Постанова

від 30.05.2019 по справі 520/9607/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 р.Справа № 520/9607/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Бартош Н.С. , Бегунца А.О. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача Халабурдіна С.В.,

представника відповідача Русаченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 (повний текст складено 04.03.2019, головуючий суддя І інстанції Шевченко О.В., м.Харків) по справі № 520/9607/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" (далі - ТОВ "Кофеїн-ресто") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ХК1769/296/ЗНП/АВ/П від 11.10.2018, внесений Головним управлінням Держпраці у Харківській області;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК1769/296/ЗНП/АВ/ТД-ФС від 22.10.2018, винесену Головним управлінням Держпраці у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувані припис та постанова є протиправними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем належним чином не доведено та не обґрунтовано порушення трудового законодавства з боку позивача. Також позивач стверджує, що посадові особи Головного управління Держпраці у Харківській області дійшли помилкових висновків щодо фактичного допуску до роботи у ТОВ "Кофеїн-ресто" без укладення трудового договору п`ятьох осіб, оскільки ТОВ "Кофеїн-ресто" використовує трудові ресурси на підставі договору послуг № 2АС з надання персоналу від 01.04.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-А". Заначив, що ані з акту про інспекційне відвідування, ані з постанови про накладення штрафу не вбачається належних, допустимих та достовірних доказів виявлення інспекторами відповідача за місцем фактичної діяльності ТОВ "Кофеїн-ресто" п`ятьох неоформлених працівників, що виконували роботу на користь позивача. Крім того, одна з цих осіб ( ОСОБА_1 ) перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Кофеїн-Київ", що підтверджується актом інспекційного відвідування ТОВ "Кофеїн-Київ" № ХК1771/1160/2НД/АВ від 03.10.2018. При складанні акту, внесенні припису й прийнятті оскаржуваної постанови посадовими особами відповідача не відмежовано господарську діяльність ТОВ "Кофеїн-ресто" від діяльності інших суб`єктів господарювання, що виключає достовірність висновку про порушення трудового законодавства саме з боку позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 відмовлено в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто".

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. Надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Позивачем та відповідачем під час апеляційного розгляду справи було додатково надано пояснення по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Із матеріалів справи слідує, що на підставі наказу № 01.01-07/1303 від 05.09.2018 та направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №01.01-94/02.03/2397 від 05.09.2018 інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській з 05.09.2018 по 03.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Кофеїн-ресто" на предмет додержання вимог законодавства про працю.

За результатами такого заходу державного контролю було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ХК1769/296/ЗНП/АВ від 03.10.2018.

Не погодившись з висновками проведеного інспекційного відвідування, ТОВ "Кофеїн-ресто" подало зауваження до акта від 11.10.2018, на які відповідач надав відповідь листом № 13280/13679/02.03/02.03-09/ 11976 від 16.10.2018.

11.10.2018 відповідачем внесено ТОВ "Кофеїн-ресто" припис про усунення виявлених порушень № ХК1769/296/ЗНП/АВ, згідно з яким позивач зобов`язаний усунути допущені ним порушення законодавства про працю до 22.10.2018.

Заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. складено постанову про накладення штрафу № ХК1769/296/ЗНП/АВ/ТД-ФС від 22.10.2018, відповідно до якої вирішено накласти на ТОВ "Кофеїн-ресто" штраф у розмірі 558450 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин відповідачем доведено дотримання встановленого законодавством порядку складання припису про усунення порушень, а також вирішення питання про накладення штрафу за порушення трудового законодавства. В той же час, позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.259 Кодексу законів про працю України (КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, передбачено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з пунктами 19 та 23 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як слідує із матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваних припису та постанови є висновок Головного управління Держпраці у Харківський області, що позивачем в порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, п`ятьох осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Контролюючим органом вказано, що дані особи станом на час проведення контрольного заходу знаходилися у приміщенні "CHURRASSCO BAR" за адресою: м. Харків, вул.Пушкінська, 22, де виконували роботи офіціанта, повара, бармена, прибиральниці, адміністратора та пояснили, що були допущені до роботи адміністрацією "CHURRASSCO BAR" та, відповідно, виконували роботи, працюючи у певний період, у режимі роботи підприємства, отримуючи заробітну плату.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.2 ст.265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи докази, із яких слідує, що ТОВ "Кофеїн-ресто" здійснює свою господарську діяльність у приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, у цьому ж приміщенні за цією ж адресою господарську діяльність здійснюють і інші суб`єкти господарювання: ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , фОП ОСОБА_8 і ТОВ "Кофеїн-1". При цьому, основний вид їх економічної діяльності є тотожним, а саме: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачу зазначені факти були достовірно відомі, оскільки наказом Головного управління Держпраці у Харківській області № 01.01-07/1303 від 05.09.2018 визначено здійснити інспекційне відвідування в приміщенні під торговельною маркою CHURRASCO BAR та вказано 4 об`єкта відвідування: ТОВ Кофеїн-ресто , ТОВ Кофеїн-Київ , ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6

Так, одночасно з інспекційним відвідуванням позивача відповідачем здійснювалось інспекційне відвідування інших суб`єктів господарювання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано достовірних доказів стосовно способу розмежування діяльності різних суб`єктів господарювання під час перевірки та не вказано, яким саме чином відповідач встановив, що вищевказані 5 осіб є співробітниками саме ТОВ "Кофеїн-ресто", а не інших суб`єктів господарювання.

При цьому матеріали справи містять докази, і це не заперечується відповідачем, що один 1 із зазначених співробітників - ОСОБА_1 є працівником ТОВ Кофеїн-Київ . Зазначене ставить під сумнів достовірність висновків відповідача про фактичне виконання цим працівником роботи на користь позивача.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про залучення до виконання робіт працівників на підставі договору № 2АС від 01.04.2015, укладеного з ТОВ "Кофеїн-А" та зазначає наступне.

Так, між позивачем ТОВ "Кофеїн-ресто" (в якості Замовника) і ТОВ "Кофеїн-А" (в якості Виконавця) укладено договір послуг № 2АС з надання персоналу від 01.04.2015, згідно з п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги з надання персоналу, а саме за заявками Замовника направляти у розпорядження Замовника персонал і Виконавця (далі по тексту - персонал) для участі у господарській діяльності Замовника з надання послуг громадського харчування, виконання трудової функції з обслуговування споживачів Замовника, для виконання інших функцій, пов`язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) Замовника на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. договору № 2АС від 01.04.2015 жоден з персоналу направленого Виконавцем не є персоналом Замовника і не знаходиться з останнім в цивільно-правових чи трудових стосунках у зв`язку з укладенням цього Договору.

Згідно з п. 4.2 даного договору направлений персонал знаходиться у трудових стосунках з Виконавцем.

Відповідно до п. 10 (Умови конфіденційності) договору Виконавець зобов`язався не розголошувати третій стороні, без попередньої письмової згоди Замовника, будь-яку інформацію, отриману від або через Замовника у зв`язку з виконанням цього Договору. Замовник зобов`язався не розголошувати третій стороні, без попередньої письмової згоди Виконавця, будь-яку інформацію, отриману від або через Виконавця у зв`язку з виконанням цього Договору

Контролюючим органом не взято до уваги вищевказаний договір послуг №2АС з надання персоналу від 01.04.2015, оскільки ТОВ "Кофеїн-А" відсутнє на офіційному сайті Державної служби зайнятості в переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Разом з тим, положеннями ст.39 Закону України про зайнятість населення врегульовано питання щодо діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Так, відповідно до ч.1 ст.39 даного закону діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України

Однак, станом на час проведення інспекційного відвідування контролюючим органом позивача Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 359, не набрав чинності.

Таким чином, законодавчо не передбачено процедуру отримання відповідного дозволу, внаслідок чого у позивача відсутня можливість отримати такий дозвіл.

Щодо відсутності інформації про ТОВ "Кофеїн-А" у Переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, який опубліковано на офіційному сайті Державної служби зайнятості, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 400 затверджено Порядок формування та ведення переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (далі - Порядок №400).

Приписами цього Порядку передбачено оприлюднення на веб-сайті Державної служби зайнятості переліку таких суб`єктів господарювання (посередників).

В той же час факт включення до відповідного Переліку суб`єктів господарювання згідно з Порядком № 400 жодним чином не розглядається Законом України Про зайнятість населення як необхідна підстава для здійснення діяльності з наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Більше того, відповідно до п.3 Порядку № 400 Перелік є загальнодоступним та формується з метою забезпечення інформування населення про посередників, організації співпраці між посередниками та територіальними органами Державної служби зайнятості.

Отже, Перелік носить не дозвільний, а лише інформаційний характер.

Більше того, відповідно до п.7 Порядку №400 рішення про виключення посередників з переліку приймається Державною службою зайнятості в разі: надходження від Укрдержреєстру даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про реєстрацію припинення посередника; анулювання дозволу та/або ліцензії, які надають право на провадження відповідного виду діяльності.

Таким чином, зі змісту Порядку № 400 слідує, що умовою перебування суб`єкта господарювання у Переліку є наявність у нього дозволу, який надає право на провадження відповідного виду діяльності.

Разом з тим, порядок видачі такого дозволу чинними нормами законодавства не передбачено.

З огляду на вказане, відсутність інформації про ТОВ Кофеїн-А у Переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, не є перешкодою для надання ним послуг з надання персоналу.

Крім того, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта про не дослідження відповідачем під час інспекційного відвідування та при винесенні оскаржуваних припису і постанови питання стосовно виконання позивачем та його контрагентом умов договору № 2АС від 01.04.2015.

Доводи відповідача з посиланням на лист Харківського міського центру зайнятості від 04.12.2018 № ХМЦЗ-03-12076 про не надання ТОВ "Кофеїн-А" звітів за формою № 1-ПА "Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб`єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відомості викладені у даному листі не були підставою для винесення відповідачем оскаржуваних припису та постанови та такий лист було отримано відповідачем набагато пізніше вже після прийняття оскаржуваного припису і постанови.

Приймаючи до уваги наведе, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог позивача.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ Кофеїн-ресто підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову.

З огляду на зазначене та враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати зі сплати судового збору підлягають перерозподілу.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Так, в матеріалах справи наявні оригінал квитанції від 02.11.2018 №0981708501 про сплату судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду та оригінал платіжного доручення від 18.03.2019 №3453 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати зі сплати судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, юридична адреса: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" (код ЄДРПОУ 37366222, юридична адреса: 61118, м.Харків, просп.Ювілейний, 70, кв.56).

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 139, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 по справі № 520/9607/18 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 по справі № 520/9607/18 - скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" до Головного управління Держпраці у Харківській області.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ХК1769/296/ЗНП/АВ/П від 11.10.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК1769/296/ЗНП/АВ/ТД-ФС від 22.10.2018, якою на позивача накладено штраф у розмірі 558450 грн.

Стягнути з суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, юридична адреса: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофеїн-ресто" (код ЄДРПОУ 37366222, юридична адреса: 61118, м.Харків, просп.Ювілейний, 70, кв.56) сплачений судовий збір до суду першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 17208 (сімнадцять тисяч двісті вісім) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 червня 2019 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.О. Бегунц