Постанова

від 30.05.2019 по справі 916/2630/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2630/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Торган Л.М., ордер ОД № 243233, дата видачі : 30.05.19; Степовик С.В., витяг з ЄДРПОУ Керівник підприємства "Альфа-Юг";

від відповідача (КП "Одестранспарксервіс") - не з`явився;

від відповідача (ГО "Паркінг-О") - Субботіна Л.В., ордер ОД № 505861, дата видачі : 29.05.19.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14 березня 2019 року, повний текст якого складений та підписаний 22 березня 2019 року

у справі № 916/2630/18

за позовом Підприємства "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок"

до відповідачів:

- Комунального підприємства "Одестранспарксервіс";

- Громадської організації "Паркінг-О"

про визнання недійсним договору

головуючий суддя - Степанова Л.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.05.2019 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Підприємство "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" та Громадської організації "Паркінг-О" про визнання недійсним договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р., укладеного між Комунальним підприємством Одестранспарксервіс та Громадською організацією Паркінг-О .

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що договір укладений в порушення Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1251-VI та рішення Одеської міської ради Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації тапровадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси в новій редакції від 27.08.2014р. №5286-VI.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 березня 2019 року (суддя Степанова Л.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не є стороною спірного договору, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування порушення його прав укладеним між відповідачами договору №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р.

Крім того договір №53/П-КР-2017/03-01 від 05.01.2017р. укладений між позивачем та відповідачем КП Одестранспарксервіс припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено.

Не погодившись з рішенням суду, Підприємство "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14 березня 2019 року у справі №916/2630/18 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, у своїй апеляційній скарзі скаржник наполягав на тому, що права та законні інтереси позивача було порушено, з наданих позивачем документів, останній мав обґрунтовані сподівання на укладання договору на автостоянці по вул. Базарна,11, площею 812,5 кв.м, зважаючи на відсутність відповіді на заяву №21/1 від 27.12.2017р. та неодноразові звернення до КП Одестранспарксервіс для укладання договору на 2018 рік.

На думку скаржника, оспорюваний договір укладений з порушенням рішень Одеської міської ради, порушує права і законні інтереси позивача на укладання договору балансоутримання місць для паркування на спеціально відведеній автостоянці за адресою: вул. Базарна,11, площею 812,5 кв.м.

Таким чином, позивач мав всі підстави оскаржити дійсність договору №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р.

Також до апеляційної скарги апелянтом надано копію звернення від 28.03.2019р., відповіді на звернення №01-19/157 від 01.04.2019р., копію договору №ТМО-230/17 на виконання робіт від 06.07.2017р., копію додаткової угоди до нього від 15.09.2017р., а також схематичне позначення ремонтних робіт на географічному паспорті стоянки для залучення до матеріалів справи та зазначено, що позивач не є розпрядником зазначеної інформації та до моменту отримання відповіді від КП Теплопостачання міста Одеси не володів вказаною інформацією.

Зазначені документи, на думку скаржника, підтверджують, що позивачем не було укладено договір балансоутримання місць для паркування транспортних засобів на автостоянці по вул. Базарній,11 з квітня 2017р. по об`єктивним причинам у зв`язку із проведенням ремонтних робіт, а не з підстав відмови від автостоянки.

26.04.2019р. від КП Одестранспарксервіс до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-1 просив суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. у справі №916/2630/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

06.05.2019р. від Громадської організації "Паркінг-О" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-1 просив суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. у справі №916/2630/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 30.05.2019 саржник просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення і задовольнити позов.

Відповідач - ГО "Паркінг-О" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав її необґрунтованості.

Представник Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" в судове засідання не з`явивися, хоча про дату і час розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, вислухавши пояснення присутніх представників сторін в судовому засіданні, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено господарським судом та перевірено під час апеляційного перегляду, починаючи з 2003 року Підприємство "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" експлуатувало спеціально відведену автостоянку, розташовану на земельній ділянці по вул. Базарна. 7-15, 24, відповідно до паспорту, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради за реєстраційним номером об`єкта №0/052, та укладених договорів з уповноваженими Одеською міською радою юридичними особами.

28.02.2013р. між позивачем та КП Одестранспарксервіс було укладено договір балансоутримання місць для паркування №145/П-КР-2013/03-01 з терміном дії до 31.12.2013р., додатковою угодою №1/15 від 05.01.2015р. продовжено термін дії договору до 31.12.2015р., додатковою угодою №1/16 від 05.01.2016р. продовжено термін дії договору до 31.12.2016р.

