Рішення

від 04.06.2019 по справі 640/3608/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 640/3608/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного територіального управління юстиції у м. Києві ПАТ Універсалбанк , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, ЄДР: 34691374), в якому просить суд:

1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайронівни, які полягають у винесені постанови про арешт корпоративних прав боржника - ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 57755542;

2) скасувати постанову про арешт корпоративних прав боржника від 24.01.2019 по виконавчому провадженню № 57755542.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.01.2019 ним отримано постанову про арешт корпоративних прав боржника від 24.01.2019, відповідно до якої накладено арешт на корпоративні права в наступних юридичних особах, де ОСОБА_1 є засновником, а саме:

Громадська організація Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон ;

Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-АРТ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАСТ-КОНСАЛТ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів ;

Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Капітал ;

Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТКАПІТАЛ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАСТ-КОМПАНІ

Громадська організація Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни ;

Громадська організація Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь .

Разом з тим, позивач зазначає, що державним виконавцем було грубо порушено норми Закону України Про виконавче провадження з огляду на наступне.

Посилаючись на положеннями ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження позивач вказав, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації, з огляду на що арешт є однією із форм (етапів) звернення стягнення.

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що законодавством закріплено принцип того, що товариство не несе відповідальності за зобов`язання учасників.

Також позивач зазначає, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або па підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

При цьому, останній звертає увагу суду на те, що його частка не передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи та виконавчий документ про звернення стягнення на його частку у будь-якому з товариств чи організацій відсутній.

У позовній заяві також зазначено, що звернення стягнення на частку майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становить її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами.

Право участі у господарському товаристві є немайновим правом юридичної особи, на яке не може бути звернуте стягнення.

В той же час позивач звертає увагу суду на те, що у своїй власності він має нежитлове приміщення № 2 (в літ. А ) загального площею 151,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак позивач зазначає, що у нього наявне інше майно, на яке можна бути звернуте стягнення і держаний виконавець не мала права наклади арешт на його корпоративні права, з огляду на що просив суд задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Позиція третьої особи.

Третя особа, пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надала.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.

В межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні. Вказану справу вирішено розглядати за правилами ст. 287 КАС України.

Зазначеною ухвалою відповідачу та третій особі запропоновано надати відзив на позовну заяву та пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Разом з тим, не зважаючи на належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідача та третя особа у встановлений судом строк відзиву та пояснень по суті позову не надали, у зв`язку з чим справа розглядається судом на підставі наявних у ній матеріалів на підставі ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.11.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною, на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2018 № 43902901, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57755542, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 600 886,45 грн.

Також, 23.11.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною у виконавчому провадженні № 57755542 прийнято постанову про арешт майнових прав боржника.

24.01.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною у виконавчому провадженні № 57755542 прийнято постанову про арешт корпоративних прав боржника, якою встановлено, що станом на 24.01.2019 боржником не виконано постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2018 № 57755542, якою зобов`язано божника сплатити на користь держави виконавчий збір у розмірі 600 886,45 грн.

Постановою від 24.01.2019 № 57755542 накладено арешт на корпоративні права в юридичних особах, де ОСОБА_1 є засновником, а саме:

Громадська організація Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон ;

Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-АРТ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАСТ-КОНСАЛТ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів ;

Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Капітал ;

Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТКАПІТАЛ ;

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАСТ-КОМПАНІ

Громадська організація Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни ;

Громадська організація Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь .

Позивач, вважаючи вказану постанову такою, що порушує його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору , постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права , майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Проаналізувавши зазначені норми Закону України Про виконавче провадження суд зазначає, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, у тому числі накладати арешт на корпоративні права боржника у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах.

Також суд звертає увагу, що в порядку виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем, як боржником за виконавчим провадження № 57755542, не надано суду жодних доказів наявності у нього коштів на рахунках у банку або інших фінансових установах.

Разом з тим, ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації , що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Водночас, відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 1 Закону України Про громадські об`єднання Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством , основною метою якого не є одержання прибутку .

Тобто, арешт накладається виключно на корпоративні права особи, частка якої у статутному капіталі господарської організації надає такій особі отримання прибутку, передбаченого статутними документами.

Натомість, у відповідності до Закону України Про громадські об`єднання , громадські організації є непідприємницькими товариствами, а відтак не мають на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим правила відносно накладення арешту на корпоративні права особи, не поширюються на громадської організації, в яких позивач не має корпоративних прав.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 57755542, в межах якого відповідачем прийнято постанову про арешт корпоративних прав боржника від 24.01.2019, відкрито на підставі постанови від 14.11.2018 № 43902901 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 600 886,45 грн.

Постанова від 14.11.2018 № 43902901, у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , є виконавчим документом, з огляду на що суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття постанови від 24.01.2019 № 57755542, якою накладено арешт на корпоративні права в юридичних особах, а саме: ТОВ СМ-АРТ , ТОВ ФАСТ-КОНСАЛТ , ТОВ Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів , ТОВ Рента-Капітал , ТОВ СМАРТКАПІТАЛ та ТОВ ТРАСТ-КОМПАНІ , де ОСОБА_1 є засновником, відповідають заходам примусового виконання рішень, передбачених. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження та ч. 1 ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та надають державному виконавцю право накладати арешт на корпоративні права боржника.

Натомість дії державного виконавця в частині накладення арешту на корпоративні права позивача в ГО Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон , ГО Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни та ГО Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь , суд вважає протиправними, оскільки перелічені громадські організації, відповідно до даних з ЄДР, є неприбутковими, а їх діяльність не має на меті отримання прибутку.

Отже, підсумовуючи зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм, суд приходить до висновку про протиправність дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайронівни, які полягають у накладені арешту на корпоративні права ОСОБА_1 у Громадських організаціях Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь (код ЄДР: 38996591), Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон (код ЄДР: 40004215) та Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни (код ЄДР: 40652254).

З огляду на зазначене, постанова від 24.01.2019 № 5775554 про арешт корпоративних прав боржника є протиправною та підлягає скасуванню в частині, що стосується Громадських організаціях Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь (код ЄДР: 38996591), Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон (код ЄДР: 40004215) та Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни (код ЄДР: 40652254).

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача у позовній заяві як на обставину скасування спірної постанови те, що його частка не передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншій особі та виконавчий документ про звернення стягнення на його частку у будь-якому товаристві чи організації відсутній, з огляду на те, що, по-перше , заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на корпоративні права, по-друге, звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів .

Також необґрунтованим є посилання позивача у позовній заяві на ст. 149 Цивільного кодексу України, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови, тобто станом на 24.01.2019, вказана норма була виключена у зв`язку з прийняттям 06.02.2018 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Суд також вважає безпідставним посилання позивача на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 21.01.2013 у справі № 6-24036св13, в якій зазначено про те, що корпоративні права боржника, які належать йому як засновнику або учаснику господарського товариства не можуть бути об`єктом арешту, з огляду на те, що, по-перше, на момент розгляду справи № 6-24036св13 був чинним Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV, який не наділяв державних виконавців права накладати арешт на корпоративні права боржника, по-друге, на момент виникнення спірних правовідносин був чинним та діє Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, п. 1 ч. 1 ст. 10 якого надає виконавцям право застосовувати заходи примусового виконання рішень шляхом, зокрема, накладати арешт на корпоративні права боржника.

Згідно ч. 1 ста. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем у повному обсязі не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в частині накладення арешту на корпоративні права товариств, в яких ОСОБА_1 є засновником.

Натомість, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності накладення арешту відносно громадських організацій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню як зазначено вище.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити частково .

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайронівни, які полягають у накладені арешту на корпоративні права ОСОБА_1 у Громадських організаціях Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь (код ЄДР: 38996591), Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон (код ЄДР: 40004215) та Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни (код ЄДР: 40652254).

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт корпоративних прав боржника від 24.01.2019 по виконавчому провадженню № 57755542 в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_1 у юридичних особах: Громадських організаціях Солідарний соціальний фонд Єдність поколінь (код ЄДР: 38996591), Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів Пенсіон (код ЄДР: 40004215) та Фонд імені Дятлової Матрони Євкакіївни (код ЄДР: 40652254).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України ( Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця ), можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено з урахуванням положень, встановлених ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін