Ухвала

від 31.05.2019 по справі 640/9454/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження за заявою

31 травня 2019 року справа №640/9454/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко В.А., розглянувши заяву і додані до неї матеріали у справі

за заявоюГоловного управління ДФС у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промпартнер" пропідтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків В С Т А Н О В И В:

31 травня 2019 року о 09 год. 47 хв. (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - заявник, ГУ ДФС) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпартнер" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "Промпартнер"), в якому просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Пункт 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Таким чином, розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів якщо суд не встановить наявності спору про право.

На думку суду, спір про право має місце в усіх випадках, коли з наявних матеріалів вбачається, що платник податків, у відношенні до якого подану заяву, заперечує правомірність дій та рішень органу доходів і зборів, які слугують підставою для звернення до суду.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює критеріїв для оцінки незгоди платника податків для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №808/1030/17 та від 20 травня 2019 року №808/610/17.

Наявні у справі матеріали свідчать, що підставою для звернення ГУ ДФС із заявою є відмова відповідача допустити працівника ГУ ДФС до перевірки, призначеної на підставі наказу ГУ ДФС від 24 травня 2019 року №6809 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промпартнер" (код 38883156)", що зафіксовано актом про недопуск до перевірки від 29 травня 2019 року.

Разом з тим, із доданих до заяви документів вбачається, що представник ТОВ "Промпартнер" - Куракін Ю.В. на акті про недопуск до перевірки від 29 травня 2019 року вказав про незаконність наказу про проведення перевірки, оскільки він прийнятий із порушенням статті 78 Податкового кодексу України, та про намір його оскарження до суду.

Крім того, суд встановив, що відповідач оскаржив наказ про проведення перевірки до Окружного адміністративного суду міста Києва і що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року відкрито провадження у справі №640/9370/19 за позовом ТОВ "Промпартнер" до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування наказу в порядку спрощеного провадження, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних позову та ухвали.

Суд вважає, що факт оскарження наказу, за яким відповідач відмовив у допуску до проведення перевірки, що зумовило звернення контролюючого органу із заявою у цій справі, беззаперечно вказує на наявність спору про право у спірних правовідносинах в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість розглянути заяву ГУ ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Така позиція також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 березня 2019 року №808/2974/17 та від 20 травня 2019 року №808/610/17.

При цьому, доводи ГУ ДФС про відсутність спору про право у зв`язку із тим, що ТОВ "Промпартнер" не висловило незгоду з рішенням про застосування адміністративного арешту майна шляхом вчинення необхідних дій для відновлення порушеного права, є безпідставними, оскільки оскарження ТОВ "Промпартнер" до суду наказу про проведення перевірки, не допуск до якої слугував підставою для прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна, свідчить про наявність між контролюючим органом та підприємством спору про право в частині підстав для застосування до підприємства адміністративного арешту майна, про підтвердження якого контролюючий орган звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою ГУ ДФС до ТОВ "Промпартнер" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Одночасно суд роз`яснює заявникові, що відповідно до частини п`ятої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно з частиною шостою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

Суддя В.А. Кузьменко