої йому роботи (трудової функції), суд вважає, що виплачена сума компенсації за придбані товари (роботи, послуги) за рахунок власних коштів на користь роботодавця не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0190821312 та №0190831312 від 27.09.2018 р. в частині збільшення суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2720,09 грн. та з військового збору на 226,59 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0006811404 від 28.09.2018 р. суд зазначає наступне.

05 січня 2015 року між ТОВ Сіо-К (постачальник) та компанією Піароттолегно С.п.А (покупець) було укладено договір поставки товару №01-СІО-К, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві матеріальні цінності, а саме, пиломатеріали букові, пиломатеріали дубові та пиломатеріали ясеневі (обрізні, необрізні та напівобрізні); дрова паливні твердолистяних порід/букові/необроблені, довжина 33 см, товщина 8-16 см, більше 16 см розколоті; щит меблевий дубовий та буковий 1, 2, 3-го сорту, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього відповідну суму (арк. спр. 226 - 228, т. 1).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, моментом переходу права власності на товар, що є предметом цього договору, від постачальника до покупця є момент замитнення даного товару в пункті митного контролю, та відліковується з дати оформлення вантажно-митної декларації.

П. 3.1 укладеного між сторонами договору визначено, що покупець сплачує на банківських рахунок постачальника вартість поставлених товарів, визначену відповідно до п. 1.4 договору, не пізніше ніж через 15 днів після поставки товарів.

Згідно п. 7.1 вказаного договору встановлено, що будь-які спори, що виникають з приводу цього договору, вирішуються шляхом переговорів. Якщо шляхом переговорів сторони не дійдуть згоди протягом 20 днів від моменту переговорів, то усі спори, що виникатимуть у процесі виконання даного договору, буде вирішувати відповідний суд за місцезнаходженням постачальника (п. 7.2 договору).

Договори аналогічного змісту були укладені між вищезазначеними сторонами також 05 січня 2016 року (арк. спр. 230 - 232, т. 1) та 05 січня 2017 року (арк. спр. 234 - 236, т. 1).

На виконання умов вищевказаних договорів за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. ТОВ Сіо-К було поставлено компанії Піароттолегно С.п.А товар, загальною вартістю 10214345,46 євро.

Під час проведення перевірки дотримання ТОВ Сіо-К вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій посадові особи відповідача дійшли висновку про несвоєчасне зарахування валютної виручки на поточний рахунок резидента при виконанні зовнішньоекономічного контракту за переліком, наведеним в додатку 3 до акту перевірки, оскільки позивач не отримував висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією та не зверталось до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті.

Ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 р. (далі - Закон) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст. 4 Закону порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Дійсно, законодавець положеннями ч. 4 ст. 2 Закону надав право Національному банку України встановлювати інші строки ніж ті, що встановлені цим Законом, але такі можливості НБУ обмежені строком в шість місяців, що свідчить про необхідність використання цього повноваження, як виключної міри, на період фінансової стабілізації.

Постановою №270 від 12.05.2014 р. Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті Національний банк України використав право, надане ст. 1 Закону, та установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. П. 7 вказаної постанови передбачено, що така набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Разом з тим, в подальшому своїми рішеннями Національний банк України продовжував строк дії обмежень, передбачених ст.1 Закону, в тому числі, Постановою №758 від 01.12.2014 р. - до 90 днів з 03.12.2014 р. до 03.03.2015 р., Постановою №160 від 03.03.2015 р. - до 90 днів з 04.03.2015 р. до 03.06.2015 р., Постановою №354 від 03.06.2015 р. - до 90 днів з 04.06.2015 р. до 03.09.2015 р., Постановою №581 від 03.09.2015 р. - до 90 днів з 04.09.2015 р. до 04.12.2015 р., Постановою №863 від 04.12.2015 р. - до 90 днів з 05.12.2015 р. до 04.03.2016 р., Постановою №140 від 03.03.2016 р. - до 90 днів з 05.03.2016 р. до 08.06.2016 р., Постановою №342 від 07.06.2016 р. - до 120 днів з 09.06.2016 р. до 14.09.2016 р., Постановою 14.09.2016 р. № 386 - до 120 днів з 15.09.2016 р. до 15.12.2016 р., Постановою від 13.12.2016 р. №410 - до 120 днів з 16.12.2016 р. до 16.06.2017 р.

Вказані обмеження скасовані постановою Національного банку України №41 від 25.05.2017 р.

Таким чином, Національним банком України безперервно обмежені строки, передбачені ст. 1 Закону до 90 та 120 днів протягом більше ніж двох років, що суперечить нормі цього Закону, яка встановлює строк 180 днів та не передбачає можливість обмеження цього строку більше ніж на шість місяців.

Норми ст. 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність декларують застосування суб`єктами господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі, принципу верховенства закону, який полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Ст. 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність забороняє втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що податковий орган при застосуванні до суб`єктів господарювання пені має керуватися граничними строками, передбаченими Законом, а не Постановами НБУ, якими фактично змінена норма Закону на 2 роки.

Судом досліджено строки проведення розрахунків між ТОВ Сіо-К та компанією Піароттолегно С.п.А за укладеними договорами поставки товарів та встановлено, що такі проведені в межах строку, передбаченого ст. 1 Закону. У зв`язку з чим суд вважає, що позивач не був зобов`язаний отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що контролюючим органом безпідставно нараховано пеню ТОВ Сіо-К за порушення строків повернення валютної виручки, а тому податкове повідомлення-рішення №0006811404 від 28.09.2018 р. підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ Сіо-К задовольнити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К (місцезнаходження: вул. Фізкультурна, буд. 11а, смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ -22101670) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 27 вересня 2018 року №0190821312 в частині збільшення суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2720,09 грн. (в тому числі, 1768,81 грн. основного зобов`язання, 442,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і 509,08 грн. пені).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 27 вересня 2018 року №0190831312 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 226,59 грн. (в тому числі, 147,40 грн. основного зобов`язання, 36,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і 42,34 грн. пені).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 28 вересня 2018 року №0006811404, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2603218,11 грн.

5. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К (місцезнаходження: вул. Фізкультурна, буд. 11а, смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ - 22101670) за рахунок бюджетних асигнувань 39092 грн. 48 коп. (Тридцять дев`ять тисяч дев`яносто дві грн. 48 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2019 року .

СуддяР.О. Ващилін