Постанова

від 27.05.2010 по справі 11/629

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2010 року 14:55 № 11/629

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Голод В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву

Третя особа Комунальне підприємство Київпастранс

про визнання акту недійсним

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву (далі ТУ Держгірпромнагляду, відповідач) про визнання недійсним акту про нещасний випадок з водієм автобусного парку № 3 Комунального підприємства Київпастранс`ОСОБА_2, затвердженого 18 липня 2007 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду в частині визнання ОСОБА_2 винним у нещасному випадку, що трапився з ним ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою суду від 20.01.2009 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, призначено попереднє судове засідання.

У судовому засіданні 09.07.2009 року ухвалено про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26 березня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Комунальне підприємство Київпастранс , закінчене підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач під час судового розгляду підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що після настання нещасного випадку, який трапився з чоловіком позивачки ОСОБА_2 відповідачем було затверджено Акт про нещасний випадок від 16.07.2007 р., пов`язаний з виробництвом, який містить необґрунтований висновок щодо настання нещасного випадку з вини ОСОБА_2 внаслідок невиконання ним вимог п. 2.3.1 Інструкції № 5 по охороні праці для вантажного автомобілю, затвердженої наказом директора Автобусного парку № 3 Комунального підприємства Київпастранс`від 11.08.2006 р. № 262.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що при складанні та затвердженні акту не було враховано, що при переведенні ОСОБА_2 водієм на автомобіль МАЗ відбулась зміна істотних умов його праці, не було проведено первинного інструктажу з питань охорони праці перед початком виконання завдання, а також не було перевірено виконання роботодавцем вимог ст. 13 Закону України Про охорону праці`щодо ознайомлення працівника ОСОБА_2 з діючими на підприємстві актами з охорони праці та забезпечення його ними, у тому числі й Інструкцією № 5 по охороні праці для водія вантажного автомобіля.

Відповідач у судове засідання під час судового розгляду не направив свого повноважного представника, разом з тим, подав заперечення на позовну заяву у письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи, та витребувані судом необхідні документи.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначав, що спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , проводилось комісією повно, об`єктивно і всебічно відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 (далі Порядок № 1112).

Крім того, представник відповідача стверджував, що потерпілий пройшов відповідний інструктаж, з ним проведено заняття з питань охорони праці та по наданню першої медичної допомоги. Також відповідач заперечував проти позовних вимог, вважаючи їх поданими до Територіального управління Держгірпромнагляду безпідставно, оскільки позивач не навела жодних доказів того, що саме діями цього управління порушені її права, свободи та інтереси.

Представник третьої особи також просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Ухвалою суду від 02.09.2009 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження було зупинено. Після проведення судової експертизи провадження у справі поновлено та продовжено її розгляд.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, працював водієм в автобусному парку № 3 Комунального підприємства Київпастранс . ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого він помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Автобусний парк № 3 є філією КП Київпастранс , як страхувальник зареєстроване 06.06.2001 року в Управлінні Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Києві за № 2604000006.

Зазначений нещасний випадок, що стався з водієм ОСОБА_2 вважається таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки стався з працівником під час виконання ним трудових обов`язків.

Наказом начальника ТУ Держгірпромнагляду від 14.06.2007 р. № 159-Р призначено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 . з водієм ОСОБА_2 на території автобусного парку № 3 Комунального підприємства Київпастранс .

Наказом від 26.06.2007 року № 159/1-Р продовжено термін спеціального розслідування нещасного випадку з ОСОБА_2 до отримання висновку від Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

18 липня 2007 року начальником ТУ Держгірпромнагляду затверджено Акт спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5), у якому зазначено про обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: відповідно до графіка роботи водіїв, затвердженого директором АТП № 3 на червень 2007 року водій ОСОБА_2 прибув на територію автобусного парку о 08 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2, пройшов інструктаж та отримав завдання на підготовку автомобіля МАЗ держ. номер НОМЕР_2 для роботи на лінії 14 червня 2007 року. Скарг на стан здоров`я та протипоказань у водія не було, після чого його було допущено до виконання робіт, про що було зроблено запис у відповідному журналі.

Із свідчень працівників, які були свідками нещасного випадку (начальник гаражу ОСОБА_3 , водіїв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), комісією встановлено, що в результаті самовільного некерованого руху з піднятою кабіною, проїхавши приблизно 10 метрів, автомобіль МАЗ 54323 державний номер НОМЕР_2 зіткнувся верхньою частиною кабіни із стоячим автобусом ЛАЗ 52523. В результаті зіткнення шток циліндра механізму підіймання кабіни, який встановлено з правої сторони автомобіля під кабіною, зігнувся та переламався приблизно по середині довжини, запобіжний упор-обмежувач під навантаженням зігнувся та зіскочив з упорного пальця, внаслідок чого сталося падіння кабіни на потерпілого.

