Постанова

від 07.10.2019 по справі 280/1530/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1530/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 р. в адміністративній справі №280/1530/19 за позовом Приватного підприємства "Дарія" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Дарія звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року про накладення на Приватне підприємство Дарія штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляціну скаргу.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Приватне підприємство Дарія (код 25481681) зареєстровано 23 квітня 1998 року за місцезнаходженням: 70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 12-Б.

04 лютого 2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 263 про проведення інспекційного відвідування ПП Дарія з питань додержання законодавства про працю у термін до 21 лютого 2019 року.

На підставі наказу оформлено направлення від 04 лютого 2019 року № 155 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено:

- порядок оформлення трудових відносин;

- дотримання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати на рівні не нижчому від розміру мінімальної заробітної плати;

- строки виплати заробітної плати;

- обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівниками і видати йому трудову книжку;

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За результатами перевірки позивача з 20 лютого 2019 року по 21 лютого 2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21 лютого 2019 року № ЗП627/315/АВ, відповідно до висновків якого встановлено використання найманої праці на умовах трудового договору та порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, що виразилось у неукладені трудового договору (оформлений наказом) із ОСОБА_1 , та неподання повідомлення до органів фіскальної служби щодо укладення трудового договору з працівником.

ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено припис про усунення виявлених порушень від 21 лютого 2019 року №ЗП627/315/АВ/П.

14 березня 2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі акта інспекційного відвідування від 21 лютого 2019 року №ЗП627/315/АВ, винесено постанову про накладення штрафу від 14 березня 2019 року №ЗП627/315/АВ/П/ТД-1ФС в розмірі 125190,00 грн. за порушення абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем трудового законодавства, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Так, статтею 265 КЗпП передбачено застосування фінансової санкції (штрафу) як вид відповідальності за порушення трудового законодавства.

Штраф нараховується за результатами перевірки органу Держпраці суб`єкта господарювання або роботодавця, якщо під час проведення такої перевірки встановлено ознаку порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. Порядок проведення планових та позапланових перевірок органами Держпраці затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017 р. №295.

При цьому приписи ст. 265 КЗпП не передбачають строкiв давностi для притягнення суб`єктiв господарювання до фінансової вiдповiдальностi, а також будь-яких спеціальних виключень в тому, що стосується притягнення до відповідальності за скоєння фізичною особою-підприємцем, який є роботодавцем, правопорушення, передбаченого цією нормою.

Підставою для застосування даного виду відповідальності відповідно до частини другої вказаної статті КЗпП визначено факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Штраф за вказаний вид порушення передбачено у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями, не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України, та накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, під час інспекційного відвідування встановлено, що між ПП Дар`я та ОСОБА_1 було укладено договір підряду № 14/08/2018-В від 01 серпня 2018 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання виконати на свій власний ризик наступні види робіт: експедирування, вантажоперевезення, ремонт транспортних засобів, тобто став підрядником відповідно до загальних цивільних положень договору підряду, а ПП Дарія виступала замовником таких робіт. Згідно з п. 3.2 договору, відповідальність за безпечне виконання робіт, дотримання правил охорони праці і пожежної безпеки несе підрядник ОСОБА_1 .

Замовник має відповідно до п. 3.3 виплатити підряднику винагороду, яка оподатковується в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства та самостійно організовував свою роботу і виконував її на власний ризик. Строк дії вказаного договору був визначений у п. 1.3 і тривав до 31 грудня 2018 року включно.

Протягом вказаного періоду ОСОБА_1 двічі виконував роботи, передбачені цивільно-правовою угодою, що підтверджується актами приймання-прийому робіт від 31 серпня 2018 року та від 30 листопада 2018 року, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір підряду № 14/08/2018-В від 01 серпня 2018 року, укладений з ОСОБА_1 не містить ознак трудового договору .

Крім того, суд звертає увагу, що ПП Дарія згідно з положеннями п. 10 ст. 1 та ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), є страхувальником та платником єдиного внеску у відношенні осіб, що працюють не тільки за трудовими договорами, але і за цивільно-правовими договорами, що прямо зазначено у цих нормах.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини. В обох випадках до податкового органу подається звіт 1-ДФ, але з відповідними примітками щодо джерел походження доходу фізичної особи, що в свою чергу підтверджує, що наявність обліку у податкового агента не є доказом існування трудових відносин.

Таким чином, укладення окремого договору на виконання певної роботи, тобто, укладення цивільно-правової угоди, що регламентуються главою 16 Цивільного кодексу України, не суперечить діючому законодавству, так як в даному випадку, законодавець наділяє керівника (власника) підприємства правом вибору на укладення трудового договору з працівником відповідно до КЗпП України чи укладення цивільно-правової угоди на виконання певної роботи відповідно до ст. 208 ЦК України.

Отже, укладення позивачем окремих цивільно-правових договорів з фізичною особою ОСОБА_1 , зокрема, договорів про надання відповідних послуг не заборонено чинним законодавством України, а тому, суд приходить до висновку, що постанова ГУ Держпраці у Запорізькій області № ЗП627/315/АВ/П/ТД - 1 ФС від 14 березня 2019 року щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 125190,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу, а відповідно, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 р. в адміністративній справі №280/1530/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко