Рішення

від 20.05.2019 по справі 280/1530/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 року Справа № 280/1530/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Дарія до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Дарія (далі - позивач, ПП Дарія ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року виправлено описку в ухвалі суду від 25 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 11 по 21 лютого 2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. За результати перевірки уповноваженим представником відповідача Данілевською Галиною Володимирівною складено акт № ЗП627/315/АВ, де в розділі Опис виявлених порушень вказано про допуск особи до виконання робіт без трудового договору. Вказує, що 14 березня 2019 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС у розмірі 125190,00 грн. на ПП Дарія . Позивач з результатами інспекційного відвідування та штрафними санкція не погодився, оскільки висновки контролюючого органу побудовані на припущеннях та зазначив, що підприємство має всі документи на підтвердження факту укладання угоди цивільно-правового характеру, а також проведення розрахунків з особами за виконані роботи відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

20 травня 2019 року від представника позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві на адміністративний позов від 03 травня 2019 року (вх. №17586) посилається на те, що підставою для проведення перевірки позивача стала заява фізичної особи 28 січня 2019 року (зареєстрована за №З-79), у зв`язку із чим управлінням видано наказ про проведення інспекційного відвідування ПП Дарія . Так, за результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування, відповідно до якого встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи особи без укладання трудового договору. 14 березня 2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі вищевказаного акту винесено постанову про накладення штрафу в№ ЗП627/315/АВ/П/ТД/-1ФС в розмірі 125190,00 грн. за порушення абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Відповідач зазначає, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідача 20 травня 2019 року також подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечила.

13 травня 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№19045) в якому зазначає, що підставою для накладення штрафних санкцій стало припущення відповідача щодо допущення особи до виконання роботи без укладання трудового договору, оскільки фізична особа на підставі договору підряду взяла на себе зобов`язання виконати на власний ризик наступні види робіт: експедирування, вантажоперевезення, ремонт транспортних засобів, тобто став підрядником відповідно до загальних цивільних положень договору підряду. З огляду на зазначене, просить позовні вимог задовольнити.

Крім того, представником позивача на підтвердження власної правової позиції були подані судові рішення у відповідній сфері правовідносин, у тому числі постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Дарія (код 25481681) зареєстровано 23 квітня 1998 року за місцезнаходженням: 70454, Запорізька область, Запорізький район, смт . Малокатеринівка , вул. Хортицька , буд. 12-Б , про що свідчать Виписка та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

04 лютого 2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 263 про проведення інспекційного відвідування ПП Дарія з питань додержання законодавства про працю у термін до 21 лютого 2019 року. На підставі наказу оформлено направлення від 04 лютого 2019 року № 155 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: - порядок оформлення трудових відносин; - дотримання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати на рівні не нижчому від розміру мінімальної заробітної плати; - строки виплати заробітної плати; - обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівниками і видати йому трудову книжку; - виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За результатами перевірки позивача з 20 лютого 2019 року по 21 лютого 2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21 лютого 2019 року № ЗП627/315/АВ, який містить детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну норму законодавства, зокрема:

- порушення частини 3 статті 24 КЗпП України: Під час заходу контролю встановлено, що в ПП ДАРІЯ у період з 01.08.2018 по 30.11.2018 року ОСОБА_1 було допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: працівник ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання виконати роботи з експедитування, вантажоперевезення, ремонту транспортних засобів. Зазначені дії є процесом праці, не вказується кінцевий результат виконання робіт, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, не мають на мені досягнення кінцевого результату.

Вищевказана особа (ОСОБА_2) виконував трудові функції, які передбачають виконання робіт за посадами (професіями): експедитор транспортний , водій автотранспортних засобів , слюсар з ремонту колісних транспортних засобів . Дані професії передбачені Класифікатором професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами). Зазначені роботи свідчать про процес праці, що притаманне трудовим відносинам.

Винагорода ОСОБА_2 за виконані роботи виплачується згідно акту приймання-передачі робіт до 20 числа наступного місяця, за який виплачується винагорода. Конкретні суми за певний обсяг виконаних робіт - відсутні. Тобто, оплата здійснюється за з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовим договором та притаманні трудовим відносинам.

Для виконання зазначених робіт підприємство забезпечує працівника ОСОБА_2 необхідним обладнанням, інструментом та матеріалами, як це передбачено статтею 29 КЗПП України та притаманне трудовим відносинам.

Працівник ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо повної матеріальної відповідальності за: - збереження наданих йому Замовником матеріальних цінностей; якісне використання підрядних робіт; - відшкодування роботодавцю шкоди, заподіяної з вини працівника (що притаманно статті 130, 134 КЗпП України). Крім того, зазначена особа прийняла на себе відповідальність за схоронність матеріальних цінностей та дбайливе ставлення до майна власника, переданого йому Замовником для виконання робіт (яке передбачено статтею 139 КЗпП України).

Відповідальність, яку покладено на вищезазначену особу, притаманне трудовим відносинам.

Посадовими особами ПП ДАРІЯ надано для ознайомлення договір підряду від 02.08.2018 № 14/08/2018-В, укладений із ОСОБА_2 , як Виконавцем та ПП ДАРІЯ як Замовником.

