Постанова

від 03.09.2019 по справі 640/9454/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9454/19 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М .

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2019 у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

ГУ ДФС у м. Києві звернулось до суду першої інстанції з заявою, в якій просило:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер , застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2019 відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України прийнято наказ № 6809 від 24.05.2019 про проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Промпартнер з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ПАТ Райффайзен Банк Аваль (код 14305909) за квітень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.

За наслідком виходу для проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Промпартнер Куракін Ю.В. не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт від 29.05.2019 про недопуск до проведення документальної позапланової перевірки.

Разом з тим, із доданих до заяви документів вбачається, що представник ТОВ Промпартнер Куракін Ю.В. на акті про недопуск до перевірки від 29.05.2019 вказав про незаконність наказу про проведення перевірки, оскільки він прийнятий із порушенням ст. 78 Податкового кодексу України, та про намір його оскарження до суду.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач оскаржив наказ про проведення перевірки до Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2019 відкрито провадження у справі № 640/9370/19 за позовом ТОВ Промпартнер до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу в порядку спрощеного провадження.

У зв`язку з відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Промпартнер , на підставі звернення управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування адміністративного арешту майна платника податків, начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято рішення від 30.05.2019 № 101407 про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків ТОВ Промпартнер .

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Промпартнер , Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до суду із відповідною заявою.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що факт оскарження наказу, за яким відповідач відмовив у допуску до проведення перевірки, що зумовило звернення контролюючого органу із заявою у цій справі, беззаперечно вказує на наявність спору про право у спірних правовідносинах в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість розглянути заяву ГУ ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства, оскільки фактично обмежив право позивача на захист своїх прав у судовому порядку, що є підставою для її скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

З матеріалів справи вбачається, що до звернення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Промпартнер , останнім було подано до суду позов до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.04.2019 № 6809 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промпартнер та ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019 відкрито провадження у справі № 640/9370/19 за позовом ТОВ Промпартнер до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу в порядку спрощеного провадження.

З огляду на те, що ТОВ Промпартнер оскаржило наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.04.2019 № 6809, який став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у ст.283 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підстав заяви такого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 813/1573/18, від 26.02.2019 у справі № 640/20138/18 та від 19.03.2019 у справі № 808/2674/17,

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Посилання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 804/19780/14, в якій, зокрема зазначено, що помилковою є позиція відносно того, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право та оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки у зазначеній справі оскаржувався наказ про проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження, а у даній справі відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тобто оскарження відбулось в судовому порядку, а тому має розумітись як спір про право.

Більш того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/3469/17, зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 09.09.2019.