Постанова

від 04.06.2019 по справі 910/17193/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. Справа№ 910/17193/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Тищенко А.І.

Хрипуна О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 (повний текст складений 05.03.2019)

у справі №910/17193/18 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ"

про стягнення заборгованості у розмірі 57 872 грн. 12 коп.,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулось у господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ" (далі - відповідач) та просило стягнути з відповідача 57872,12грн., у тому числі: 54082,65 грн. основного боргу, 3409,28 грн. пені, 284,11 грн. три проценти річних та 96,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про транспортно-експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року в частині повної оплати вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 березня 2019 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" заборгованість у розмірі 54 082,65 грн., 3% річних у розмірі 115,57 грн., інфляційні втрати коштів у розмірі 96,08 грн., пеню у розмірі 1386,99 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно листування сторін вартість послуг становила 65826,00 грн., які були сплачені повністю, відповідач не отримував рахунків із зазначенням точної суми оплати, а надані позивачем докази є неналежними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 28 квітня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Відповідач 22 квітня 2019 року направив до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що перевезення виконувалось автомобільним та морським транспортом, що підтверджується належними доказами, рахунок на оплату відповідач отримував, оскільки частково його оплатив із зазначенням номера і дати рахунку, а також гарантував повний розрахунок, електронна переписка сторін не може встановлювати ціну перевезення.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 09 квітня 2019 року, апеляційна скарга має бути розглянута у строк по 08 червня 2019 року.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019, у зв`язку із перебуванням суддів Коробенка Г.П. та Кравчука Г.А. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді: Козир Т.П., суддів: Тищенко А.І., Хрипуна О.О.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ", як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ" , як клієнтом, було укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №45 (далі - договір), відповідно до умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов`язався надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським та/або авіа транспортом на території України та/або за її межами, а Клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані затрати Експедитора, які підлягають сплаті Експедитором третім особам (а.с.24-30).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операції, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються Сторонами в заявці. Заявка є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Згідно з п.3.5 договору якщо відправлений Експедитором акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений Клієнтом протягом 5 днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

У розділі 2 договору визначено, що транспортна накладна - єдиний транспортний документ, що супроводжує вантаж на всьому шляху прямування, складання і видача якого підтверджує укладення договору перевезення.

Заявкою №5 від 06.10.2018 року на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року сторони узгодили здійснення перевезення за маршрутом Київ - Гамбург Німеччина - Гнидя Польща - Торонто Канада, вартість послуг 122 952 грн. 65 коп., безготівковий розрахунок впродовж 1 дня від моменту прибуття до порту вивантаження (а.с.31).

Посилання відповідача на додані до апеляційної скарги знімки екрану з електронної переписки сторін щодо розрахунку вартості послуг відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вказані докази не були подані до суду першої інстанції і відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №122645 (а.с.32), а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт №547 на суму 122 952 грн. 65 коп. (а.с.34).

Також, відповідно до умов договору, позивач надіслав на адресу відповідача транспортні документи, рахунок - фактуру №АС - 0000547 від 10.09.2018 року, податкову накладну, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 03.10.2018 року, що підтверджується копією експрес - накладної №59000378486241 від 15.11.2018 року (а.с.35).

Гарантійним листом від 05.10.2018 за вих. №0510-1 (а.с.38) відповідач гарантував оплату рахунку АС-0000547 від 10 вересня 2018 року в повному обсязі. Оплату гарантував виконати протягом 14 робочих днів, перша частина оплати буде здійснена до 17.10.

У подальшому відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 68 870 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №8486 від 12.10.2018 р. на суму 61476 грн. 33 коп. та №8600 від 30.10.2018 р. на суму 7393 грн. 67 коп. (а.с.36-37).

Доводи відповідача про те, що він не отримував заявку №5, рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття виконаних робіт, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, оскільки у платіжних дорученнях відповідачем в призначенні платежу зазначено "оплата за автотранспортне перевезення згідно рах. №АС-0000547 від 10.09.2018", а заявка та акт здачі-прийняття виконаних робіт містять підписи представника відповідача, який засвідчений печаткою підприємства.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав, що решту вартості наданих послуг в сумі 54 082 грн. 65 коп. відповідач не оплатив, у зв`язку із чим просив стягнути суму основного боргу, а також 3% річних у розмірі 284 грн. 11 коп., інфляційні у розмірі 96 грн. 08 коп. та пеню у розмірі 3 409 грн. 28 коп.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 16.01.2019 ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.6), однак, не подав будь-яких заперечень на позов.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості, однак, встановив, що позивачем були допущені помилки у розрахунку пені і 3% річних, тому вказані вимоги задовольнив частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №45, який за правовою природою є господарським договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Договір укладений належним чином, містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 929 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.316 ГК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ч. 1 ст. 932 ЦК України встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

З метою виконання умов договору позивачем були укладені договори із перевізниками: автотранспортом за маршрутом Київ-Гамбург з фізичною особою-підприємцем Краглік А.В. та морським шляхом за маршрутом Гамбург-Гдиня-Торонто з компанією "UP Logistics Poilska Sp.z.o.o", що підтверджується CMR №122645 від 11.08.2018, договором №1/10 від 10.10.2017 та заявкою №521 від 15.08.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Місцевим господарським вірно встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг на суму 122 952 грн. 65 коп. та факт часткової оплати відповідачем вказаних послуг на загальну суму 68870 грн. 00 коп., отже, заборгованість становить 54 082 грн. 65 коп.

Відповідно до п.3.4 договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахуванням взаємних претензій протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачу зазначені документи 15.11.2018, що підтверджується копією експрес - накладної №59000378486241.

Отже, борг відповідача перед позивачем за договором становить 54082грн. 65 коп. і відповідач наявність вказаного боргу належними доказами не спростував, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.10 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 3409грн. 28 коп.

Однак, враховуючи встановлені пунктом 3.4 договору строки оплати, а саме: протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії транспортних документів, та направлення вказаних документів відповідачу 15.11.2018, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 386 грн. 99 коп. за період з 22.11.2018 року по 17.12.2018 року, а тому ці вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Позивач просив стягнути в Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 284 грн. 11 коп. та інфляційні у розмірі 96 грн. 08 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, у розмірі 115 грн. 57 коп. за період з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р., а інфляційні втрати коштів підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі - 96 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОФ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 березня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.06.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.І. Тищенко

О.О. Хрипун