05.01.2017р. між позивачем та КП Одестранспарксервіс було укладено договір балансоутримання місць для паркування №53/П-КР-2017/03-01 з терміном дії до 31.03.2017р.

Листом-заявою №06/1 від 06.09.2018р. позивач звернувся до КП Одестранспарксервіс із заявою про укладення договору балансоутримання місць паркування транспортних засобів за адресою вул. Базарна,11 (т.1 а/с 30)

КП Одестранспарксервіс у відповіді від 05.10.2018р. №53/05-10 на звернення позивача щодо укладання договору балансоутримання місць паркування транспортних засобів за адресою вул. Базарна,11, зазначило, що термін дії договору №53/П-КР-2017/03-01 від 05.01.2017р. сплинув 31.03.2017р., на протязі останніх троьї років КП Одестранспарксервіс неоднарозово зверталась до Підприємства щодло приведення території спеціально відведеної автостоянки за вищевказаною адресою до належного технічного стану та до вимог Правил благоустрою території м. Одеси. Проте вказані звернення були проігноровані. На сьогоднішній день, КП Одестранспарксервіс укладено договір балансоутримання місць для паркування за вказаною адресою з іншим оператором, який належним чином виконує взяті на себе зобов`язання. Таким чином, відсутні правові підстави для розірвання договору з оператором за адресою: вул. Базарна,11 (т.1 а/с 31).

Позивач повторно звернувся до КП Одестранспарксервіс із заявою №19/1 від 19.10.2018р. про надання інформації щодо нового оператора та документів, які стали підставою для укладання зазначеного договору, на що отримано листа №377-с/05-16 від 26.10.2018р. Вказаним листом КП Одестранспарксервіс повідомлено позивача про укладення договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р. з ГО Паркінг-О , в зв`язку з чим КП Одестранспарксервіс немає можливості укласти договір з позивачем.

Визнання договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р. недійсним, який, на думку позивача, укладений з порушенням встановленого рішеннями Одеської міської ради порядку та вимог чинного законодавства, є предметом позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивач не є стороною спірного договору, а також з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування порушення його прав укладеним між відповідачами договору №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Посилання Підприємства "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" про порушення його прав та законних інтересів укладеним між відповідачами договором балансоутримання місць для паркування транспортних засобів №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р., судова колегія вважає помилковими з огляду на те, що матеріали справи не містять належних доказів в обґрунтування порушення прав позивача.

Так, договір балансоутримання місць для паркування від 05.01.2017р. №53/П-КР-2017/03-01, який був укладений між КП Одестранспарксервіс та Підприємством "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, а саме 31.03.2017р.

Договір балансоутримання місць для паркування від 05.01.2017р. №53/П-КР-2017/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладання такого договору на новий термін після закінчення строку його дії.

Скаржник в апеляційні скарзі посилається на практику Європейського суду з прав людини в рамках ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема справи Пайн Веллі Девелопментс Лімітед та інші проти Ірландії, Стетч проти Сполученого Королівства , зазначаючи при цьому, що законно обґрунтоване очікування особи може захищатись у суді.

Відповідно до ст.1 Захист права власності Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стетч проти Сполученого Королівства суд дійшов висновку про те, що заявник мав право, очікувати на законних підставах , що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати -в цілях застосування полоджень ст.1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Колегія суддів зазначає, що форма договору балансоутримання місць для паркування встановлена рішенням ОМР від 20.09.2011р. №1251-VI Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі .

Відповідно до умов зазначеного договору КП Одестранспарксервіс надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Договір балансоутримання місць паркування не містить жодних істотних умов договору найму (оренди державного та комунального майна, оренди землі). Зокрема, умовами цього договору не передбачається передача у строкове плаьне користування об`єкта оренди та його поверенення, а також сплата орендної плати з урахуванням її індексації.

Таким чином, договір балансоутримання місць паркування не є за своєю правовою природою договором оренди.

Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження його майнових прав на майно автостояни за адресою: вул . Базарна, 11.

Відтак, застосування у даному випадку практики Європейського суду з прав людини в рамках ст.1 Захист права власності Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (в подальшому ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав і обовязків назване, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначено у статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вірно встановлено судом, позивач не є стороною спірного договору, Підприємством не надано належних доказів в обґрунтування порушення його прав укладенням між відповідачами спірного договору, а договір №31/П-кр-2018/03-01 від 05.01.2018р. укладений між КП Одестранспарксервіс та ГО Паркінг-О жодною зі сторін договору не оспорюється.

Крім того договір №53/П-КР-2017/03-01 від 05.01.2017р. укладений між позивачем та відповідачем КП Одестранспарксервіс припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, а саме 31.03.2017р. , а позивач звернувся до відповідача КП Одестранспарксервіс з листом укладення договору лише 06.09.2018р.

Тобто на момент укладення спірного договору у позивача та відповідача вже були відсутні договірні відносини.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, колегія суддів зазначає, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого порушеного суб`єктивного права або законного інтересу укладанням спірного договору між КП Одестранспарксервіс та ГО Паркінг-О .

Щодо наявності повноважень КП Одестранспарксервіс на укладання договору балансоутримання місць для паркування №31/П-КР-2018/03-01 від 05.01.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1251-VI затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, яке поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики.

Пунктом 2.1 зазначеного Положення передбачено, що організація та розміщення майданчиків для платного паркування та спеціально відведених автостоянок здійснюється на підставі Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради, і схеми розміщення майданчиків для платного паркування транспортних засобів та спеціально відведених автостоянок, узгодженої та затвердженої в установленому порядку.

Проте, на момент затвердження вказаного Положення, автостоянка за адресою: вул. Базарна,11 вже була організована та розміщена.

Враховуючи викладене, твердження скаржника щодо невідповідності договору балансоутримання №31/П-КР-2018/03-01 від 05.01.2018р. п.2.1 Положення є необґрунтованим.

Стосовно надання скаржником під час апеляційного перегляду додаткових документів, а саме: копію звернення від 28.03.2019р., відповіді на звернення №01-19/157 від 01.04.2019р., копію договору №ТМО-230/17 на виконання робіт від 06.07.2017р., копію додаткової угоди до нього від 15.09.2017р., а також схематичне позначення ремонтних робіт на географічному паспорті стоянки для залучення до матеріалів справи, які не були подані до господарського суду першої інстанції.

Вказані докази, на думку скаржника, підтверджуюсь, що в період з 01.04.2017р. по 31.12.2017р. договори балансоутримання місць для паркування транспортних засобів на автостоянці КП Одестранспарксервіс не укладались, оскільки КП Теплопостачання міста Одеси в період з 06.07.2017р. по 31.12.2017р. проводило роботи з реконструкції ділянки теплової мережі по вул. Базарній від ТК2к29 по вул. Осипова до ТК2405 по вул. Маразліївській в м. Одесі, які передбачали ремонтні роботи на більшості території автсоянки по вул. Базарна,11.

В обґрунтування причин неможливості подання даних письмових доказів до суду першої інстанції скаржник послався на те, що він є не є розпорядником зазначеної інформації та до моменту отримання відповіді КП Теплопостачання міста Одеси не володів інформацією, який саме орган Одеської міської ради проводив ремонтні роботи та території автостоянки у 2017 році та чи існують з даного приводу будь-які офіційні документи.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду перщої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, в період з 06.07.2017р. (дати початку робіт) до 22.11.2018р. (дати звернення з позовом) скаржник мав більше 1 року для здійснення відповідного звернення до органів місцевого самоврядування з метою встановлення органу Одеської міської ради, який проводив ремонтні роботи на території автостоянки у 2017р. Проте, Підприємство звернулось із вказаним запитом лише 28.03.2019р.

Зважаючи на відсутність доказів та об`єктивних причин неможливості неподання до суду першої інстанції додаткових документів, а саме: копію звернення від 28.03.2019р., відповіді на звернення №01-19/157 від 01.04.2019р., копію договору №ТМО-230/17 на виконання робіт від 06.07.2017р., копію додаткової угоди до нього від 15.09.2017р., а також схематичне позначення ремонтних робіт на географічному паспорті стоянки, колегія суддів не приймає вищевказані документи до розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Підприємства "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019 у справі №916/2630/18 - без змін.

Судові втрати, пов`язані з апеляційним розглядом даної справи, відповідно до правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275,276, 282 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Підприємства "Альфа-Юг" благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси "Правопорядок"залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. у справі №916/2630/18 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „04" червня 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький