Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/17581/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/17581/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Управління Північно-Кримського каналу

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон -Груп

про стягнення 19 343,25 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Північно-Кримського каналу звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон-Груп про стягнення 19343,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання від 17.10.2017 в частині повернення майна, в зв`язку з чим відповідач має сплатити штрафні санкції у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/691 від 29.03,2019, у зв`язку із прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 № 662/0/15-19 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17581/18, за результатом проведення якого справу передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Частиною 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення (ч. 4 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи № 910/17581/18, врахувавши зміну складу суду в даній справі, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів всіх учасників судового процесу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи № 910/17581/18 спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 12А.

Однак, конверт з ухвалою від 03.04.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку.

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відсутність особи за адресою місця знаходження.

Відтак, за висновками суду, відмова відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі та про виклик у судове засідання в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Альвіон -Груп не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що 17.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку цього договору будівельний вагончик вартістю 6 460,00 грн.

17.10.2017 вказане майно було передано відповідачу, що підтверджується Актом прийому-передачі майна.

09.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 18/95-18, відповідно до якої вимагав у відповідача повернути будівельний вагончик на адресу позивача на умовах, визначеним договором зберігання у строк до 15.02.2018.

У зв`язку з невиконанням умов договору зберігання, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон -Груп про стягнення 64 600,00 грн вартості переданого на зберігання майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/2679/18 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон-Груп (ідентифікаційний код 39981997, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка 12А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління Північно - Кримського каналу (ідентифікаційний код 01034656, адреса: 74988, Херсонська область, м. Нова Каховка м. Таврійськ, вул. Незалежності 11), р/р № НОМЕР_1 в Державній казначейській службі, м. Київ, ідентифікаційний код 01034656, МФО 8201720, або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, вартість майна в розмірі 64 600,00 грн (шістдесят чотири тисячі шісток гривень) та судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

У зв`язку з невиконанням умов договору щодо сплати кошів, як компенсації вартості неповернутого майна, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 19 343,25 грн (що становить 2 613,85 грн інфляції, 10 917,40 грн пені, 4 522,00 грн штрафу та 1 290,00 грн 3 % річних) за період з 16.02.2018-17.10.2018.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір зберігання від 17.10.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором .

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частинами 2 та 3 ст. 938 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 2 договору зберігання відповідач зобов`язався повернути майно позивачу за першою вимогою останнього, навіть якщо строк дії договору не закінчився. У разі неповернення майна у строк, визначений позивачем, відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок власника майна вартість, яка визначена у розділі 1 цього договору.

09.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою №18/95-18, відповідно до якої вимагає у відповідача повернути будівельний вагончик на адресу позивача на умовах, визначеним договором зберігання у строк до 15.02.2018. У разі невиконання даної вимоги та неповернення майна у строк визначений поклажодавцем зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок власника майна вартість майна, що визначена у розділі 1 до договору у строк до 19.02.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/2679/18 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон-Груп (ідентифікаційний код 39981997, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка 12А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління Північно - Кримського каналу (ідентифікаційний код 01034656, адреса: 74988, Херсонська область, м. Нова Каховка м. Таврійськ, вул. Незалежності 11), р/р № НОМЕР_1 в Державній казначейській службі, м. Київ, ідентифікаційний код 01034656, МФО 8201720, або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, вартість майна в розмірі 64 600,00 грн. (шістдесят чотири тисячі шісток гривень) та судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

У зв`язку з невиконанням умов договору щодо сплати кошів, як компенсації вартості неповернутого майна, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 19 343,25 грн (що становить 2 613,85 грн інфляції, 10 917,40 грн пені, 4 522,00 грн штрафу та 1 290,00 грн 3 % річних) за період з 16.02.2018-17.10.2018.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, він має бути передбачений законом або договором.

Зокрема, в обґрунтування нарахування 10 917,40 грн пені та 4 522,00 грн штрафу позивач послався на вимоги статті 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З умов зазначеної норми вбачається, що право вимагати стягнення пені та штрафу у позивача виникло б лише у разі порушення відповідачем строків поставки товарів, виконання робіт або послуг.

В свою чергу, з умов позовної заяви та доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню та штраф за прострочку відповідачем сплати коштів, які є компенсацією вартості неповернутого майна, що є відмінним від зобов`язання з надання послуг (виконання робіт), або поставки товарів.

Отже, до спірних правовідносин умови ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 290,00 грн та 2 613,85 грн інфляційних нарахувань за період з 16.02.2018-17.10.2018.

Разом з тим, судом зазначається, що вірним початком прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів у розмірі 64 600,00 грн є 20.02.2018, оскільки умовами претензії №18/95-18 строк виконання зобов`язання зі сплати коштів був визначений до 19.02.2018 включно.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, вірного періоду прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 274,30 грн, а в частині інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю в сумі 2 613,85 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував обставини, викладені позивачем у позовній заяві, розмір заборгованості не оспорив, контррозрахунку заборгованості не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альвіон-Груп (03057, м. київ, вул. Довженка, 12А, код ЄДРПОУ 39981997) на користь Управління Північно-Кримського каналу (74988, Херсонська обл., м. Нова Каховка, м. Таврійськ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В, код ЄДРПОУ 01034656) 1 274,30 грн три відсотки річних, 2 613,85 грн інфляції та 354,18 грн суми судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.