Перед початком роботи водієм були вжиті заходи безпеки, а саме: під колеса автомобіля були встановлені упорні колодки, автомобіль був загальмований стоянковою гальмівною системою. Вжиті заходи невзмозі попередити самовільний рух автомобіля при працюючому двигуні та ввімкненій передачі, що підтверджувалось під час відновлення подій, що призвели до нещасного випадку, проведеного комісією.

Із висновку № 1700 від 18 червня 2007 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області встановлено, що система робочого гальма, система стоянкового гальма, рульове керування автомобіля та насос і циліндр підйому кабіни автомобіля МАЗ-54323 на момент огляду знаходились в працездатному стані, шток циліндра підйомника зруйнувався в момент зіткнення. У висновку комісії зазначено, що саме дії потерпілого працівника ОСОБА_2 призвели до нещасного випадку, а винних посадових осіб з боку адміністрації підприємства комісії не вбачає.

За результатами спеціального розслідування комісією складено акт по формі Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, у якому встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, а також названо причину нещасного випадку, як-то невиконання вимог п. 2.3.1 Інструкції № 5 по охороні праці для вантажного автомобіля, затвердженої наказом № 262 директора АП № 3 від 11.08.2006 р., а саме: в автомобілях, кабіни яких підіймаються, забороняється запускати двигун з піднятою кабіною, а також підіймати чи опускати кабіну з працюючим двигуном.

Згідно з п. 10 даного акту зафіксовано, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_2 .

Розглянувши спір по суті, проаналізувавши чинне законодавство та дослідивши всі подані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.

У статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності`від 23.09.1999 р. № 1105-XIV зазначається, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності`факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності визначає Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112.

Як передбачено у п.п. 40, 42 Порядку нещасні випадки із смертельними наслідками підлягають спеціальному розслідуванню, яке проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства.

Згідно з пунктом 46 Порядку спеціальна комісія зобов`язана:

обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові та усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівник підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

з`ясувати обставини і причини нещасного випадку;

визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, як представляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв`язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв`язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їх сімей особам, які представляють інтереси потерпілих) роз`яснення щодо їх прав у зв`язку з настанням нещасного випадку.

За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, передбачені пунктами 54 і 55 цього Порядку (частина перша пункту 51 Порядку).

Згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України бланку акта форми Н-1, в пункті 4 в обов`язковому порядку необхідно вказати про проведення навчання та інструктажу з охорони праці.

У п. 4 Акту про нещасний випадок від 18.07.2007 р. вказано, що з ОСОБА_2 проведено навчання та інструктаж з охорони праці:

навчання за професією чи роботою під час виконання якої стався нещасний випадок -03.07.2006 р.;

проведення інструктажу:

- вступного -01.08.1977 р.;

- первинного -01.08.1977 р.;

- повторного -28.05.2007 р.;

- цільового -ІНФОРМАЦІЯ_2.;

перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався

нещасний випадок (для робіт підвищеної небезпеки) -03.07.2006 р.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про охорону праці`працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Таким чином, за змістом статей 153, 159 - 161 Кодексу законів про працю, статей 17, 18 Закону "Про охорону праці", п. 8 Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141, обов`язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, а також обов`язок проведення технічного огляду транспортних засобів лежить на роботодавцеві.

Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за № 231/10511 (далі - Типове положення) встановлює порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності.

У п. 6.1. Типового положення зазначено, що працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий (п. 6.2. Типового положення).

Пункт 6.3. визначає , що вступний інструктаж проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

до початку трудового або професійного навчання;

перед виконанням кожного навчального завдання, пов`язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт (п. 6.4. Типового положення).

Відповідно до п. 6.5 Типового положення повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Згідно з п. 6.10. Типового положення, про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

З особової картки ОСОБА_2 та Графіку роботи водіїв автомобілів технічної допомоги по АТП № 3 на червень 2007 року вбачається, що чоловік позивачки був переведений ІНФОРМАЦІЯ_2. на автомобіль МАЗ, держ. номер НОМЕР_2, конструкція якого значно відрізняється від конструкції автомобілю КРАЗ, водієм якого працював позивач до дня переведення його на інший автомобіль -ІНФОРМАЦІЯ_2., у який стався нещасний випадок.

