Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/4933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/4933/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" (м. Київ)

про стягнення 1.730.100,37 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Старостенко В.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" про стягнення 1.730.100,37 грн., з яких: 1.094.091,84 грн. основного боргу, 387.158,64 грн. пені, 51.434,24 грн. 3% річних, 197.415,65 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 25.952,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповну оплату відповідачем поставленого позивачем товару за Договором № 72 від 25.04.17. поставки продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4933/19та призначено підготовче засідання на 16.05.19.

16.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.06.19.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 04.06.19. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 04.06.19. не з`явився, письмового відзиву на позов не надав, заяв, клопотань не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому судом враховано, що ухвалу про відкриття провадження в даній справі та ухвалу, прийняту в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України, відповідачу було направлено на адресу 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414 та на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань : 02000, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 3-А, та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" 22.04.19., 13.05.19., 20.05.19. та 21.05.19., що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Отже, відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи № 910/4933/19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.06.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

25.04.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір № 72 поставки продукції (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві асфальтобетонну суміш (далі - Товар) відповідної якості, а Покупець прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах Договору. Кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявок Покупця (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з сосен ту його підписання і діє до 31.12.17., а в частині фінансових та інших зобов`язань сторін до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Поставка здійснюється на підставі замовлень протягом 1 робочого дня з моменту отримання заявки Покупця, що передається кожний день на наступний день на кількість, тип марку, окремими партіями протягом 2017 року.

Позивач поставив відповідачу Товар за договором на підставі наступних накладних: № 1083 від 04.05.17. на суму 64.534,68 грн., № 1084 від 04.05.17. на суму 61.461,60 грн., № 1085 від 19.05.17. на суму 698671,97 грн., № 1145 від 03.07.17. на суму 924523,114 грн., № 1202 від 03.07.17. на суму 570022,47 грн., на загальну суму 2.319.213,82 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 2.319.213,82 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару на суму 2.319.213,82 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 20 робочих днів від дати поставки Товару.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору та Додатків до нього, та враховуючи дати поставки Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару настав.

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем Товар на загальну суму 1.225.121,98 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась грошова сума 1.094.091,84 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 15 від 22.02.19. з проханням сплатити означену заборгованість.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ Підряд з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 1.094.091,84 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 51.434,24 грн. 3% річних, 197.415,65 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує 3% річних за період з 20.08.17. по 21.12.18. та вказує, що кількість днів прострочення склала 572 дні, проте, за період вказаний позивачем кількість днів прострочення склала 489 днів. За перерахунком суду в межах визначеного позивачем періоду, розмір 3% річних, які стягуються з відповідача на користь позивача становить 43.973,50 грн. 3% річних в сумі 7460,74 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За перерахунком суду в межах визначеного позивачем періоду для нарахування інфляційних втрат розмір останніх становить 188.375,19 грн. та стягується з відповідача на користь позивача. Інфляційні втрати в сумі 9040,46 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 387.158,64 грн. пені, яку позивач нараховує з 15.03.18. по 15.03.19. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення Покупцем передбачених Договором строків оплати Товару від зобов`язаний сплатити Постачальнику за весь період прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені з врахуванням наступного.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13.

За вказаних підстав за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 386.079,53 грн. пені, пеню в сумі 1079,11 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору в сумі відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" (02000, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 3-А; ідентифікаційний код 34834325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМУ "Підряд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 31-А; ідентифікаційний код 25298093) 1.094.091 (один мільйон дев`яносто чотири тисячі дев`яносто одну) грн. 84 коп. основного боргу, 386.079 (триста вісімдесят шість тисяч сімдесят дев`ять) грн. 53 коп. пені, 43.973 (сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. 3% річних, 188.375 (сто вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 25.687 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 80 судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.06.19.

Суддя Т.М. Ващенко