Постанова

від 28.05.2019 по справі 1640/2402/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 р.Справа № 1640/2402/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.11.18 року по справі № 1640/2402/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області , Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області, в якому (уточнивши позовні вимоги) просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №32658-13 від 30.06.2016, №76617-15 від 31.08.2015, №120534-1306 від 17.06.2017, № 292691-1306-1612 від 29.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про відсутність у нього обов`язку по сплаті земельного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб, оскільки ним не укладався договір оренди земельної ділянки з Карлівською міською радою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФСУ України в Полтавській області №106923-1303-1601 від 02.04.2018 та №40060-13 від 05.03.2018.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФСУ України в Полтавській області №106923-1303-1601 від 02.04.2018 та №40060-13 від 05.03.2018.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області №32658-13 від 30.06.2016, №76617-15 від 31.08.2015 та ГУ ДФС України в Полтавській області №120534-1306 від 17.06.2017, № 292691-1306-1612 від 29.05.2018.

Відповідачі, Головне управління ДФС у Полтавській області, Карлівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачі посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги відпоівдачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Карлівською об`єднаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015 №76617-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1438,93 грн та від 30.06.2016 №32658-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 2061,99 грн.

Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.06.2017 №120534-1306, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 6557,12 грн та від 29.05.2018 №292691-1306-1612, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 6557,12 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність договору оренди, який у відповідності до вимог статті 288 Податкового кодексу України є єдиною підставою для нарахування орендної плати за землю, позовні вимоги - є обгрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення). За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21.07.2011, зокрема, задоволено позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватного підприємства Полтавського БТІ "Інвентаризатор" про виділення частки з цілісного об`єкту нерухомості, що є у спільній частковій власності, в окрему одиницю задовольнити частково. Виділено ОСОБА_1 83/100 частин нерухомого майна позначеного в технічному паспорті літерою "А-2", що знаходиться в АДРЕСА_1, як окремий об`єкт нерухомого майна, що становить окрему одиницю, без порушення його цільового призначення з одночасним відкриттям нового реєстрового номеру, загальною площею 373,6 м. кв.

Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 21.02.2013 адміністративний позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Карлівську міську раду винести на розгляд сесії питання щодо виділення ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,446 га у користування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 14 липня 2014 року відмовлено у задоволенні позову Карлівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Тобто незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16), а також постанові від 13.03.2019 року (справа №808/8734/15).

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 1640/2402/18, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 1640/2402/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 03.06.2019 року