Рішення

від 28.05.2019 по справі 910/4072/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/4072/19

За позовом Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текос ЛТД"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача не зявились;

від відповідача Осадчий О. В . (директор).

Вільний слухач ОСОБА_1.

В судовому засіданні 28.05.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 04.06.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

01 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" (позивач) надійшла позовна заява № 681/08 від 26.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текос ЛТД" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року в сумі 56 709,07 грн. з них: основного боргу - 42 908,20 грн. (сорок дві тисячі дев`ятсот вісім гривень 20 копійок), пені - 6797,13 грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 13 копійок), інфляційних втрат - 5384,98 грн. (п`ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 98 копійок) та 3% річних - 1618,76 грн. (одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень 76 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 08.08.2017 року, зокрема, не виконав інженерні вишикування по об`єкту: "Реконструкція аварійної ділянки водогону № 9 (від Череківських резервуарів КП "Компанія "Вода Донбасу" до пров. Д.Галицького) м. Слов`янськ", внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/4072/19 позовну заяву № 681/08 від 26.03.2019 року Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текос ЛТД" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Комунальному підприємству Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Комунальному підприємству Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Вчительська, 9, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103049193304 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/4072/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 09.04.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 15.04.2019 року (включно).

18 квітня 2019 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" надійшла заява № 837/08 від 15.04.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2019 року (вказані документи направлені засобами поштового зв`язку 15.04.2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подані до суду у встановлений строк).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/4072/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21.05.2019 року.

В судове засідання 21.05.2019 року судом оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2019 року не з`явився.

В судовому засіданні 28.05.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по суті позовних вимог, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 року між Комунальним підприємством Слов`янської міської ради Словміськводоканал (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Текос ЛТД (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір на виконання інженерних вишукувань № 19-17п (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання з виконання інженерних вишукувань по об`єкту: "Реконструкція аварійної ділянки водогону № 9 (від Череківських резервуарів КП "Компанія "Вода Донбасу" до пров. Д.Галіцкого) м. Слов`янськ".

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість надання послуг з виконання інженерних вишукувань, по об`єкту зазначеному у п. 1.1. складає 99 694,00 грн.

За умовами п. 3.4. договору замовник перераховує підряднику попередню оплату у розмірі 30% від загальної суми по даному договору, протягом п`яти банківських днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Сума попередньої оплати - 29 908,20 грн. Підрядник зобов`язується використати отримані кошти для виконання робіт протягом 2-х місяців з дня одержання. По закінченні 2-х місячного терміну невикористані кошти попередньої оплати повертаються замовнику.

На виконання умов договору на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 42 908,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 29.08.2017 року на суму 27 000,00 грн., № 24 від 01.09.2017року на суму 2908,20 грн. та № 28 від 23.11.2017року на суму 13 000,00 грн.

Втім, відповідач в обумовлені договором строки суму попередньої оплати не використав та не повернув.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 288/08 від 07.02.2019 року про повернення отриманих коштів в сумі 29 908,20 грн. у строк до 01.03.2019 року. Факт направлення вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком від 08.02.2019 року (копія міститься в матеріалах справи) та яка була отримана відповідачем 12.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 8412204666895.

Втім, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання зобов`язання за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що роботи за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року були виконані відповідачем, проте позивачем не прийняті. Відповідач зазначив, що ним складений та переданий позивачу на підпис акт здачі та приймання вишукувальних робіт на суму 99 694,00 грн., проте позивач вказаний акт не підписав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання п. 3.4. договору перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 42 908,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 29.08.2017 року на суму 27 000,00 грн., № 24 від 01.09.2017року на суму 2908,20 грн. та № 28 від 23.11.2017року на суму 13 000,00 грн.

При цьому, за умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання по перерахуванню суми попередньої оплати в розмірі 29 908,20 грн., а сума попередньої оплати у розмірі 13 000,00 грн. була перерахована позивачем у зв`язку з виробничою необхідністю та для прискорення виконання робіт.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у договорі на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року не зазначено конкретного строку повернення невикористаних коштів попередньої оплати, а лише вказано, що по закінченні 2-х місячного терміну невикористані кошти попередньої оплати повертаються замовнику, позивач мав вчинити дії, пов`язані з пред`явленням вимоги про повернення попередньої оплати, для виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення.

У зв`язку з невикористанням відповідачем попередньої оплати в розмірі 29 908,20 грн. за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року позивач направив відповідачу вимогу № 288/08 від 07.02.2019 року про повернення отриманих коштів в сумі 29 908,20 грн. у строк до 01.03.2019 року.

Враховуючи наведене, строк виконання обов`язку з повернення невикористаних коштів попередньої оплати виник у відповідача по закінченню семиденного строку від дня пред`явлення вимоги, в даному випадку, а відтак є таким, що настав 19.02.2019 року (12.02.2019 року (дата отримання вимоги) + 7 днів = 19.02.2019 року).

Отже, враховуючи приписи ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач був зобов`язаний повернути позивачу невикористані кошти попередньої оплати у розмірі 29 908,20 грн. Своє зобов`язання по поверненню 29 908,20 грн. невикористаних коштів попередньої оплати виконано відповідачем не було, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повернення попередньої оплати за договором на виконання інженерних вишукувань № 19-17п від 28.08.2017 року в розмірі 29 908,20 грн. матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 29 908,20 грн.

Щодо стягнення попередньої оплати в розмірі 13 000,00 грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума грошових коштів перерахована за особистим волевиявленням позивача, а доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення 13 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами було укладено договір, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 14.10.2014 року у справі № 922/1136/13.

Отже, суд дійшов висновку, що підставами позову є фактичні обставини (дії сторін, які породили спірні правовідносини), а не посилання на норми права, які на думку позивача, слід застосовувати до спірних правовідносин. При цьому, якщо сторони у справі не правильно визначили характер спірних правовідносин відповідно до норм права, суд не позбавлений можливості та обов`язку оцінити які ж дійсно правовідносини склались між сторонами спору та застосувати ті норми права, які регулюють спірні правовідносини.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню - 6797,13 грн., інфляційні втрати - 5384,98 грн. та 3% річних - 1618,76 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6797,13 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин пред`явлення вимоги № 288/08 від 07.02.2019 року про повернення коштів, суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних у спірному випадку можливе лише з 20.02.2019 року (12.02.2019 року (дата отримання вимоги) + 7 днів = 19.02.2019 року), на підставі ч. 2 ст. 530 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, правильним є період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 20.02.2019 року по 01.03.2019 року (граничний строк визначений позивачем).

За розрахунком суду, в межах визначеного судом періоду, розмір інфляційних втрат становить 0,00 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 20.02.2019 - 01.03.2019 29908.20 1.000 0.00 Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

Здійснивши розрахунок 3% річних, в межах визначеного судом періоду, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 24,58 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 29908.20 20.02.2019 - 01.03.2019 10 3 % 24.58 Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 24,58 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1594,18 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 29 932,78 грн., з них: основного боргу - 29 908,20 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісім гривень 20 копійок) та 3% річних - 24,58 грн. (двадцять чотири гривні 58 копійок).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що надані відповідачем усні заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1013,96 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текос ЛТД" (код ЄДРПОУ 36884190, адреса: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, 25) на користь Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" (код ЄДРПОУ 35420080, адреса: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Вчительська, 9) грошові кошти: основного боргу - 29 908,20 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісім гривень 20 копійок), 3% річних - 24,58 грн. (двадцять чотири гривні 58 копійок) та судовий збір - 1013,96 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 96 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.06.2019р.

Суддя О.В. Котков