Оскільки позивач стверджував про те, що її чоловік не проходив первинний інструктаж перед початком виконання нової роботи, а також навчання та перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок, проводилися 03 липня 2006 року, тобто майже за рік до нещасного випадку, судом призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. На розгляд експерта було поставлене питання, чи виконані однією особою, а саме ОСОБА_2 підписи у витягах Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (почато -26.10.1976 р., закінчено -05.06.1979 г.) на арк. 16 під порядковим № 182, в Журналі проведення занять з питань охорони праці та по наданню першої медичної допомоги (розпочатий 07.02.2006 р.) в проведеному 03.03.2007 р. по структурному підрозділу Гараж`загальному інструктажі, в Журналі Обучение рем. робочих АТП-13030 по охране труда (1994 г., 98 г. -200_г.) та у Витягу із журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці за 2007 рік на стор. 4 під порядковим № 4 в графі 8 (підпис особи, яку інструктували).

У експертному висновку за № 10936 від 15.02.2010 р. експертом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 напроти відповідного прізвища під № 182 на а.с. 16 в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (почато -26.10.1976 р., закінчено -05.06.1979 г.) виконано самим ОСОБА_2 . Підписи від імені ОСОБА_2 , електрофотографічні зображення яких містяться в фотокопіях сторінок з журналу проведення занять з питань охорони праці та по наданню першої медичної допомоги (розпоч. 07.02.2006 р.), з журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці за 2007 рік, - виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

Таким чином, з постраждалим працівником підприємства фактично не проводилось навчання з питань охорони праці, а окрім первинного інструктажу, проведеного у 1977 році, ОСОБА_2 більше жодного інструктажу, ані первинного у зв`язку зі зміною умов праці, ані повторного, який повинен проводитись не рідше одного разу на шість місяців, не проходив.

Враховуючи результати проведеного експертного дослідження, суд приходить до висновку, що роботодавцем, яким є третя особа КП Київпастранс , неналежним чином виконано свої обов`язки щодо належної організації охорони праці на підприємстві, що могло вплинути на безпечність ведення робіт з боку постраждалого у нещасному випадку працівника підприємства. Зазначені обставини не були взяті відповідачем до уваги при складанні та затвердженні актів про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_2 .

Пункт 58 Порядку передбачає, що у разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначати повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії. Таким чином, законодавством визначено конкретний механізм щодо оскарження обставин та причин нещасного випадку.

Відповідно до пункту 59 цього Порядку право на оскарження в судовому порядку змісту актів форми Н-5, Н-1 (або форми НПВ), рішення спеціальної комісії, у разі незгоди мають роботодавці, потерпілий або члени його сім`ї чи особа, яка представляє його інтереси.

Оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві зачіпають і порушують права позивача, як дружини потерпілого від нещасного випадку на виробництві, вона має право звертатися до суду з позовом щодо оскарження таких актів.

Встановлення комісією з розслідування нещасного випадку причин нещасного випадку та визначення осіб, які допустили порушення нормативних актів про охорону праці пов`язане зі страховими виплатами та допомогою, у зв`язку з чим безпідставним є твердження відповідача про те, що діями територіального управління не порушено права та інтереси позивача, оскільки саме відповідач є органом, який затверджує акти форми Н-5, Н-1, а право оскарження змісту акту закріплене у нормативно-правовому акті.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання недійсним акту в межах встановленого КАС України річного строку, оскільки даний позов ОСОБА_1 був зареєстрований у суді 16 липня 2008 року, тоді як оспорюваний акт затверджено відповідачем 18 липня 2007 року.

Враховуючи вищенаведені обставини, виходячи з того, що акти за формою Н-1, Н-5 у частині визначення причин нещасного випадку із водієм автобусного парку № 3 є необ`єктивними, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання недійсним акту по формі Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_2 , затверджений 18 липня 2007 року.

Разом з тим, суд враховує те, що пп. 42, 46, 51 Порядку передбачено, що з`ясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 належать до компетенції спеціальної комісії, а не суду. Законом не передбачено внесення змін до актів спеціальної комісії. Таким чином, встановити у рішенні суду відсутність вини ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто фактично внести зміни до п. 10 Акту про нещасний випадок в частині визначення осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, не вбачається можливим, у зв`язку з чим позовні вимоги задовольняються частково.

Пунктом 58 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві передбачено, що у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

Таким чином, суд вважає, що дане судове рішення, яке містить висновки про необ`єктивність акту про нещасний випадок та визнає його недійсним може бути підставою для призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування такого випадку з урахуванням висновку проведеної судової експертизи № 10936 від 15.02.2010 р.

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що відомості викладені у висновку судової експертизи фактично стали підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним акту, суд присуджує ОСОБА_1 здійснені нею витрати на проведення експертизи у повному обсязі, а витрати по сплаті судового збору присуджуються відповідно до задоволених вимог у розмірі половини сплаченого збору.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним акт форми Н-1 від 18 липня 2007 року про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_2 .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. (одну гривню сімдесят копійок) судового збору та 1242,00 грн. (одну тисячу двісті сорок дві гривні) витрат на проведення судової експертизи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -08.06.2010.