Рішення

від 28.05.2019 по справі 914/427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 Справа № 914/427/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до відповідача: Приватного підприємства Галметалцинк

про: стягнення 34023,45грн.,

Представники:

позивача: Безушко О.І. (довіреність №13 від 19.03.2019р.);

відповідача: Мікула Р. В. (довіреність б/н від 12.04.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного підприємства Галметалцинк про стягнення 34023,45грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2019р. позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного підприємства Галметалцинк про стягнення 34023,45грн. залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, поданої позовної заяви.

20.03.2019р. позивачем через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації суду подано супровідний лист №1120 від 19.03.2019р. (вх.№11967/19 від 20.03.2019р.), до якого долучено платіжні доручення №2178 від 03.08.2018р. про сплату 1762,00грн. судового збору та №16 від 14.01.2019р. про сплату 159,00грн. судового збору, а також розрахунок заборгованості (індексації) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017р. ПП Галметалцинк (м.Львів, вул. Луганська, 3 в/м 288) за договором оренди №50/2014/КЕВ від 14.05.2014р., фіскальний чек, накладну 7901907602551 від 19.03.2019р. та опис вкладення у цінний лист 7901907602551 від 19.03.2019р.

Крім того, 22.03.2019р. позивачем через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації суду подано супровідний лист (вх.№1257/19 від 22.03.2019р.), в якому міститься зазначення про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, а також, до якого, як доказ надіслання на адресу відповідача позовної заяви з долученими до неї документами, долучено квитанцію, накладну та опис вкладення у цінний лист №7901907605003.

Враховуючи наведене, 26.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 15.04.2019р.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2019р. з`явився, просив суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2019р. з`явився, подав заперечення проти позову, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№15797/19

У судовому засіданні 15.04.2019р. оголошено перерву до 20.05.2019р.

Після завершення перерви, сторони участь повноважних представників у судовому засіданні 20.05.2019р. не забезпечили. При цьому, 20.05.2019р. представником позивача подано до Господарського суду Львівської області відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20466/19 та вх.№20467/19 відповідно.

Протокольною ухвалою від 20.05.2019р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 27.05.2019р. При цьому, ухвалами від 23.05.2019р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін й повідомив про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.05.2019р. представники сторін з`явилися.

Представником відповідача у судовому засіданні 27.05.2019р. подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21775/19. Представник позивача не заперечив проти вищевказаної заяви відповідача.

У судовому засіданні 27.05.2019р. оголошено перерву до 28.05.2019р.

Після завершення перерви, представники сторін у судове засідання 28.05.2019р. з`явилися, надали усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. При цьому, у судовому засіданні 28.05.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання, що виникло на підставі спірного договору оренди нерухомого військового майна, щодо оплати в період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. орендної плати з врахуванням індексації, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 34023,45грн.

Позиція відповідача:

Відповідач проти позову заперечує, свої заперечення мотивує тим, що відносини, які виникли між сторонами на підставі спірного договору, пов`язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а відтак регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна , відповідно до положень ст.10 цього закону, орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. При цьому, п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік дію норми статті 10 Закону в частині індексації орендної плати зупинено на 2016 рік.

Також відповідач звертає увагу на те, що ним повністю оплачена орендна плата у відповідності до виставлених позивачем рахунків за спірний період, при цьому, протягом 2016 року позивачем виставлялись рахунки на сплату орендної плати, в яких відсутнє нарахування індексації Вказане відповідач підтверджує наданими рахунками та підписаним сторонами актом звірки розрахунків за спірний період.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив таке:

15.05.2014р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (надалі по тексту - позивач , Орендодавець ) та Приватним підприємством Галметалцинк (надалі по тексту - відповідач , Орендар ) укладено договір оренди нерухомого військового майна №50/2014/КЕВ, розташованого за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Луганська, 3, військове містечко №288, буд. №№13, 16, 69, 72, 81 (надалі по тексту - Договір ), відповідно до умов п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення, загальною площею 735,9 кв.м, а саме: площею 154,5кв.м в будівлі №13, площею 105,0кв.м в будівлі №16, площею 73,4кв.м в будівлі №69, площею 32,0кв.м в будівлі №72, площею 371,0кв.м в будівлі №81 військового містечка №288 (далі - Майно ) , що знаходиться на балансі Орендодавця, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Луганська, 3 , вартість якого визначена на 30.11.13р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 841261,00грн. (без ПДВ), в тому числі будівлі №13 - 154500,00грн. (без ПДВ), будівлі №16 - 210361,00грн. (без ПДВ), будівлі №69 - 73400,00грн. (без ПДВ), будівлі №72 - 32000,00грн. (без ПДВ), будівлі №81 - 371000,00грн. (без ПДВ).

Факт передачі Майна позивачем відповідачу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 15.05.2019р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п.10.1. Договору, цей Договір укладено строком до трьох років, що діє з 15.05.2014р. по 13.05.2017р. включно.

Відповідно до п.3.1. Договору, Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2013року) на рівні 12000,00грн. за результатами конкурсу (домовленості), з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі-Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2013 року) - 11041,67грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.

25.07.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №50-1/2017/КЕВ до Договору (надалі по тексту - Додаткова угода ), якою внесено зміни в Договір, зокрема, у частині: площі Майна; вартості Майна, зазначивши, що вартість такого станом на 30.04.2017р. визначена за незалежною оцінкою становить згідно з актом оцінки 2348499,00грн. (без ПДВ); строку дії Договору, зазначивши, що такий договір діє до 15.05.2020р.

Також, Додатковою угодою сторони внесли зміни в п.3.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: 3.1. Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (квітень 2017 року) на рівні 32177,37грн. з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі-Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2017року) - 30145,16грн. (Додаток №___). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України. .

Згідно п.3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць .

Відповідно до п.3.6. Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначає позивач, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова повідомив своїх орендарів, в тому числі і відповідача про те, що п. 9. Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати, тому протягом 2016 року індексація застосовуватись не буде, і за умов внесення змін до чинного законодавства, оренда плата в подальшому буде нараховуватись згідно умов договору оренди. Проте, вищевказаного листа сторонами для долучення до матеріалів справи не подано, такий в матеріалах справи відсутній.

Протягом 2016 року позивачем виставлялись рахунки на оплату орендної плати без врахування індексації, а починаючи з 2017 року позивачем знову було включено індексацію орендної плати до рахунків які виставлялись відповідачу.

Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту було проведено додатковий фінансовий аудит та аудит відповідності Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова за період з 01.04.2016р. по 31.12.2017р., за результатами якого складено Аудиторський висновок від 26.06.2018р. №234/5. В ході проведення аудиту було встановлено порушення вимог п.2 ст.10 Закону України Про оренду , п.1 та п.2 ст.284 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати, а саме внаслідок не нарахування індексації орендної плати у 2016-2017 роках.

На підставі Аудиторського звіту від 26.06.2018 №234/5, позивач 21.08.2018р. надіслав відповідачу претензію №3577, відповідно до умов якої, враховуючи те, що за результатами проведеного аудиту виявлено, що відповідачем у зв`язку із призупиненням індексації орендної плати у 2016 році за Договором недонараховано за користування Майном у період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. орендну плату.

Однак вищевказана претензія залишена без відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 34023,45грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

відповідно до положень ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Положення наведеної норми закону кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України, яка зокрема визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 15.05.2014р. Договору.

Відповідно до положень ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації . Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Згідно умов укладеного, відповідно до норм закону і типового договору оренди, у 2014 році між сторонами Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно матеріалів справи, за умовами Договору відповідач, як орендар, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору) за користування Майном, розмір якої за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. Договору) , і такий обов`язок відповідача умовами Договору не поставлено в залежність від будь-яких обставин.

Укладений між сторонами Договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів с.179 ГК, ст.ст.204, 629 ЦК породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема, право позивача отримати орендну плату з урахуванням її індексації, та обов`язок відповідача, як орендаря сплатити цю плату у визначені Договором розмірі та строки.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копії рахунків №253 від 16.02.2017р., №600 від 20.04.2017р., №1088 від 21.07.2017р., які позивач виставляв йому з метою сплати орендної плати за користування орендованим майном, та у які включено індексацію за відповідні місяці. Як стверджує відповідач, дані рахунки оплачувались ним в повному обсязі та заборгованості по їх оплаті немає, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату орендної плати та зафіксовано сторонами в акті звірки взаєморозрахунків за спірний період.

Суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено обов`язку позивача, як орендодавця виставляти відповідачу, як орендарю рахунки для сплати орендної плати, а обов`язок відповідача, як орендаря щодо оплати орендної плати з врахуванням індексації не залежить від виставлення чи не виставлення рахунку позивачем. Тому, виставлення протягом спірного періоду позивачем рахунків без врахування індексації розміру орендної плати не є підставою для звільнення відповідача від передбаченого умовами Договору обов`язку щодо оплати такої з врахуванням індексу інфляції.

При цьому, статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У ст.21 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п.10.3. Договору, зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Отже, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в постанові від 11.09.2018р. у справі №911/747/17, текст якої розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76385319).

Водночас, передбачені статтею 284 Господарського кодексу України і статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотні умови договору оренди, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації, є обов`язковими для суб`єктів права державної власності, майно яких є об`єктом оренди.

Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відповідно до умов якої, однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Проте, за змістом ч.2 ст.284 ГК України та ч.4 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в постанові від 11.09.2018р. у справі №911/747/17, текст якої розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76385319).

Крім того, вищевказані положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік не містять прямої заборони погодити сторонами в договорі оренди таку умову як орендна плата з урахуванням її індексації, не містить заборони на проведення індексації орендної плати, чи вказівки про внесення змін до чинних договорів оренди в частині індексації орендної плати.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів вчинення сторонами правочину, в якому було б викладено в новій редакції чи внесено зміни до п. 3.3. Договору щодо обов`язку відповідача здійснювати оплату орендної плати з врахуванням щомісячної індексації.

Отже, укладений між сторонами Договір оренди, умовами якого передбачено, зокрема, сплату орендної плати з врахуванням її індексації, є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а тому, в силу положень ст.179 ГК України, ст.ст. 204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача, як орендодавця, отримати орендну плату з урахуванням її індексації, та обов`язок відповідача, як орендаря, сплатити цю плату у визначені Договором розмірі та строки.

Суд також звертає увагу на те, що у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку орендної плати з врахуванням її індексації, суд зазначає, що такий здійснено вірно, а відтак позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт наявності зафіксованої в п.3.3. Договору домовленості сторін щодо оплати орендної плати з врахуванням її щомісячної індексації, відсутність заперечень відповідача як проти самого факту користування Майном у відповідності до умов Договору, так і щодо факту здійснення оплати орендної плати без врахуванням індексації такої, перевіривши правильність проведених розрахунків, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №2178 від 03.08.2018р. про сплату судового збору в розмірі 1762,00грн. та платіжне доручення №16 від 14.01.2019р. про сплату судового збору в розмірі 159,00грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921,00грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Галметалцинк (місцезнаходження: 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Угорська, будинок 14; ідентифікаційний код: 33195646) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (місцезнаходження: 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2; ідентифікаційний код: 07638027) грошові кошти у сумі 34023,45грн. та 1921,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2019р.

Суддя Король М.Р.