Враховуючи вищевикладене, характер робіт, виконуваних зазначеною особою вказує на використання найманої праці на умовах трудового договору та в порушення частини 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір (оформлений наказом) із ОСОБА_2 не укладався, повідомлення до органів фіскальної служби не подавався.

У зв`язку з вищенаведеними порушеннями ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено припис про усунення виявлених порушень від 21 лютого 2019 року №ЗП627/315/АВ/П. Винесення припису від 21 лютого 2019 року №ЗП627/315/АВ/П не є предметом спору у справі, що розглядається.

Вказаний акт та припис були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується фіскальним чеком від 22 лютого 2019 року (ПН 215600426655; ідентифікатор міжнародного поштового відправлення - 6909500326000).

01 березня 2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗП627/315/АВ/П/ТД/ІП.

На підставі прийнятого рішення 06 березня 2019 року листом №08/03.4-06/2108 повідомлено директора ПП Дарія про розгляд справи 14 березня 2019 року о 15:30 год. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком від 07 березня 2019 року (ПН 215600426655; ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6909500318872).

14 березня 2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі акта інспекційного відвідування від 21 лютого 2019 року №ЗП627/315/АВ, винесено постанову про накладення штрафу від 14 березня 2019 року №ЗП627/315/АВ/П/ТД-1ФС в розмірі 125190,00 грн. за порушення абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Позивачем надано до суду копію договору підряду № 14/08/2018-В, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, та акт приймання-передачі до цього договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно ст. 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп. 4 п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно пп. 1 п. 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. 20 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Стосовно висновків відповідача про порушення ПП Дарія вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 далі - КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1-3 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови :акти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначає відповідач, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правові: договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямовано на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується планам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її власний ризик.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, в якій не просто встановлений факт трудових відносин, а здійснено розмежування трудових відносин від цивільних. Наведені правові висновки суду надають теоретичним напрацюванням у цій сфері статусу офіційних і обов`язкових.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що гр. ОСОБА_2 на підставі договору підряду № 14/08/2018-В від 01 серпня 2018 року взяв на себе зобов`язання виконати на свій власний ризик наступні види робіт: експедирування, вантажоперевезення, ремонт транспортних засобів, тобто став підрядником відповідно до загальних цивільних положень договору підряду, а ПП Дарія виступала замовником таких робіт. Згідно з п. 3.2 договору, відповідальність за безпечне виконання робіт, дотримання правил охорони праці і пожежної безпеки несе підрядник ОСОБА_2 . Замовник має відповідно до п. 3.3 виплатити підряднику винагороду, яка оподатковується в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 1,2 договору підрядник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства та самостійно організовував свою роботу і виконував її на власний ризик.

Строк дії вказаного договору був визначений у п. 1.3 і тривав до 31 грудня 2018 року включно. Протягом вказаного періоду ОСОБА_2 двічі виконував роботи, передбачені цивільно-правовою угодою, що підтверджується актами приймання-прийому робіт від 31 серпня 2018 року та від 30 листопада 2018 року, наявними у матеріалах справи.

На думку суду, договір підряду № 14/08/2018-В від 01 серпня 2018 року з ОСОБА_2 не містить ознак трудових договорів.

Крім того, суд звертає угвагу, що ПП Дарія згідно з положеннями п. 10 ст. 1 та ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), є страхувальником та платником єдиного внеску у відношенні осіб, що працюють не тільки за трудовими договорами, але і за цивільно-правовими договорами, що прямо зазначено у цих нормах.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини. В обох випадках до податкового органу подається звіт 1-ДФ, але з відповідними примітками щодо джерел походження доходу фізичної особи, що в свою чергу підтверджує, що наявність обліку у податкового агента не є доказом існування трудових відносин.

Таким чином, укладення окремого договору на виконання певної роботи, тобто, укладення цивільно-правової угоди, що регламентуються главою 16 Цивільного кодексу України, не суперечить діючому законодавству, так як в даному випадку, законодавець наділяє керівника (власника) підприємства правом вибору на укладення трудового договору з працівником відповідно до КЗпП України чи укладення цивільно-правової угоди на виконання певної роботи відповідно до ст. 208 ЦК України.

Отже, укладення позивачем окремих цивільно-правових договорів з фізичною особою Зюбіним О . С. , зокрема, договорів про надання відповідних послуг не заборонено чинним законодавством України, а тому, суд приходить до висновку, що постанова ГУ Держпраці у Запорізькій області № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 125190,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає до скасуванню.

Згідно зі ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Стосовно твердження позивача про наявність преюдиції обставин, встановлених Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 826/8917/17, а саме в частині визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", по відношенню до досліджуваних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд з`ясував, що 14 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову по справі № 826/8917/17, якою визнав нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Поряд із цим, дане судове рішення набрало законної сили лише 14 травня 2019 року, тобто після спливу більше ніж двох місяців з дня прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 826/8917/17 жодним чином не змінює правового регулювання спірних правовідносин на момент виникнення останніх. Отже, здійснення інспекційного відвідування було правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Держпраці у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені, а саме: судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Дарія (70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 12-Б; код ЄДРПОУ 25481681) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25; код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року про накладення на Приватне підприємство Дарія штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області на користь Приватного підприємства Дарія судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 (одна тисяча двадцять одна) гривня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 травня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко