Постанова

від 04.06.2019 по справі 200/12768/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року справа №200/12768/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцеве на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (повне судове рішення складено 13 лютого 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/12768/18-а (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Публічного акціонерного товариства Центренерго Вуглегірська ТЕС в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ Центренерго до Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцеве, третьої особи - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство Центренерго в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ Центренерго (далі - Вуглегірська ТЕС) звернулось до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцеве Донецької області (далі - Управління казначейської служби), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради (далі - Управління соціального захисту) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Господарського суду Донецької області від 03 березня 2018 року у справі № 905/2813/17 стягнуто з Управління соціального захисту на користь позивача заборгованість у розмірі 218 684,96 грн. та суму судового збору у розмірі 3280,27 грн. При цьому, відповідачем неправомірно повернуто без виконання виконавчий документ, керуючись тим, що у боржника не відкрито рахунків у органах казначейства, а відповідний орган казначейства, у якому мали бути відкриті та обслуговуватись рахунки, не працює. Вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на державні гарантії щодо належного та своєчасного виконання рішень судів, отже просив суд:

- визнати протиправними дії Управління казначейської служби щодо невиконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2813/17 від 03 березня 2018 року;

- зобов`язати відповідача виконати наказ Господарського суду Донецької області № 905/2813/17 від 03 березня 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наголошує, що місцевим судом встановлено та не ставиться під сумнів той факт, що Управління соціального захисту (боржник) не обслуговується в органах Казначейства Донецької області як розпорядник/одержувач бюджетних коштів, отже, стягнути кошти з рахунка останнього неможливо. Зазначає, що твердження позивача та суду першої інстанції, що боржник є органом, за яким Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії є помилковими, комунальна установа, якою є орган соціального захисту, не є суб`єктом гарантування виконання рішення суду Державою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги Вуглегірської ТЕС до Управління соціального захисту про стягнення заборгованості в сумі 218 684,96 грн. задоволені.

Стягнуто з Управління соціального захисту на користь Вуглегірської ТЕС заборгованість в сумі 218 684,96 грн., судовий збір в сумі 3280,27 грн.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, вказане судове рішення набрало законної сили 01 березня 2018 року та 03 березня 2018 року у справі виданий наказ на виконання зазначеного рішення.

16 березня 2018 року за вих. номером 25/1073 позивач звернувся до Управління казначейської служби із заявою про виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/2813/17 від 08 лютого 2018 року, в якій просив безспірно списати з боржника суму боргу у розмірі 218 684,96 грн. та суму судового збору 3280,27 грн. (а.с.13).

22 березня 2018 року за номером 02-36/80 від Управлінням казначейської служби надано відповідь, відповідно до якої наказ Господарського суду Донецької області у справі № 905/2813/17 від 03 березня 2018 року повернуто без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845) (а.с.14).

06 квітня 2018 року позивач надіслав скаргу № 25/146 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області з вимогою щодо вирішення питання по виконанню Управлінням казначейської служби в повному обсязі рішення Господарського суду Донецької області від 03 березня 2018 року по справі № 905/2813/17 по примусовому стягнення з Управління соціального захисту на користь відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС заборгованість в сумі 218 684,96 грн., судовий збір в сумі 3280,27 грн. (а.с.75).

05 травня 2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області надано відповідь, в якій зазначено, що Управління соціального захисту не є клієнтом Управління казначейської служби та Головного управління Державної казначейської України у Донецькій області та не обслуговується в органах Казначейства Донецької області як розпорядник/одержувач бюджетних коштів взагалі. Послався на ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон № 4901-VI), дія якого щодо надання державної гарантії виконання судового рішення не розповсюджується на рішення суду, боржником за яким є орган місцевого самоврядування. Відповідно до п.п.3 п.9 Порядку № 845 Управління казначейської служби правомірно здійснило повернення наказу у справі № 905/2813/17 про стягнення Управління соціального захисту населення на користь відокремленого підрозділу Вуглегорської ТЕС.

29 травня 2018 року позивачем направлена скарга № 2277 до Державної казначейської служби України аналогічного змісту зі скаргою, яка була направлена до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (а.с.60,79).

22 червня 2018 року № 5-08/3732-10300 Державна казначейська служба України направила позивачу листа щодо розгляду скарги, в якому зазначено, якщо в органах Казначейства рахунків боржника не відкритого, тому виконавчий документ не підлягає виконанню цими органами та підлягає поверненню на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845.

21 вересня 2018 року позивач повторно звернувся до Управління казначейської служби із заявою № 25/3878 про виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/2813/17 від 08 лютого 2018 року, в якій просив безспірно списати з боржника суму боргу у розмірі 218 684,96 грн. та суму судового збору 3280,27 грн. (а.с.15,16).

Також позивач просив відповідача, у випадку відсутності відповідного рахунку третьої особи у цій справі в органах казначейської служби, провести списання коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судового рішення.

10 жовтня 2018 року заяву позивача повернуто на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 та вказано, що боржник у справі є органом місцевого самоврядування, а не державним органом, і на нього не поширюється дія Закону № 4901-VI (а.с.17).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону № 1404-VII).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону № 1404-VII).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 845 цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно із приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон № 4901-VI).

За положеннями зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 1404-VII, а є встановленою Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 1 Закону № 4901-VI цей закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VII, та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону № 4901-VI визначено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною другою вказаної статті визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлює, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В даному випадку, Управління соціального захисту, в розумінні частини 1 статті 2 Закону № 4901-VI є органом, за яким Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Згідно Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закон № 4901-VI набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Таким чином, з 01 січня 2013 року виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/2813/17 від 08 лютого 2018 року набрало законної сили 01 березня 2018 року, для його виконання цим же судом виданий наказ 03 березня 2018 року.

Водночас, підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI Бюджетного Кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до приписів пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 48 вказаного Порядку визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому посилання апелянта на відсутність відповідних рахунків для виплат за виданим виконавчим листом, також не можуть прийматися до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій, здійснених відповідачем із передбаченим Законом № 4901-VI і Порядком № 845, апеляційна скарга та матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок місцевого суду, що відповідач не довів правомірність власних дій в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Управління казначейської служби щодо невиконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2813/17 від 03 березня 2018 року.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виконати наказ Господарського суду Донецької області № 905/2813/17 від 03 березня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок з огляду на ефективність доступу до суду, в тому числі права на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги Вуглегірської ТЕС підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцеве - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 200/12768/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 04 червня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

І. В. Геращенко